Постанова 4852 № 200/12472/18(2а/200/615/18)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 січня 2020 року м. Дніпросправа № 200/12472/18(2а/200/615/18) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М. розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2018 року (суддя Єлісєєва Т.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта Шаруди Андрія Валерійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся з зазначеним позовом. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2018 року позов задоволено. Суд вирішив визнати дії поліцейського роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта Шаруди Андрія Валерійовича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП протиправними. Постанову серії ЕАА №493761 від 21.07.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП скасувати. Департаментом патрульної поліції Національної поліції України була подана апеляційна скарга, просить оскаржене рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було не раховано наявність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 126 КУпАП та тим, що суд першої інстанції не врахував приписи ч. 3 ст. 286 КУпАП. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Позивач направив до суду заяву, просить апеляційну каргу розглядати без його участі. Представники відповідача та особи, що подає апеляційну скаргу не з`явились, матеріали справи містять докази вручення судових повісток. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою серії ЕАА №493761 по справі про адміністративне правопорушення від 21.07.2018 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні порушення. Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 21.07.2018, ОСОБА_1 21.07.2018 в 21.00 в м. Дніпро Шосе Запорізьке 15 керував транспортним засобом БМВ д.н.з. НОМЕР_1 з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби, а при перевірці документів не мав при собі обов`язкового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.5). Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що постанова підлягає скасуванню, як постановлена з грубим порушенням вимог чинного законодавства. За висновками суду першої інстанції, відповідно до абз.2 п.21.2 ст.21 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Судом першої інстанції зазначено, що матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу про порушення позивачем вимог ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, отже відсутні будь-які докази притягнення позивача до будь-якого іншого адміністративного правопорушення, в наслідок чого мало б місце притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, тобто ненадання страхового полісу, оскільки відповідний страховий поліс пред`являється при складанні протоколу про порушення ПДР та оформленні ДТП. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно підпунктом «ґ» п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. Як свідчать матеріали справи, позивач не заперечує факт непред`явлення страхового поліса для перевірки на вимогу працівника поліції. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про протиправність дій відповідча посилаючись на положення статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно зі статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції не враховано, що положеннями статті 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс. Проте, суд першої інстанції не застосував вказані норми права. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (справа 127/19283/17), від 13 березня 2019 року (справа 686/15383/17), від 02 грудня 2019 року (справа 766/10693/17). Також, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Процесуальним законом не передбачено право суду за наслідками розгляду такої категорії справ визнання протиправними дій. Таким чином, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року підлягає скасуванню, а в задоволенні позову необхідно відмовити. Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта Шаруди Андрія Валерійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати. В задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі складена 15 січня 2020 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш