Постанова 4818 № 641/9040/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2020 року м. Харків Справа № 641/9040/19 Провадження № 22-ц/818/920/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П., Учасники справи : Позивач: ОСОБА_1 , Відповідач (заявник): ОСОБА_2 , Третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 5 грудня 2019 року, постановлену суддею Богдан М.В., за клопотанням відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про повернення незаконно утримуваної дитини до постійного місця проживання,- в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про повернення незаконно утримуваної дитини до місця постійного проживання, у якому просив визнати факт незаконного утримання ОСОБА_2 на території України малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечити повернення малолітньої дитини до місця постійного проживання до Держави Ізраїль за адресою: АДРЕСА_1,у разі, якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов`язати відповідача передати дитину батькові ОСОБА_1 для забезпечення повернення дитини до місця постійного проживання у державі Ізраїль, витрати, пов`язані з поверненням дитини, покласти на позивача. В межах розгляду даної справи відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона звернулася до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини. Справу призначено до судового розгляду. Вважає, що розгляд справи про повернення дитини неможливий до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2019 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у цивільній справі №641/9040/19 провадження 2/641/2553/2019 за позовом ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №641/8309/19 провадження №2/641/2397/2019 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Ухвала суду мотивована положеннями п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України та тим, що у постанові КЦС ВС від 26 листопада 2019 року зазначено - якщо судом або органом опіки та піклування місце проживання дитини не встановлено, то вимога про відібрання дитини є передчасною. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу №641/9040/19 для продовження розгляду до Комінтернівського районного суду м.Харкова. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є немотивованою та постановленою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування скарги зазначає, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї справи. Також вказує на помилкове посилання суду на постанову КЦС ВС від 26.11.2019, оскільки у даному позові, що розглядається, йде мова про повернення дитини до держави постійного проживання в рамках застосування положень Конвенції, а не про відібрання дитини в контексті застосування ст.162 СК України. Посилається на положення Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, укладену 25.10.1980 в м. Гаага (Нідерланди). Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України до суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. У пункті 6 частини першої статті 251 ЦПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 вказано, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Підставою для зупинення провадження у цій справі, в якій вирішується питання щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа, став факт розгляду судом справи №641/8309/19, у якій вирішується питання щодо розірвання шлюбу між сторонами та визначення проживання дитини. Проте, суд першої інстанції у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не вказав обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі №641/8309/19 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, та неможливість встановлення підстав для вирішення питання про повернення незаконно утримуваної дитини до постійного місця проживання у справі №641/9040/19. Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушує право позивача на справедливий суд та розумні строки розгляду справи. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року). У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз`яснено, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті (норма в редакції Кодексу 2004 року, що кореспондується п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України у чинній редакції), застосовується у тому разі, коли у цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення процесуальних норм чинного законодавства, формально розглянув клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, виконання рішення суду й перешкоджає подальшому провадженню у справі. При цьому, не обґрунтувавши належним чином підстави для зупинення провадження у справі. Слід зазначити, що частина 1 статті 13 Конвенції покладає обов`язок доведення обставин, які можуть бути винятковими підставами для неповернення дитини, саме на особу, яка вчинила вивезення дитини та/або її утримує. Зупинення провадження у справі затягує розгляд даної справи по суті, за результатами якого суд може винести позитивне рішення на користь позивача, а то і унеможливлює винесення такого рішення в подальшому, оскільки буде залежити від результатів розгляду іншої справи про визначення місця проживання дитини, з огляду на можливу її адаптацію (Рішення ЄСПЛ «М. Р. та Д.Р. проти України»). Статтею 379 ЦПК України передбачено, що неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Комінтернівського районного суду міста Харкова від 5 грудня 2019 року - скасувати. Справу направити для продовження розгляду справи по суті до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий С.С. Кругова Судді А.І. Колтунова Н.П. Пилипчук повний текст постанови складено 11 січня 2020 року 1)