Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 932/3162/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2026 року м. Дніпросправа № 932/3162/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року (суддя Малінов О.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Іванова Ярослава Анатолійовича інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову серії ЕНА № 4234455 від 09.03.2025 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 березня 2025 року працівником поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області рядовим поліції Івановим Ярославом Анатолійовичем було складено постанову Серії ЕНА №4234455 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: 09.03.2025 о 21:58:53 годин м. Дніпро, вулиця Звивиста, буд.56, водій керуючи транспортним засобом (Mitsubishi Outlander д.н. НОМЕР_1 ) рухався в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив п.19.1.а. Правил дорожнього руху Порушення водіями транспортних засобів використання освітлювальних приладів темну пору в умовах недостатньої видимості, в тунелях. Згідно вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень на підставі ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає вищевказану постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню з наступних підстав: 09 березня 2025 року, приблизно у 22.00 годин позивач перебував біля свого будинку, де мешкає зі своєю сім`єю за адресою: м.Дніпро, вулиця звивиста, буд.

56. Приблизно в цей проміжок часу до нього під`їхав патрульний автомобіль поліції. Працівники поліції вийшли з авто та направились до Позивача. Підійшовши, останні запропонували йому пройти тест на вживання алкогольних напоїв за допомогою алкотестера «Драгер» на що Позивач відповів відмовою та пояснив, що не був водієм автомобіля (в розумінні абз.24 п. 1.10 Правил Дорожнього Руху), тобто не керував транспортним засобом у вищевказаний час. Після усних пояснень позивача, працівниками поліції було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 130 КУпАП. Після складення протоколу, відносно позивача було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, яка на думку працівника поліції полягає в порушив п.19.1.а. Правил дорожнього руху Порушення водіями транспортних засобів використання освітлювальних приладів темну пору в умовах недостатньої видимості, в тунелях. Позивач, з вказаною постановою не погоджується, зауважив на ту обставину, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено незаконно, вважає її протиправною, підкреслив, що він не був водієм транспортного засобу, у зв`язку з чим, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Серії ЕНА №4234455 від 09.03.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яку складено рядовим поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Івановим Ярославом Анатолійовичем відносно позивача. Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що наданими відповідачем відеозаписами зафіксовано, як у темну пору доби службовий автомобіль наряду поліції з увімкненими синіми та червоними проблисковими маячками і спеціальним звуковим сигналом переслідує транспортний засіб MITSUBISHI, номерний знак НОМЕР_1 , тим самим подаючи останньому сигнал зупинитися. При цьому на транспортному засобі MITSUBISHI, номерний знак НОМЕР_1 , вимкнуті задні ліхтарі, а при проїзді неосвітленої ліхтарями частини дороги явно видно відсутність променів від світла фар ближнього (дальнього) світла попереду такого транспортного засобу, тобто неосвітлена частина дорога перед цим автомобілем не освітлювалася фарами ближнього (дальнього) світла цього автомобіля, що свідчить про те, що такі фари на зазначеному автомобілі не були увімкнені. ОСОБА_1 не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість його позовних вимог та спростовували б законність оспорюваної постанови, його доводи не відповідають критерію розумності та не узгоджуються із наявними у матеріалах справи відеозаписами, відтак оспорювання ним постанови поліцейського у даному випадку слід розглядати лише як спробу уникнути встановленої законом відповідальності за вчинене правопорушення, що є неприпустимим. Разом із тим суд першої інстанції не врахував, що позов заявлено до неналежних відповідачів. У даній справі ОСОБА_1 зазначив відповідачами управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та поліцейського, який виніс оспорювану постанову. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено територіальні органи Національної поліції як юридичні особи публічного права згідно переліку, зазначеному в додатку 1 до такої постанови, зокрема, Головні управління Національної поліції в регіонах та Департамент патрульної поліції. Відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.07.2015 № 73, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який складається із структурних підрозділів апарату і територіальних (відокремлених) підрозділів. Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції є одним з таких територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції, проте не є юридичною особою, не має самостійного балансу, рахунків в органах Державної казначейської служби України та банківських установах і не може виступати від власного імені в судах. Тобто управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції є саме підрозділом, частиною органу державної влади органом, проте не є таким органом, а отже не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України. Департамент патрульної поліції під час розгляду справи в суді першої інстанції звертав увагу на таку обставину, надаючи на її підтвердження копію Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.07.2015 №

73. При розгляді справ про адміністративні правопорушення управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу виконавчої влади, у даному випадку Департаменту патрульної поліції. При цьому відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, як територіальний (структурний) підрозділ Департаменту патрульної поліції, не є окремою юридичною особою, отже не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності, а тому не може виступати відповідачем. Натомість належним відповідачем має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи 09 березня 2025 року працівником поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області рядовим поліції Івановим Ярославом Анатолійовичем було складено постанову Серії ЕНА № 4234455 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: 09.03.2025 о 21:58:53 годин м. Дніпро, вулиця Звивиста, буд.56, позивач, керуючи транспортним засобом (Mitsubishi Outlander д.н. НОМЕР_1 ) рухався в темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив п.19.1.а. Правил дорожнього руху Порушення водіями транспортних засобів використання освітлювальних приладів темну пору в умовах недостатньої видимості, в тунелях. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень на підставі ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами п. 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: як зокрема порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а. Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи слідує, що відповідачами у справі позивачем та судом першої інстанції визначено ОСОБА_2 інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без створення окремої юридичної особи. Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Натомість, при розгляді справ про адміністративні правопорушення управління, яке є структурним підрозділом відповідного органу, діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції. Відповідно до частини третьої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Колегія суддів зазначає, що оскільки Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області є територіальним (структурним) підрозділом ДПП та не є окремою юридичної особою, тому відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України не має адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не може виступати самостійним відповідачем по справі. Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та не був залучений судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено. Підсумовуючи викладене у сукупності, ні Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, ні інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №1 Іванов Ярослав Анатолійович не можуть виступати самостійними відповідачами у цій справі. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем заявлено позов до неналежних відповідачів, а судом вирішено справу за участю неналежного відповідача. Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. За правилами частини сьомої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексом адміністративного судочинства України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права була викладена Верховним Судом у постановах від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19. Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та не з`ясував, хто є належним відповідачем у справі. Колегія суддів переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлена можливості в межах наданої їй Кодексом адміністративного судочинства України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік та приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки частиною сьомою статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. У зв`язку із чим, відсутні підстави для вирішення позовних вимог, звернених до ОСОБА_2 інспектора взводу №2 роти №2 батальону №1 та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16. З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не встановив належності відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Однак, в силу наведених вище приписів процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Також в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову з підстав заявлення вимог до неналежного відповідача. При цьому, враховуючи, що адміністративний позов заявлено до неналежних відповідачів, колегія суддів не надає оцінку аргументам апеляційної скарги щодо правомірності/протиправності оскаржуваної у цій справі постанови про накладення адміністративного стягнення. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За правилами статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 09 грудня 2025 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 інспектора взводу №2 роти №2 батальону №1, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко