Постанова 4801 № 127/21665/19

Справа № 127/21665/19 Провадження № 22-ц/801/98/2020 Категорія: 3 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 рокуСправа № 127/21665/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О.В., суддів : Шемети Т. М., Якименко М. М. за участю секретаря Кирилюк Л. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» Яковишеної Оксани Борисівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 20 листопада 2019 року в м. Вінниці суддею цього суду Сичуком М. М., дата складання повного тексту рішення не відома, В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ВМБТІ») Яковишеної О. Б. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, мотивуючи його тим, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37921119 від 03 листопада 2017 року є протиправним, оскільки державна реєстрація права власності нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення проведена з порушенням порядку реєстрації, встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема, незаконно зареєстровано об`єкт новоствореного нерухомого майна, який не було введено в експлуатацію та за відсутності речових прав на земельну ділянку. Так, позивач зазначає, що державну реєстрацію було здійснено раніше ніж прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу); державна реєстрація проведена на підставі рішення третейського суду від 27 червня 2008 року без виконавчого документу виданого компетентним судом; в матеріалах реєстраційної справи відсутній документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Крім того, рішення про державну реєстрацію прийняте на підставі довідки комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" від 01 листопада 2017 року за № 7106, яка не відповідає дійсним обставинам справи, та технічного паспорта, який не відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що Яковишена О. Б. безпідставно зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення промтоварного магазину, загальною площею 510,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , в результаті чого порушено конституційні права позивача та мешканців 34-кв. житлового будинку на задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників), залишено їх без частини підвальних приміщень, належного водопостачання та частини земельної ділянки прибудинкової території. Пославшись на викладене та на те, що ОСОБА_2 самовільно та незаконно захопив 100 м. кв. підвальних приміщень, частину прибудинкової території, надбудував другий поверх нежитлових приміщень та не ввів в експлуатацію нежитлові приміщення, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 37921119 від 03 листопада 2017 року; скасувати запис про право власності № 23165079 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення, загальною площею 510,3 кв.м., реєстраційний номер майна 1396996805101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У поданих на апеляційну скаргу відзивах відповідачі зазначили, що оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, а тому просять апеляційний суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки Обслуговуючого кооперативу «Маяк-2» № 25-Д від 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 з 06 грудня 2005 року зареєстрований та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 99). Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме від 11 грудня 2017 року № 107087203, державний реєстратор Яковишена Оксана Борисівна 01 листопада 2017 року зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення промтоварного магазину, загальною площею 510,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1396996805101), номер запису про право власності: 23165079. Підстава виникнення права власності: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 27 вересня 2017 року, видавник: КП «ВМБТІ»; витяг з рішення, серії та номер 2419, виданий 26 жовтня 2017 року, видавник: виконавчий комітет Вінницької міської ради; довідка, серія та номер: 7106, видана 01 листопада 2017 року, видавник: КП "Вінницьке МБТІ"; рішення Третейського суду, серія та номер: б/н, видане 27 червня 2008 року, видавник Третейський суддя Лабінова Н.П. (т. 1, а. с. 100-101). Відповідно до інвентаризаційної справи 2005 року на прибудоване приміщення магазину в будинку АДРЕСА_1 площа магазину становить 120,1 м. кв., підвалу - 138,9 м. кв., ганку - 72 м. кв., вхід в підвал - 5,8 м. кв., вхід в підвал - 10,5 м. кв. Всього по підвалу магазину - 163,8 м. кв., всього по першому поверху магазину - 194,5 м. кв., всього по другому поверху магазину - 107,6 м. кв, разом по приміщенню - 465,9 м. кв. (т. 1, а. с. 206-211) Рішенням Третейського суду м. Вінниці від 27 червня 2008 року визнано за ОСОБА_2 право власності на вбудовано-прибудоване приміщення промтоварного магазину загальною площею 465,9 м. кв., що знаходиться по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 201-202). Згідно з реєстраційним посвідченням 01 липня 2008 року Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації посвідчило, що вбудовано-прибудоване приміщення промтоварного магазину в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 27 червня 2008 року, записано в реєстрову книгу за № 9 додаткова за реєстровим № 123, в цілому складається з приміщення промтоварного магазину загальною площею 465,9 м. кв. (т. 1, а. с. 203). Відповідно до технічного паспорту на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення № 35 промтоварного магазину в багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_1 , виготовленому 27 вересня 2017 року, загальна площа приміщень становить 510,3 м. кв. (т. 1, а. с. 41-47). У довідці № 7106 від 01 листопада 2017 року зазначено, що загальна площа нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення № 35 промтоварного магазину в будинку АДРЕСА_1 змінилась з 465,9 м. кв. на 510,3 м. кв. у зв`язку з внутрішнім переплануванням та зведенням веранди, що не є самочинним відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року (т. 1, а. с. 204). Згідно з витягом виконавчого комітету Вінницької міської ради з рішення від 26 жовтня 2017 року № 2419 «Про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна» виконавчий комітет міської ради вирішив присвоїти номер нежитловому вбудовано-прибудованому приміщенню ОСОБА_2 , розташованому в підвальному, на 1 та 2 поверхах багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 510,3 м. кв. - № 35 (т. 1, а. с. 205). Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Відповідно до ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. За приписами ч. 1 ст. 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 23.03.2016 №796/5 "Про акредитацію Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" підприємство пройшло акредитацію як суб`єкт державної реєстрації у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, КП "ВМБТІ" набуло у встановленому Законом порядку право на вчинення реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; формує реєстраційні справи у паперовій формі; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок). Цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Відповідно до п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком. Пунктом 14 ст. 27 Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідно до вимог статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме заяву про державну реєстрацію обтяжень правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав. За таких обставин, ст. 24 Закону встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Пунктом 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що за бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об`єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об`єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації, у разі коли зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна відбулися у зв`язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону державна реєстрація права власності та речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав. Частиною 9 ст. 18 Закону встановлено, що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. У п. 18 Порядку передбачено, що рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав. З встановлених обставин справи вбачається, що реєстрація права власності на вбудовано-прибудоване приміщення промтоварного магазину загальною площею 465,9 кв. м. в житловому будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Третейського суду м. Вінниці від 27 червня 2008 року була проведена відповідно до законодавства, яке існувало на той час, ніким не оспорена та не скасована, а тому на підставі ст. 3 Закону є дійсною. Проведення ремонтно-будівельних робіт вказаного об`єкта нерухомого майна не потребували отримання дозволу на їх проведення, що, зокрема, підтверджується довідкою КП "ВМБТІ" № 7106 від 01 листопада 2017 року, тому у власника не виникло обов`язку подачі документу, який засвідчує прийняття в експлуатацію приміщення після проведення таких робіт (т. 1, а. с. 204). За таких обставин, оскільки підставою для подачі 01 листопада 2017 року заяви до державного реєстратора КП «ВМБТІ» стали зміни технічних характеристик нерухомого майна та присвоєння йому номера відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2419 від 20 жовтня 2017 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для державної реєстрації речового права ОСОБА_2 були подані документи, що відповідали вимогам Закону, а тому підстав для відмови у державній реєстрації під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 37921119 від 03 листопада 2017року у державного реєстратора не було. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 37921119 було прийняте державним реєстратором Яковишеною О. Б. у межах строку, який встановлений п. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки із заявою про реєстрацію прав ОСОБА_2 звернувся 01 листопада 2017 року, а рішення прийнято - 03 листопада 2017 року, отже прийняттю рішення про державну реєстрацію не передувало проведення державної реєстрації прав. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37921119 від 03 листопада 2017 року, оскільки воно прийняте відповідно до норм чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, та як наслідок, відсутності підстав для задоволення вимоги про скасування запису про право власності, яка є похідною від вимоги про визнання протиправним рішення про державну реєстрацію. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не розглядалась вимога про скасування запису про право власності спростовуються текстом оскаржуваного рішення від 20 листопада 2019 року. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що реєстрація права власності була проведена на підставі рішення третейського суду від 27 червня 2008 року без виконавчого документу, виданого компетентним судом, оскільки така реєстрація проведена відповідно до законодавства, яке існувало на той час, а позивач не оскаржує право власності ОСОБА_2 , яке було оформлено на підставі цього рішення та зареєстроване Вінницьким обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації ще 01 липня 2008 року. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах реєстраційної справи відсутній документ, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту є необґрунтованими, оскільки у власника не виникало обов`язку подачі такого документу, що підтверджується, зокрема і довідкою КП "ВМБТІ" від 01 листопада 2017 року за вих. № 7106. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про фіктивність довідки КП "ВМБТІ" від 01 листопада 2017 року за вих. № 7106, оскільки такі доводи не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Водночас, суд звертає увагу, що в разі наявності достатніх доказів невідповідності інформації у документах, наданих державному реєстратору для реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна, скаржник не позбавлений можливості звернутися до суду з позов до компетентних органів, відповідальних за внесення такої інформації у вказані документи чи до правоохоронних органів із заявою про вчинення правопорушення. Крім того, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок проведення ремонтно-будівельних робіт у приміщенні АДРЕСА_1 обмежено права мешканців будинку на вільний доступ до частини підвального приміщення, яке визначено робочим проектом, оскільки позивачем не надано жодного доказу, що межі спірного приміщення з моменту набуття ОСОБА_2 його у власність були збільшені, а підвальні приміщення зменшені, тобто ОСОБА_1 не навів жодних обґрунтувань порушень як своїх прав та інтересів, так і інших мешканців будинку. Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, слід зазначити, що захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється. Отже, з наведених норм права вбачається, що зверненню з позовом в суд має передувати наявність об`єктивних обставин щодо порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів особи, а не суб`єктивне ставлення особи до таких обставин. Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Позивач оспорює рішення державного реєстратора, яке за своєю суттю є правовим актом індивідуальної дії, а такий правовий акт породжує права й обов`язки тільки того суб`єкта, якому його адресовано. За таких обставин, відсутність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу у зв`язку із оскаржуваним рішенням державного реєстратора не породжує для останнього і права на захист, а відтак обраний ним спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам закону, тобто права на звернення із позовом по суті заявлених вимог. Апеляційний суд вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив порядок дослідження доказів щодо порушення цивільних прав позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається протилежне. Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. М. Шемета М. М. Якименко Повний текст постанови виготовлено 09 січня 2020 року.