Постанова 4818 № 643/15190/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2019 року м. Харків Справа № 643/15190/18 Провадження № 22-ц/818/632/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Бровченка І.О., суддів: Бурлака І.В., Колтунової А.І., імена (найменування) сторін: позивач - спільне підприємство «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Олександра Сергійовича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року у складі судді Калмикової Л.К., постановив: У жовтні 2018 року спільне підприємство «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 250 000 грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на спільному підприємстві «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на посаді генерального директора з 23 жовтня 2003 року по 17 листопада 2017 року. Звільнений з посади генерального директора СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за згодою сторін на підставі п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Після призначення на посаду генерального директора СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 при проведенні внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства було виявлено, що 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 відповідно до платіжного доручення № 938 від 04 серпня 2017 року безпідставно перерахував грошові кошти СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у розмірі 1250000,00 грн на власний картковий рахунок з призначенням платежу: кошти на заробітну плату за серпень 2017 року, на картковий рахунок, податки сплачені, без ПДВ. ОСОБА_1 безпосередньо отримав 1 006 250,00 грн, було сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 225 000,00 грн та військовий збір в сумі 18 750 ,00 грн. Згідно з п. 3.1. контракту з генеральним директором ОСОБА_1. СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та самим підприємством від 31 березня 2017 року посадовий оклад генерального директора ОСОБА_1 складав 5 000,00 доларів США в щомісячному еквіваленті по комерційному курсу на час нарахування посадового окладу. Середня заробітна плата ОСОБА_1 станом на 2017 рік складала 130 000,00 грн на місяць, станом на серпень 2017 року складала 129 400,00 грн. ОСОБА_1 безпідставно без видання відповідного наказу нарахував та виплатив собі заробітну плату в розмірі 1 250 000,00 грн за серпень 2017 року, що перевищує десятикратно визначений розмір посадового окладу. Позивач вважає, що спірні грошові кошти були набуті відповідачем безпідставно та недобросовісно, так як відсутні жодні правові підстави для нарахування та отримання ОСОБА_1 спірної грошової суми. Жодного рішення в письмовій формі про нарахування та виплату ОСОБА_1 в серпні 2017 року заробітної плати в розмірі 1 205 000,00 грн на підприємстві не приймалось. Відповідно до п. 10.1 Статуту СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю встановлено, що трудовий колектив затверджує порядок надання працівникам пільг, бере участь у матеріальному та моральному стимулюванні праці. Пунктом 3.8. колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на 2013-2017 року передбачено, що всі питання, що стосуються заробітної плати і преміювання, погоджуються з профспілковою організацією або уповноваженим представником трудового колективу. Згідно з п. 3.9. колективного договору встановлено, що для посилення матеріальної заінтересованості працівників, покращення кінцевих результатів роботи підприємства, посилення трудової дисципліни та зниження плинності кадрів, може здійснюватися виплата винагороди за результатами роботи за рік з отриманого прибутку. Рішення про виплату такої винагороди приймаються адміністрацією конкретно по кожному працівнику. Позивач посилається, що на момент звільнення ОСОБА_1 до його трудової книжки не було здійснено запис про заохочення його грошовими коштами в розмірі 1 250 000,00 грн, трудовий колектив не був ознайомлений з виплатою генеральному директору ОСОБА_1 в розмірі 1 250 000,00 грн, а також на відсутність наказу по підприємству щодо виплати спірної грошової суми ОСОБА_1 . Просить стягнути з відповідача на користь СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 1 250 000,00 грн. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року позов ТОВ «Радміртех» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Радміртех» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1 006250,75 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 11 листопада 2019 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Мельником О.С. на вищезазначене судове рішення засобами поштового зв`язку подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мельником О.С. просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що у ОСОБА_1 була підстава для виплати премії, оскільки загальним зборами як вищим органом управління СП «Радміртех» було вирішено преміювати відповідача. Рішення загальних зборів про виплату премії, як акт ненормативного (індивідуального) характеру, є правовою підставою для виплати відповідачу грошових коштів. Суд не прийняв до уваги, що згідно пояснень колишнього головного бухгалтера ОСОБА_4 - виплата була здійснена на підставі усного розпорядження ОСОБА_5 про необхідність нарахування та виплати премії відповідачу, що і було безпосередньо реалізовано свідком. Вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги ст. 1215 ЦК України. Позовні вимоги СП «Радміртех» не містять жодного посилання на підстави позбавлення премії, передбачені колективним договором, та обмежуються посиланням на допущення СП «Радміртех» процедурних порушень при призначенні відповідачу премії. При цьому ані колективний договір, ані будь-який інший нормативно-правовий акт не містить такої підстави позбавлення премії, як допущення процедурних порушень власником підприємства під час виплати премії. Вважає, що вимоги щодо повернення відповідачем премії є безпідставними. СП «Радміртех» помилково дійшов висновку щодо обов`язковості погодження виплати премії із профспілковою організацією, оскільки як власник підприємства, мав право самостійного вирішення питання виплати премії та реалізував це право відповідно вимог чинного законодавства. Висновки щодо відсутності підстав отримання відповідачем премії є помилковими. Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті грошової суми у розмірі 1 250 000,00 грн як премії ОСОБА_1 не було виконано вимоги п. 3.8. колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на 2013 -2017 роки. Доказів того, що у ОСОБА_1 були наявні правові підстави для виплати грошових коштів у розмірі 1 250 000 грн. у формі премії матеріали справи не містять. Будучи генеральним директором спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 без достатньої правової підстави отримав на власний картковий рахунок кошти у сумі 1 006 250, 00 грн, які не повернуті ОСОБА_1 добровільно позивачу. У даній справі спірна сума є сумою, що складається з перерахованої ОСОБА_1 в розмірі 1 006 250,00 грн, податку з доходів фізичних осіб в сумі 225 000 грн. та військового збору в сумі 18 750 грн. Порядок нарахування, сплати і повернення податків та обов`язкових платежів регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції судів загальної юрисдикції. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Подібні висновки щодо застосування статті 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, справа № 6-151цс13, та від 02 липня 2014 року, справа № 6-91цс14; постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року, справа № 517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа № 173/166/17, від 03 травня 2018 року, справа № 473/2859/17. Так чином, з урахуванням доказів, наданих у справі, позов підлягає задоволенню частково - в частині фактично отриманої відповідачем суми - 1 006250 грн. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з 23 жовтня 2003 року. (а.с. 21 том 1). ОСОБА_1 обіймав посаду генерального директора СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з яким було укладено контракт 31 березня 2016 року. На підставі наказу № 185 від 17 листопада 2017 року «Про звільнення генерального директора» ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КзпП України. (а.с. 7). З 31 березня 2016 року по 17 листопада 2017 року ОСОБА_1 здійснював свої повноваження на підставі контракту від 31 березня 2016 року, укладеного між єдиним засновником (учасником) СП «Радміртех» у формі ТОВ ОСОБА_1 та фізичною особою, громадянином України ОСОБА_1 (а.с. 9- 19 том 1). Контрактом, укладеним між ОСОБА_1 та СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, встановлено обов`язок підприємства своєчасно, в повному обсязі та в обумовлених контрактом розмірах виплачувати грошову винагороду за діяльність генерального директора (заробітну плату, преміальні, інші виплати). (п.2.1.4.). Розділом контракту визначені оплата праці та соціально-побутове забезпечення генерального директора. За виконання обов`язків, передбачених контрактом, генеральному директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів товариства : посадовий оклад в розмірі, еквівалентному не менше ніж 5 000,00 доларів США щомісячно по комерційному курсу на час нарахування посадового окладу, додаткові виплати, одноразові виплати за виконання окремих завдань (за погодженням із роботодавцем). Між адміністрацією та трудовим колективом Спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено колективний трудовий договір на 2013-2017 роки, зареєстрований Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради 03 вересня 2013 року № 171. (а.с. 40 - 48 том 1). Пунктом 1.5. колективного договору визначено, що колективний договір регулює питання щодо нормування праці та оплати праці, додаткові винагороди за висококваліфіковану, продуктивну та якісну роботу. Згідно з п. 3.8. колективного договору всі питання, які стосуються заробітної плати та преміювання, погоджуються з профспілковою організацією або уповноваженим представником трудового колективу. Для посилення матеріальної зацікавленості працівників та поліпшення кінцевих результатів роботи підприємства, посилення трудової дисципліни та зниження плинності кадрів може проводитись виплата винагороди за результатами роботи за рік з отриманого прибутку. 12 квітня 2017 року протоколом № 2 загальних зборів учасників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю по другому питанню рішення загальних зборів вирішено прибуток спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за 2016 рік, визначений за даними бухгалтерського обліку в розмірі 12 284 127,00 грн, розподілити таким чином: нарахувати та виплатити дивіденди за 2016 рік в сумі 12 000 000,00 грн, залишок чистого прибутку в розмірі 284 127,00 грн залишити в розпорядження спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, направити на розвиток підприємства і фінансування діяльності, затвердити розмір дивідендів за 2016 рік: загальна сума 12 000 000,00 гривень, преміювати генерального директора спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 на суму 13 500 000,00 грн. (а.с. 155 - 157 том 1). 01 серпня 2017 року протоколом б/н загальних зборів учасників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю вирішено: за результатами діяльності товариства в 1 півріччі 2017 року в межах суми 13 500 000,00 грн , встановленої протоколом загальних зборів учасників Товариства № 2 від 12 квітня 2017 року, як гранична сума для преміювання генерального директора Товариства ОСОБА_1 за результатами діяльності Товариства за 2017, 2018 роках (максимальна сума загального оподаткованого доходу), виплатити ОСОБА_1 - генеральному директору Товариства премію у розмірі - 1 250 000,00 грн загального оподаткованого доходу до відрахування податків та зборів. Генеральному директору Товариства ОСОБА_1 у строк до 31 серпня 2017 року нарахувати та виплатити премію ОСОБА_1 за результатами діяльності товариства за 1 півріччя 2017 року у розмірі 1 250 000,00 грн загального оподаткованого доходу до відрахування податків та зборів, подальші виплати премії генеральному директору Товариства ОСОБА_1 здійснювати за рішенням загальних зборів учасників Товариства відповідно до результатів діяльності Товариства у відповідні періоди в межах залишку суми преміювання генерального директора Товариства ОСОБА_1, визначеної протоколом загальних зборів учасників Товариства № 2 від 12 квітня 2017 року, як гранична сума для преміювання генерального директора Товариства ОСОБА_1 за результати діяльності Товариства у 2017, 2018 роках, що складатиме 12 250 000,00 грн загального оподаткованого доходу. (а.с. 158 - 159 том 1). Відповідно до банківського платіжного доручення № 938 від 04 серпня 2017 року грошові кошти в розмірі 1006250,00 грн було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 Призначення платежу - кошти на заробітну плату за серпень 2017 року, на картковий рахунок, податки сплачені, без ПДВ. (а.с. 8 том 1). Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до частини 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Стаття 97 Кодексу законів про працю України вказує на необхідність встановлення вимог про форму і систему виплати премій у колективному договорі. Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного Кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. В той же час відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного Кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, сформованою в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншої особи, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету. Аналогічно Верховний Суд в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15-ц сформував правову позицію, відповідно до якої статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Подібні висновки щодо застосування статті 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 22 січня 2014 року, справа № 6-151цс13, та від 02 липня 2014 року, справа № 6-91цс14; постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року, справа № 517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа № 173/166/17, від 03 травня 2018 року, справа № 473/2859/17. Матеріали справи свідчать про те, що рішенням загальних зборів учасників СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 12 квітня 2017 року було вирішено преміювати генерального директора СП «Радміртех» у формі ТОВ ОСОБА_1 в сумі 13 500 000 грн. Рішенням загальних зборів учасників СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 01 серпня 2017 року було прийнято рішення виплатити позивачеві премію за перше півріччя 2017 року в розмірі 1 250 000 грн., нарахувати та сплатити її в строк до 31 серпня 2017 року, решту невиплаченої премії в розмірі 12 250 000 грн. здійснювати на підставі рішення загальних зборів учасників в залежності від фінансових результатів товариства. 04 серпня 2017 року ОСОБА_1 здійснено виплату частини премії, визначеної рішенням загальних зборів учасників СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю № 2 від 12 квітня 2017 року в розмірі 1 006 250 грн. з вирахуванням податків та військового збору на підставі платіжного доручення № 938 від 04 серпня 2017 року підписаного самим ОСОБА_1 та головним бухгалтером ОСОБА_4 Як встановлено судом, генеральний директор ОСОБА_1 уклав з колективний договір від імені СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з трудовим колективом на 2013-2017 роки, що був зареєстрований у встановленому законодавством порядку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради від 03 вересня 2013 року №

171. Відповідно до положень розділу 3 контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, генеральному директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів товариства в наступних розмірах: а) посадовий оклад в розмірі, еквівалентному не менше ніж 5 000 доларів США по комерційному курсу на час нарахування посадового окладу; б) додаткові виплати; в) одноразові виплати за виконання окремих завдань (за погодженням з роботодавцем). Тобто, умовами контракту, укладеного між генеральним директором ОСОБА_1 та СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, конкретний розмір додаткових виплат або одноразових виплат генеральному директору не визначений. Положення про преміювання на підприємстві відсутнє, а умови колективного договору не містять конкретних розмірів додаткових виплат і премій, а тому у такому випадку треба застосовувати п. 3.8. колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Так, пунктом 3.8. колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на 2013-2017 року передбачено, що всі питання, що стосуються заробітної плати і преміювання, погоджуються з профспілковою організацією або уповноваженим представником трудового колективу. Згідно з п. 3.9. колективного договору встановлено, що для посилення матеріальної заінтересованості працівників, покращення кінцевих результатів роботи підприємства, посилення трудової дисципліни та зниження плинності кадрів, може здійснюватися виплата винагороди за результатами роботи за рік з отриманого прибутку. Рішення про виплату такої винагороди приймаються адміністрацією конкретно по кожному працівнику. При нарахуванні та виплаті грошової суми у розмірі 1 250 000,00 грн як премії ОСОБА_1 не дотримано вимог п. 3.8. колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на 2013 -2017 роки. Відповідно до п. 10.1 Статуту СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю встановлено, що трудовий колектив затверджує порядок надання працівникам пільг, бере участь у матеріальному та моральному стимулюванні праці. Згідно з п. 7.3 Статуту СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на генерального директора покладено обов`язки по організації виконання рішення засновників. Пунктом 7.8 Статуту до обов`язків генерального директора належить здійснення виконання рішень загальних зборів учасників товариства; генеральний директор видає накази та інші розпорядчі документи щодо діяльності товариства. (а.с. 36 том 1). Відповідно до Розділу VI Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що являються додатком №1 до Колективного договору, за зразкове виконання трудових обов`язків, підвищення продуктивності праці, покращення якості інформаційно-консультаційного обслуговування, тривалу і бездоганну роботу та інші досягнення в роботі до працівників застосовуються наступні заходи заохочення: оголошення подяки, виплата премії, нагородження грамотою. Заохочення оголошуються наказом директора, доводяться до відома всього колективу і заносяться до трудової книжки працівника. (а.с. 49-55 том 1). Отже, підставою для нарахування та виплати премії за минулий рік повинен слугувати наказ по підприємству, який не був виданий відповідачем на момент перерахування спірної грошової суми на особистий картковий рахунок згідно платіжного доручення від 04 серпня 2017 року №

936. Так, відповідно до довідки за вих. № 1454 від 21 січня 2019 року за період з 2016 -2017 року на підприємстві СП «Радміртех» жодному працівнику премії не встановлювались, не нараховувались та не виплачувались. (а.с. 181 том 1). З довідки за вих. № 2036 від 25 липня 2019 року також вбачається, що генеральний директор СП «Радміртех» ОСОБА_2 підтверджує, що на підприємстві СП «Радміртех» відсутні накази, що підтверджують нарахування грошових сум в розмірі 13 500 000 грн ОСОБА_1 та відсутні накази, що підтверджують погодження перерахунку коштів 04 серпня 2017 року в розмірі 1 250 000 грн ОСОБА_1 . Також зазначено, що вищезазначені нарахування та виплати не погоджувались з уповноваженим представником трудового колективу СП «Радміртех». (а.с. 241 том 1). Таким чином, із наявних у справі доказів убачається, що з часу проведення загальних зборів учасників товариства від 12 квітня 2017 року, коли було прийнято рішення про преміювання ОСОБА_1 до часу його звільнення за угодою сторін 17 листопада 2017 року, жодного наказу на виконання рішення засновників від 12 квітня 2017 року у частині преміювання генеральним директором видано не було. Жодного рішення в письмовій формі про нарахування та виплату ОСОБА_1 в серпні 2017 року заробітної плати в розмірі 1 250 000 грн на підприємстві також не приймалось. Відомості про те, що вищезазначені нарахування та виплати погоджувались з трудовим колективом також відсутні. Таким чином зазначене рішення засновників товариства не було реалізовано самим ОСОБА_1 , який на той час був генеральним директором і до обов`язків якого входило реалізація рішення засновників СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до положень статуту товариства. У зв`язку з чим у СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю не виникло обов`язку по виплаті зазначеної суми при звільненні генерального директора. А відтак, будучи генеральним директором спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 без достатньої правової підстави отримав на власний картковий рахунок грошові кошти в сумі 1 006 250, 00 гривень, які не повернуті ОСОБА_1 добровільно позивачу. Доказів наявності перешкод позивачеві для реалізації рішення засновників СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про його преміювання за період з квітня по листопад 2017 року, коли позивач очолював підприємство, матеріали справи не містять. Водночас при звільненні ОСОБА_1 , 17 листопада 2017 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Контракту з генеральним директором СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 31 березня 2016 року. Вказаною Додатковою угодою припинено дію Контракту з генеральним директором СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 31 березня 2016 року на підставі п.п. 2 п. 6.2 Контракту за згодою сторін з 17 листопада 2017 року та заяви генерального директора про його звільнення з посади генерального директора за угодою сторін від 17 листопада 2017 року. Зі змісту вищевказаної Додаткової угоди вбачається, що ОСОБА_1 , як генеральний директор товариства, заявив про відсутність у нього будь-яких претензій, у тому числі майнових, до роботодавця. Доказів того, що під час звільнення ОСОБА_1 Спільне підприємство «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю мало перед ним невиплачену заборгованість по премії в межах суми, визначеної протоколом №2 від 12 квітня 2017 року, матеріали справи також не містять. Також судом було взято до уваги, докази, які були витребувані судом та надані філією АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові. Так, підставою для перерахування спірної грошової суми на поточний рахунок ОСОБА_1 стало платіжне доручення № 938 від 04 серпня 2017 року, протокол загальних зборів учасників № 2 від 12 квітня 2017 року та наказ про призначення ОСОБА_1 генеральним директором. Встановлено, що матеріали банківської справи не містять копії протоколу загальних зборів учасників від 01 серпня 2017 року та не містить наказу про нарахування та виплату премії ОСОБА_1 в розмірі 1 250 000,00 грн. В матеріалах справи міститься протокол засідання колективу трудового арбітражу по розгляду колективного трудового спору між найманими працівниками і власником або уповноваженим ним органом (представником) з питання про скасування рішення загальних зборів учасників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю оформленого протоколом № 2 від 12 квітня 2017 року про виплату колишньому генеральному директору підприємства ОСОБА_1 премії в розмірі 13 500 000 грн. (а.с.176-177 том 1). Відповідно до змісту протоколу уповноважений власник підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_5 повідомив, що рішенням загальних зборів учасників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю оформленого протоколом № 2 від 12 квітня 2017 року було виключно визначено максимально можливий розмір виплати премії, який міг отримати колишній генеральний директор спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 за підсумками діяльності підприємства за рік без наміру одночасної виплати йому премії в розмірі 13 500 000 грн. Згідно довіреності від 20 вересня 2016 року, виданої ОСОБА_5 . компанією «МЕНЕДЖМЕНТ ОФ ІНВЕСТМЕНТ КЕПІТАЛ ЛІМІТЕД» уповноважений представник власника спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю не мав повноважень про прийняття рішення про разову та одночасну виплату премії працівнику підприємства в розмірі 13 500 000 грн за рахунок прибутку підприємства за 2016 рік, направленого на виплату дивідендів його учасникам. Тобто рішення загальних борів учасників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю оформленого Протоколом № 2 від 12 квітня 2017 року було виконано всупереч волі та намірів учасників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з порушенням вимог трудового законодавства, що призвело до істотного порушенням законних прав та інтересів всього трудового колективу спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Фінансовий директор спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3. , повідомив, що з наявних на підприємстві відомостей бухгалтерського обліку та звітності за 2016 - 2017 роки в підприємства були відсутні грошові кошти для виплати премії колишньому генеральному директору спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 премії в розмірі 13 500 000 грн, оскільки прибуток підприємства за 2016 рік, а саме грошові кошти в розмірі 12 284 127 грн були направлені в розмірі 12 000 000 грн на виплату дивідендам учасників учасникам спільного підприємства «РАДМІРТЕХ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а залишок - 284 127 грн - на розвиток підприємства. Згідно довідки про фінансові показники підприємства станом на І квартал 2019 року, в підприємства відсутні грошові кошти від прибутку за 2016 рік, а виплата 500 000 грн за рахунок поточних оборотних фондів підприємства значним чином унеможливить виконання взятих на себе підприємством господарських зобов`язань перед контрагентами підприємства. Уповноважений представник трудового колективу спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний директор ОСОБА_6., який повідомив, що рішення загальних зборів учасників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю оформленого Протоколом № 2 від 12 квітня 2017 року про виплату колишньому генеральному директору підприємства ОСОБА_1 премії в розмірі 13 500 000 грн прийняте власником підприємства з порушенням п. 10.1 Статуту підприємства в редакції від 23 грудня 2016 р., п. 3.8 та п. 3.9. Колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на 2013 - 2017 роки та вимог Розділу VI Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. В період за 2016-2017 роки до моменту звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора підприємства жодному іншому працівнику підприємства премія не виплачувалась. Крім того, постановою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року по справі № 619/2834/18, яка набрала законної сили, за позовом ОСОБА_1 до Спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості по заробітній платі апеляційні скарги Спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року та додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2018 року скасовані. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. (а.с. 182-188 том 1). Так, постановою апеляційного суду встановлено, що у СП «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю не виникло обов`язку по виплаті зазначеної суми премії при звільненні генерального директора на суму 13 500 000,00 грн. При цьому колегія суддів зауважила, що прийняттю рішення засновником про преміювання директора спільного підприємства «Радміртех» у формі товариства з обмеженою відповідальністю передувало визначення розміру та розподіл прибутку за попередній рік. При цьому розмір прибутку за 2016 рік склав 12 284 127 грн і був розподілений: 12 000 000 грн нарахування і виплата дивідендів учасникам спільного підприємства «Радміртех» у формі ТОВ, 284 127 грн - на розвиток підприємства. Судом взято до уваги доводи відповідача про те, що розмір премії 13 500 000 грн перевищує розмір прибутку за рік. Оскільки факт наявності заборгованості по заробітній платі на час звільнення ОСОБА_1 не доведений, судом встановлено відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у відповідності до ст. 117 КЗпП України. Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Апелянт також послався на те, що суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4 про наявність вказівки представника власника про необхідність здійснення виплати премії відповідачу, що фактичною підставою для перерахування коштів була усна вказівка представника власника ОСОБА_5 . Так, свідок ОСОБА_4 , яка займала посаду головного бухгалтера, пояснила, що наказу в письмовій формі про нарахування та виплату ОСОБА_1 премії не було, фактичною підставою для перерахування коштів було усне розпорядження представника СП «Радміртех» ОСОБА_5 про необхідність нарахування та виплату ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 250 000 грн, що і було нею реалізовано. Таким чином, показаннями свідок підтвердила відсутність відповідного наказу та відповідно законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 1 250 000 грн. Стосовно доводів апелянта про те, щоГУ ДФС у Харківській області було проведено документальну перевірку СП «Радміртех» за період з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2017 року, за результатами якої порушень не виявлено та встановлено, що вказані доходи оподатковувались згідно чинного законодавства, суд зауважує, що метою даної перевірки було перевірка повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податків, тобто правильність оподаткування доходів підприємства, а не правовірність нарахування та виплати заробітної плати, премії. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки грошові кошти у розмірі 1 006 250 грн підлягають стягненню у зв`язку з набуттям відповідної правової підстави, а не допущенні арифметичної помилки при їх нарахуванні та виплаті. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про безпідставність набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 006 250 грн. Висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Радміртех» безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованим. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд доходить висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами». Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). За таких обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно дост. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно дост. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст.367,374,375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Олександра Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2019 року у складі судді Калмикової Л.К. залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 січня 2020 року. Головуючий - І.О. Бровченко Судді : І.В. Бурлака А.І. Колтунова