Постанова 4824 № 759/9316/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/9316/17 № апеляційного провадження: 22-ц/824/320/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого Болотова Є.В., суддів: Іванченка М.М., Музичко С.Г., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Янцова І.В., про зміну розміру аліментів, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Шум Л.М.,- встановила: У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зданим позовом. Просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі договору про сплату аліментів на дитину від 17 квітня 2015 року з 3 000 грн до 800 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 квітня 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про сплату аліментів на дитину. За умовами договору ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати щомісяця аліменти в розмірі 2 000 грн 00 коп., та 1 000 грн 00 коп. додаткових витрат. Проте сімейний та матеріальний стан платника аліментів змінився. У зв`язку із укладенням шлюбу та народженням дитини у новому шлюбі, а також зміною роду діяльності та втратою інших доходів, позивач не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що з березня 2017 року ОСОБА_1 не сплачував аліменти, у зв`язку із чим утворилась заборгованість. Договір про сплату аліментів від 17 квітня 2015 року є чинним, не зміненим та не розірваним, а відтак ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати аліменти на підставі договору у визначеному ним розмірі. З урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2017 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 22 140 грн, та за період з 01 грудня 2017 року по 02 жовтня 2019 року у розмірі 60 210 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Янцова І.В., про зміну розміру аліментів відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2017 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 22 140 грн, та за період з 01 грудня 2017 року по 30 вересня 2018 року в розмірі 27 360 грн, а всього 49 500 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали. Представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відмовляючи у задоволенні позову про зміну розміру аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів зміни його матеріального стану з часу укладення договору. Крім того суд першої інстанції вказав, що надана довідка про доходи не може бути прийнята як належний доказ оскільки не оформлена у відповідності до вимог Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серпня 2004 року №

192. Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 допустив прострочення сплати аліментів, у зв`язку із чим з нього підлягає стягненню пеня. Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна. З матеріалів справи вбачається, що 17 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Янцовою І.В. за реєстровим №

218. Відповідно до п. 2 договору розмір аліментів на дитину становить 2 000 грн 00 коп. щомісяця. Аліменти повинні сплачуватися щомісячно не пізніше 5 числа кожного поточного місяця за поточний місяць шляхом перерахування цієї суми на рахунок номер НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «ПриватБанк» на ім`я матері дитини, ОСОБА_2 . Згідно п. 3 договору батько повинен сплачувати також додаткові витрати на дитину в сумі 1 000 грн 00 коп. У разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов`язання (п. 9 договору). З матеріалів справи також вбачається, що 24 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. В новому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_7 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_8 . Згідно довідки від 12 травня 2017 року № 1 ОСОБА_7 працює в ТОВ «АГРОПОСЛУГИ УКРАЇНИ» та займає посаду директора. Дохід за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2017 року склав 24 900 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_7 зазначив, що його матеріальний та сімейний стан змінився, у зв`язку із укладенням шлюбу та народженням двох дітей немає можливості сплачувати аліменти у розмірі, встановленому договором від 17 квітня 2015 року. Крім того позивач зазначив, що його місячний заробіток складає 3 200 грн, його сім`я винаймає житло, а тому виплата сум встановлених договором ставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище. Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_2 зазначила, що починаючи з березня 2017 року ОСОБА_1 не сплачує аліменти, а тому враховуючи положення ст. 196 СК України та п. 9 договору про сплату аліментів на дитину від 17 квітня 2015 року просила стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів. Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Згідно ч. 1 ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно роз`яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що після укладення договору про сплату аліментів ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 Від шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно наявної в матеріалах справи довідки від 12 травня 2017 року № 1 дохід ОСОБА_1 за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2017 року склав 24 900 грн (щомісячний дохід за період з травня 2016 року по листопад 2016 року становив - 1 500 грн, грудень 2016 року - 1 600 грн, щомісячний дохід за період з січня 2017 року по квітень 2017 року становив - 3 200 грн). Відомості, зазначені у довідці від 12 травня 2017 року № 1 щодо розміру доходу ОСОБА_1 , підтверджується довідкою з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, доданою до апеляційної скарги. Зокрема згідно відомостей з Пенсійного фонду України дохід ОСОБА_1 у 2017 року становив 3 200 грн щомісяця. Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Враховуючи наявність на утриманні у ОСОБА_1 двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружини, та отримання ним мінімальної заробітної плати, колегія суддів знаходить можливим зменшити розмір аліментів, визначених договором про сплату аліментів на дитину від 17 квітня 2015 року, з 2 000 грн 00 коп. до 1 500 грн 00 коп. Згідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати та помножити на відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. Матеріали справи містять докази сплати аліментів за період з травня 2015 року по лютий 2017 року, та окремо - липень 2017 року і серпень 2017 року. Крім того позивачем надано дублікат квитанції про сплату аліментів в розмірі 1 000 грн 00 коп. за березень 2018 року та квітень 2018 року. Наявність заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 не спростована. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 має переплату по аліментам, оскільки періодично сплачував аліменти у більшому розмірі ніж встановлено договором, колегія суддів не приймає, оскільки сплата аліментів за певний період у більшому розмірі проводилась платником аліментів на власний розсуд, виходячи з умов договору, добровільно. А тому вважати її переплатою немає підстав, оскільки платник зазначив при сплаті конкретний період. У договорі сторони погодили, що платник аліментів, крім сплати пені за їх прострочення, також сплачує пеню за прострочення додаткових витрат. Пеню сторони погодили в розмірі 3 відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов`язання. З огляду на це, колегія суддів виходить саме з такого розміру пені, оскільки сторонами договір в цій частині не оспорювався. Визначаючи загальний розмір пені, апеляційний суд виходить із заборгованості ОСОБА_1 по аліментам та додатковим витратам за кожний місяць, кількості днів заборгованості, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вони мали бути сплачені, але не сплачувались, або частково сплачувались, і до 30 вересня 2019 року (з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог). періодсплачено аліментівкількість днівзаборгованістьрозрахунокпеня Березень 201702630003000*938*0,0384420 Квітень 201703030003000*912*0,0382080 Травень 201703130003000*882*0,0379380 Червень 201703030003000*851*0,0376590 Липень 201750003000*821*0,030 Серпень 201750003100*791*0,030 Вересень 201703030003000*760*0,0368400 Жовень 201703130003000*730*0,0365700 Листопад 201703030003000*699*0,0362910 Грудень 201703130003000*669*0,0360210 Січень 201803130003000*638*0,0357420 Лютий 201810002820002000*607*0,0336420 Березнь 201803130003000*579*0,0352110 Квітень 201810003020002000*548*0,0332880 Травень 201803130003000*518*0,0346620 Червень 201803030003000*487*0,0343830 Липень 201803130003000*457*0,0341130 Серпень 201803130003000*426*0,0338340 Вересень 201803030003000*395*0,0335550 Жовтень 201803130003000*365*0,0332850 Листопад 201803030003000*334*0,0330060 Грудень 201803130003000*304*0,0327360 Січень 201903130003000*273*0,0324570 Лютий 201902830003000*242*0,0321780 Березень 201903130003000*214*0,0319260 Квітень 201903030003000*183*0,0316470 Травень 201903130003000*153*0,0313770 Червень 201903030003000*122*0,0310980 Липень 201903130003000*92*0,038280 Серпень 201903130003000*61*0,035490 Вересень 201903030003000*30*0,032700 Всього938850001177560 Суд першої інстанції при визаченні порядку нарахування пені неправильно застосував норми матеріального права, та помилково нараховував неустойку на суму заборгованості, виходячи із кількості днів прострочення в тому місяці, в якому аліменти не сплачувалися. Таким чином, загальний розмір пені складає 1 177 560 грн. Однак з урахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України, якою передбачено, що розмір пені не може становити більше 100 відсотків заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір пені. Розмір заборгованості становить 85 000 грн. А тому пеня підлягає зменшенню до суми заборгованості. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріальногоправа. Таким чином, рішення суду від 02 жовтня 2019 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . , та задоволення зустрічних позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Янцова І.В., про зміну розміру аліментів задовольнити частково. Зменшити розмір аліментів, визначених договором про сплату аліментів на дитину від 17 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Янцовою І.В. за реєстровим № 218, з 2 000 грн 00 коп. до 1 500 грн 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 05 березня 2017 року по 02 жовтня 2019 року у розмірі 85 000 грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2020 року. Головуючий Є.В. Болотов Судді: М.М. Іванченко С.Г. Музичко