Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/6242/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6838/24 Справа № 201/6242/21 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2022 року у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ПН ДМНО Деллалов А.О., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії (т. 1 а.с. 1-8), в обґрунтування якого посилалась на те, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомого майна: літ. А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2097982212101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 виникло на підставі акту, виданого 03 жовтня 2014 року, видавник: ТОВ «Концепт К»; технічного паспорту, серія та номер: 1031014, виданого 03 жовтня 2014 року, видавник: ТОВ «Концепт К». Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 проведено 09 червня 2020 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52610693, номер запису про право власності - 36838311. В реєстраційній справі об`єкту нерухомості (реєстраційний номер ОНМ 2097982212101) містяться скан-копії вищевказаних документів, але ці документи не є документами, що підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, а отже, вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна у відповідача виникло всупереч вимогам чинного законодавства. Крім цього, інженер з інвентаризації нерухомого майна, який склав акт від 03 квітня 2014 року, який є однією з підстав виникнення прав власності, посилається на ст. 28 ЗУ «Про регулювання містобудівної документації», що свідчить про те, що будівлі та споруди, на які приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О. зареєстровано право власності взагалі є тимчасовим. Вказане свідчить про відсутність правових підстав вважати, що ОСОБА_1 набув право власності на оспорюване нерухоме майно. На підставі вищевикладеного, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Деллалова А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №52610693, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме: літ. А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2097982212101; припинити право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: літ. А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2097982212101 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нього за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 36838311; Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого об`єкту нерухомого майна, а саме: літ. А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс; стягнути із ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2022 року позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ПН ДМНО Деллалов А.О. , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення ПН ДМНО Деллалова А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52610693, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, а саме: літ. А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2097982212101. Припинено право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: літ. А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2097982212101 та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на нього за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 36838311. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованого об`єкту нерухомого майна, а саме: літ. А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради сплачений останньою судовий збір 6 810,00 грн (т. 1 а.с. 76-83). Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ПН ДМНО Деллалов А.О. , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, припинення права власності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення (т. 1 а.с. 137-138). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (т. 1 а.с. 268-270), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовити в повному обсязі. Сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи позов Дніпровської міської ради суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на об`єкт нерухомого майна: літ.А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2097982212101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 виникло на підставі акту, виданого 03 жовтня 2014 року, видавник: ТОВ «Концепт К»; технічного паспорту, серія та номер: 1031014, виданого 03 жовтня 2014 року, видавник: ТОВ «Концепт К». Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 проведено 09 червня 2020 року приватним нотаріусом ДМНО Деллаловим А.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52610693, номер запису про право власності - 36838311 (т. 1 а.с. 16). Дніпровська міська рада, відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є представницьким органом місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства України, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Нормами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкт владних повноважень, орган місцевого самоврядування - Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин. Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу (далі - ЗК) України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки) виникає без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог статті 83 ЗК України презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпро територіальній громаді міста з визначенням їх власником Дніпровської міської ради. Враховуючи вказані норми матеріального права колегія суддів відхиляє, як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вона є власником земельної ділянки. Крім того, колегія суддів зауважує те, що апелянтом не надано будь-яких доказів на спростування того факту, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду у даній справі перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Дніпро. Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, І передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності. Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює, зокрема, відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу і до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; формує реєстраційні справи у паперовій формі. Аналіз наведених норм свідчить про те, що прямий обов`язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію є встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства України. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/ отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. Згідно зі ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13.1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, І зміну або припинення прав на нерухоме майно. Доводи скарги про те, що перелік документів, відповідно до яких проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно не є вичерпним колегія суддів відхиляє, оскільки вони є трактуванням норм чинного законодавства на власний розсуд. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. З матеріалів справи встановлено, що право власності ОСОБА_1 на на об`єкт нерухомого майна: літ.А-1 - магазин, загальною площею 24,5 кв.м., літ. а - ганок, літ. Б - навіс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2097982212101, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 виникло на підставі акту, виданого 03 жовтня 2014 року, видавник: ТОВ «Концепт К»; технічного паспорту, серія та номер: 1031014, виданого 03 жовтня 2014 року, видавник: ТОВ «Концепт К», які не є документами, що підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, а отже вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна у заявника виникло всупереч вимогам чинного законодавства.. Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13, 14), ст.ст. 78, 92, 93,102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126 ЗК України, ЦК України, а також інших законів. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради. Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування. Таким чином, власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майна є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, земельна ділянка не передавалась відповідачу ані у власність, ані у користування. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває право власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 1, 2 ,3 статті 376 ЦК України). Зважаючи на наведене, дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують права територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власника земель, що належить до комунальної власності на самостійне володіння, користування, розпорядження нею. Враховуючи вказане колегія суддів не бере до уваги доводи скарги про те, що позивачем не доведено факту порушення його прав. Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено: «власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом». - Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруда здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Враховуючи наведене, слід дійти до висноку, що земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню її за рахунок відповідача до стану, придатного для використання. Враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Дніпровської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі. Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи вважає безпідставними оскільки вони спростовуються матеріалами справи (т. 1 а.с. 61, 65). Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки відповідач у березні 2022 року вступив до лав ЗСУ не свідчить про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції при наявності в матеріалах справи доказів, які це спростовують. Разом з цим, відповідач не був позбавлений можливості скористатись своїм правом на подачу заяви про зупинення провадження у справі у зв`язку з його перебуванням у ЗСУ або скористатись правничою допомогою з метою захисту його прав та інтересів. Враховуючи вимоги позивача, які стосуються правомірності набуття та реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, суб`єктний склад спору згідно заявленим позовним вимогам та предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому є безпідставними доводи скарги щодо неможливості розгляду в цивільному судочинстві вимоги про зобов`язання вчинити певні дії. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна