LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856240/10289/19

від 13.01.2020 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10289/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Л.А. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 13 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у Тернопільській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у Тернопільській області. 22 листопада 2019 року від Департаменту патрульної поліції Управління Патрульної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. 29 листопада 2019 року до суду від Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено про безпідставність її доводів. 02, 09 та 10 грудня 2019 року до суду від ОСОБА_1 надійшли заяви про доводи та міркування, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2019 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, заяв та клопотання колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 16.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області із запитом на інформацію, в якому відповідно до статті 34 Конституції України, частини 5 статті 6, пп. 1 частини 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив надати відомості щодо розгляду його заяви від 14 липня 2019 року, а саме: - посаду, прізвище, ім`я по батькові керівника підрозділу патрульної поліції задіяного до реагування на заяву ОСОБА_1 від 14 липня 2019 року; - копію документів що підтверджують з`ясування обставин правопорушення або події за наявності на місці події заявника (потерпілого) зокрема, щодо: встановлення особи правопорушника; щодо наявності усного звернення; щодо факту повернення ліків та чека про їх оплату; щодо відмови порушника надання письмової відповіді на усне звернення; - копію зібраних матеріалів перевірки; - копію матеріалів фотовідеофіксації під час здійснення перевірки; - інформацію про встановлену особу правопорушника повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб), його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Вказаний запит був направлений електронним відправленням 16.07.2019 (а.с.7). Вважаючи, що порушені у запиті питання не відносяться до компетенції ГУНП в Тернопільській області, останнім того ж дня інформаційний запит позивача було направлено для розгляду за належністю на адресу УПП в Тернопільській області ДПП. Листом від 31.07.2019 за № 85ді/41/33/01-2019 Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надало відповідь позивачу на його заяву, в якій зазначено, що для опрацювання виклику ОСОБА_1 про конфлікт в аптеці по вул. Шептицького, 2 у м. Тернополі був призначений наряд поліції у складі командира роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції Гоїка Юрія Володимировича та інспектора роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Іваника Романа Ярославовича. Також заявника було проінформовано про те, що зазначена подія зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за № 24204 від 14.07.2019, відтак зазначені матеріали не перебувають у розпорядженні УПП в Тернопільській області ДПП, у зв`язку з чим надати їх немає можливості. Щодо надання матеріалів відеофіксації, то заявнику повідомлено, що на запитуваних відеоматеріалах міститься сукупність інформації про третю особу, яка може бути конкретно ідентифікована (а.с.8). Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в межах його компетенції надано у повній мірі та у відповідності до запитуваної інформації відповідь на запит ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939). Відповідно до ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Виходячи з вищенаведеного, публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. У відповідності до ст. 3 Закону № 2939 право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Згідно до п. 2 ч. 1 ст. Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Оцінюючи доводи апелянта стосовно протиправності дій відповідача щодо ненадання публічної інформації, вказаної у запиті на інформацію від 16.07.2019 в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи встановлено, що 16.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, з запитом на інформацію, в якому відповідно до статті 34 Конституції України, частини 5 статті 6, пп. 1 частини 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив надати відомості щодо розгляду його заяви від 14 липня 2019 року, зокрема: 1) посаду, прізвище, ім`я по батькові керівника підрозділу патрульної поліції задіяного до реагування на заяву ОСОБА_1 від 14 липня 2019 року; 2) копію документів що підтверджують з`ясування обставин правопорушення або події за наявності на місці події заявника (потерпілого) зокрема, щодо: встановлення особи правопорушника; щодо наявності усного звернення; щодо факту повернення ліків та чека про їх оплату; щодо відмови порушника надання письмової відповіді на усне звернення; 3) копію зібраних матеріалів перевірки; 4) копію матеріалів фотовідеофіксації під час здійснення перевірки; 5) інформацію про встановлену особу правопорушника повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб), його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Судом апеляційної інстанції встановлено, що після отримання 16.07.2019 запиту ОСОБА_1 та встановивши, що порушені у запиті питання не належать до компетенції територіального підрозділу поліції Головним управлінням національної поліції в Тернопільській області зазначений запит направлено на адресу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, тобто належному розпоряднику запитуваної інформації. 31.07.2019 року Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надало ОСОБА_1 відповідь на вказаний запит що викладена в листі №85зі/41/33/01-2019. Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що на 1 пункт запиту позивача було зазначено, що для опрацювання виклику ОСОБА_1 про конфлікт в аптеці по вул. Шептицького, 2 у м. Тернополі був призначений наряд поліції у складі командира роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції Гоїка Юрія Володимировича та інспектора роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Іваника Романа Ярославовича. Щодо пунктів 2, 3, 5 запиту зазначено, що вказана подія зареєстрована в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за № 24204 від 14.07.2019, а тому запитувані матеріали не перебувають у розпорядженні УПП в Тернопільській області ДПП, у зв`язку з чим надати їх немає можливості. Колегія суддів зазначає, що за приписами ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Згідно ч. 1,ч.2 ст.15 Закону України "Про Національну поліцію" Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Згідно п. 2. р. IV наказу Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73 "Про затвердження Положення про Департамент патрульної поліції" (у редакції наказу Національної поліції від 31.10.2016 року № 1114 "Про внесення змін до Положення про Департамент патрульної поліції") Департамент патрульної поліції та його підрозділи становлять єдину систему. Аналіз наведених норм свідчить, що підрозділи Департаменту патрульної поліції, до яких належить й Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП НП України, підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції. Тому, у відповідності до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" ГУНП в Тернопільській області було спрямовано за належністю до розпорядника такої інформації, що підтверджується листом ГУНП в Тернопільській області від 17.07.2019 №291/01/1 - 2019. В підтвердження того, що саме Департамент патрульної поліції України в особі УПП в Тернопільській області є розпорядником інформації, яку просив надати позивач зазначено у відзиві Головного управління національної поліції в Тернопільській області. Зі змісту вказаного відзиву встановлено, що Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП НП України не являється структурним підрозділом ГУНП в Тернопільській області та не входить в структуру підрозділів ГУНП в області, відповідно й працівники УПП в Тернопільській області не перебувають у службових відносинах з ГУНП в області, а тому ГУНП не може нести відповідальність за дії працівників Управління патрульної поліції в Тернопільській області, які не мають до нього жодного відношення, а також ГУНП не являється розпорядником інформації, які зібрані та створені в ході виконання службових обов`язків патрульними поліцейськими. Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи. Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі. При цьому, відповідачем не надано жодного належного та достатнього доказу, який би підтверджував відсутність в УПП в Тернопільській області ДПП інформації, яку просив надати позивач. Тому, з урахуванням вищенаведених обставин, в порушення вимог Закону України " Про інформацію" відповідачем безпідставно не було надано повну відповідь на запитувану ОСОБА_1 інформацію, що свідчить про протиправні дії Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції. У відповідності до вимог ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виходячи із тексту апеляційної скарги. Як на підтвердження протиправності дій відповідача позивачем 09.12.2019 року до суду було надіслано клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, яким встановлено, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області не є розпорядником запитуваної позивачем інформації. Однак, оскільки вказане рішення було винесено після прийняття оскаржуваного у даній справі рішення та судом першої інстанції воно не досліджувалось і не було предметом розгляду, тому суд апеляційної інстанції надає оцінку оскаржуваному рішенню в межах встановлених обставин судом першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Натомість, матеріалами справи доведено, що відповідач діяв не на підставі, та не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що вказує на наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у Тернопільській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у Тернопільській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправною відмову Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції у наданні Хоменку Миколі Євгеновичу публічної інформації вказаної у запиті на інформацію від 16.07.2019 року. Зобов`язати Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції надати ОСОБА_1 публічну інформацію вказану у запиті на інформацію від 16.07.2019 року. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»