Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 201/10048/19(2-а/201/381/2019)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 січня 2020 року м. Дніпросправа № 201/10048/19(2-а/201/381/2019) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року (головуючий суддя Антонюк О.А.) у справі №201/10048/19 за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону №3 патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Пещиди Дмитра Андрійовича про визнання дій протиправними, визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №4 батальйону №3 патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Пещиди Дмитра Андрійовича, в якому просивскасувати постанову серії ЕАВ №1446048 від 22.08.2019 інспектора роти №4 батальйону №3 патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Пещиди Дмитра Андрійовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позов обґрунтовано безпідставністю накладення на позивача адміністративного стягнення з огляду на відсутність порушення. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2019 позовні вимоги задоволено. Суд встановив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішенням, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи. Фактично вимоги апеляційної скарги обґрунтовує доводами, викладеними у відзиві на позов. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню внаслідок такого. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 22.08.2019 інспектором роти №4 батальйону №3 патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Пещидою Дмитром Андрійовичем винесено постанову серії ЕАВ № 1446048 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою зафіксовано, що ОСОБА_1 22.08.2019 о 18:40 керував транспортним засобом по вул. Новошкільної, 58А, м. Дніпро, без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п.19.1 «а» ПДР. Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність постанови серії ЕАВ №1446048 від 22.08.2019. Відповідно до частини 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до пп. «а» п. 19.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла. Тобто, зазначеними нормами передбачено обов`язок водія у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги увімкнути на транспортному засобі, що рухається, фари ближнього (дальнього) світла. При цьому, вказана норма не містить застережень з якого часу водій повинен увімкнути світловий пристрій, а лише визначає заборону руху без ввімкнення ближнього або дальнього світла, що дає підстави дійти до висновку про необхідність увімкнути світловий пристрій до початку такого руху. Апеляційний суд зазначає, що вказана заборона спрямована на посилення безпеки руху та запобігання виникнення аварійних ситуації, оскільки рух транспортного засобу у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості без ввімкнення такого світлового пристрою створює небезпеку, як для подія так і для інших учасників дорожнього руху. Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення відповідач підтверджує постановою про накладення адміністративного стягнення. З цього приводу суд зазначає, що сама по собі постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим на підставі доказів, які доводять винуватість особи у вчиненні правопорушення, і ніяк не може заміняти ці докази чи розцінюватись як доказ винуватості особи. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження. З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб`єктом владних повноважень у своєму рішенні. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, на інспектора патрульної поліції покладається обов`язок належним чином задокументувати наявність правопорушення за допомогою фото, відеозйомки, пояснень свідків та інших доказів, які мають статус належних та допустимих. У даній справі, суб`єкт владних повноважень не виконав даного обов`язку та не надав доказів на підтвердження правомірності свого рішення. Наявні у даній адміністративній справі матеріали факт скоєння адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, не відображають. Таким чином, ані скаржником ані відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем 22.08.2019 правопорушення, а саме: порушення п.19.1 «а» Правил дорожнього руху, що свідчить про необґрунтованість постанови серії ЕАВ №1446048 від 22.08.2019 про накладення адміністративного стягнення серії через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП. Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року у справі № 201/10048/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст..272, ч.5 ст.328 КАС України). Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко