Постанова Сумський апеляційний суд № 591/1141/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2020 року м.Суми Справа №591/1141/19 Номер провадження 22-ц/816/57/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Орлова І. В. розглянув у порядку письмового позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2019 року в складі судді Сидоренко А.П., ухваленого в м. Суми, повний текст якого складений 18 жовтня 2019 року, в с т а н о в и в: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління поліції охорони в Сумській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 07 листопада 2015 року він працював водієм автотранспортних засобів батальйону поліції охорони. Окрім нього у відповідача в черговій частині працювали ще три водія. У листопаді 2018 року його було попереджено про наступне скорочення штату та запропоновано вакантну посаду сторожа, з якою позивач не погодився, хоча жодних відмов від цієї посади він не підписував. Наказом відповідача від 23 січня 2019 року за № 20 о/с позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату). ОСОБА_1 вважав своє звільнення незаконним, оскільки інші водії залишилися працювати, хоча і були переведені на посади водіїв ЦТО, але продовжують виконувати ту саму роботу. Також позивач вказував, що відповідач не надав йому копію попередження про скорочення штату, не запропонував усіх наявних вакантних посад та не врахував його переважне право на залишення на роботі. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд скасувати наказ Управління поліції охорони в Сумській області від 23 січня 2019 року за № 20 о/с про звільнення його з посади водія автотранспортних засобів чергової частини сектору моніторингу та комунікації Управління поліції охорони в Сумській області згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату), поновити його на вказаній посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Управління поліції охорони в Сумській області від 23 січня 2019 року за № 20 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів чергової частини сектору моніторингу та комунікації Управління поліції охорони в Сумській області згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату). Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів чергової частини сектору моніторингу та комунікації Управління поліції охорони в Сумській області. Стягнуто з Управління поліції охорони в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 07 жовтня 2019 року в сумі 20636 грн. При цьому зазначено, що при виплаті суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Управління поліції охорони в Сумській області на користь держави судовий збір у сумі 1536 грн 80 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Вказане рішення суду оскаржено лише позивачем в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в зазначеній частині і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 07 жовтня 2019 року у сумі 38 682 грн. В доводах апеляційної скарги зазначається, що при визначенні суми середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу судом першої інстанції при обрахуванні середньоденного заробітку допущена арифметична помилка. Крім того, позивач вважає, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд безпідставно не включив отримані ним у січні 2019 року виплати, пов`язані з його тимчасовою непрацездатністю за період з 23 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, які мали бути включені у розмір заробітної плати за грудень 2018 року. Відтак, на думку позивача, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу має становити 38 682 грн: (3330,65 грн + 4142,25 грн +1810,62 грн) / 42 днів, а не 20 636 грн, як помилково визначив суд першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Управління поліції охорони в Сумській області, посилаючись на дотримання судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ураховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу відповідача від 23 січня 2019 року за № 20 о/с про звільнення позивача та в частині поновлення його на роботі не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в зазначеній частині не є предметом апеляційного перегляду. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, дійшовши висновків про незаконність звільнення позивача та поновлення його на роботі, відповідно до статті 235 КЗпП України прийняв рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 січня 2019 року по 07 жовтня 2019 року, тобто, за 42 робочих дні, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати на підставі наданої відповідачем довідки про доходи позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 07 листопада 2015 року по 23 січня 2019 року позивач працював водієм автотранспортних засобів батальйону поліції охорони Управління поліції охорони в Сумській області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12-14). Наказом начальника Управління поліції охорони в Сумській області від 23 січня 2019 року за № 20 о/с ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів чергової частини сектору моніторингу та комунікації Управління поліції охорони в Сумській області, було звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату), з виплатою вихідної допомоги при скороченні відповідно до статті 44 КЗпП України та грошової компенсації за 9 днів невикористаної відпустки за період роботи з 14 травня 2018 року по 23 січня 2019 року (а.с. 11). У довідці про доходи ОСОБА_1 від 18 березня 2019 року за № 2, наданої Управлінням поліції охорони в Сумській області за підписом т.в.о. начальника управління та начальника відділу ФЗ та БО-головного бухгалтера зазначено, що загальна сума доходу за період з 01 липня 2018 року по 23 січня 2019 року становить 47 092 грн 60 коп. При цьому, згідно вказаної довідки позивачу нараховано заробітну плату за листопад 2018 року у сумі 3330 грн 65 коп. та за грудень 2018 року - 4142 грн 25 коп. (а.с. 96). Вказана довідка про доходи позивачем під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не спростовувалась. Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виходячи з пунктів 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати. Пунктом 8 Порядку унормовано, що нарахування виплат, обчислюваних із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Згідно зі статтею 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Як передбачено частиною 1 статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зауважив, що уточнить позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після отримання від відповідача довідки про його заробітну плату. 12 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням, у якому просив долучити до матеріалів справи документи, у тому числі і довідку про його доходи від 18 березня 2019 року за № 2 (а.с. 84, 96). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ні позивач, ні його представник ОСОБА_2 не заперечували під час розгляду даної справи в суді першої інстанції проти вказаної довідки, інших клопотань про витребування довідки про доходи позивача суду не заявляли ні під час підготовчого судового засідання, ні під час розгляду даної справи по суті. Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції від 08 жовтня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявила клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про доходи позивача, в якій зазначений його середній заробіток, що було задоволено судом (а.с. 145-146). Так, відповідно до вказаної довідки про доходи ОСОБА_1 від 23 травня 2019 року за № 5, наданої Управлінням поліції охорони в Сумській області за підписом начальника управління та начальника відділу ФЗ та БО-головного бухгалтера, загальна сума доходу за період з 01 грудня 2018 року по 23 січня 2019 року становить 18271 грн 17 коп., середньогодинний розмір заробітної плати складає 32 грн 16 коп. При цьому, розмір заробітної плати за грудень 2018 року становив 4142 грн 25 коп., а за січень 2019 року - 7201 грн 37 коп. (а.с. 144). З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як визначаючи вказаний розмір середнього заробітку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із наявних в матеріалах справи належних і допустимих доказів про розмір заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, а саме: за листопад та грудень 2018 року, що передували незаконному звільненню позивача. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав належним та достовірним доказом довідку про доходи позивача, оскільки вона засвідчена підписами посадових осіб відповідача, що несуть відповідальність за достовірність вказаних в ній даних. Крім того, із зазначеними в ній даними погодився як позивач, так і його представник під час розгляду справи в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при визначенні розміру середнього заробітку виплачених позивачу лікарняних за грудень 2018 року у сумі 1810 грн 62 коп. не заслуговують на увагу колегії суддів, ураховуючи обставини того, що з доданої позивачем до апеляційної скарги копії розрахункового листка за січень 2019 року вбачається, що розрахунок за його тимчасову непрацездатність за період з 23 грудня 2018 року по 27 грудня 2018 року та з 28 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року був проведений з ним у січні 2019 року, тобто, у період, не охоплений розрахунком суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 162), про що йдеться у п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати. До того ж, п. 4 вказаного Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Що стосується посилання в апеляційній інстанції на допущені судом першої інстанції арифметичні помилки під час розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в частині щодо обрахування середньоденного заробітку, то, на думку колегії суддів, вказана обставина не може слугувати підставою для зміни чи скасування законного і обґрунтованого рішення суду, так як вказані недоліки судового рішення можуть бути виправлені судом першої інстанції в порядку статті 269 ЦПК України шляхом вирішення питання про виправлення арифметичних помилок у судовому рішенні. Відтак, колегія суддів вважає, що судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, його висновки відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому таке судове рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2019 року у даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 15 січня 2020 року. Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач) Судді: Т.А. Левченко І.В. Орлов