Постанова 4852 № 340/75/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 січня 2020 року м. Дніпросправа № 340/75/19 Суддя І інстанції Хилько Л.І. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області про визнання недійсним та скасування акту розслідування нещасного випадку, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив визнати протиправним та скасувати Акт розслідування нещасного випадку від 27.08.2018 р. в частині встановлення, що подія яка трапилась з ОСОБА_1 30.10.2015 р. за фактом отримання тілесних ушкоджень, за вказаних обставин свого документального підтвердження не знайшла. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що проходив службу в ОВС з 1992 року по квітень 2013 року, у травні 2014 був призначений у батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» (далі БПСМОП «Кіровоград»), де до жовтня 2016 проходив службу і в подальшому був звільнений через хворобу внаслідок отриманої травми при виконанні службових обов`язків. 30.10.2015, виконуючи в складі БПСМОП «Кіровоград» службові обов`язки у м. Сватове Луганської області внаслідок розриву боєприпасів він отримав закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку І ступеню. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 27.02.2017 № 183974 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Однак, 27.08.2018 Комісією УМВС України в Кіровоградській області складено акт про те, що він тілесних ушкоджень 30.10.2015 не отримував. Такі дії, на думку позивача, свідчать про умисне спотворення відповідачем фактів з метою відмови позивачу у виплаті належної йому одноразової грошової допомоги, тим самим позбавлення соціальної виплати, гарантованої допомоги з боку держави. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Управління міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що суд не взяв до уваги того фату, що документальні підтвердження втрати працездатності позивача в результаті події 30. 10.2015 року відсутні, а тому в ході службового розслідування факт отримання позивачем тілесних ушкоджень не знайшов свого підтвердження про що комісією було правомірно складено акт від 27.08.2018 року за формою Н-5. Судом не враховано, що саме в компетенції керівника ГУНП в Кіровоградській області перебуває призначення повторно, скасування наказів, висновків, актів про нещасний випадок. Вказує також, що розмір судових витрат на правову допомогу значно завищений, судом не враховано характер спірних правовідносин, справа розглядалася у письмовому провадженні, є не складною, а розмір витрат не обґрунтований. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції а також стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу при складенні відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, позивач не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 06.02.1992 року по 01.04.2013 року та з 02.06.2014 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 29.09.2016 року в Національній поліції. Згідно з наказом т.в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області №229 о/с від 29.09.2016 року позивач звільнений зі служби в поліції через хворобу. У період служби в ОВС (з 06.10.2015 р. по 06.11.2015 р.) позивач у складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, що підтверджується довідкою ГУ МВС України у Луганській області №ВДЗ/12162/А від 06.11.2015 (а.с.26, 103). Так, 30.10.2015 р. в період виконання позивачем службових обов`язків в зоні АТО з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму, яка відповідно до свідоцтва про хворобу № 4 від 26.01.2016 р. пов`язана з проходженням служби в ОВС. Наказом в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області Кондрашенка С.Г. №100 від 10.03.2016 року «Про призначення службового розслідування», з метою дослідження обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , створено комісію у складі інспектора БПСПОП «Кіровоград» ГУНП в Кіровоградській області Микитенка М.А. та головного спеціаліста УЛМТЗ ГУНП в Кіровоградській області Танасевича А.А., яким наказано провести службове розслідування за вказаним фактом (а.с.109). Членами комісії проведено розслідування нещасного випадку, за результатами якого 15.03.2016 р. складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та акт №19 про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1*. Комісією встановлені такі обставини, за яких стався нещасний випадок: 30.10.2015 року старший інспектор БПСПОП «Кіровоград» Коваленко ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . знаходився в загоні оточення школи №2 в м. Сватове Луганської області. Приблизно о 3 годині ночі від розриву невідомого типу боєприпасу отримав травму у вигляді ЧМТ (30.10.2015 року забій головного мозку); посттравматична кіста лівої тім`яної ділянки (в період проходження служби); цефалгічний синдром; помірний лікворно-гіпертензивний синдром; посттравматична енцефалопотія 1-2; церабрастенічний синдром; акустична травма лівого вуха; агронічний синдром. Згідно з висновками цих актів нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Акт №19 за формою Н-1* 25.03.2016 року затверджений в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області Кондрашенком С.Г. Крім того, членами комісії було проведено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та складено відповідний висновок про те, що ОСОБА_1 30.10.2015 отримав тілесні ушкодження в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Даний висновок було погоджено уповноваженими особами ГУНП в Кіровоградській області та 25.03.2016 року затверджений в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області Кондрашенком С.Г. (а.с.105-106). Згідно до постанови військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» №11 від 01.08.2016 р. та свідоцтва про хворобу №349 від 27.09.2016 р. травми, які отримав ОСОБА_1 , пов`язані з виконанням службових обов`язків. У вересні 2016 р. позивач звернувся до ГУНП в Кіровоградській області із заявою про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку отриманням травми, пов`язаної з проходженням служби в Національній поліції. За наслідками огляду позивача медико-соціальною експертною комісією з 13.02.2017 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. У січні 2018 року начальником УФЗБО ГУНП в Кіровоградській області Матвєєвим О.Д. на ім`я начальника ГУНП в Кіровоградській області Кондрашенка С.Г. подана доповідна записка №251/28/01-18 від 31.01.2018 року про невідповідність актів форми Н-1* та Н-5*, поданих ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги, вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346. На цій підставі начальником ГУНП в Кіровоградській області Кондрашенком С.Г. видано наказ №236 від 14.02.2018 року "Про організацію проведення службового розслідування", яким з метою встановлення дотримання вимог чинного законодавства при проведенні службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, призначеного наказом ГУНП в Кіровоградській області від 10.03.2016 року №100, та складання за його результатами актів за формою Н-1* та Н-5* створено комісію з проведення службового розслідування у складі посадових осіб ГУНП в Кіровоградській області, якій наказано за результатами проведеного розслідування скласти висновок. За результатами роботи комісії ГУНП в Кіровоградській області 28.02.2018 р. складено висновок службового розслідування, який того ж дня затверджений начальником ГУНП в Кіровоградській області Кондрашенком С.Г.. Комісія установила, що службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та акти розслідування нещасного випадку за формою Н-1* та Н-5* проведені та складені на підставі наказу ГУНП в Кіровоградській області від 10.03.2016 року №100 неуповноваженим органом, оскільки подія, за якою проводилося розслідування, сталася в період проходження ОСОБА_1 служби у такому правоохоронному органі як міліція, правонаступником якого поліція не являється. Також установлено, що розгляд матеріалів про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 30.10.2015 року, проведений комісією у складі двох осіб-інспектора БПСПОП «Кіровоград» ГУНП в Кіровоградській області Микитенка М.А. та головного спеціаліста УЛМТЗ ГУНП в Кіровоградській області Танасевича А.А., що суперечить вимогам пункту 3.5 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346, яким передбачено проведення розслідування комісією не менше ніж три особи. На підставі цього висновку начальником ГУНП в Кіровоградській області Кондрашенком С.Г. видано наказ № 358 від 02.03.2018 року «Про скасування наказу ГУНП в Кіровоградській області від 10.03.2016 №100». Наказ вмотивований тим, що розслідування нещасного випадку проведено комісією ГУНП, а не комісією УМВС, тобто неповноважним органом, крім того вказана комісія складалася лише з двох осіб, що суперечить вимогам пункту 3.5 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346. Матеріали щодо отримання ОСОБА_1 30.10.2015 р. тілесних ушкоджень 02.03.2018 були направлені до ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області, за належністю. Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області 02.03.2018 р. було видано наказ №1 «Про організацію проведення службового розслідування», яким з метою з`ясування обставин отримання 30.10.2015 р. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень створено комісію з проведення службового розслідування у складі членів ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області посадових осіб ГУНП в Кіровоградській області, якій наказано за результатами проведеного розслідування скласти висновок. Комісією проведено службове розслідування та 20.04.2018 року складено висновок службового розслідування, згідно з яким підтвердити факт отримання травми ОСОБА_1 30.10.2015 року саме під час виконання службових обов`язків не можливо. Не погоджуючись з цими наказами та висновками службового розслідування, позивач звернувся до суду. Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 р. у справі № 811/1427/18 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №358 від 02.03.2018 року «Про скасування наказу ГУНП в Кіровоградській області від 10.03.2016 №100».У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 р. рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 р. було скасовано в частині відмови у задоволені вимог стосовно визнання протиправними і скасування висновків службового розслідування ГУНП в Кіровоградській області від 28.02.2018 р. та службового розслідування ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області від 20.04.2018 року, і прийнято в цій частині інше рішення. Визнано протиправними та скасовано: висновок службового розслідування Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 28.02.2018 р. стосовно скасування наказу ГУНП в Кіровоградській області від 10.03.2016 р. № 100 про призначення службового розслідування, акту за формою Н-5 від 15.03.2016 р., акту за формою Н-1 від 25.03.2016 р. і висновку службового розслідування від 25.03.2016 р.; та висновок службового розслідування ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області від 20.04.2018 р. щодо встановлення обставин, що стали наслідком отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. В іншій частині рішення від 21.09.2018 р. залишено без змін. Судом було встановлено, що службою державного нагляду за охороною праці системи МВС України у встановленому порядку не перевірялися обставини проведення у березні 2016 року комісією ГУНП в Кіровоградській області розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем та його документального оформлення, а керівнику ГУНП в Кіровоградській області не висувалася вимога (припис) про скасування складених актів Н-1 * та Н-5 *, що свідчить про протиправність здійсненої комісіями з проведення службового розслідування перевірки вказаних обставин та наданих ними висновків від 28.02.2018 р про незаконність складених відносно ОСОБА_1 висновку від 25.03.2016 про результати службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , акту за формою Н-5 від 15.03.2016 року розслідування службового розслідування нещасного випадку що стався 30 жовтня 2015 року о 03.00 год. і акту за формою Н-1 від 25.03.2016 №19 про нещасний випадок (у тому числі поранення); та висновки від 20.04.2018 р. про не підтвердження факту отримання травми ОСОБА_1 саме 30.10.2015 під час виконання службових обов`язків, що є підставою для задоволення вимог позивача у зазначеній частині. В подальшому 25.05.2018 р. Головою ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області винесено наказ № 15 «Про організацію розслідування нещасного випадку», яким знову створено комісію з розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 30 жовтня 2015 року у складі знову ж таки членів ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області посадових осіб ГУНП в Кіровоградській області, якій наказано за результатами проведеного розслідування підготувати необхідні матеріали. 31.05.2018 р. за формою Н-5* комісією складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 30.10.2015 р. о 03 год. 00 хв., згідно до якого висновок комісії полягає в тому, що нещасний випадок трапився із ОСОБА_1 в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Висновок комісії 31.05.2018 р. затверджено головою ліквідаційної комісії УМВС в області, про що складено акт №1 за формою НТ*. Вказані документи направлені позивачу листом від 04.06.2018 №1175/05/28-18. 23.08.2018 р. заступником голови ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області видано наказ № 16 «Про перегляд актів за формою Н-5* від 31.05.2018 та НТ* від 31.05.2018 №1», яким створено комісію для перегляду актів за формою Н-5* від 31.05.2018 та НТ* від 31.05.2018 №1 у складі членів ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області посадових осіб ГУ НП в Кіровоградській області, та знову було наказано провести розслідування нещасного випадку. 27.08.2018 р. за формою Н-5* комісією складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 30.10.2015 р. о 03 год. 00 хв., згідно до якого висновок комісії полягає в тому, що комісія більш детально розглянула всі матеріали розслідування та встановила, що дана подія яка трапилася із ОСОБА_1 , 30.10.2015 р за фактом отримання тілесних ушкоджень, за вказаних обставин свого документального підтвердження не знайшов. Враховуючи вище зазначене, комісія дійшла висновку про скасування актів розслідування зазначеного нещасного випадку (Акт за формою Н-5* від 31.05.2018, Акт за формою НТ* №1 від 31.05.2018). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірний акт від 27.08.2018 (форми Н-5*), яким дана «подія», яка трапилася із ОСОБА_1 свого документального підтвердження не знайшла, є ідентичний змісту акту від 31.05.2018 (форми Н-5*), яким вказану «подію» було визнано комісією як «нещасний випадок», який трапився з позивачем в період проходження служби, при цьому не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Описані у таких актах фактичні обставини також є аналогічні тим, що були описані у висновку службового розслідування від 20.04.2018, який скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі № 811/1427/18. Отже, суд дійшов висновку, що називати таке розслідування «більш детальним» є безпідставним. Водночас, як встановлено судом та підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили (у справі № 811/1427/18, № П/811/939/18), позивач в період виконання службових обов`язків в зоні АТО від розриву невідомого типу боєприпасу, отримав травму: ЧМТ (забій головного мозку), про що було складено акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) форми Н-1 та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5. Висновками службового розслідування 25.03.2016 встановлено отримання тілесних ушкодження 30.10.2015 в період проходження позивачем служби при виконанні службових обов`язків. Наслідки тілесних ушкоджень отриманих позивачем підтверджено свідоцтвом про хворобу № 349 від 27.09.2016, № 4 від 26.01.2016. Постановою військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» № 11 від 01.08.2016 встановлено пов`язаність травми отриманої позивачем з виконанням службових обов`язків. Згідно виписки з акту огляду МСЕК та довідки до акту огляду МСЕК № 183974 від 27.02.2017, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконання службових обов`язків. Відтак, суд першої інстанцій дійшов висновку, що спірні дії відповідача щодо фактичного нівелювання подій, які мали місце ще 30.10.2015 та спричинили отримання позивачем тілесних ушкоджень, є протиправними. Крім того, суд першої інстанції вказав, що єдиною посадовою особою, яка наділена повноваженнями щодо контролю за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків, правом скасування та перегляду актів розслідування нещасних випадків, вимагання проведення розслідування нещасного випадку є посадові особи служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України. Доказів наявності вищевказаних обставин суду не надано. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично підставою для ініціювання і проведення розслідування нещасного випадку безпосередньо пов`язано з вимогами ОСОБА_1 про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю внаслідок травми, отриманої 30.10.2015 в період виконання службових обов`язків в зоні антитерористичної операції, а тому результати такого розслідування не можна вважати об`єктивними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції вірно встановлено характер спірних правовідносин, що врегульовані Законом України «Про охорону праці» та Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року за №83/7404. Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року за №83/7404, було затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі Порядок №1346). Цей Порядок розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України. Дія цього Порядку поширюється на з`єднання та військові частини Національної гвардії України, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України (далі - підрозділи). Пунктом 2.1 Порядку №1346 визначено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Відповідно до п.п.2.2, 2.4 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2). Пунктами 3.1, 3.2, 3.5 Порядку №1346 передбачено те, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення). У підрозділах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа, на яку наказом керівника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва. Згідно з пунктом 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію. Відповідно до пунктів 3.9, 3.10 Порядку комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження. Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Водночас, згідно з п. 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Пунктами 3.12, 3.14 Порядку №1346 передбачено, що до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Відповідно до п. 3.15 Порядку №1346 затверджені акти Н-1* (НТ*) разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі, а також надсилаються: керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підрозділу разом з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) та всіма іншими матеріалами розслідування; керівнику відповідної служби державного нагляду за охороною праці МВС, ГУМВС, УМВС разом з примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) і копіями всіх матеріалів розслідування; органу, до сфери управління якого належить підрозділ, акти розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*); до особової справи потерпілого акт Н-1* (НТ*). На вимогу потерпілого керівник зобов`язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку. Згідно з пунктами 3.19, 3.20 Порядку №1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*). Відповідно до пункту 3.29 Порядку №1346 контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків (у тому числі поранень), їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення їх причин здійснюють служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України відповідно до їх компетенції та повноважень. Ці служби мають право вимагати від керівника складання актів розслідування нещасних випадків Н-5* та актів Н-1* (НТ*), їх скасування та перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Порядку чи інших нормативно-правових актів про охорону праці, або висновок комісії з розслідування нещасного випадку не відповідає обставинам події. Посадова особа служби державного нагляду за охороною праці має право у разі необхідності (надходження скарги, незгода з висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку, поранення або його приховування від розслідування тощо) вимагати проведення розслідування нещасного випадку і видавати обов`язкові для виконання керівником приписи за встановленою формою Н-9* (додаток 7) щодо необхідності складання акта за формою Н-1* та взяття нещасного випадку (у тому числі поранення) на облік. Згідно з пунктом 3.30 Порядку №1346 у разі незгоди керівника з рішенням посадової особи служби державного нагляду за охороною праці питання вирішується керівником служби охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС чи керівництвом відділу державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС або в порядку, передбаченому чинним законодавством. Як вірно встановлено судом першої інстанції під час повторного розслідування нещасного випадку Комісією не було дотримано та не вчинено жодних дій, передбачених п.3.8 Порядку №1346. Обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, сам факт отримання тілесних ушкоджень позивачем взагалі визначені не були та не спростовані письмовими доказами. Передбачені п.п.3.9, 3.10, 3.11 Порядку №1346 відомості у спірному акті відсутні. Судом першої інстанції вірно звернув увагу на ту обставину, що зміст оскарженого акту від 27.08.2018 р. (форми Н-5*), є ідентичний змісту акту від 31.05.2018 р. (форми Н-5*), в той же час в них міститься зовсім протилежний висновок щодо оцінки нещасного випадку, який стався з позивачем 30.10.2015 року, описані у таких актах фактичні обставини також є аналогічні тим, що були описані у висновку службового розслідування від 20.04.2018, який скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 р. у справі 811/1427/18. За таких обставин не можна вважати таке розслідування «більш детальним». Крім іншого судовими рішеннями, які набрали законної сили (у справі № 811/1427/18, № П/811/939/18) встановлено, що позивач в період виконання службових обов`язків в зоні АТО від розриву невідомого типу боєприпасу, отримав травму: ЧМТ (забій головного мозку), про що було складено акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) форми Н-1 та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5. Висновками службового розслідування 25.03.2016р. встановлено отримання тілесних ушкодження 30.10.2015 р. в період проходження позивачем служби при виконанні службових обов`язків. Наслідки тілесних ушкоджень отриманих позивачем підтверджено свідоцтвом про хворобу №349 від 27.09.2016 р., №4 від 26.01.2016 р. Постановою військово-лікарської комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» №11 від 01.08.2016 встановлено пов`язаність травми отриманої позивачем з виконанням службових обов`язків. Згідно з виписки з акту огляду МСЕК та довідки до акту огляду МСЕК № 183974 від 27.02.2017 р., позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконання службових обов`язків. Сукупність вказаних обставин свідчить на користь висновку суду першої інстанції, що дії відповідача про нівелювання подій, які мали місце ще 30.10.2015 р. та спричинили отримання позивачем тілесних ушкоджень, є протиправними, крім іншого аналіз змісту Порядку № 1346 свідчить про те, що останній взагалі не передбачає можливість скасування висновків службового розслідування та проведення повторних розслідувань. Фактично підставою для ініціювання і проведення розслідування нещасного випадку безпосередньо пов`язано з вимогами ОСОБА_1 про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю внаслідок травми, отриманої 30.10.2015 р. в період виконання службових обов`язків в зоні антитерористичної операції, а тому результати такого розслідування не можна вважати об`єктивними. Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до пунктів 1, 5, 6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. В матеріалах справи міститься Договір про надання професійної правничої допомоги від 25 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_4 Ю ОСОБА_5 та Адвокатським об`єднанням «Усатенко і Усатенко». Відповідно до пункту 4.1 зазначений договору грошова винагорода (гонорар за даним договором та порядок оплати визначається окремою угодою. Додатковою угодою до вищевказаного договору від 07 .02.2019 року вартість професійної допомоги становить 5500 грн. Розрахунком до договору надані наступні послуги: надання правової інформації, консультації і роз`яснення з питань розслідування нещасних випадків та порядок оскарження акту розслідування - 1 година 500 грн., опрацювання матеріалів та складення позовної заяви 3 години 3000 грн., опрацювання відзиву на позов та додатків до нього і складення відповіді на відзив години 2000 грн. Актом приймання-передачі від 07.02.2019 року до вказаного договору підтверджено отримання вказаних послуг, на підтвердження оплати за вказані послуги надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 07.02.2019 року на суму 5500 грн. Досліджуючи надані представником позивача документи, суд встановив, що Договором передбачено надання правової допомоги саме у справі про скасування акту розслідування нещасного випадку. Акт виконаних робіт та квитанції обумовлюють вартість юридичних послуг та порядок розрахунків за правову (правничу) допомогу. У квитанціях про сплату наданих послуг, в них вказано призначення платежу з посиланням на відповідний Договір та вид послуг. Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для позивача, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 5500 грн. Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що надані послуги не співмірні із складністю справи, оскільки ці обставини спростовуються матеріалами справи та характером спірних правовідносин та їх значимістю для позивача. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Враховуючи те, що наданими до матеріалів справи документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі підтверджено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5500 грн. Крім того до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу в якій представник позивача просить стягнути витрати на правничу допомогу які складаються з опрацювання апеляційної скарги та складення відзиву на неї. На підтвердження вказаних витрат також надано додаткову угоду від 15.05.2019 року до основного договору про надання професійної правничої допомоги, розрахунок від 15.05.2019 року, яким підтверджено надання вказаних послуг (3 год. 2500 грн.) та квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.05.2019 року на суму 2500 грн. Дослідивши надані представником позивача вказані документи, колегія суддів вважає, що останні також доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу у даній справі і є співмірними зі складністю справи, обґрунтованими, об`єктивними і таким, що підпадають під критерій розумності. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін. Стягнути з Управління міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот грн.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 16 січня 2020 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова