Постанова Північний апеляційний господарський суд № 906/344/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" серпня 2022 р. Справа№ 906/344/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Владимиренко С.В. Корсака В.А. при секретарі судового засідання Алчієвій І.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 (суддя: Грєхова О.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" до Міністерства юстиції України та Малого приватного підприємства "Мета" третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватний нотаріус Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5 ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод трансмаш» звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Міністерства юстиції України та Малого приватного підприємства «Мета» про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5 суперечить п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно», абз. 5 п. 54 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно», а також аналогічним Наказам відповідача 1, з цієї категорії справ, зокрема - Наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2020 за № 1419/7. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.04.2021 позовну заяву ТОВ «Коростенський завод трансмаш» до Міністерства юстиції України та Малого приватного підприємства «Мета» про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем, як під час розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України скарги на рішення державного реєстратора, так і в ході розгляду даної справи, жодних доказів на підтвердження наявності права власності на нежитлові приміщення площею саме 9690,5 кв.м. не надано. При цьому зауважив, що без усунення суперечностей щодо підстав збільшення площі об`єкта нерухомого майна неможливе правомірне встановлення обставини, чи подано заявником необхідні документи для державної реєстрації права власності, зокрема, документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Наголосив, що позивач «вживав право на зло», оскільки дії з укладення Договорів купівлі-продажу з відстроченням платежів 04.06.2021, тобто у день складення Висновку, та в подальшому повернення цього ж майна до покупця 08.08.2021, свідчать про спрямованість таких дій виключно на створення обставин передбачених п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не настання реальних наслідків вчинення правочинів. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ "Коростенський завод трансмаш" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позову та досліджував обставини, які не входять до предмета доказування, в результаті чого прийшов до невірних висновків. Так скаржник зазначає, що на момент розгляду скарги відбулось відчуження нерухомого майна, яке було предметом скарги, від позивача до ТОВ «КАРО Фітнес центр». Звертає увагу на те, що згідно п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується. Підкреслює, що положення п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є імперативним приписом, що виключає будь-який інший варіант дій Міністерства юстиції України. Звертає увагу на те, що відповідачем 1 було порушено встановлений ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» строк розгляду та вирішення скарги . Вказує на те, що поданий державному реєстратору Тимошенко Н.С. комплект документів, відповідно до п. 54 Порядку № 1127, був належною правовою підставою для державної реєстрації поділу нерухомого майна. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2021, апеляційна скарга у справі № 906/344/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 призначено на 01.12.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. 29.11.2021 відповідач 2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що ТОВ «Коростенський завод трансмаш» не подало всіх необхідних документів для здійснення державної реєстрації прав на нерухомість. Зауважує, що сплив строку розгляу скарги не може мати наслідком залишення її без задоволення. Наголошує, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватись учасниками цивільного обороту для уникнення юридично значимих наслідків . У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Ходаківська І.П., ОСОБА_1 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 справу № 906/344/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду; оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 до 10.01.2022. 07.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення ТОВ «Північний лідер», в яких третя особа 1 вказує на те, що позивач «вживав право на зло», а тому його посилання на приписи п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових пррав на нерухоме майно та їх обтяжень» були обгрунтовано відхилені судом першої інстанції. 24.12.2021 позивач подав заперечення на пояснення учасників справи, в яких апелянт посилається на судову практику щодо порушення Міністерством юстиції України при розгляді скарг п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також, 31.12.2021 Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрутовує тим, що 04.06.2021 відбулось відчуження спірного нерухомого майна від позивача до ТОВ «Каро» Фітнес центр», на переконання відповідача 1, вказані дії можна кваліфікувати як зловживання правами, яке спрямовано на створення штучних підстав для відмови у задоволенні скарги. 10.01.2022 до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Північний лідер». У поданих пооясненняї третя особа 1 зазначає, що позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, які не є релевантними до даної справи. Зауважує, що строки розгляду скарги встановлено виключно з метою найшвидшого розгляду скарги щодо порушення вимог законодавства при здійсненні реєстраційних дій, а тому сплив таких строків не може мати наслідком залишення скарги без задоволення. Враховуючи перебування головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.01.2022, не відбулось. У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням на лікарняному судді Ходаківської І.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 справу № 906/344/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 призначено на 10.03.2022. Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинити здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 «Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» визнано таким, що втратили чинність пункти 1, 2, 6 наказу Голови суду від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану». Крім того, у зазначений період часу, головуюча (суддя - доповідач) Алданова С.О. перебувала у відпустці. Отже, судове засідання у справі №906/344/21, призначене на 10.03.2022 не відбулось. З огляду на вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі. 01.04.2022 позивачем подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких окрім доводів, що були викладені в апеляційній скарзі, вказав на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення надав оцінку угодам, які були предметом розгляду господарським судом Житомирської області у справі № 906/129/21, що є порушенням матеріального та процесуального права. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 призначено на 12.07.2022. 12.07.2022 ТОВ «Північний лідер» подав клопотання про долучення додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, в якому зазначає, що вже після розгляду справи судом першої інстанції третя особа 1 при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, де товариство є потерпілиим, стало відомо, що насправді до оригінального примірника технічного паспорта, виготовленого на замовлення ТОВ «Фінансова компанія «Геліос», не вносились відомості про будівлю із літерним позначенням «Г-1» гаражі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 до 16.08.2022. Представник позивача в судовому засіданні 16.08.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Представники відповідачів та третьої особи 1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Третя особа 2 в судове засідання 16.08.2022 не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлялась засобами системи «Електронний суд». За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи 2, яка належним чином повідомлена про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 15.01.2020 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.01.2020 № 50661951 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Чуловським В.А. була проведена державна реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на нежитлове приміщення: частину будівлі головного корпусу площею 4231,0 кв.м. та склади-гаражі площею 781,9 кв.м., загальною площею 5012,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Коростень, вулиця Білокоровицьке шосе, будинок 8, з відкриттям у Державному реєстрі прав розділу на зазначений об`єкт нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1980435818107) та внесенням відповідного запису про право власності за №35046012. 18.02.2020 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2020 №№51194532, 51196016 приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. внаслідок поділу об`єкта нерухомого майна була проведена державна реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на нежитлове приміщення загальною площею 3391,4 кв.м. та нежитлове приміщення загальною площею 6299,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Коростень, вулиця Білокоровицьке шосе, будинок 8, з відкриттям у Державному реєстрі прав розділів на зазначені об`єкти нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2033782618107, 2033852318107) та внесенням відповідного запису про право власності за № № 35544216, 35542820. При цьому запис про право власності за №35046012 погашено, а розділ № 1980435818107 закрито. 02.03.2020 Мале приватне підприємство "Мета" (надалі - скаржник) звернулось до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України (надалі - Комісія) зі скаргою на рішення державного реєстратора, в якій просило: - невідкладно провести перевірку правомірності прийнятих рішень № 35542820 від 18.02.2020 та № 35544216 від 18.02.2020 державним реєстратором приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надією Сергіївною; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35542820 від 18.02.2020, прийняте приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надією Сергіївною; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544216 від 18.02.2020, прийняте приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надією Сергіївною. Скарга мотивована тим, що МПП «Мета» є власником об`єктів нерухомого майна площею 8420,4 кв.м. за адресою: вул. Білокоровицьке шосе, буд. 8, м. Коростень, Житомирська область відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 20.05.1999 між МПП «Мета» та Українсько-Естонським спільним підприємством «Анастасія» про що 26.07.1999 Коростенським бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради видано реєстраційне посвідчення та здійснено запис в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером №

67. Як зазначав скаржник, 17.01.2020 з інформаційної довідки від 17.01.2020 за № 196670686 МПП «Мета» стало відомо, що ТОВ «Коростенський завод трансмаш» 15.01.2020 придбав у ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» частину предмета іпотеки - частину будівлі головного корпусу (літ. «А»), склади-гаражі (літ. «Г») загальною площею 5004,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Чуловським В.А., зареєстрований в реєстрі за №25, без виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Земельна ділянка площею 1,6031 га, яка розташована за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, кадастровий номер 1822384400:08:000:0103, була викуплена (придбана) МПП «Мета» на прилюдних торгах та 02.12.2013 зареєстровано право власності на неї, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.12.2013 № НВ-1800736772013. Таким чином, станом на 18.02.2020 у ТОВ «Коростенський завод трансмаш» знаходилась у власності лише частина будівлі головного корпусу (літ. «А»), склади-гаражі (літ. «Г») загальною площею 5012,9 кв.м., що знаходяться за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе,

8. В додаток до скарги надано копії: договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 20.05.1999, акта прийому-передачі від 20.05.1999, реєстраційного посвідчення від 20.05.1999, витягу від 19.08.2014 № 25765141, витягу від 14.12.2017 № 107627012, інформаційної довідки від 27.02.2020 № 202195514, інформаційної довідки від 17.01.2020 № 196670686, скарги від 20.02.2020, довіреності від 20.02.2019. Оголошення про призначене на 04.06.2020 засідання Комісії було розміщено на офіційному сайті Мін`юсту за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-kolegii-04-chervnya-2020-roku , а також МПП «Мета», ТОВ «Коростенський завод трансмаш», приватний нотаріус Тимошенко Н.С. були повідомлені телефонограмою 02.06.2020, що підтверджується даними з Реєстраційного журналу телефонограм відділу забезпечення Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. 04.06.2020 ТОВ «Коростенський завод трансмаш» ознайомився з матеріалами розгляду скарги зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 28.02.2020 за № 6912-33-20. 04.06.2020 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено Висновок, відповідно до якого, Комісія рекомендувала скаргу Малого приватного підприємства «Мета» від 28.02.2019 задовольнити у повному обсязі та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2020 № № 51194532, 51196016, прийняті приватним нотаріусом Тимошенко Надією Сергіївною. Як вбачається зі змісту Висновку, Колегія виходила з того, що приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. на підставі оскаржуваних рішень здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Коростенський завод трансмаш» на дві нежитлові будівлі площею 3391,4 кв.м. та 6299,1 кв.м., що утворилися внаслідок поділу об`єкта нерухомого майна - частини будівлі головного корпусу площею 4231 кв.м. та складів-гаражів площею 781,9 кв.м., загальною площею 5012,9 кв.м., розташованих за адресою м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, буд. 8, Житомирська область. Таким чином, площа вказаних об`єктів нерухомого майна збільшилася з 5012,9 кв.м. до 9690,5 кв.м. При цьому, приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. здійснено державну реєстрацію прав № № 35542820, 35544216 за ТОВ «Коростенський завод трансмаш» без подання заявником документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що підтверджують присвоєння об`єктам нерухомого майна адреси. Отже, оскаржувані рішення прийняті приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. з порушенням пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону, пункту 54 Порядку, за наявності підстави для відмови в державній реєстрації прав, визначеної пунктом 5 частини першої статті 24 Закону. 16.06.2020 Міністерством юстиції України видано наказ за №2002/5 "Про задоволення скарги", яким задоволено скаргу Малого приватного підприємства «Мета» від 28.02.2019 у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2020 № № 51194532, 51196016, прийняті приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надією Сергіївною; виконання наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує на те, що під час прийняття Наказу №2002/5 відповідачем було грубо порушено приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1127, Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 №1128, що є підставою для скасування Наказу №2002/5. Відповідач 1 в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що наказ Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5 є правомірним та таким, що прийнятий у відповідності до чинного законодавства. Відповідач 2, заперечуючи проти позову зазначає, що оскаржуваним наказом не порушено жодних прав та інтересів позивача, оскільки він ніколи не був власником нерухомого майна, щодо якого відповідачем 1 прийнято наказ про скасування реєстраційних дій. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72- 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц). Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19. Колегія суддів, досліджуючи доводи третьої особи 1 щодо неналежності вказаного спору до господарської юрисдикції, бере до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20 про таке. "Згідно з ч.10 ст.34 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду. Отже, наказ Мін`юсту може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону, і відповідати за таким позовом має саме Мін`юст (належний відповідач), як орган влади, що прийняв відповідне рішення. У ч.13 ст.20 ГПК передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами. Водночас, чинним законодавством не визначено прямого обов`язку особи, яка подає позов щодо оскарження рішення Мін`юсту, попередньо чи одночасно звертатися до суду з позовом до особи, за скаргою чи в інтересах якої був прийнятий відповідний наказ про скасування реєстраційної дії. Об`єднання в одній позовній заяві декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги, є правом позивача, а не його обов`язком. Те, що окремі вимоги щодо реєстраційних дій (зокрема, про скасування реєстраційних дій, що вчинені державними реєстраторами) можуть розглядатися в межах однієї справи як похідні від спору, що виник з корпоративних відносин, не виключає право позивача заявляти позов лише з однією вимогою про скасування рішення Мін`юсту, якщо позивач обґрунтовує незаконність спірного наказу порушенням закону саме державним органом під час розгляду скарги. У такому разі така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою. Палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів вважає, що відмова у задоволенні позову щодо визнання незаконним наказу Мін`юсту з тих підстав, що така вимога не є ефективним способом захисту права позивача, або з тих підстав, що така вимога може розглядатися як похідна (а не основна), суперечитиме ч.2 ст.55 Конституції України, відповідно до якої конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Таке право є безумовним, тому не може бути обмежене шляхом покладання на позивача обов`язку заявляти додаткові вимоги. Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до ч.2 ст.64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абз.4 п.3 мотивувальної частини). Висновок про відмову в задоволенні позову через неможливість оскарження лише наказу Мін`юсту без заявлення одночасно інших вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак - порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та статей 55, 124 Конституції України. Щодо правильності обраного способу захисту слід також виходити з того, що якщо Мін`юст має право скасувати реєстраційну дію у процедурі адміністративного оскарження (квазісудова процедура), і від особи, яка звертається до Мін`юсту зі скаргою, не вимагається у такому разі одночасне чи попереднє звернення до суду з позовом про право цивільне, то суд тим більше має таке право (скасувати наказ Мін`юсту та скасувати реєстраційну дію шляхом задоволення позову). У постанові від 14.01.2021 у справі №910/838/20 колегія суддів ВС КГС також дійшла висновку, що спір у справі про визнання неправомірним та скасування наказу Мін`юсту "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" №606/5 від 27.02.2019 та зобов`язання вчинити дії, заявлений до відповідача - Мін`юсту не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства". Як слідує із вказаного висновку, позовні вимоги щодо скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на майно, може бути предметом розгляду у судах господарської юрисдикції. Крім того, неможливо стверджувати про неефективність такого позову і відмовляти у задоволенні позову з цих підстав, у тому числі вказувати на необхідність заявлення додаткових вимог. У свою чергу, у вказаних вище правових висновках фактично також наголошено на можливості звернення із позовом, заявленим до Міністерства юстиції України і такий спір не буде вважатися публічно-правовим. Відповідачі та третя особа 1 також стверджують про відсутність у позивача права або законного інтересу, за захистом якого він звернувся до суду. Разом з тим, як було встановлено раніше, 16.06.2020 Міністерством юстиції України видано наказ за №2002/5 "Про задоволення скарги", яким задоволено скаргу Малого приватного підприємства «Мета» від 28.02.2019 у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2020 № № 51194532, 51196016, прийняті приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надією Сергіївною; виконання наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації. Так, відповідно до змісту оскаржуваного Наказу, відповідач 1 скасував право власності саме позивача - ТОВ «Коростенський завод трансмаш». При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Північний лідер" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш"; Товариства з обмеженою відповідальністю" Каро"Фітнес Центр"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Геліос", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Мале приватне підприємство "Мета"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрал"; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчук Станіслав Станіславович; приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович; Асоціація "Група винахідників та науковців "Оберігбудреставрація" про скасування рішень, записів про право власності, визнання недійсними договорів та визнання прав власності на майно, у зв`язку з чим Господарським судом Житомирської області було відкрито провадження у справі № 906/129/21 та постановлено рішення від 06.12.2021. За наведених обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідачів та третьої особи 1 на відсутність порушеного права позивача прийняттям спірного наказу, оскільки вказаним наказом скасовано майнове право позивача, яке в подальшому він реалізував шляхом укладення договору купівлі-продажу з ТОВ «Каро» Фітнес Центр». При цьому, ТОВ «Каро» Фітнес Центр», хоча і набуло права власності за об`єктами нерухомості, однак в силу вимог закону не є тим суб`єктом, який наділений правом оскаржити спірний Наказ Мін`юсту, предмет розгляду якого не стосується майнового інтересу такої особи на час розгляду та вирішення скарги. Щодо доводів апелянта про наявність правових підстав для скасування наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. Дія вказаного Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав (стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Частина 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах і в порядку, визначених цим Законом (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час прийняття спірних реєстраційних рішень) передбачено, що державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі. 91) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. За приписами ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Частиною 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначається Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, відповідно до вимог частини 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийнято Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015, який визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації). Пунктом 2 Порядку №1128 (у редакції чинній станом на час розгляду скарги) передбачено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом. З урахуванням наведеного, до повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з п.5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу. Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній станом на час розгляду скарги) Мін`юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, зокрема, якщо на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується. Пунктом 13 Порядку №1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. Згідно з п.14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. У відповідності до положень Порядку №1128 результати розгляду скарги у сфері державної реєстрації оформлюються висновком Мін`юсту та у подальшому на підставі відповідного висновку Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. Отже, рішенням за результатом розгляду скарги є наказ Міністерства юстиції України. Усталена практика Верховно Суду у спорах, предметом яких є скасування рішень Мін`юсту, доводить, що Висновки не є тими рішеннями, що порушують права заявника, а належним вважається захист права за результатом оскарження відповідних рішень, складених на підставі висновків. У Висновку відбувається лише фіксація певних обставин. Так, відповідно до п.17 Порядку №1128 саме рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду. Як встановлено судом першої інстанції, 04.06.2020 Колегією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України складено Висновок відповідно до якого, Колегія рекомендувала скаргу Малого приватного підприємства «Мета» від 28.02.2019 задовольнити у повному обсязі та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2020 № 51194532, № 51196016, прийняті приватним нотаріусом Тимошенко Надією Сергіївною. Натомість, 04.06.2020 ТОВ «Коростенський завод трансмаш» уклало з ТОВ «Каро» Фітнес центр» Договори купівлі-продажу з відстроченням платежу, за якими нерухоме майно було відчужено на користь ТОВ «Каро» Фітнес Центр». Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Мін`юстом не були належним чином перевірені обставини даної скарги, не були перевірені відомості Державних реєстрів, в результаті чого було неправомірно задоволено скаргу МПП «Мета» за наявності обставин, що зумовлюють обов`язкову відмову в задоволенні скарги, оскільки виходячи з імперативних приписів п. 2 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується є підставою для прийняття відповідачем 1 рішення про відмову у задоволенні скарги. Аналогнічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21. Отже, при розгляді скарги МПП «Мета» від 28.02.2020, зареєстрованої 28.02.2020 за № 6912-33-20, та прийнятті оскаржуваного наказу Мін`юсту № 2002/5 від 16.06.2020, яким, по суті, затверджено висновок Комісії з розгляду скарг від 04.06.2020, відповідач 1 діяв необґрунтовано, що виключає правомірність розгляду зазначеної скарги та законність прийнятого Мін`юстом Наказу. Адже, 04.06.2020 відбулась державна реєстрація відповідного майнового права за іншою особою, ніж зазначено в оскаржуваному рішенні. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем не було дотримано строків розгляду скарги МПП «Мета». Відповідно до пункту 4 Порядку № 1128 розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян». Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Згідно з абз. 3 п.14 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику. З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що рішення за результатами розгляду скарги МПП «Мета» у формі наказу повинно було бути прийнятим Мін`юстом у визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний термін з моменту реєстрації скарги (02.03.2020), проте такий наказ було прийнято відповідачем 16.06.2020, що свідчить про порушення Мін`юстом п. 4 Порядку №1128. З огляду на наведені процедурні порушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у своїй сукупності встановлені порушення підтверджують протиправність спірного Наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5, що є підставою для його скасування. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №807/2270/16, від 27.02.2020 у справі №826/2758/17, від 12.12.2018 у справі №826/8976/17. Щодо клопотання про залучення додаткових доказів колегія суддів зазначає таке. Залучення до матеріалів справи нових доказів, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме - флеш-носія із відеозаписом судового засідання, копій рішення виконкому Ушомирської сільської ради № 126 від 16.08.2021, клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, листа СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області та копій технічних паспортів на нежитлові будівлі, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18. Так, обґрунтовуючи неможливість подання до суду першої інстанції доказів, що не були предметом дослідження під час розгляду спору, відповідач посилається на те, що вказані докази було отримано при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, в якому товариство є потерпілим. Однак, наведені обставини неможливості подання доказів в суді першої інстанції не можуть бути кваліфіковані судовою колегією як такі, що об`єктивно не залежали від відповідача, оскільки звернення товариства з відповідним клопотанням до Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області лише у січні 2022 залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони та не може свідчити про наявність перешкод у вчиненні дій із збирання доказів і вчасного їх подання на розгляд суду. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав з новим позовом, використавши наявні механізми ГПК України з поданням, нових, вищезазначених документів. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору. Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у рішенні від 28.10.2010 «Трофимчук проти України» у Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, не підлягають оцінці колегією суддів, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 - скасуванню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення у даній справі про скасування наказу Міністерства юстиції України, судовий збір, згідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача

1. Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 906/344/21 скасувати, ухвалити нове рішення.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" - задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.06.2020 № 2002/5 «Про задоволення скарги».

5. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця архітектора Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод трансмаш" (11510, Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, будинок 8; код ЄДРПОУ 43443280) 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. - судового збору за подання позовної заяви та 3405,00 (три тисячі чотириста п`ять) грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

7. Справу №906/344/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді С.В. Владимиренко В.А. Корсак