Постанова 4805 № 285/1042/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/1042/23 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О. Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Трояновської Г.С. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №285/1042/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2023 року, яке ухвалено під головуванням судді Літвин О.О. встановив: У лютому 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача аліменти на свою користь на його утримання у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2024. На обґрунтування позову зазначає, що відповідач є його батьком. У серпні 2008 року шлюб між батьками було розірвано, він залишився проживати разом з мамою. У зв`язку із тим, що відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги не надавав, його мати була змушена звернутися до суду також із питанням про стягнення аліментів, які стягувались з відповідача в розмірі 1/3 частини його заробітку до досягнення позивачем повноліття. Однак у зв`язку із тим, що після досягнення повноліття позивач продовжує навчатися у Відокремленому структурному підрозділі Житомирський технологічний фаховий коледж Київського національного університету будівництва і архітектури на денній формі навчання, не має можливості влаштувалися на роботу та забезпечити собі належний рівень життя самостійно, змушений звернутися до суду із вказаним позовом про стягнення аліментів з батька, який в добровільному порядку його забезпечувати відмовляється, хоча спроможний це робити. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на його утримання в розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14 лютого 2023 року і до закінчення навчання - 30.06.2024. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач на час звернення до суду із даним позовом не надав доказів, що він продовжує навчання у 2023 року, оскільки довідка з освітнього закладу датована груднем 2022 року. Також син навчається за кошти державного бюджету, за навчання не платить та отримує стипендію. Крім того, при визначенні розміру аліментів на повнолітнього сина судом не було враховано можливість відповідача надавати йому матеріальну допомогу. Зазначає, що на даний час на його утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від повторного шлюбу та неповнолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких він сплачує аліменти в загальному розмірі частини його заробітку. Також його сім`я не забезпечена житлом, змушені винаймати квартиру за договором та за станом свого здоров`я потребує значних коштів на лікування, що підтверджується долученим свідоцтвом про хворобу №44. Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що батьками ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6). Відповідно до довідки №3/490 від 23 грудня 2022 року, яка видана директором Відокремленого структурного підрозділу Житомирський технологічний фаховий коледж Київського національного університету будівництва і архітектури, ОСОБА_1 є студентом третього курсу денної форми здобуття освіти з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року, навчається за кошти державного бюджету (а.с.7). 15 жовтня 2016 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке видане Новоград-Волинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 15 жовтня 2016 року серії НОМЕР_2 (а.с.27). У даному шлюбі у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 , на утримання якого ним сплачуються аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до судового наказу виданого 10 квітня 2023 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області (а.с.28,35). Відповідно до довідки ТВО командира військової частини НОМЕР_3 №1/792 від 11.05.2023, військовою частиною здійснюється щомісячне стягнення в добровільному порядку аліментів з усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_2 : 1)Згідно рапорту №408 від 31.01.2014 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі частини усіх видів доходів; 2)Згідно рапорту № 3842 від 10.05.2023, відповідно до судового наказу у справі №285/2223/23 від 10.04.2023 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів доходів (а.с.44). Відповідач проходить військову службу на посаді сержанта матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_3 та його дохід з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року становить 194581,48 грн, а сума виплаченого доходу після утримання аліментів на внесків у фонди складає 127775,17 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_3 №1/615 від 31.03.2023 (а.с.31). Під час проходження військової служби у Звягельському гарнізоні військової частини НОМЕР_4 - НОМЕР_3 у період з 30.12.1997 по 11.05.2006 та з 17.12.2998 по 12.04.2023 житлом не був забезпечений і на даний час проживає разом з дружиною та сином ОСОБА_3 без реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.32,34). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність у відповідача - батька можливості надавати йому допомогу саме у заявленому у позові розмірі, з урахуванням встановлених обставин справи щодо наявності у відповідача іншої сім`ї, розміру доходу, стану здоров`я та інших майнових зобов`язань. Також судом було враховано відсутність доказів, які б свідчили про понесені позивачем витрати на навчання, наявність або відсутність стипендії. Такий висновок суду першої інстанції є вірним виходячи із наступного. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників), крім того, при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини, суд повинен враховувати, зокрема, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, пов`язано не лише з необхідністю оплати навчання, але покликано також забезпечити їм достатній матеріальний стан (певні побутові речі, соціальний і культурний розвиток тощо), адже через навчання повнолітні дочка, син практично не мають змоги працювати і самостійно заробляти кошти. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності з ч.1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач. З матеріалів справи вбачається, що син відповідача навчається за кошти державного бюджету у Відокремленому структурному підрозділі Житомирський технологічний фаховий коледж Київського національного університету будівництва і архітектури денної форми здобуття освіти з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2024 року. Отже, повнолітній ОСОБА_1 не працює, оскільки навчання за денною формою навчання позбавляє останнього можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, доказів про отримання стипендії матеріали справи не містять, у зв`язку з чим є таким, що потребує матеріальної допомоги. Також на підтвердження припинення навчання у зв`язку із відрахуванням чи закінченням навчання докази у матеріалах справи відсутні. Відповідач є працездатною особою, отримує постійний дохід, який за період з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року становить 194581,48 грн. Також має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на яких сплачує аліменти. Доказів на підтвердження того, що відповідач має незадовільний стан здоров`я, потребує постійного лікування та необхідність витрачати кошти на придбання ліків, у зв`язку з чим не спроможній сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх його доходів матеріли справи не містять. Посилання апелянта на свідоцтво про хворобу № 44, видане гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_5 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки дане свідоцтво стосується стану здоров`я ОСОБА_7 , 1966 року народження, а не відповідача ОСОБА_2 , 1977 року народження (а.с.26,29). Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає повнолітній син/дочка. Під час розгляду справи встановлено, що позивач є повнолітнім та продовжує навчання на денній формі у навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги батька, а його батько, має можливість таку допомогу надавати. При цьому колегія суддів враховує ті обставини, що відповідач є працездатною особою, має постійний заробіток, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину у визначеному судом розмірі, з урахуванням інших осіб, які перебувають на утриманні та його майнового стану. Посилання апелянта на незаконність рішення суду в частині присудження з нього аліментів з дня пред`явлення позову, а не з дня набрання рішенням законної сили є безпідставним, оскільки частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду саме від дня пред`явлення позову. Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру аліментів, який підлягає стягненню, так як він є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і вимогам закону.Будь-яких доказів на спростування висновків суду в частині визначення розміру аліментів відповідачем не надано. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру (п.3 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді