Постанова Київський апеляційний суд № 372/4562/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/12623/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., розглянув у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Потабенко Л. В. від 29 квітня 2024 року у справі №372/4562/23 Обухівського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що з 02.09.2011 року по 05.04.2028 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2018 року у справі № 372/502/18 з відповідача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно починаючи з 21 лютого 2018 року. Позивач зазначав, що наразі не може сплачувати аліменти у встановленому розмірі, у зв`язку із погіршенням матеріального становища, оскільки є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Берхівка Бахмутського напрямку Донецької області внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу позивач отримав мінно-вибухову травму, а тому змушений проходити лікування, на даний час невзмозі сплачувати аліменти в розмірі встановленому рішенням Обухівського районного суду від 05.04.2018 року. З огляду на викладене просив суд: - зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу подання заяви до суду до досягнення дитиною повноліття. - зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з часу подання заяви до суду до досягнення дитиною повноліття. 12 лютого 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зміну позовних вимог, у якій просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку з часу подання заяви до суду до досягнення дитиною повноліття (а.с. 68-69). Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з дня набрання рішення законної сили до повноліття дитини. В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, суду адвокат Клапчук Ф. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про зменшення розміру аліментів задовольнити у повному обсязі. Вказував на те, що позивач має двох доньок, на утримання яких він сплачує аліменти на користь відповідачів у розмірі частини від заробітку (доходу) на кожну дитину щомісячно, а всього - частку заробітку (доходу). Посилався на положення ст. 183 Сімейного кодексу України, якою встановлений розмір аліментів, що стягуються на двох дітей в наказному провадженні, розмір аліментів на двох дітей складає 1/3 частина доходів, а на одну дитину відповідно 1/6 частина доходів. Саме в такому розмірі просив встановити позивач в своїй позовній заяві. Оскільки сімейним законодавством України не встановлено інших розмірів аліментів, що стягуються на одну чи двох дітей, вважає, що саме з цього розміру слід виходити при визначені звичайного розміру аліментів на дитину. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався також на те, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 . 26.02.2023 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Верхівка Бахмутського напрямку Донецької області внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу позивач отримав мінно-вибухову травму, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.05.2023 року № 288, довідкою ВЛК від 23.05.2023 року, а також первинною медичною карткою від 26.02.2023 року. У зв`язку з наведеним, за станом здоров`я позивач на даний час не в змозі сплачувати аліменти в розмірі, встановленому рішеннями Обухівського районного суду Київської області, а тому змушений просити суд зменшити розмір аліментів. Зазначав, що під час судового засідання суду першої інстанції 29.04.2024 року позивачем було надано медичну документацію, яка підтверджувала погіршення стану здоров`я позивача у зв`язку з отриманими пораненнями та необхідність проведення обстеження та лікування. Проте, суд проігнорував вказані обставини погіршення стану здоров`я позивача та підстави для зменшення розміру аліментів. Також, судом було проігноровано пояснення сторони позивача, що станом на даний час позивач потребує проходження додаткового обстеження та лікування, на які необхідні значні затрати. Посилався на те, що наразі позивачу, як військовослужбовцю, після сплати аліментів не вистачає залишку суми для забезпечення свого рівня життя. Це пов`язано з дуже великими витратами на амуніцію, на ремонти військових авто, особисті витрати на фронті. Забезпечення дитини це обов`язок двох батьків. А потреби дітей наразі забезпечені повністю та у надлишку за рахунок позивача. Зокрема, про це зазначено у висновку служби у справах дітей, де зазначено, що кошти матері відкладаються, а дитячі витрачаються на потреби не дітей. При цьому, немає підстав вважати, що кошти будуть витрачені в майбутньому на дітей. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. 12 липня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Клапчука Ф.П. про розгляд справи в порядку загального провадження, обґрунтовуючи тим, що розгляд даної справи, на думку позивача, має велике значення для позивача, а також становить значний суспільний інтерес, оскільки формування судової практики в такій категорії справ має вирішальне значення для розгляду справи позивача так і інших справ. Розглянувши клопотання представника позивача - адвоката Клапчука Ф. П. про розгляд справи в порядку загального провадження, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, яка регулює особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Враховуючи, що предметом позову є зменшення розміру стягнення аліментів, вказані вимоги позивача не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, дана справа не відноситься до тих, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з викликом учасників справи. 06 серпня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Клапчука Ф.П. про поновлення процесуальних строків та приєднання доказів. Клопотання обґрунтоване тим, що звертаючись до суду з позовом та в подальшому з апеляційною скаргою позивач посилався на те, що стан його здоров`я під час проходження військової служби значно погіршився, що впливає на здатність проходити таку службу та тягне за собою значні додаткові матеріальні витрати. На підтвердження вказаних обставин під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також при подачі апеляційної скарги позивачем приєднувалось до матеріалів справи медичні документи щодо стану здоров`я та чеки на витрати на лікування. Але після ухвалення судом першої інстанції і подачі апеляційної скарги позивач продовжує лікування та несе витрати на таке лікування. У зв`язку з цим представник позивача просив суд апеляційної інстанції поновити позивачу процесуальний строк на подачу письмових доказів та приєднати до матеріалів справи: копії виписок медичних карток ОСОБА_1 ; копію довідки військово-лікарської комісії; копії чеків. Заперечень щодо поданих клопотань про поновлення строку та приєднання додаткових письмових доказів від позивачки ОСОБА_2 не надійшло. У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави. Частиною 2 ст. 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Верховний Суд, у постанові від 05 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20 (провадження № 61-7759св21), визнав правильним дії апеляційного суду по дослідженню доказу, який не подавався у суді першої інстанції та має виключне значення для належного встановлення обставин справи. Вивчивши клопотання представника позивача про поновлення строку та приєднання додаткових письмових доказів, колегія суддів вважає, що вказані докази не були подані до суду першої інстанції з об`єктивних причин, які не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції вважає, що з метою забезпечення завдань та основних засад цивільного судочинства, принципу змагальності сторін, клопотання підлягає задоволенню, а подані докази прийняттю. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами його позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів, що стягуються з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/6 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, який матеріальний стан був у позивача на час винесення судового рішення, наявність стягнення аліментів за рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів, а забезпечення дитини від попереднього шлюбу покладається на їх батьків, також матеріали справи не місять доказів на підтвердження розміру щомісячних витрат на лікування, що унеможливлюють сплату аліментів у визначеному розмірі, а тому посилання позивача про погіршення стану здоров`я, як на підставу для зменшення розміру аліментів є необґрунтованим. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги положення ч. 5 ст. 183 СК України, відповідно до якої той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Керуючись ч. 3 ст. 181 СК України, суд першої інстанції вважав справедливим та обґрунтованим позовні вимоги задовольнити частково та зазначити про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з дня набрання рішення законної сили до повноліття дитини. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За змістом статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як роз`яснено в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року N 3 відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до ч.1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Встановлено, що з 02.09.2011 року по 05.04.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.04.2018 року у справі № 372/498/18 шлюб між ними було розірвано. Від спільного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.04.2018 року у справі № 372/502/18 з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно починаючи з 21.02.2018 року. Згідно довідки про доходи по місцю військової служби дохід ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по лютий 2023 року складає 346 078,52 грн (а.с. 17 том 1). Згідно довідки про доходи по місцю військової служби дохід ОСОБА_1 за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року складає 346 868,33 грн (а.с. 18 том 1). Згідно довідки про доходи по місцю військової служби дохід ОСОБА_1 за лютий у березні 2024 року складає 27 530,70 грн (а.с. 79 том 1). Згідно довідки про доходи по місцю військової служби дохід ОСОБА_1 за березень у квітні 2024 року складає 66 935,98 грн (а.с. 80 том 1). Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) виданої 04.05.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання 26.02.2023 року в районі населеного пункту Берхівка Бахмутського напрямку Донецької області внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу солдат ОСОБА_1 отримав поранення. Згідно довідки військово-лікарської комісії виданої 23.05.2023 року № 9494 Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» солдат ОСОБА_1 має діагноз хронічна вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія в ст. нестійкої ремісії, придатний до військової служби. Травма легка. (а.с. 14 том 1) Згідно довідки начальника медичного пункту в/ч виданої 23.04.2024 року молодший сержант ОСОБА_1 має діагноз хронічна вертеброгенна тораколдія. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 травня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову 04.12.2020 року до суду і до досягнення дитиною повноліття. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи частково позовні вимоги, оскільки розміри аліментів на дитину відповідають вимогам сімейного законодавства, не є надмірними, відповідають вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а погіршення стану здоров`я платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення в заявленому позивачем розміру аліментів. Помилковим є посилання апелянта як на підставу для зменшення розміру аліментів на утримання дітей на те, що розмір аліментів на утримання двох доньок сумарно не повинен перевищувати розмір аліментів, встановлених ч. 5 ст. 183 СК України на утримання двох дітей, оскільки зазначена норма права регулює відносин саме при видачі судового наказу в безспірному порядку. У разі розгляду спору в позовному провадженні, законодавець не визначає точних розмірів аліментів, які підлягають стягненню з одного із батьків на утримання дітей, а визначає тільки їх мінімальний розмір, який не може бути менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину. При цьому мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України). При визначенні ж конкретного розміру аліментів суд крім стану здоров`я та матеріального становища дитини та стану здоров`я і матеріальне становище платника аліментів, враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має двох доньок, на утримання яких він сплачує аліменти на користь відповідачів у розмірі частини від заробітку (доходу) на кожну дитину щомісячно, а всього - частку заробітку (доходу), суд апеляційної інстанції відхиляє, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у вересні 2023 року звернувся з позовом про зміну способу стягнення аліментів відносно двох дітей від різних шлюбів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому, позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, та просив суд зміни розмір стягнення аліментів лише відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично відмовившись від заявлених позовних вимог відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавчо визначена необхідність утримувати обох дітей, на яких з позивача стягуються аліменти обумовлює перегляд їх розміру щодо обох утриманців позивача, адже протилежні висновки поставили б дітей у нерівне становище - одна дитина отримуватиме більший розмір аліментів на утримання, ніж інша. Зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання доньки позивача ОСОБА_5 , за умови, що розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 залишається незмінним, може призвести до дисбалансу інтересів дітей, оскільки діти позивача опиняться у нерівному матеріальному становищі. При цьому, суд не може допустити зменшення розміру стягуваних аліментів на користь однієї дитини в порівнянні з іншою. Більш того діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 у справі №691/926/20. Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що погіршення стану здоров`я платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовими рішеннями розмірі, є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку за станом здоров`я позивач, у зв`язку з поранення, на даний час не в змозі сплачувати аліменти в розмірі, встановленому рішенням Обухівського районного суду Київської області, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримав інвалідність чи у нього відсутня можливість отримувати дохід. Також суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що судом вірно встановлено та надано оцінку всім наявним доказам у справі, водночас в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилався на положення ч. 5 ст. 183 СК України. Колегія суддів звертає увагу, що дане положення СК України регулює питання звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дітей, а не звернення з позовом. Водночас, наведе не є підставою для скасування чи зміни судового рішення , адже переглядаючи дану справу та ухвалюючи судове рішення апеляційний суд виходить із того, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Такий висновок підтримано також у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23). Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі суду, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Судді Є. П. Євграфова О. В. Желепа О. Ф. Мазурик