Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1442/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1442/21 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Земляної Г.В. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04 лютого 2021 року № 10/03-16 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України № 889-VIII «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року та визнати протиправним не зарахування до стажу державної служби періоду роботи на посаді інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти з 01 січня 1987 року по 01 червня 1992 року, періоду роботи на посаді інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти з 22 серпня 1994 року по 15 грудня 1995 року, головного спеціаліста відділу освіти Коропської селищної ради з 22 травня 2017 року по 31 грудня 2020 року і зобов`язати зарахувати в стаж державної служби періоди роботи на посадах інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти, інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти, головного спеціаліста відділу освіти Коропської селищної ради та відповідно з цим перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» і провести перерахунок пенсії з урахуванням всіх складових заробітної плати, відповідно до наданих позивачем довідок № 01-13/23, № 01-13/24 від 29 січня 2021 року, виданих відділом освіти Коропської селищної ради та довідки № 03-15/727 від 29 січня 2021 року, виданої Коропською районною державною адміністрацією. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно, без належних на те підстав при розгляді заяви про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не зараховано до стажу державної служби періоду роботи на посаді інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти з 01 січня 1987 року по 01 червня 1992 року, періоду роботи на посаді інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти з 22 серпня 1994 року по 15 грудня 1995 року, періоду роботи на посаді головного спеціаліста відділу освіти Коропської селищної ради з 22 травня 2017 року по 31 грудня 2020 року. Вказано, що відповідач при розгляді заяви позивача мав керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 на посадах інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти з 01 січня 1987 року по 01 червня 1992 року, інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти з 22 серпня 1994 року по 15 грудня 1995 року, головного спеціаліста відділу освіти Коропської селищної ради з 22 травня 2017 року по 31 грудня 2020 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом № 2 від 03 лютого 2021 року, про відмову ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 на посадах інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти з 01 січня 1987 року по 01 червня 1992 року, інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти з 22 серпня 1994 року по 15 грудня 1995 року, головного спеціаліста відділу освіти Коропської селищної ради з 22 травня 2017 року по 31 грудня 2020 року. Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року згідно заяви від 29 січня 2021 року та провести перерахунок пенсії на підставі довідок № 01-13/23, № 01-13/24 від 29 січня 2021 року, виданих відділом освіти Коропської селищної ради, та довідки № 03-15/727 від 29 січня 2021 року, виданої Коропською районною державною адміністрацією, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача на посаді інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти (5 років 5 місяців 0 день), період роботи на посаді інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти (1 рік 3 місяці 23 дні) зараховується до стажу державної служби, а отже, з урахуванням стажу роботи на посаді головного спеціаліста відділу освіти Коропської районної державної адміністрації (5 років 03 місяці 20 днів), стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року складає більше 10 років. Крім того, позивач працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому такий період роботи також підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача. Відтак, враховуючи, що позивач на момент звернення з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» досяг 60-річного віку, має необхідний страховий стаж роботи, та станом на 01 травня 2016 року мав стаж держслужби більше 10 років, на зазначену дату займав посаду державної служби, він набув права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтовування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскільки позивач не працювала на посадах державної служби станом на 01 травня 2016 року та не мала 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і не займала посаду державного службовця на час звільнення, то відповідно до наданої позивачем заяви та про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29 січня 2021 року, провести перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 у Головного управління відсутні законні підстави. Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 29 січня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою про перерахунок пенсії, а саме про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 52-53). За наслідками розгляду заяви позивача рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформленим протоколом № 2 від 03 лютого 2021 року, було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, оскільки згідно наданих документів стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців за період роботи головним спеціалістом відділу освіти Коропської районної державної адміністрації з 11 січня 2011 року до 01 травня 2016 року становить 5 років 03 місяці 20 днів, провести переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» немає законних підстав (а.с. 54-55). Вважаючи, що відмова відповідача у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є необґрунтованою, порушує вимоги чинного законодавства та її права, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого. Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до п. 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Згідно ч.1 статті 10, ч.3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Згідно ч.1 статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. В той же час, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. На переконання відповідача, у позивача відсутній необхідний стаж державної служби 10 років. Так, відповідачем зараховано до стажу державної служби період роботи позивача на посаді головного спеціаліста відділу освіти Коропської районної державної адміністрації з 11 січня 2011 року до 01 травня 2016 року (5 років 03 місяці 20 днів). Разом з тим періоди роботи позивача на посаді інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти з 01 січня 1987 року по 01 червня 1992 року, на посаді інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти з 22 серпня 1994 року по 15 грудня 1995 року, головного спеціаліста відділу освіти Коропської селищної ради з 22 травня 2017 року по 31 грудня 2020 року не зараховано до стажу державної служби. Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд першої інстанції керувався нормативно-правовими актами, що станом на дату звернення позивача до пенсійного органу втратили чинність, проте, спростувати необхідність застосування наведеної вище та вказаної в оскаржуваному судовому рішенні норми не спромігся. Статтею 25 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу. Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року (далі - Порядок, в редакції, чинній до 01 травня 2016 року) визначались посади і органи, час роботи, в яких зараховується до стажу державної служби. Згідно пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком. У відповідному додатку викладено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, до якого, серед інших, належать виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 23 вересня 1982 року № 4073-X «Про відділи і управління виконавчих комітетів обласних, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів Української РСР» встановлено Перелік відділів і управлінь виконавчих комітетів обласних, районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів Української РСР, до розділу II «Відділи і управління виконавчих комітетів районних Рад народних депутатів» якого віднесено відділ народної освіти. Згідно Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців та тарифних розрядів, затвердженого та введеного в дію постановою Держстандарту СРСР № 016 від 27 серпня 1986 року, посади інспектора-методиста та інспектора по дошкільному вихованню передбачені класифікатором посад службовців та відносяться до категорії посад спеціалістів. Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено, що період роботи позивача на посаді інспектора по дошкільному вихованню Коропського районного відділу народної освіти з 01 січня 1987 року по 31 травня 1992 року (5 років 5 місяців 0 день), період роботи на посаді інспектора-методиста Коропського районного відділу освіти з 22 серпня 1994 року по 14 грудня 1995 року (1 рік 3 місяці 23 дні) зараховується до стажу державної служби, а отже, з урахуванням стажу роботи на посаді головного спеціаліста відділу освіти Коропської районної державної адміністрації з 11 січня 2011 року до 01 травня 2016 року (5 років 03 місяці 20 днів), стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року складає більше 10 років. Також слід зазначити, що статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 вказано, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Згідно статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад. Таким чином, позивач з 22 травня 2017 року по 31 грудня 2020 року проацювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а тому зазначений період роботи також підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача. Враховуючи, що позивач на момент звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» досягла 60-річного віку, має необхідний страховий стаж роботи, станом на 01 травня 2016 року мала стаж держслужби більше 10 років та на зазначену дату займала посаду державної служби, вона набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, тому відмова відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи до стажу державної служби та у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ є протиправною. Таким чином посилання апелянта є безпідставними та необґрунтованими. Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з чим відмова відповідача у призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, пропорційності, добросовісності та розсудливості, які встановлені в ч.2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 07 вересня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев