Постанова 4804 № 234/12225/19

Єдиний унікальний номер 234/12225/19 Номер провадження 22-ц/804/207/20 Єдиний унікальний номер 234/12225/19 Головуючий у 1 інстанції Данелюк О.М. Номер провадження 22-ц/804/207/20 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В. суддів: Канурної О.Д., Мірути О.А. розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справив приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 234/12225/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якого діє адвокат Литвиненко Віталій Іванович, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Данелюка О.М., - ВСТАНОВИВ: 12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Позов мотивовано тим, що приблизно з 2000 року позивачка з відповідачем мешкали однією своєю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька, ОСОБА_3 . В подальшому спільне життя не склалося, вони вимушені були розірвати стосунки та стали проживати окремо. Між тим, відповідач підтримував родинні стосунки з донькою, спілкувався з нею, надавав матеріальну допомогу, займався вихованням. Але починаючи приблизно з 2014 року він припинив надавати матеріальну допомогу. У зв`язку з чим, ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданого ВДРАЦС Краматорського міського управління юстиції, актовий запис №13. На даний час донька навчається на 1-му курсі Київського університету культури, 4 рівня акредитації, денної форми навчання на контрактній основі. Термін навчання до 30.06.2022 року, згідно довідки від 18.06.2019 року. Відповідач категорично відмовляється надавати матеріальну допомогу доньці, нічим не коментуючи свою відмову, хоча має усі можливості, адже є працездатною особою. Усі витрати на утримання доньки несе позивачка, адже вона не працює, тому потребує допомоги на продукти харчування, транспортні витрати, предмети одягу, сплату за навчання. Просить стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх заробітків (доходів) боржника, до закінчення нею навчання але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/12 частини усіх заробітків (доходів), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.07.2019 року і до закінчення нею навчання у Київському університеті культури - 30.06.2022 року, але не більше ніж до досягнення донькою 23 років. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якого діє адвокат Литвиненко Віталій Іванович, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити повністю в позові. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги положення ст.198 СК України, яка вказує, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Зазначає, що відповідно до ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу, а саме стану здоров`я та матеріального становища дитини; стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. Вказує на те, що згідно довідки він знаходиться на обліку в УПФУ м. Краматорська і отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2000 грн., тобто мінімальну пенсію, а згідно довідки МСЕК, має другу групу інвалідності безстроково. Відповідно до висновку про характер праці: праця у спеціально створених умовах. Посилається на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 року №561, відповідно до якого спеціально створені умови - комплекс заходів, що забезпечують необхідні для інваліда умови та режим праці: значно скорочений робочий день з наданням рекомендованих видів праці, індивідуальні норми вироблення, введення додаткових перерв у процесі виконання роботи, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, систематичне медичне спостереження, можливість повністю або частково працювати вдома та інші особливості в умовах праці. Працевлаштування інвалідів у спеціально створених умовах здійснюється на спеціальних робочих місцях, у спеціальних цехах, спеціальних дільницях, на спеціалізованих підприємствах, що призначені для праці інвалідів, в умовах роботи вдома. Зазначає, що він не має фізичної можливості працювати за відсутністю спеціально створених умовах на підприємствах. Крім того, відповідно до довідки психіатричної лікарні м.Краматорська він хворіє на шизофренію. Згідно пенсійного посвідчення його мати є пенсіонеркою, тобто є непрацездатною особою. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Рішення суду вважає обґрунтованим та законним із правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду. Виходячи зі змісту ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту об`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Таким чином, рішенням суду було здійснено захист прав на отримання аліментів. Відповідач помилково посилається на той факт, що судом першої інстанції не взято до уваги положення ст.198 СК України. Але в своєму позові вона на таку норму не посилалася, адже така норма регулює надання матеріальної допомоги. Предметом позову було стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, що регулюється ст.199 СК України. Крім того, відповідач посилається на наказ МОЗ від 05.09.2011 р. №561 та цитує термін цього наказу про спеціально створені умови для інвалідів. Але крім цього не надає доказів про те, що ним здійснювалися заходи щодо пошуку роботи у таких умовах. Іншими словами, відповідач все ж може працювати та робото спроможність ним не втрачена повністю. Інвалідність не є підставою не платити аліменти на утримання своїх дітей. У довідці МСЕК зазначено, що йому можлива праця у спеціально створених умовах, тобто працездатність повністю не втрачена, відповідач просто не бажає шукати таку роботу з такими умовами та не надає доказів що ним здійснювались відповідні заходи, але вони не надали бажаного результату. Оскільки інших доводів висловлено не було, та докази, які подавались вже були розглянуті у суді першої інстанції, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та формальними, тому просить залишити рішення Краматорського міського суду Донецької області без змін. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.368 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. За правилами ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому залишенню виходячи з наступного. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у зв`язку з продовженням навчання, потребує матеріальної допомоги зі сторони відповідача, але враховуючи, що відповідач є інвалідом 2 групи безстроково, проживає з матір`ю пенсіонеркою, обидва мають дуже маленьку пенсію, іншого доходу не мають, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/12 частини усіх заробітків (доходів) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.07.2019 року до закінчення навчання у Київському університеті культури - 30.06.2022 року, але не більше ніж до досягнення донькою 23 років, що буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості та не порушить інтересів відповідача. Апеляційний суд в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру та наведеним мотивуванням. Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 (а.с.7). Згідно свідоцтва про зміну імені, від 20.04.2016 року, ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с.8). Згідно довідки, ОСОБА_3 є студентом 1 курсу, денної форми навчання на контрактній основі, Київського університету культури. Термін навчання з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року (а.с.9). Згідно довідки ОСОБА_2 знаходиться на обліку в УПФУ м. Краматорська і отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2000грн. (а.с.28). Згідно довідки МСЕК , ОСОБА_3 має другу групу інвалідності безстроково (а.с.29). Згідно копії пенсійного посвідчення, мати відповідача є пенсіонеркою (а.с.32). Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу». Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином Виходячи зі змісту статті 182 СК України, до обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Стаття 201 СК України передбачає поширення на відносини по утриманню між батьками і повнолітніми дочкою, сином норм статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, які регулюють відносини по утриманню дитини. Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач як батько, зобов`язаний утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, має змогу надавати таку допомогу , а тому повинен сплачувати аліменти. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції також врахував, всі надані сторонами докази, надав їм належну правову оцінки та дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має можливість надавати допомогу повнолітній дочці саме у розмірі 1/12 частині від усіх видів доходу, доводи апеляційної скарги в цій частині фактично зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень апеляційного суду. Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга відповідача не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Разом з тим, при ухваленні судового рішення судом першої інстанції помилково застосовано до правовідносин сторін ч.2 ст.182 СК України. Мінімальний гарантований розмір аліментів на підставі ч.2 ст.182 СК України враховується судом при визначенні розміру аліментів на дитину. Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин ч.2 ст.182 СК України. Згідно п.4 ч.1, ч.4 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких обставин, у відповідності до ст.376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни регулятивної частини рішення - виключення з неї посилання на те, що аліменти підлягають стягненню у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті частині рішення суду є законним і обґрунтованим. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги в частині розміру стягнутих аліментів без задоволення; відповідач має пільги по сплаті судового збору відповідно до пункту 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави. Керуючись ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені і в інтересах якого діє адвокат Литвиненко Віталій Іванович, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року задовольнити частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року змінити. Виключити з резолютивної частини рішення посилання на те, що аліменти підлягають стягненню у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 ст.389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року. Головуючий суддя О.В. Агєєв Судді: О.Д. Канурна О.А. Мірута