Постанова 4852 № 213/3721/19 (2-а/213/34/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 січня 2020 року м. Дніпросправа № 213/3721/19 (2-а/213/34/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Комар Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 11 листопада 2019 року (суддя Алексєєв О.В., м. Кривий Ріг, повний текст рішення складено 11.11.2019 року) у справі №213/3721/19 (2-а/213/34/19) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Криворізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Писаєва Олександра Юрійовича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», Криворізький районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- в с т а н о в и в: 23.09.2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Криворізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Писаєва Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 080433 від 11.09.2019 року, і закрити справу про адміністративне правопорушення. Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 24.09.2019 року залучено до участі у справі Криворізький районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 11.11.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого Криворізьким ВРЕР УДАІ МВС України в Дніпропетровській області, дата реєстрації 30.09.2011 року, транспортний засіб ВАЗ 21310, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року належить Публічному акціонерному товариству «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром». Позивач вказував, що він був лише водієм, який виконував перевезення на транспортному засобі працівників для виконання службового доручення товариства. Вказував, що він не мав проходити обов`язковий технічний контроль, оскільки обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують транспортний засіб, апелянт вказував, що не він є власником транспортного засобу ВАЗ 21310, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заявник апеляційної скарг вказував, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що поліцейським СРПП КРВП ГУНП в Дніпропетровській області Писаєвим О.Ю. 11 вересня 2019 року складено постанову серії ДП18 №080433 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.31.3 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.3 ст.121 КУпАП, накладено штраф у розмірі 340 грн., належно зафіксовано та доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Суд першої інстанції вказував, що твердження позивача про те, що службовий автомобіль, який використовується для виконання посадових обов`язків не повинен проходити технічний контроль, не містять в собі законодавчого підґрунтя, а згідно чинного законодавства вимога проходити обов`язковий технічний контроль для даного автомобіля один раз на два роки є законною, зважаючи на строк експлуатації автомобіля та, що його власником є юридична особа, яка має на меті отримання прибутку та строк його експлуатації. Матеріалами справи встановлено, що Поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Криворізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Писаєвим О.Ю. 11.09.2019 року стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДП18 № 080433, відповідно до якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21310, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в Криворізькому районі А/Д с. Надія, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але якого він не пройшов чим порушив п.31.3 «б» Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП. Відповідно відмітки на копії постанови, ОСОБА_1 постанову підписав, отримав її копію та вчинив напис: «техконтроль не прошел». Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , виданого Криворізьким ВРЕР УДАІ МВС України в Дніпропетровській області, транспортний засіб ВАЗ 21310, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску є легковим автомобілем, власником є Публічне акціонерне товариство «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», дата реєстрації 30.09.2011 року. Позивач не заперечував, що при зупинці Поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Криворізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Писаєвим О.Ю. транспортного засобу ВАЗ 21310, реєстраційний номер НОМЕР_2 не зміг надати докази проходження технічного огляду, оскільки технічний огляд не здійснювався. Згідно з пунктом 31.3 «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Дотримуватись обв`язку проходження технічного огляду має власник транспортного засобу. Варто казати, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу ВАЗ 21310, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не міг знати, що його власник не проходив технічний огляд транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів. Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю. Згідно ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. В матеріалах справи відсутні докази фіксування Поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Криворізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Писаєвим О.Ю. того, що ОСОБА_1 не зміг під час зупинки транспортного засобу надати докази проходження технічного огляду транспортного засобу. Згідно ч. 1 ст. 29, ст. 33 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України». Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, затверджує Кабінет Міністрів України за поданням цих органів. Відповідно до п.п. 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно- правових угод з метою отримання прибутку. Для віднесення автомобіля до об`єкту обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 року, пунктом 1 яких визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. Змістом п. 7 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: транспортними засобами спеціального призначення; транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; службовими легковими автомобілями; транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку. Тільки транспортні засоби, перелік яких наведений у статті 35 Закону України «Про дорожній рух» та про особливості яких зазначено цій же нормі, підлягають обов`язковому технічному огляду. Аналіз положень статті 35 Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , є службовим автомобілем, власником якого є Публічне акціонерне товариство «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. Доведено, що транспортний засіб для перевезення працівників товариства використовувався не з метою отримання прибутку від такого перевезення. Відповідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що службовий автомобіль, яким керував позивач, повинен був проходити обов`язковий технічний контроль. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Обов`язок доказування правомірності винесення оскаржуваного рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, чого відповідачем не здійснено. При вирішені спору суд враховує обов`язкову для використання правову позицію Верховного Суду, зокрема викладену у постанові від 17.10.2019 року у справі № 678/483/17. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про закриття справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. За правилами статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Існує певний порядку, при дотриманні якого орган (посадова особа) має повноваження приймати постанову про накладення адміністративного стягнення чи закриття справи. Повноваженнями закривати справу про адміністративне правопорушення наділений той орган чи посадова особа, яким винесено постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Отже, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження в справі про адміністративне правопорушення. При вирішенні питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд керується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.08.2019 року у справі № 336/3933/17 (2-а/336/366/2017). Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 080433 від 11.09.2019 року, в іншій частині позову слід відмовити. Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем та іншою стороною у справі, яка не є суб`єктом владних повноважень та у випадку задоволення позову позивача, повертаються їм за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Судові витрати позивачем по справі не здійснювались. ОСОБА_1 є звільненим від сплати судового збору при оскарженні рішень суду у справах про адміністративні правопорушення та при поданні апеляційної скарги судовий збір не був сплачений. За відсутності здійсненних судових витрат їх розподіл та стягнення не здійснюється. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Керуючись статтями 242, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 11 листопада 2019 року у справі №213/3721/19 (2-а/213/34/19) - скасувати. Прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Криворізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Писаєва Олександра Юрійовича, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром», Криворізький районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 080433 від 11.09.2019 року, винесену Поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Криворізького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Писаєвим Олександром Юрійовичем відносно ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова