Постанова Херсонський апеляційний суд № 650/4339/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 650/4339/25 Номер провадження 33/819/131/26 ПОСТАНОВА Іменем України 21 липня 2026 року м. Херсон Суддя Херсонського апеляційного суду Склярська І.В., при секретарі Середюк О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - Голісової Наталі Миколаївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постановиВеликоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця В/Ч НОМЕР_2 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності, встановив: Постановою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, адвокат Голісова Наталя Миколаївна, яка діє від імені особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , подала 11 червня 2026 року апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2025 року; скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.. Щодо поновлення строків на апеляційне оскарження адвокат Голісова Н.М. зазначила, що про вищевказану постанову суду першої інстанції від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 дізнався лише 01 червня 2026 року з постанови про відкриття виконавчого провадження №80288152 від 23 лютого 2026 року, винесену державним виконавцем, із застосунку Дія. В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Голісова Н.М. вказала, що факт складання протоколу про адміністративне правопорушення від 25 червня 2025 року серії ААБ №248396 відносно ОСОБА_1 апелянтом відхиляється, оскільки вказаної події не відбувалось, а лише було зафіксовано факт ДТП за результатами якого у подальшому було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Також апелянтом зауважено, що долучений до протоколу рапорт про адміністративне правопорушення не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Рапорт є ніщо інше, як повідомлення та не є доказом в розумінні статті 71 КАС України. За наявними в матеріалах справи та долученими до протоколу доказами не підтверджена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилаючись на те, що суд оцінюючи докази має керуватись критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом, адвокатом Голісовою Н.М. вказано, що поліцейськими в порушення вимог статті 77 КАС України не дотримано належного доказового забезпечення, не виконано обов`язок щодо доказування, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження суд виходив з наступного. За положеннями ст.294 КУпАП, постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Виходячи зі змісту вказаної статті початком перебігу строку на апеляційне оскарження постанови законодавцем визначено саме день винесення такої постанови. Будь-яких виключень із вказаного правила, зокрема пов`язаних із датою отримання копії постанови, чи ознайомленням з матеріалами провадження, процесуальне законодавство не містить. Особа, яка подала апеляційну скаргу, може клопотати про поновлення їй строку на подання апеляційної скарги, вказавши поважні причини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначний законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на скаржника. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку, час, який минув з дати завершення процесуального строку, наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини. Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03 § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Виходячи із системного аналізу норм процесуального права під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак, користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справи «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»). На переконання суду апеляційної інстанції апелянтом в клопотанні не доведено існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд враховує те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно вказав: « прошу провести розгляд без моєї участі так як я перебуваю на службі». Матеріали справи свідчать, що про час та місце судового засідання на 11.07.2025 року ( а.с.24) та на 09.10.2025 року ( а.с. 26) ОСОБА_1 повідомлявся, повідомлення у додаток «Вайбер» щодо документу «судова повістка повідомлення про судове засідання» йому були доставлені. Жодних обставин на доведення дій про вжиття заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Голісова Н.М., не наведено. А отже посилання адвоката Голісової Н.М. про те, що про вищевказану постанову суду першої інстанції від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 дізнався лише 01 червня 2026 року з постанови про відкриття виконавчого провадження №80288152 від 23 лютого 2026 року, винесену державним виконавцем, із застосунку Дія, не є такими, що надають підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та не довів існування таких обставин, в поновленні строку апеляційного оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП. Повернення апеляційної скарги з вищевказаних підстав не перешкоджає повторній подачі апеляційної скарги із наведенням поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Відмовити в задоволенні клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - Голісової Наталі Миколаївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційну скаргу адвоката Голісової Н.М. на постановуВеликоолександрівського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Херсонського апеляційного суду І.В. Склярська