Постанова 4855 № 580/2958/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2958/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасувати протокол, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, відповідно до змісту якого просив суд: - визнати протиправним і скасування рішення відповідача, оформлене протоколом Комісії з питань встановлення громадянам пільгових статусів Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 12.09.2019 № 36, в частині відмови у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення; - визнати протиправними дії відповідача; - зобов`язати Комісію з питань встановлення громадянам пільгових статусів Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради встановити йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення. Вимоги позовної заяви обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, оскільки він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі Цивільної оборони та внаслідок цього отримав 2 групу інвалідності, що відповідно до вимог чинного законодавства є підставою для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує наявністю всіх необхідних та законних підстав для надання позивачу статусу інваліда війни. Зокрема, позивач стверджує, що подані ним до відповідача документи, належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та інваліда 2 групи, пенсіонера по інвалідності, яка призначена відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що відповідно до вимог попереднього законодавства формування цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварії, катастроф та стихійних лих. До виконання робіт зараховувались всі працівники починаючи з 16-річного віку, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Разом з цим, даними його трудової книжки підтверджується, що він працював поваром 4-го розряду Черкаського міського об`єднання громадського харчування в формуванні Цивільної оборони підприємства. Таким чином, позивач вважає, що за наведених в апеляційній скарзі обставин, його позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - скасуванню. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній заперечує проти доводів викладених апелянтом з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням від 27.03.2019 серії НОМЕР_1 . Довідкою МСЕК від 23.08.2011 серії 10 ААА № 361973 підтверджено наявність у позивача 2 групи інвалідності, пов`язаної з роботами з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Як вбачається з наявного у справі витягу з протоколу засідання Комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових статусів (далі - Комісія) від 12.09.2019 № 36, вказана комісія розглянула заяву позивача про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а також додані позивачем до цієї заяви копії наступних документів: паспорта та довідки РНОКПП; довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА від 18.08.2019 №01.1-14/963; довідки МСЕК від 23.08.2011 серії 10 ААА №361973; посвідчення від 27.03.2019 серії НОМЕР_1 ; висновку обласної ЛКК від 23.12.1996 № 3351 щодо пов`язаності захворювання позивача з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; військового квитка серії НОМЕР_2 ; трудової книжки серії НОМЕР_3 ; архівних довідок Департаменту управління справами Черкаської міської ради від 12.11.2013 про роботу позивача у Черкаському міському об`єднанні громадського харчування; архівної довідки Черкаського міського архіву від 10.10.1997 №311 про відсутність книги наказу щодо роботи позивача на ЧАЕС. За наслідками розгляду вказаних документів Комісією було прийнято рішення про відмову у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з огляду на відсутність у останнього документів, щодо залучення його до формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо встановлення особі статусу інваліда війни на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-XІІ, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов`язкові для врахування судами нижчих інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б свідчили про залучення його до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що долучені до позовної заяви документи належним чином підтверджують лише його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ позивачем не доведено. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Судом першої інстанції було правильно встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків при виконанні трудових обов`язків. Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні достатні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Проте, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Ця обставина є істотною, оскільки в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). При цьому, як правильно було враховано судом першої інстанції аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд. Разом з цим, судовою колегією встановлено, що позивач у позовній заяві просить зобов`язати відповідача видати йому відповідне посвідчення інваліда війни. Згідно з п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 інвалідам війни (стаття 7 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід". З огляду на те, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни, а також відсутності підстав для зобов`язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видачі посвідчення. Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович