Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/10457/19

Справа № 127/10457/19 Провадження № 22-ц/801/79/2020 Категорія: 32 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 рокуСправа № 127/10457/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна, стягнення боргу за договором оренди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Венгрин О. О. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст додаткового рішення складено 25 жовтня 2019 року, - в с т а н о в и в : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна, стягнення боргу за договором оренди. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майно - дзеркало «Пелюстка», що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 333 грн орендної плати за період з 30 червня 2018 року по 04 липня 2018 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 109,65 грн і 85,38 грн судового збору. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5550 грн і 4845,65 грн витрат на правничу допомогу. В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмолено. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги задоволено частково, а тому відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5550,00 грн і 4845,65 грн. При цьому, місцевим судом враховано, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката стороною позивача не подано. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Основними доводами апеляційної скарги є те, що договір про надання правничої допомоги, в якому визначений розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у матеріалах справи відсутній. Розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з її складністю, з часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Підпис у розрахунку судових витрат зовсім інший від підпису ОСОБА_2 на квитанції від 15 жовтня 2019 року та на договорі від 03 червня 2019 року. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майно - дзеркало «Пелюстка», що знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 333 грн орендної плати за період з 30 червня 2018 року по 04 липня 2018 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 109,65 грн і 85,38 грн судового збору. Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_2 5550 грн і 4845,65 грн витрат на правничу допомогу, оскільки позов задоволено частково, а з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката стороною позивача не подано. Аргументи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє та не вважає їх такими, що дають правові підстави для скасування чи зміни додаткового рішення у справі. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд апеляційної інстанції враховує те, що позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавалося, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнув з позивача на користь відповідача 10345,65 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 зроблено правовий висновок про те, що відповідно до норм процесуального права, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Таким чином, оскільки позивачем не заявлялося клопотання в суді першої інстанції про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, відтак суд апеляційної інстанції погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування чи зміни додаткового рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 жовтня 2019 рокуу даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський