Постанова 4802 № 159/5933/20

Справа № 159/5933/20 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М. Провадження № 22-ц/802/432/21 Категорія: 70 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В.А., Киці С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1999 року по 2011 рік, у них народилося двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, позивач зазначала, що на підставі рішення суду з відповідача в її користь стягувались аліменти на утримання неповнолітніх дітей. На даний час їх діти досягли повноліття і навчаються в учбових закладах: син ОСОБА_3 є студентом 2-го курсу денної форми навчання - факультет «Охорони здоров`я» Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», термін навчання з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2023 року. Дочка ОСОБА_4 навчається в Рожищенському фаховому коледжі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького на третьому курсі відділення ветеринарної медицини, термін навчання з вересня 2019 року по червень 2022 року. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що коштів, які вона отримує недостатньо, щоб належним чином забезпечити матеріальні потреби дітей, які продовжують навчання, позивачка ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання двох повнолітніх дітей, які продовжують навчання, в розмірі по 1500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до закінчення дітьми навчання, але не довше, ніж до досягнення сином і дочкою двадцяти трьох років. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Справа розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до частини 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України. Апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у цій справі і, крім того, вважав, що позивачкою не надано доказів щодо майнового стану відповідача. Проте такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням вимог закону. За матеріалами справи встановлено, що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 1990 року по 2011 рік (а.с.5), ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка ОСОБА_4 (а. с.4). Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей постановлено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 700 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 березня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття. В судовому засіданні також встановлено, що син сторін по справі ОСОБА_3 є студентом 2 курсу Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», навчається за спеціальністю охорона здоров`я на денній формі навчання, термін навчання з 21 вересня 2020 року по 30 червня 2023 року (а.с.10). Дочка сторін по справі ОСОБА_4 є студенткою 3 курсу Відокремленого структурного підрозділу «Рожищенський фаховий коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького», навчається за спеціальністю ветеринарна медицина, термін закінчення коледжу 2022 рік (а.с.8,9). Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обовязок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, за положеннями частини 3 статті 199 СК України право на звернення до суду має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. За таких обставин висновки суду про те, що позивачка не має права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, оскільки повнолітня дочка має повну цивільну процесуальну діяльність, не ґрунтуються на вимогах закону. Так, саме норма частини 4 статті 199 СК України визначає право матері на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, оскільки дочка сторін по справі перебуває на її утриманні і саме матір несе весь тягар обов`язку по її утриманню. За таких обставин місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки з тих підстав, що позивачці не належить права на звернення до суду з такими позовними вимогами. Також колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, з огляду на таке. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , суд першої інстанції посилався на те, що саме позивачка не надала суду доказів щодо того, чи може відповідач надавати таку матеріальну допомогу повнолітньому сину. Проте відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 18 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі і надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву (а.с.18). Копію ухвали про відкриття провадження у цій справі відповідач отримав 05 січня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21). Судове рішення у справі постановлено 26 січня 2021 року. При цьому відповідач, отримавши копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, не подав суду будь-яких доказів про свої доходи і про можливість нести витрати на утримання повнолітнього дітей, які продовжують навчання, хоча законом, а саме частиною 1 статті 81 ЦПК України, на кожну із сторін покладається обов`язок по доведенню обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Проте відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, а також не подав будь-яких доказів щодо неможливості надавати таку матеріальну допомогу. Врахувавши наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що із-за порушення судом норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . За положеннями частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Апеляційний суд з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України, дійшов висновку, що з відповідача в користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання двох повнолітніх дітей, які продовжують навчання, в розмірі по 1000 грн на кожну дитину, починаючи з дня подання позову і до закінчення дітьми навчання, але пізніше досягнення кожним із дітей двадцяти трьох років. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, які продовжують навчання, задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 1000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви - з 18 листопада 2020 року і до досягнення дітьми 23 років за умови їх навчання. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків , визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді