Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1995/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1995/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 14 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до стажу державної служби роботи на виборній посаді секретаря Атюшівської сільської ради Коропського району Чернігівської області з 04.07.2001 по 08.08.2017; - зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період роботи на виборній посаді секретаря Атюшівської сільської ради Коропського району Чернігівської області з 04.07.2001 по 08.08.2017 і призначити пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу державної служби роботи на виборній посаді секретаря Атюшівської сільської ради Коропського району Чернігівської області з 04.07.2001 по 30.12.2016; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на виборній посаді секретаря Атюшівської сільської ради Коропського району Чернігівської області з 04.07.2001 по 30.12.2016 і призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для зарахування спірного періоду до стажу державної служби позивача немає. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до записів трудової книжки, ОСОБА_1 працювала: - з 06.03.1985 по 14.03.1990 секретарем виконкому Атюшівської сільської ради народних депутатів (а.с. 8); - з 14.03.1990 по 26.01.1991 обіймала посаду заступника голови Атюшівської сільської ради народних депутатів (а.с. 8); - з 26.01.1991 по 10.04.1998 секретарем виконкому Атюшівської сільської ради народних депутатів (а.с. 9); - з 10.04.1998 по 30.12.2016 обіймала посаду секретаря Атюшівської сільської ради Коропського району Чернігівської області (а.с. 9-12); - з 06.01.2017 по 08.08.2017 діловодом Атюшівського старостату. Позивач із 09.08.2017 перебуває на обліку в Сосницькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У травні 2019 року позивач звернулася до Сосницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII. Листом від 24.05.2019 № 504/05 Сосницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки робота останньої на виборній посаді секретаря сільської ради з 04.07.2001 по 08.08.2017 не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця (а.с. 15). Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що періоди роботи ОСОБА_1 на виборній посаді секретаря Атюшівської сільської ради Коропського району Чернігівської області зараховуються до стажу державної служби Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Згідно пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Таким чином, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17. Як зазначалося, відмовляючи у призначенні пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ оскільки робота останньої на виборній посаді секретаря сільської ради не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця. За змістом пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Спірним у цій справі є стаж служби позивача за період з 04.07.2001 по 30.12.2016. Питання обчислення стажу державної служби у цей період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283) та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), який набрав чинності 01.05.2016. Так, згідно пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Крім того, згідно пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) дію Закону України "Про державну службу" поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Пунктом 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховуються <…> час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» <…>. Пунктом 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Аналіз викладених норм свідчить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом № 2493-III. Так, частиною першою статті 14 Закону № 2493-III, до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування віднесено, окрім інших секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад. Отже, у період з 04.07.2001 по 30.12.2016 (у тому числі і у період з 01.05.2016) час перебування на посаді секретаря міської (міст районного значення), сільської, селищної ради зараховується до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 735/939/17 та в постанові від 19 березня 2019 року по справі № 357/1457/17. Посилання скаржника на втрату чинності Порядком № 283 колегія суддів відхиляє, оскільки він підлягає застосуванню в силу вимог пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII. Доводи про можливість застосування вказаного пункту лише до правовідносин, що виникли до набрання Законом № 889-VIII чинності, суд апеляційної також відхиляє, позаяк чинні положення Закону № 889-VIII та Порядку № 229 теж визначають необхідність включення часу перебування на спірній посаді секретаря сільської ради до стажу державної служби. Колегія суддів також приймає до уваги, що досягнення позивачем необхідного віку і загального страхового стажу не є спірним у даній справі. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя І.В. Федотов