Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/8626/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 січня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/8626/19 Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/97/20 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді - Бобрової І.О., суддів - Кузюри Л.В., Мамонової О.Є., за участю секретаря - Зіньковець О.О., сторони: позивач - ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 жовтня 2019 року про залишення без розгляду позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, місце постановлення ухвали судом першої інстанції - м.Чернігів, дата складання повного тексту рішення судом першої інстанції -21.10.2019, У С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.11.2017. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 жовтня 2019 року позов залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що представник позивача, з урахуванням тривалості поштового пересилання, скористався правом повідомити суд (в тому числі електронною поштою) про необхідність проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Звертає увагу, що суду було відомо про неможливість проведення засідання в режимі відеоконференції з незалежних від позивача причин. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. 2,5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення суду не відповідає. Відповідно до п. 4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Залишаючи без розгляду позов ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», суд виходив з того, що позивач вдруге не з`явився в судове засідання з причин, визнаних судом неповажними, заяву про розгляд справи за його відсутності не подав. Проте колегія судів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Судом встановлено, що ухвалою судді від 12.08.2019 було прийнято до розгляду позовну заяву ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 25.09.2019 на 11 годину. 20.08.2019 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті (а.с.53) представником позивача - адвокатом Макєєвим В.М. подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Клопотання обґрунтовано тим, що прибути у судове засідання сторона позивача не зможе в зв`язку з територіальною відстанню, між м. Києвом та місцем проведення судового засідання (м.Чернігів), а також через зайнятість представника в інших судових процесах в місті Києві, що унеможливлює присутність представника в судовому засіданні. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 вересня 2019 року у задоволенні даного клопотання відмовлено. В судове засідання 25.09.2019 сторони не з`явились. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 25.09.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, визнано неявку позивача неповажною, попереджено позивача, що вразі повторної неявки незалежно від причин справу буде залишено без розгляду, відкладено розгляд справи на 21.10.2019 на 11 год, про що свідчить протокол судового засідання від 25.09.2019 (а.с.60). 07.10.2019 на електронну адресу Деснянського районного суду м.Чернігова від представника ПАТ «СК «Українська страхова група» - адвоката Макєєва В.М., надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Клопотання обґрунтовано тими самими причинами, що і клопотання, подане 20.08.2019. Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання відмовлено. Відповідно до ч. 1 статті 212 ЦПК, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції є конституційним правом учасників судового процесу на захист своїх прав та законних інтересів та не підлягає невмотивованому відхиленню з огляду на рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, який наголошував, що реалізація права особи на судовий захист є непорушною. Аналіз даної норми чинного законодавства дає підстави для висновку, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції - це право учасників процесу для забезпечення правильного вирішення спору в розумні строки. Представником позивача з метою захисту прав та інтересів ПрАТ "СК "УСГ" завчасно надсилались клопотання (20.08.2019 та 07.20.2019) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через відстань від його місця знаходження та місця проведення судового засідання, зайнятість в інших судових засіданнях в місті Києві. Проте, дану обставину судом першої інстанції не було враховано взагалі, що і потягло за собою ухвалення оскаржуваної ухвали про залишення без розгляду позову. Обставини, через які позов залишено без розгляду, не відповідають процесуальному змісту зазначеної норми, оскільки судом не взято до уваги, що позивач повідомляв суд про причини неявки. Відмовляючи у проведенні судового засідання в режимі відео конференції, суд необґрунтовано позбавляв права представника позивача на присутність у судовому засіданні, яке могло бути реалізовано шляхом проведення відеоконференції. Нормами ЦПК України не передбачено підстав для відмови в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції. В разі відсутності технічної можливості організувати учать сторони в розгляді справи в режимі відеоконференції в суді, обраному стороною, суд відповідно до ч. 5 ст.212 ЦПК України може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом. Відповідно до статей 8, 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується принципом верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Верховенством права визнається панування права у суспільстві, яке вимагає від держави втілення його у законодавчій та правозастосовній діяльності (Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004). Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїй практиці (рішення від 09.10.1979 у справі Ейрі (п.24), рішення від 13.05.1980 у справі Артіко проти Італії (п.35), рішення від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України (п.32)) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (пункт 1 ст.6 Конвенції). Отже, право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Також у пункті 42 рішення ЄСПЛ «Бендерський проти України» від 15.11.2007, зокрема зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції» від 21.03.2000; «Донадзе проти Грузії» від 07.03.2006). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. На зазначене звертає увагу Верховний Суд у постанові від 15.07.2019 у справі №539/3720/16-ц. Відповідно до частини 5 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно із пунктом 2 частини 1 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. З огляду на зазначене, явка учасників справи у судове засідання - це є правом, а не обов`язком (крім випадків коли явка в судове засідання визнана обов`язковою). Суд першої інстанції явку сторони позивача у судове засідання обов`язковою не визнавав. Враховуючи наявність клопотань з боку представника позивача щодо проведення судового розгляду за його участі в режимі відеоконференції, тобто повідомлення ним про причини своєї неявки в судове засідання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення судом першої інстанції позову ПАТ «СК «Українська страхова група» без розгляду. В своїй ухвалі суд першої інстанції також жодним чином не мотивував, як неявка представника скаржника (за умови не визнання його явки у судове засідання обов`язковою та не витребування доказів у справі) перешкоджає з`ясуванню всіх обставин справи, всебічному та об`єктивному дослідженню правомірності позовних вимог у справі, з`ясуванню питання щодо підтримання заявлених позовних вимог, а також прийняттю правильного і обґрунтованого рішення у межах встановлених процесуальних строків. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З огляду на викладене вище, ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції . Керуючись ст. 367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4,381-384, 389, 390 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2019 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Судді Чернігівського апеляційного суду І.О.Боброва Л.В.Кузюра О.Є.Мамонова Повний текст постанови складений 09.01.2020.