Постанова КГС ВС № 913/266/20(913/282/25)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ cправа № 913/266/20(913/282/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М. Погребняка В. Я., за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В. розглянув касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку на ухвалу Господарського суду Луганської області (суддя Масловський С. В.) від 13.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Демідова П. В., судді: Крестьянінов О. О., Мартюхіна Н. О.) від 07.04.2026 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання банкрутом. Учасники справи: представник позивача - Тиліпський Д. В., адвокат, Кобаль О. В., адвокат, Богушко О. В., адвокат; представник відповідача - Пекар А. О., адвокат; представник скаржника (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) - Шевченко Ю. А., в порядку самопредставництва, Кузьмік Д. В., адвокат; представник скаржника (Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення з ринку ПАТ "Укрінбанк") - Коваль Л. Л., адвокат.

1. Короткий зміст вимог 1.1. 15.05.2020 Господарський суд Луганської області ухвалив: відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядника майна Боржника тощо. 1.2. 20.11.2025 Боржник (Позивач) подав позов про звернення стягнення, шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, на предмети іпотеки та застави, які належать Приватному акціонерному товариству "Оболонь" (далі - Відповідач), а саме на земельні поліпшення першої черги будівництва спортивно-тренувального комплексу ФК ОБОЛОНЬ: футбольне поле, обладнання та земельну ділянку. 1.3. Позов обґрунтований невиконанням Відповідачем за кредитними договорами зобов`язань, виконання яких забезпечувалось належним Відповідачу майном (товарами в обороті, земельною ділянкою, обладнанням та земельних поліпшень), переданим Відповідачем в іпотеку та заставу за відповідними укладеними договорами. 1.4. 08.01.2026 сторони подали спільну заяву про затвердження у справі мирової угоди.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій 2.1. 13.01.2026 Господарський суд Луганської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026) про задоволення спільної заяви від 07.01.2026 про затвердження мирової угоди у редакції від 07.01.2026, укладеної сторонами. 2.2. Судові рішення мотивовані укладенням сторонами у цій справі мирової угоди яка: стосується виключно їх прав та обов`язків, відповідає фактичним обставинам та доказам у справі, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, підписана уповноваженими представниками Позивача та Відповідача та згідно з якою сторони погодили: загальний та остаточний розмір вимог Позивача та заборгованості Відповідача за кредитними договорами, що становить 283 318 425 грн 60 коп., розподіл судового збору у цій справі, здійснення Відповідачем сплати на користь кредитора (Позивача) заборгованості у визначених розмірах та компенсації судового збору протягом п`яти робочих днів з дня наступного за днем після закінчення строку на оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, на його відповідний банківський рахунок. При цьому суди врахували, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є кредитором у справі про банкрутство Боржника на суму 1 637 946 419 грн 75 коп. згідно з рішенням в ухвалі від 12.06.2025, у зв`язку з чим він хоча не є стороною у спорі, водночас як сторона у справі про банкрутство Фонд є особою, на права та інтереси якої впливає укладення мирової угоди у цій справі, однак у поданій сторонами мировій угоді відсутнє порушення прав Фонду, враховуючи, що мирова угода передбачає сплату контрагентом повної суми заборгованості, яка заявлена у позові. 2.3. Апеляційний суд при цьому закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку (далі -Уповноважена особа Фонду) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 про затвердження мирової угоди у справі. 2.4. Судове рішення в цій частині обґрунтовано відсутністю правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі через відсутність вирішення судом під час затвердження мирової угоди між сторонами питання про права, інтереси та (або) обов`язки Уповноваженої особи Фонду.

3. Встановлені судами обставини 3.1. Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Відповідача, в якій просив: в рахунок погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем: - за Кредитним договором про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 14/07 від 03.05.2007 у загальному розмірі 225 583 389 грн 80 коп., що складається з основної заборгованостей за кредитом у національній валюті 1 900 000 грн 00 коп. та іноземній 4 600 200,00 доларів США, що станом на 10.09.2025 згідно з офіційним курсу Національного банку України еквівалентно 189 177 244 грн 74 коп.; процентів за користування кредитом до 10.07.2016, нахованих на основне зобов`язання в національній валюті в сумі 242 950 грн 82 коп. та іноземній - 369 411,66 доларів США, що станом на 10.09.2025 згідно з офіційним курсу Національного банку України еквівалентно 15 191 574 грн 28 коп.; 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за кредитом та процентами у національній валюті з 23.02.2019 до 23.02.2022 у сумі 193 041 грн 70 коп., 3 % річних, нарахованих на основну заборгованість за кредитом та процентами у іноземній валюті з 23.02.2019 до 23.02.2022 - 447 673,51 доларів США, що станом на 10.09.2025 згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно становить 18 409 991 грн 13 коп.; інфляційних втрат, нарахованих на основну заборгованість за кредитом (тіло кредиту) у національній валюті та проценти з 23.02.2019 до 23.02.2022 у сумі 468 587 грн 13 коп.; - та за Кредитним договором № 01-12 від 23.02.2012 у загальній сумі 57 735 035 грн 80 коп., що складається з основної заборгованості: 40 000 000 грн 00 коп..; процентів, нарахованих за користування кредитом до 13.07.2016 - 4 114 754 грн 10 коп.; 3 % річних, нарахованих на основну заборгованість за кредитом та процентами з 23.02.2019 до 23.02.2022 у загальній сумі 3 973 953 грн 74 коп.; інфляційних втрат, нарахованих на основну заборгованість за кредитом та проценти з 23.02.2019 до 23.02.2022 у загальній сумі 9 646 327 грн 96 коп.; всього: 283 318 425 грн 60 коп., звернути стягнення шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на наступні предмети іпотеки та предмети застави:

1. За Договором застави земельних поліпшень від 10.07.2009, укладеним між Акціонерним товариством "Український інноваційний Банк" та Закритим акціонерним товариством "Оболонь": - земельні поліпшення першої черги будівництва спортивно-тренувального комплексу ФК "ОБОЛОНЬ", а саме: футбольне поле № 1 розміром 105х68кв.м. (8250 кв.м.), футбольне поле № 2 розміром 105х68 кв.м. (8250 кв.м.), ємності для лугу 40 куб.м. у кількості 2шт., ТП електорозабезпечення, насос ЕЦВ-6-6,5-85, артсвердловина, що розташовані за адресою: Київська область, смт.Буча, вул.Лісова;

2. За Договором застави основних засобів від 10.07.2009, укладеним між Акціонерним товариством "Український інноваційний Банк" та Закритим акціонерним товариством "Оболонь": - обладнання, яке зберігається за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3, згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 (199 інвентарних одиниць) та додатку № 2 (337 інвентарних одиниць) до цього договору застави основних засобів від 10.07.2009;

3. За Іпотечним договором від 29.04.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В. М. за реєстровим № 1487, укладеним між Акціонерним товариством "Український інноваційний Банк" та Закритим акціонерним товариством "Оболонь": - земельну ділянку, загальною площею 7,7414 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Буча, вул. Лісова, кадастровий номер: 3210945300:01:040:0039, що належить Приватному акціонерному товариству "Оболонь" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 656512, виданого 23.08.2006, зареєстрованого Ірпінським міським відділом земельних ресурсів за № 53. 3.2. 04.12.2025 на адресу Господарського суду Луганської області від Позивача та Відповідача надійшла спільна заява без номеру від 02.12.2025 про затвердження мирової угоди у цій справі. 3.3. 09.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла заява № 09.12-25.1 від 09.12.2025 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії листа згоди "Щодо надання згоди на укладення мирових угод" розпорядника майна Боржника (Відповідача) № 02-25/2030 від 03.12.2025. 3.4. 10.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку надійшла заява б/н від 10.12.2025 про вступ у справу як третьої особи, в якій заявник просив суд залучити до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку; Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку; Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. 3.5. 15.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Господарського суду Луганської області від Позивача надійшли заперечення на заяву Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку б/н від 10.12.2025 про вступ у справу як третьої особи. 3.6. 08.01.2026 на адресу Господарського суду Луганської області від сторін надійшло спільне клопотання без номеру від 06.01.2026 про відкликання мирової угоди у даній справі від 02.12.2025. 3.7. 08.01.2026 на адресу Господарського суду Луганської області від сторін надійшла спільна заява без номеру від 07.01.2026 про затвердження мирової угоди у цій справі (далі - Мирова угода). 3.8. 09.01.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Господарського суду Луганської області від Позивача надійшла заява № 09/01-26 від 09.01.2026 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів: копії листа від 22.12.2025 №2034-1 зі згодою розпорядника майна Боржника (Позивача) "Щодо надання згоди на укладення мирових угод". 3.9. Згідно з текстом мирової угоди від 07.01.2026 сторони дійшли згоди врегулювати спір у цій справі шляхом підписання та виконання мирової угоди на наступних умовах: Позивач визнає та Відповідач підтверджує, що загальний та остаточний розмір його вимог та заборгованості відповідача за кредитними договорами становить суму в розмірі 283 318 425 грн 60 коп., яка складається: із заборгованості Відповідача за кредитним договором про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 14/07 від 03.05.2007 в сумі 225 583 389 грн 80 коп.; заборгованості Відповідача за кредитним договором від 23.02.2012 № 01-12 про надання кредиту в сумі 57 735 035 грн 80 коп. Сторони погодили, що 50% суми судового збору, сплаченого Позивачем при поданні позовної заяви, що становить 423 920 грн 00 коп., компенсується йому Відповідач. Сторони погодили, що Відповідач здійснює сплату на користь кредитора (Позивача) заборгованості за кредитними договорами у визначених розмірах та компенсації судового збору протягом п`яти робочих днів з дня наступного за днем після закінчення строку на оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди, на його відповідний банківський рахунок. Сторони погодили, що за належного виконання умов мирової угоди будь-які спори, що випливають з кредитних договорів, є повністю вичерпаними, та підтверджують відсутність одне до одного будь-яких заявлених або незаявлених матеріальних та нематеріальних претензій та/або вимог в тому числі у даній справі. Сторони погодили, що дана мирова угода не в процесі її укладення, ні в процесі виконання її умов не порушує права будь-яких третіх осіб, не повідомлених про даний спір. Мирова угода підписана представниками сторін, які за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівниками, та скріплена печатками сторін. 3.10. В матеріалах справи наявна згода арбітражного керуючого Лецкана В. Л., який є розпорядником майна Позивача, на укладення (підписання) Мирової угоди у цій справі. 3.11. Постановою Національного банку України від 24.12.2015 № 934 ПАТ "Укрінбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, згідно з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 24.12.2015 № 239 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації. 3.12. На підставі рішення Фонду Національний банк України 22.03.2016 ухвалив постанову № 180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк". 22.03.2016 Фонд прийняв рішення № 385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Банка, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банка. 3.13. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016, визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних", визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду від 24.12.2015 № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". 3.14. Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 у справі № 21-3926а16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 і Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено. 3.15. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 826/14033/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 09.08.2019, задоволено позов Компанії (Позивача) до Національного банку України та Фонду про визнання протиправними та скасування постанови Правління НБУ від 24.12.2015 № 934 та рішення виконавчої дирекції Фонду від 24.12.2015 № 239. 3.16. Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінбанк" від 13.07.2016 назву ПАТ "Укрінбанк" змінено на ПАТ "Укрінком", про що внесено відомості до державного реєстру. Зазначеним рішенням змінено також види діяльності товариства, зокрема, виключено такий вид діяльності як діяльність комерційних банків, код КВЕД 64.19, інші види грошового посередництва та визначено основним видом діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 64.99 надання інших фінансових послуг. 3.17. Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Банка, оформленим протоколом від 28.03.2017 № 6, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", затверджено статут у новій редакції. Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ "Українська інноваційна компанія", затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Банка, оформленим протоколом від 28.03.2017 № 6, Компанія продовжує свою діяльність на підставі зазначеного статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг 4.1. 29.04.2026 Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні спільної заяви сторін від 07.01.2026 про затвердження Мирової угоди у цій справі відмовити.

5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги 5.1. Згідно з аргументами в касаційних скаргах підставою для касаційного оскарження судових рішень є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди: - порушили норми частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України, статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, з урахуванням яких Боржник (Позивач) не є правонаступником прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк" як кредитора за відповідними договорами кредиту, а тому Позивач, уклавши Мирову угоду, діяв не в інтересах та не від імені ПАТ "Український інноваційний банк", оскільки умови Мирової угоди передбачають зменшення заборгованості та дії на шкоду кредиторам цього банку, що суди проігнорували; - ухвалили рішення всупереч висновкам, викладеним у постанові Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 (за позовом ПАТ "Укрінком" до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03.05.2007 № 14/07, що є одним із договором, вимоги про стягнення за яким були заявлені у цій справі, що наразі розглядається); - безпідставно послалися на висновки Касаційного господарського суду у складі "колегії з розгляду справ про банкрутство" у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20. 5.2. Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" також зазначило: - про порушення принципу автоматизованого розподілу справи та вирішення справи неповноважним складом апеляційного суду, оскільки при визначенні головуючого у справі розподіл справи відбувся в апеляційному суді серед одного судді, з виключенням з автоматизованого відбору інших 20 суддів; - про укладення Мирової угоди Боржником як неуповноваженою особою за відповідними кредиторськими вимогами. -

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 6.1. Аргументи Позивача та Відповідача у відзивах на касаційну скаргу, у яких вони заперечують аргументи в касаційній скарзі Уповноваженої особи Фонду, загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, зокрема в постанові апеляційного суду, та зводяться до: - відсутності у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" зареєстрованого електронного кабінету, а також відсутності у нього процесуальної дієздатності та правосуб`єктності для представництва інтересів юридичної особи з кодом 05839888 - Боржника, через що відповідна касаційна скарга подана неповноважним суб`єктом, а тому не підлягає задоволенню; - намагання Уповноваженої особи Фонду ініціювати повторний перегляд остаточних висновків Верховного Суду в обхід установленої законом процедури, оскільки ухвала про затвердження Мирової угоди оскаржена за тими самими аргументами, яким вже була надана правова оцінка Верховним Судом, зокрема у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20; - помилкового висновку скаржника про прощення Боржником боргу Відповідачу за кредитними договорами, оскільки Боржник заявив до стягнення у цій справі відповідні вимоги за цими угодами у межах, які відповідають чинному законодавству, а тому Мирова угода укладена саме на суму, заявлену в позові, за межі якої суд не мав права вийти під час розгляду справи; - неврахуванні скаржником висновків судів в інших справах, що ПАТ "Укрінбанк" та Боржник є однією і тією ж юридичною особою. 6.2. Аргументи Позивача та Відповідача у відзивах на касаційну скаргу, у яких вони заперечують аргументи в касаційній скарзі Фонду, загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, зокрема в постанові апеляційного суду, та зводяться до: - непослідовної поведінки Фонду та незазначення ним конкретної норми матеріального права, яка судами застосовна неправильно; - врахування судами в оскаржуваних рішеннях відповідних висновків Верховного Суду, про невідповідність яким оскаржуваних рішень стверджує скаржник; - відсутності у Фонду процесуальної правосуб`єктності та права на оскарження судових рішень у цій справі; - недобросовісних дій Фонду у цій справі; - подання касаційної скарги на ухвалу про затвердження мирової угоди, яка не підлягає касаційному оскарженню.

7. Касаційне провадження 7.1. Суд відхиляє подане скаржником, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, 15.06.2026 через систему "Електронний суд" клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка обґрунтована виключною правовою проблемою у цій справі, що полягає: - у правовій невизначеності у судовій практиці стосовно ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" "внаслідок ухвалення 16.10.2024 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 913/266/20, яка в деяких аспектах містить висновки, що протилежні висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16", з урахуванням чого згідно з висновками у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 відбулась підміна на протилежний сутності і змісту висновку у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду; - у значному ризику отримання доступу до активів ПАТ "Український інноваційний банк" (права вимоги до боржників, нерухоме майно, тощо) нелегітимних органів ПАТ "Українська інноваційна компанія" (яке створене з порушенням банківського законодавства) та виведення цих активів із ліквідаційної маси банку на підставі ухвалених судових рішень із застосуванням висновків у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 в частині фактичного набуття ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав вимоги до боржників ПАТ "Український інноваційний банк", які застосовуються судами касаційної інстанції, переважно господарської юрисдикції. При цьому Фонд зауважив на необхідності відступу від висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, через те, що висновки у зазначеній постанові суперечать висновкам: "Об`єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду", викладеним у постанові від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.11.2021 у справі № 910/4475/19; а відступ від висновків у постановах "вищого рівня" у встановленій законом спосіб не відбувся. У зв`язку з цим Суд зазначає про таке. 7.2. За змістом статті 302 ГПК України, якщо тільки у справі не ставиться питання порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, то законодавець визначив три підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а саме: - суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 302 цього Кодексу); - суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати (частина четверта статті 302 ГПК України); - суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята 302 ГПК України). 7.3. Ініціюючи питання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності у справі, яка розглядається, виключної правової проблеми, заявник не врахував визначені процесуальним законом правила передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності у справі виключної правової проблеми. Так, згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Отже, за змістом наведених положень статей 302, 303 ГПК України, якщо учасник справи ініціює питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, такий учасник у відповідному клопотанні має навести обґрунтування для такої передачі, які мають відповідати наведеним в статті 302 цього Кодексу підставам. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, що визначена частиною п`ятої статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Лише за наявності таких умов справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 7.4. Поряд з цим, попри зазначення Фондом про наявність виключної правової проблеми у цій справі як підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, аргументи у відповідному клопотанні (пункт 7.1) зводяться до необхідності відступу від висновків, які містяться у постанові судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, як таких, що суперечать іншим висновкам, викладеним у постановах і Великої Палати Верховного Суду, і Об`єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду, і судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які мають "вищий рівень". При цьому Суд звертає увагу, що всі судові рішення Верховного Суду, висновки в яких протиставлені Фондом як протилежні висновкам у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 (ухваленої у складі суддів судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) постановлені календарно раніше за таку постанову, а саме у 2018, 2019, 2021. Водночас господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18. 7.5. Отже, виходячи з викладеного та ураховуючи диспозицію статті 302 ГПК України, приписи якої визначають підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, Суд зазначає, що законодавець не передбачив такого механізму забезпечення єдності судової практики та такої підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як необхідність відступу від тих висновків судової палати касаційного господарського суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що сформульовані пізніше, ніж у раніше ухвалених судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду або об`єднаної палати цього ж касаційного суду, які мають перевагу над висновками судової палати чи колегії суддів цього касаційного суду. 7.6. Тобто, наявність сформульованої об`єднаною палатою касаційної суду, Великою Палатою Верховного Суду правової позиції щодо застосування норми права, яка є актуальною та пріоритетною, виключає необхідність відступу від тих висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що були пізніше сформульовані касаційним судом у складі судової палати того ж касаційного суду, якщо тільки колегія суддів у справі, що розглядається, не дійде висновку про необхідність відступу від останньої (актуальної) правової позиції об`єднаної палати касаційної суду або Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. 7.7. Правильність такого висновку узгоджується із закладеною законодавцем у положеннях статті 302 ГПК України необхідністю забезпечити визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики (пункт 7.4), а відповідно і послідовність, і сталість у формулюванні касаційним судом (палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду) правових позицій щодо застосування норм права, а також процесуальну економію у здійсненні касаційного провадження у справах у подібних правовідносинах з уникненням при цьому неодноразової передачі справ на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду з одного і того самого питання кожного разу, коли касаційний суд у складі колегії суддів, судової палати, об`єднаної палати під час розгляду справи у подібних правовідносинах встановить існування висновків касаційного суду (сформульованого у складі колегії суддів, судової палати, об`єднаної палати), які, зокрема, містять посилання на неактуальні висновки, щодо яких Суд (палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду) раніше вже ухвалив про відступ від них. 7.8. Поряд з цим Суд зазначає, що у разі порушення учасником справи або колегією суддів у справі, що розглядається, питання про відступ від останньої (актуальної) правової позиції об`єднаної палати цього ж касаційної суду, справа підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати такого касаційного суду, а щодо відступу від останньої (актуальної) правової позиції судової палати цього ж касаційної суду - на розгляд такої судової палати касаційного суду. Тобто, за наявності належним чином обґрунтованих вимог у цій справі про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що сформульована у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, ця справа підлягала б передачі лише на розгляд зазначеної судової палати, а не Великої Палати Верховного Суду, як просить Фонд. Однак Фонд у клопотанні не заявив відповідних вимог (пункт 7.1), а Суд у цій справі не вважає необхідним відступати від висновків, сформульованих у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 з підстав, визначених в мотивувальній частині цієї постанови. 7.9. Крім цього, Суд зауважує, що Фонд не зазначив норми права, виключна правова проблема у застосуванні якої потребує, на думку Фонду, передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, фактично констатуючи свою незгоду з висновками та рішенням судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20. 7.10. Тож, враховуючи, що Фонд не зазначив передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 302 ГПК України за обґрунтувань, наведених скаржником.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права Щодо процесуальної правосуб`єктності у справі 8.1. Суди встановили, що предметом оскарження у цій справі стали судові рішення про затвердження між сторонами стосовно предмету спору мирової угоди; а предметом спору згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, тобто на стадії розгляду прави як в суді першої інстанції, так і в апеляційної, а також касаційної інстанції - Уповноваженої особи Фонду брати участь у правовідносинах між сторонами як стосовно заявлених у цій справі позовних вимог щодо зобов`язань Відповідача за відповідними кредитними договорами, так і щодо врегулювання спору за такими вимогами шляхом укладення Мирової угоди, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке. 8.2. Пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. 8.3. Аналогічні положення стосовно закриття касаційного провадження містить пункт 3 частини першої статті 296 цього Кодексу, відповідно до якого Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Тлумачення змісту цієї норми свідчить, що остання підлягає застосуванню лише за одночасної наявності двох обставин: 1) обґрунтування касаційної скарги доводами щодо вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала касаційну скаргу; 2) встановлення після відкриття касаційного провадження відсутності факту вирішення судовими рішеннями питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника касаційної скарги. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13. 8.4. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Аналогічні положення щодо права на касаційне оскарження судових рішень містить частина перша статті 287 цього Кодексу, згідно з якою учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали; 4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. 8.5. При цьому Суд зауважує, що попри те, відповідно до пункту 10 частини першої статті 255 цього Кодексу ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди після їх перегляду в апеляційному порядку не належать до тих, що підлягають касаційному оскарженню за правилами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, між тим ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, якщо вона постановлена у зв`язку із затвердженням мирової угоди, після її перегляду в апеляційному порядку підлягає касаційному оскарженню (висновки у пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 185/8179/22 провадження № 14-84цс24). Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи Позивача та Відповідача у відзивах на касаційну скаргу Фонду (пункт 6.2). 8.6. Суди встановили, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій здійснення відповідних проваджень Уповноважена особа Фонду не була залучена до участі у цій справі як учасник (сторона або третя особа), а на стадії апеляційного провадження з перегляду ухвали місцевого суду про затвердження мирової угоди між сторонами у цій справі апеляційне провадження за скаргою зазначеної особи на відповідну ухвалу суду першої інстанції було закрито 8.7. Відтак, предметом дослідження, як в контексті правильності застосування апеляційним судом пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, так і права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі за правилами статті 287 цього Кодексу, є право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, на касаційне оскарження постанови апеляційного суду у цій справі та визначення кола суб`єктів цього права, а відповідно і питання вирішення судами попередніх інстанцій про права, інтереси та (або) обов`язки Уповноваженої особи Фонду. 8.8. Враховуючи, що Уповноважена особа Фонду заперечує законність оскаржуваної постанови апеляційного суду також і в частині рішення про закриття апеляційного провадження за скаргою такої особи на ухвалу місцевого суду про затвердження мирової угоди, то в тій частині, згідно з якою апеляційний суд вирішив про право Уповноваженої особи Фонду на апеляційне оскарження у цій справі (закривши апеляційне провадження за скаргою такої особи), Суд зазначає про процесуальне право Уповноваженої особи Фонду оскаржувати постанову апеляційного суду у такій частині. 8.9. Що ж до процесуального права Уповноваженої особи Фонду оскаржувати судові рішення у цій справі в іншій частині - по суті (про затвердження мирової угоди) Суд виходить з такого. 8.10. За змістом частини першої статті 254 та частини першої статті 287 ГПК України визначено право особи подати апеляційну/касаційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка звертається з апеляційною/касаційною скаргою в порядку статті 254, статті 287 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, що означає, що скаржник має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним Водночас, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах. А тому в апеляційній/ касаційній скарзі має бути чітко зазначено, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, про які саме та яким чином прослідковується та співвідноситься правовий зв`язок вирішених правовідносин між сторонами з правами, інтересами та (або) обов`язками особи, що не брала участі у цій справі. Доведення цих обставин покладено на скаржника, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, послідовно викладеної стосовно права на апеляційне особами, які не брали участі у справі, в постановах: від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.07.2018 № 5023/4734/12, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 09.04.2019 у справі № 916/1717/17, у справі 914/2404/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справах № 905/946/18 та № 905/947/18, від 18.09.2019 у справі № 905/943/18. 8.11. У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 цього Кодексу ( якщо касаційним судом - на підставі пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України), оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Якщо після відкриття апеляційного/касаційного провадження за апеляційною/касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний/касаційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (пункт 3 частини першої статті 296 цього Кодексу), оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. 8.12. Отже процесуальне законодавство (стаття 254 ГПК України) визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяє їх на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду щодо права на апеляційне оскарження судового рішення, викладеної, зокрема, в постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011. 8.13. Згідно з приписами пункту 1 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Тобто, у разі порушення спору, стороною якого є банк, щодо якого запроваджено тимчасову адміністрацію зі здійсненням процедури виведення цього банку з ринку та призначенням з числа працівників Фонду уповноваженої особи Фонду, всі процесуальні дії від імені банку вчиняє та рішення щодо вчинення процесуальних дій у такій справи приймає відповідна призначена уповноважена особа Фонду. 8.14. Між тим, згідно з висновками сформульованими судовою палатою з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, від яких Суд у цій справі не вважає за необхідне відступати: - ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Позивач) є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов`язків; - до ПАТ "Українська інноваційна компанія" (яке первісно було створено як банківська установа ПАТ "Укрінбанк", що надалі змінило найменування та види статутної діяльності) допустимо застосування визначеної КУзПБ судової процедури банкрутства; - Боржника є таким, що був позбавлений можливості зберігати правовий статус банку внаслідок бездіяльності центрального органу державного управління (НБУ), а також через не запровадження органом законодавчої влади нормативного регулювання порядку "відновлення" банківської ліцензії у випадку скасування судовими рішеннями відповідних рішень НБУ та Фонду, спрямованих на здійснення процедури ліквідації банку, чи порядку подальшого виведення неплатоспроможного банку з ринку за цих умов. При цьому Суд виходить з того, що наведені висновки про те, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Позивач) є однією й тією ж юридичною особою, що була позбавлена можливості зберігати правовий статус банку внаслідок бездіяльності центрального органу державного управління (НБУ), узгоджується і не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 : - про те, що не відбувся правочин між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "УКРІНКОМ" щодо передачі прав та обов`язків банку, як і правонаступництва в розумінні процедури реорганізації; а іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") не доведено (пункт 209); - а неодноразове прийняття органами управління ПАТ "Український інноваційний банк" рішення з внесенням державними реєстраторами відповідних реєстраційних записів щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління не є реорганізацією у розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цієї юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин. 8.15. Крім цього наведені висновки були сформульовані Верховним Судом у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 за таких, чинних на момент ухвалення такої постанови обставин, а саме: 1) чинності судових рішень про визнання протиправними і скасування всіх актів НБУ та Фонду щодо виведення ПАТ "УКРІНБАНК" з ринку, зокрема постанови НБУ про відкликання його банківської ліцензії та ліквідацію (тобто скасування юридичної підстави для введення тимчасової адміністрації та початку ліквідації) (пункт 3.15), тоді як єдине нескасоване рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних згідно з нормативним регулюванням до процедури виведення банку з ринку не належить; 2) наявності чинного, однак невиконаного НБУ судового рішення, яким суд зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Український інноваційний банк" як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію; 3) нездійснення поновлення процедури виведення банку (ПАТ "УКРІНБАНК") з ринку та відсутності, у контексті окреслених вище обставин, на дату підготовчого засідання у справі про банкрутство Боржника реальних перспектив для її поновлення, тобто неналежного виконання НБУ покладених на нього законодавством обов`язків щодо здійснення банківського нагляду, зокрема внаслідок неприйняття необхідних рішень, спрямованих на забезпечення можливості Фонду здійснити процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку; 4) пропущення встановлених законом строків для ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" у порядку, визначеному банківським законодавством; 5) відсутності нормативного регулювання механізму поновлення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку у випадку скасування у судовому порядку відповідних рішень НБУ та Фонду щодо запровадження такої процедури". 6) відмови у справах № № 826/15260/17, 826/11199/16 у задоволенні позовів Фонду про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (у тому числі відповідно до рішень загальних зборів від 13.07.2016) за відсутності при цьому звернення НБУ з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів, змін до статуту чи скасування записів у ЄДР, не зважаючи на те, що з моменту ухвалення відповідних рішень минуло вже понад шість років. 7) відсутності за відомостями з Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу з назвою ПАТ "Укрінбанк" та кодом 05839888, що зумовило неможливість визначення органу / суб`єкта, наділеного повноваженнями на управління цією особою; 8) існування у правовому полі юридичної особи (ідентифікаційний код 05839888), яка здійснювала банківську діяльність та мала назву ПАТ "Укрінбанк", із новою назвою ПАТ "Українська інноваційна компанія" та із внесеними змінами до статуту стосовно видів діяльності, тоді як незаконність рішень загальних зборів щодо таких змін та відповідних записів у ЄДР не була доведена в судовому порядку (НБУ взагалі не ініціював відповідних спорів); 9) відсутності у ПАТ "Українська інноваційна компанія" банківської ліцензії та відсутності відомостей про зазначену юридичну особу у Єдиному Державному реєстрі банків. 8.16. Тоді як, на відміну від постанови від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 були сформульовані за інших обставин, визначених зокрема у пунктах 155, 156, 157, 158 такої постанови. 8.17. Таким чином висновки судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформульовані у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 та Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду - у постанові від 03.08.2018 у справі № 910/8117/17 з огляду на те, що висновки у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20 були сформульовані за інших обставин стосовно ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Боржника та Позивача у цій справі). Аналогічного висновку дійшов Суд у постанові від 16.10.2024 у справі № 913/266/20, вихиливши аргументи щодо протиставлення раніше сформульованих висновків також і у постанові від 18.11.2021 у справі № 910/4475/19 (пункт 7.1), зазначивши, що відмінність у судових рішеннях у справі № 910/4475/19 та у справі № 913/266/20 зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення: на відміну від обставин справи № 910/4475/19 у справі № 913/266/20 незаконність рішень загальних зборів щодо змін до статуту Товариства та їх державної реєстрації не була доведена у судовому порядку, а на дату підготовчого засідання Державний реєстр банків не містив відомостей щодо ПАТ "Українська інноваційна компанія". 8.18. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку про відсутність, зокрема у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку процесуальних прав (процесуальної правосуб`єктності) діяти у спірних правовідносинах у цій справі як орган управління банку та орган контролю банку за правилами статей 4, 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від імені ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Позивача), а відповідно і відсутність впливу рішення у цій справі на права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної Уповноваженої особи Фонду. У зв`язку з цим Суд погоджується з висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові про відсутність правового зв`язку між скаржником (Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк") і сторонами у справі через відсутність вирішення судом під час затвердження Мирової угоди між сторонами питання про права, інтереси та (або) обов`язки Уповноваженої особи Фонду. 8.19. За наведеного висновку, виходячи з приписів пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України та керуючись у цьому касаційному провадженні приписами пункту 3 частини першої статті 296 цього Кодексу, Суд за аналогічних підстав: - погоджується з процесуально правильним та обґрунтованим рішенням апеляційного суду в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 про затвердження мирової угоди у справі (пункти 2.3, 2.4); - та доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на оскаржувану ним постанову апеляційного суду в іншій частині рішення цього суду (ухваленого по суті вирішеного питання), а саме про залишення без задоволення апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та - без змін ухвали Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 про затвердження мирової угоди у цій справі. 8.20. Дійшовши таких висновків, Суд: - визнає лише частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з відхиленням в іншій частині подане Позивачем 03.06.2026 через систему через систему "Електронний суд" клопотання про закриття касаційного провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду на оскаржувану ним у повному обсязі постанову апеляційного суду; - відхиляє аргументи скаржників із запереченням законності оскаржуваної постанови апеляційного суду в частині рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 про затвердження мирової угоди у цій справі (пункти 5.1, 5.2). Крім цього, за висновку про закриття касаційного провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду на оскаржувану постанову апеляційного суду в частині рішення, ухваленого по суті вирішеного питання, Суд не бере до уваги та не оцінює інші аргументи цього скаржника (пункт 5.2) - про укладення Мирової угоди Боржником як неуповноваженою особою за відповідними кредиторськими вимогами. 8.21. При цьому Суд відхиляє аргументи скаржника, Уповноваженої особи Фонду (пункт 5.2) про порушення принципу автоматизованого розподілу справи та вирішення справи неповноважним складом апеляційного суду (через здійснення розподілу цієї справи серед 1 судді при визначенні головуючого у справі, з виключенням з автоматизованого відбору інших 20 суддів), оскільки скаржник не зазначив, які правила та вимоги статті 32 ГПК України та/або інші нормативні акти, якими встановлені правила визначення складу господарського суду для розгляду конкретної справи, порушені при здійсненні розподілу цієї справи між суддями в апеляційному суді, зокрема скаржник не зазначив, які норми порушує причина виключення суддів, що вказана у звіті від 09.03.20206 (на якій послався скаржник) автоматичного розподілу справи щодо визначення судді доповідача/головуючого у цій справі. 8.22. Щодо ухвалених судами попередніх інстанцій рішень по суті - в частині затвердження між сторонами мирової угоди у цій справі Суд зазначає про таке. 8.23. Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Основною засадою (принципом) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ГПК України). Частиною четвертою статті 13 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою (частина сьома статті 46 ГПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Згідно з частиною третьою статті 192 цього Кодексу до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (частина четверта статті 192 ГПК України). Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина п`ята статті 192 цього Кодексу). 8.24. За змістом наведених норм мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України, є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди. За своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом: 1) сторони справи укладають мирову угоду; 2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це; 3) суд роз`яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди; 4) суд перевіряє: чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди; чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок; чи стосується мирова угода лише прав та обов`язків сторін; якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; 5) суд постановляє ухвалу, якою: затверджує мирову угоду; вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету; закриває провадження у справі. Затвердження мирової угоди змістовно є сукупністю процесуальних дій і рішень суду та сторін справи, які становлять системну послідовність (див. висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 185/8179/22 (провадження № 14-84цс24)). 8.25. Враховуючи викладене, зокрема і висновки стосовно відсутності процесуальних прав Уповноваженої особи Фонду (процесуальної правосуб`єктності) діяти у спірних правовідносинах у цій справі від імені Позивача, та встановлені судами обставини щодо умов укладеної між сторонами Мирової угоди, а саме погодження сторонами згідно з умовами Мирової угоди: - загального та остаточного розміру вимог Позивача та заборгованості Відповідача за кредитними договорами про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 14/07 від 03.05.2007 та від 23.02.2012 № 01-12 про надання кредиту, що становить загальну суму 283 318 425 грн 60 коп., яка відповідає сумі заявлених Позивачем у цій справі позовних вимог (пункти 3.1, 3.9); - розподілу судових витрат у зв`язку з укладанням ними Мирової угоди (пункт 3.9); - умов та порядку здійснення виплат погоджених сум заборгованості на виконання Мирової угоди (пункт 3.9); - наслідків належного виконання умов Мирової угоди, а саме вичерпний характер будь-яких спорів та відсутність зустрічних спорів та претензій, що випливають з кредитних договорів (пункт 3.9); - про відсутність порушення прав будь-яких третіх осіб, не повідомлених про даний спір, ні в процесі її укладення, ні в процесі виконання її умов (пункт 3.9); а також підписання Мирової угоди представниками сторін, які за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівниками, зі скріпленням її печатками сторін з відсутністю відповідних заперечень стосовно представника Відповідача з боку як скаржника (Фонду), так і сторін (пункт 3.9); та наявність згоди арбітражного керуючого Лецкана В. Л., який є розпорядником майна Позивача, на укладення (підписання) Мирової угоди у цій справі, що відповідає його повноваженням, визначеним у справі про банкрутство Боржника (Позивача), передбаченим статтею 44 КУзПБ (пункти 3.8. 3.9); Суд погоджується з висновками судів в оскаржуваних рішеннях, що умови Мирової угоди між сторонами стосуються лише прав та обов`язків сторін щодо предмета спору, не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних інтересів третіх осіб, тобто відповідають положенням статті 192 ГПК України, а відповідно і з висновками про наявність правових підстав для задоволення спільної заяви сторін про затвердження Мирової угоди від 07.01.2026 та закриття провадження у цій справі. 8.26. Поряд з наведеним Суд враховує, що сторони можуть вийти за межі предмета спору лише у випадку, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (частина перша статті 192 ГПК України) А тому Суд виходить з того, що хоча предметом спору у спірних правовідносинах між сторонами є майно Відповідача, на яке як на предмет іпотеки та застави Позивач просив звернути стягнення задля задоволення вимог до Відповідача за кредитними договорами про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 14/07 від 03.05.2007 та від 23.02.2012 № 01-12 про надання кредиту, між тим відповідність розміру вимог Позивача до Відповідача за такими договорами сумі заборгованості, сплата Відповідачем якої погоджена сторонами у Мировій угоді, а також невстановлення судами порушення Мировою угодою прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, узгоджується з наведеними умовами укладення мирової угоди у господарській справі. 8.27. Таким чином, доводи скаржника (Фонду) про незаконність затвердження судами у цій справі Мирової угоди між сторонами та ухвалення оскаржуваних судових рішень не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню. Отже висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. 8.28. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України, оскільки заявлені скаржником (Фондом) підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга Фонду не підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані. 8.29. Дійшовши висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Фонду та - без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, пункт 3 частини першої статті 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 в частині рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та - без змін ухвали Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 про затвердження мирової угоди у справі № 913/266/20 (913/282/25) закрити.

2. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 913/266/20 (913/282/25) в частині рішення про закриття апеляційного провадження залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 в цій частині у справі № 913/266/20 (913/282/25) - без змін.

3. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

4. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 про затвердження мирової угоди у справі № 913/266/20 (913/282/25) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Васьковський Судді К. М. Огороднік В. Я. Погребняк