Ухвала КЦС ВС № 760/27142/21

УХВАЛА 21 липня 2026 року м. Київ справа № 760/27142/21 провадження № 61-9265ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєрькова Наталія Володимирівна, про визнання недійсним договору дарування частини квартири, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєрькова Н. В., про визнання недійсним договору дарування частини квартири, в якому просила: - визнати недійсним договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 від 28 вересня 2020 року; - призначити в справі посмертну судово-психіатричної експертизу та визначити питання, які поставити перед експертом. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи задоволено частково. Призначено у цивільній справі № 760/27142/21 посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», встановлено строк для проведення експертизи в два місяці з дня надходження цивільної справи до Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України»., на вирішення якої поставлено наступні питання:

1. Чи страждала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , психічним захворюванням чи іншим психічним розладом станом на 28 вересня 2020 року?

2. Чи була здатна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними станом на 28 вересня 2020 року? Витрати на проведення експертизи покладено на позивачку ОСОБА_2 . У розпорядження експерта надано матеріали цивільної справи № 760/27142/21 (2/760/8113/26) у чотирьох томах, попередивши експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року залишено без змін. 08 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачає оскарження у касаційному порядку судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначення експертизи, зупинення провадження у справі (пункти 12 та 14 частини першої статті 353 ЦПК України). Таким чином, ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року та постанова Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 рокуне підлягають касаційному оскарженню. Ураховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки відповідно до положень пунктів 12 та 14 частини першої статті 353 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, не передбачено право касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі, а також постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами перегляду такої ухвали суду в апеляційному порядку. Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєрькова Наталія Володимирівна, про визнання недійсним договору дарування частини квартири. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник