Ухвала КГС ВС № 908/2750/25

УХВАЛА 20 липня 2026 року м. Київ cправа № 908/2750/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (головуючий суддя - Джепа Ю.А. суддя: Фещенко Ю.В., Мартинюк С.В.) та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2026 (суддя Федько О.А.) у справі №908/2750/25 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЛІДЕР ПЛЮС", про визнання недійсним рішення загальних зборів від 14.05.2023 в частині питань 4 та 5 порядку денного, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЛІДЕР ПЛЮС" (далі також - ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС") про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС" від 14.05.2023 в частині питань 4 та 5 порядку денного, яке оформлене Протоколом №11 від 14.05.2023. Господарський суд Запорізької області рішенням від 14.01.2026 у справі №908/2750/25 позов ОСОБА_1 до ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС" задовольнив частково. Визнав недійсним рішення загальних зборів ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС", яке оформлено протоколом №11 від 14.05.2023, в частині питання 5 порядку денного, про затвердження розміру щомісячних внесків на управління будинком за період 01.01.2018 по 01.04.2020, та з 01.04.2020 по 01.06.2023; затвердження розміру щомісячних внесків на управління будинком за період з 01.01.2018 у розмірі 5,00 грн за 1 м кв. для житлових приміщень, та у розмірі 2,50 грн за 1 м кв. для нежитлових приміщень, а також у розмірі 6,50 грн за 1 м кв. для житлових приміщень та у розмірі 4,70 за 1 м кв. для нежитлових приміщень з 01.04.2020 у зв`язку із скасуванням Господарським судом Запорізької області рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "ЛІДЕР ПЛЮС", а саме п.4 протоколу 6 від 16.12.2017 та п.5 протоколу 10 від 15.12.2019, справа №336/5470/20. В іншій частині позову відмовив. Стягнув з ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС" на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 514 грн. Господарський суд Запорізької області додатковим рішенням від 30.01.2026 у справі №908/2750/25 заяву ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС" про відшкодування судових витрат у справі №908/2750/25 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС" суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, в іншій частині заяви відмовив. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №908/2750/25 задовольнив частково. Стягнув з ОСББ "ЛІДЕР ПЛЮС" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 450,60 грн, в іншій частині заяви відмовив. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2026 у справі №908/2750/25 - залишив без змін. ОСОБА_1 звернувся 29.06.2026 засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, поновити строк на оскарження; скасувати додаткове рішення від 30.01.2026 та постанову (від 20.05.2026) в частині відмовити у задоволенні скасування додаткового рішення від 30.01.2026, та прийняти нове. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке. Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху. Строк на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Предметом касаційного оскарження є, зокрема постанова Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (постанова складена 29.05.2026), останнім днем оскарження якої відповідно до норм ГПК є 18.06.2026. 29.06.2026, про що свідчать дані поштового конверту, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 288 ГПК, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в тексті якої викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, обґрунтоване тим, що постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 ним отримано через зв`язок УКРПОШТИ 09.06.2026. Розглянувши вищевказане клопотання, суд касаційної інстанції визнає вказані у клопотанні підстави для поновлення строку неповажними, відтак вважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з цих підстав не підлягає задоволенню, оскільки в порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК скаржником до касаційної скарги не додано належних доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції саме 09.06.2026. Такими доказами можуть бути: (1) поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваного судового рішення надійшла скаржникові; (2) витяг (копія) електронного повідомлення; (3) рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи. Нормами ГПК не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, визнаються судом неповажними, оскільки скаржник не надав суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме подання Верховному Суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення. Щодо вимог особи, яка подає касаційну скаргу. Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті. Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються та які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. У прохальній частині касаційної скарги, скаржник просить скасувати додаткове рішення від 30.01.2026 та постанову (від 20.05.2026) в частині відмовити у задоволенні скасування додаткового рішення від 30.01.2026, та прийняти нове. Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 290 ГПК, оскільки прохальна частина касаційної скарги не містить чітких та однозначних вимог щодо оскаржуваних рішень з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 308 ГПК, а саме: скаржник не вказує, яке саме нове рішення він просить ухвалити Суд касаційної інстанції після зміни оскаржуваних судових рішень у цій справі. З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК, Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати вимоги особи, яка подає скаргу. У зв`язку з вищенаведеним, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК. Способом усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2026 у справі №908/2750/25 є викладення касаційної скарги у новій редакції з уточненням/конкретизуванням вимог касаційної скарги. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Як убачається з касаційної скарги ОСОБА_1 , визначив як підставу оскарження вищезазначених судових рішень пункт 3 частини другої статті 287 ГПК. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. Разом з тим, скаржником частково дотримано вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК не обґрунтовано посиланням на певну норму (норми) права щодо застосування якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду), єдину практику застосування якої (яких) необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись. У зв`язку з вищенаведеним, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК. Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2026 у цій справі підлягає залишенню без руху на підставі частини другої та третьої статті 292 ГПК, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме подання Верховному Суду: (1) заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення та наданням доказів в підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку; (2) у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства касаційної скарги. При цьому звертається увага на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання. Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Підстави, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2026 у справі №908/2750/25, визнати неповажними.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 14.01.2026 у справі №908/2750/25 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі не буде подано скаржником в зазначений строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК.

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С. В. Бакуліна Судді О. Р. Кібенко В. І. Студенець