Постанова КЦС ВС № 522/22009/15-ц

Постанова Іменем України 07 листопада 2018 року м. Київ справа № 522/22009/15-ц провадження № 61-5290св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_3, відповідачі: Приморський районний відділ Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, голова ліквідаційної комісії Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року в складі судді Чернявської Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року в складі колегії суддів: Артеменка І. А., Черевка П. М., Сватаненка В. І., ВСТАНОВИВ: Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області (далі - Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області), голови ліквідаційної комісії Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 27 липня 2015 року вона звернулась до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з письмовими заявами про вчинення кримінальних правопорушень слідчими 1 слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області: Фатєєвим, слідчими Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області: Аріку, Рябцевим, експертами Одеського обласного бюро судово-медичних експертиз, ООДКЛ, просила внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про вчинені кримінальні правопорушення та розпочати досудове розслідування. Усупереч статті 214 КПК України слідчий не вніс до ЄРДР відомості про вчинення кримінального порушення, в зв'язку з чим 31 липня 2015 року ОСОБА_3 звернутись до суду зі скаргою на його бездіяльність. Через неправомірні дії слідчого Францева Н. В. змушена була звертатись до суду за захистом своїх прав, які були відновлені 02 вересня 2015 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси. Для захисту та поновлення порушених прав ОСОБА_3 понесла майнові витрати на транспорт у розмірі 138,28 грн. Крім того, неправомірними діями ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в 50 000,00 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з рахунків цього органу, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській областіна користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн. Рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові про стягнення судових витрат у розмірі 138,28 грн, пов'язаних з явкою до суду при розгляді скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, мотивоване тим, що ці витрати не є майновою шкодою у розумінні статті 1166 ЦК України, а є витратами, компенсація яких здійснюється за нормами спеціального закону, питання про їх відшкодування підлягає вирішенню під час розгляду та ухвалення судового рішення у кримінальній справі. Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2016 року стягнуто з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов?язані з явкою до суду, у розмірі 193,42 грн. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року в частині відмови у позові про відшкодування майнової шкоди залишено без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови в позові та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача завдану їй майнову шкоду в розмірі 138,28 грн. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають зібраним у справі доказам, суди неправильно визначили юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює. Відзив на касаційну скаргу не надходив. У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Суд установив, що 27 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з заявами про вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2015 року скарга ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, задоволена. Зобов'язано посадових осіб слідчого відділу РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення, зареєструвати у ЄРДР заяви ОСОБА_3 від 27 липня 2015 року № 34543, 34594, 34559 про скоєння кримінального правопорушення. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просила стягнути з Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на її користь заподіяну майнову шкоду в розмірі 138,28 грн, до складу якої входять транспортні витрати, пов'язані з її явкою до суду для подання скарги, явкою у засідання за її скаргою на бездіяльність слідчого. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що зазначені витрати не є майновою шкодою відповідно до статті 1166 ЦК України, а є витратами, компенсація яких здійснюється за нормами спеціального закону. Ці витрати пов'язані з явкою позивача до суду у кримінальному провадженні. Оскільки такі витрати понесені ОСОБА_3 в іншій справі, у цій справі відповідно до статті 88 ЦПК України 2004 року вони стягненню не підлягають. Питання про відшкодування зазначених витрат підлягає вирішенню під час розгляду й ухвалення судового рішення саме у кримінальній справі, оскільки ці витрати понесені позивачем під час розгляду кримінальної справи. Такі процесуальні рішення, на які посилалась позивач, та розцінені нею як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У той же час реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Каплі О. І. про задоволення скарги ОСОБА_3 на бездіяльність начальника слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області свідчить про реалізацію нею передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважала ОСОБА_3 У пункті 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. Викладені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення в частині, що оскаржується - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2016 року в частині відмови в позові про стягнення судових витрат у розмірі 138,28 грн, пов'язаних з явкою ОСОБА_3 до суду при розгляді її скарги на бездіяльність начальника слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька судді: А. О. Лесько С.Ю. Мартєв В.М. Сімоненко С.П. Штелик