Постанова 4809 № 396/993/16-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 09 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 396/993/16-ц провадження № 22-ц/4809/104/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Кіселика С. А., секретар судового засідання Кравченко Я. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Дуковська Таміла Миколаївна, відповідачі: Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Фермерське господарство "Чередніченко і К", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дуковської Таміли Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2019 року у складі головуючого судді Партоліної І. П. УСТАНОВИВ: В провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Фермерського господарства "Чередніченко і К", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про скасування правового акту індивідувальної дії та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю. 27 вересня 2019 року адвокат Дуковська Т. М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на земельну ділянку площею 5,7579 га, яка належала ОСОБА_4 , право на яку посвідчує Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 147989, виданий на ім`я ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р; - заборони видачі свідоцтва на право на спадщину на вказану земельну ділянку. В обґрунтування заяви зазначала, що у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 5,7579 га, яку остання незаконно отримала у 2009 році на виконання незаконного розпорядження Новоукраїнської РДА № 554-р від 23.05.2007 року і право на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю ЯЛ № 147989, виданим ОСОБА_4 на підставі розпорядження Новоукраїнської райдержадміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р, оскільки законність отримання у власність спірної земельної ділянки є предметом позову, виникла необхідність вжити вище перелічені заходи по забезпеченню позову, щоб у випадку задоволення позовних вимог не було підстав для вирішення питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2019 року заяву про забезпечення позову по справі № 396/993/16-ц повернуто представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Дуковській Т. М. Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, зокрема заява не містить у собі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. На думку суду, посилання представника позивача на висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/2380/18-ц від 10 квітня 2019 року, є передчасними, оскільки не додержані вимоги статті 151 ЦПК щодо форми та змісту заяви. Крім того, відповідно до вимог ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, що є обов`язком, а не правом суду. Адвокат Дуковська Т. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду через порушення судом норм процесуального права і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що подана нею заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а пропозиція щодо зустрічного забезпечення у ній відсутня, оскільки немає такої необхідності і передбачених законом підстав. Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги, вважає, що суд першої інстанції дотримався норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали. В судове засідання до апеляційного суду відповідачі: Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Фермерське господарство "Чередніченко і К", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст.ст. 128-130 ЦПК України. Від Новоукраїнської районної державної адміністрації та ОСОБА_5 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Дуковської Т. М., відповідача ОСОБА_2 , які підтримали доводи апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція). Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України. Так, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульований статтею 153 ЦПК України, зокрема частиною 9 якої визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Колегія суддів вважає, що наявна у матеріалах справи заява про забезпечення позову (а.с. 219-222 т. 8) подана адвокатом Дуковською Т. М., в інтересах ОСОБА_1 , із дотриманням вимог, передбачених ст. 151 ЦПК України. Повертаючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, а саме заява повинна містити, серед іншого, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 5,7579 га, яка належала померлій ОСОБА_4 , право на яку посвідчене держжавним актом на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 147989, виданим на ім`я ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 11 грудня 2009 року № 1336-р; та заборони видачі свідоцтва на право на спадщину на вказану земельну ділянку не обмежують правомочності відповідачів щодо володіння та користування майном. До того ж, в даному випадку взагалі немає підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, передбачених ст. 154 ЦПК України, оскільки місцезнаходження позивача знаходиться на території України, доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, у суду були відсутні підстави для повернення заяви про забезпечення позову з підстав не зазначення пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення. Саме по собі не зазначення в заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не є обов`язковою підставою для повернення зазначеної заяви заявнику, в іншому випадку це можна розцінювати, як формальний підхід до розгляду заяви. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Так, згідно з ч.3,4 ст.153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Таким чином, заява містила достатню інформацію щодо предмета забезпечення, як того вимагає стаття 151 ЦПК України, а тому питання щодо недостатності інформації могло бути вирішене судом шляхом виклику заявника для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції формалізовано підійшов до перевірки відповідності зазначеної заяви вимогам частини першої статті 151 ЦПК України. Будь-яких інших підстав для повернення заяви на підставі ч. 9 ст. 153 ЦПК України судом першої інстанції не зазначено. За таких обставин вказана заява про забезпечення позову підлягала вирішенню по суті без застосування наслідків, передбачених ч. 9 ст. 153 ЦПК України, оскільки заява не містить недоліків, за яких суд повинен її повернути заявнику. Виходячи з викладеного, ухвалу суду першої інстанції від 01 жовтня 2019 року не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам ст. 151 ЦПК України є помилковими і не ґрунтуються на вимогах процесуального закону. Відповідно до вимог статей 374, 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, у разі порушення судом норм процесуального права чи неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 374 ЦПК України, оскільки ухвала, постановлена із порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Дуковської Таміли Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко С. А. Кіселик