Постанова 4855 № 825/2259/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2259/18 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Сорочка Є.О., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивачу та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 09.09.2016, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого призначається пенсія таких додаткових виплат: грошової винагороди за участь в АТО в сумі 4659,85 грн; матеріальної допомоги на оздоровлення в жовтні 2014 року в сумі 850 грн. та листопаді 2015 року в сумі 850 грн; доплат за роботу в нічний час за останні два роки перед звільненням: жовтень 2014 року - 17,87 грн; грудень 2014 року - 1,86 грн; січень 2015 року -79,17 грн; лютий 2015 року - 35,99 грн; березень 2015 року - 27,89 грн; квітень 2015 року - 52,78 грн; травень 2015 року - 35,99 грн; червень 2015 року - 35,99 грн; липень 2015 року - 37,18 грн; серпень 2015 року - 35,99 грн; вересень 2015 року - 39,59 грн; жовтень 2015 року - 35,99 грн; листопад 2015 року - 39,59 грн; грудень 2015 року - 86,07 грн; лютий 2016 року - 151,04 грн; березень 2016 року - 147,42 грн; травень 2016 року - 316,38 грн; червень 2016 року - 298,30 грн; липень 2016 року - 312,50 грн; серпень 2016 року - 294,84 грн; грошової винагороди в сумі 500 грн в листопаді 2014 року; компенсації за дні невикористаної відпустки за 2015 рік в сумі 4871,79 грн та за 2016 рік в сумі 6525,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 вказана справа прийнята до провадження колегією суддів. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 поновлено апеляційне провадження у даній справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 15.01.2020. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку у відповідача та відповідно до ст. 12 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» отримує пенсію за вислугу років. Позивач звернувся з заявою до ГУПФУ в Чернігівській області про перерахунок пенсії, однак, листом від 24.04.2018 № 2674/03/Л-12, ГУПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії з тих підстав, що вказані позивачем виплати не є складовою щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. (а.с. 8-10) Надалі, позивач повторно звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії, однак, листом від 18.05.2018 № 3025/03/Л-12, ГУПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу в перерахунку пенсії з тих підстав, що вказані позивачем виплати не є складовою щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. Пенсія позивачу виплачується згідно з чинним законодавством. (а.с. 11-13) Не погоджуючись із зазначеною відмовою органу пенсійного фонду, вважаючи її неправомірною та такою, що порушує її законне, конституційно гарантоване право на належний соціальний захист та відповідне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії грошової винагороди за участь в проведенні антитерористичної операції, матеріальної допомоги на оздоровлення, доплати за роботу в нічний час та компенсації за невикористану відпустку законодавством не передбачені; - згідно з ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, для визначення розміру пенсії окрім щомісячних премій та відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення враховуються лише щомісячні надбавки, доплати, підвищення, а не щомісячні винагороди, а також допомоги, компенсації, індексації тощо - одноразові види грошового забезпечення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», передбачено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Отже, з урахуванням наведених норм, слід дійти висновку про те, що не передбачено включення в додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для призначення пенсії грошової винагороди за участь в проведенні антитерористичної операції, матеріальної допомоги на оздоровлення, доплати за роботу в нічний час та компенсації за невикористану відпустку. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно з нормами ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, для визначення розміру пенсії окрім щомісячних премій та відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення враховуються лише щомісячні надбавки, доплати, підвищення, а не щомісячні винагороди, а також допомоги, компенсації, індексації тощо - одноразові види грошового забезпечення, з огляду на що, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, винагорода за участь в АТО та компенсація за невикористану відпустку не належать до надбавок, доплат або підвищення, тобто, не є додатковими видами грошового забезпечення в розумінні ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відносяться до інших соціальних гарантій, що надаються військовослужбовцям та членам їх сімей. Крім того, до такого переліку не входить компенсація за невикористану відпустку та доплата за роботу у нічний час, виплачена позивачу згідно з довідкою про разові та інші виплати, оскільки їх виплата також здійснювалася не щомісячно, та більш того, такі виплати мають компенсаційний характер, пов`язані, як правило, зі звільненням військовослужбовця (компенсація за невикористану відпустку) або виконанням ним додаткових обов`язків (доплата за роботу у нічний час). Тобто, ці виплати не є щомісячними і не мають систематичного характеру, їх розмір не є фіксованим, а тому, вони не є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 266/2322/16-а. Щодо винагороди за участь в антитерористичній операції, отримуваної позивачем, колегія суддів зазначає, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим, така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Правова позиція щодо відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення винагороди за участь в антитерористичній операції висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18.04.2019 у справі № 431/703/17. Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 прийшла до висновку, що при обчисленні пенсії на підставі статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Є.О. Сорочко О.І. Шурко