Ухвала КАС ВС № 620/11882/24

УХВАЛА 17 липня 2026 року м. Київ справа № 620/11882/24 адміністративне провадження № К/990/27154/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/11882/24 за позовом Приватного підприємства «Гепард» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: Приватне підприємство «Гепард» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.08.2024 №12784/ж10/25-01-07-00, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 215323,00грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 107661,50грн; №12786/ж10/25-01-07-00, яким позивачу було зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 3883659,00грн; №12785/ж10/25-01-07-00, яким позивачу було відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 724312,00грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 18.07.2025 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025, а справу №620/11882/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.11.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026, позов задоволено повністю. Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 задоволено частково заяву представника Приватного підприємства «Гепард» про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Приватного підприємства «Гепард» судовий збір у розмірі 21196,00грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 04.09.2024 №486. У задоволенні решти вимог заяви, - відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що на користь позивача підлягає стягненню лише сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 21196,00грн, а питання щодо судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій віднесено виключно до повноважень цих судів відповідно. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 скасовано в частині відмови у задоволенні заяви Приватного підприємства «Гепард» про стягнення судових витрат (судового збору), що пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким заяву Приватного підприємства «Гепард» задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «Гепард» сплачений судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у загальному розмірі 105980,00грн. Ухвалюючи спірну постанову, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви Приватного підприємства «Гепард» про стягнення судових витрат (судового збору), що пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, оскільки, як на переконання суду, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління ДПС у Чернігівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 12.06.2026 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/11882/24 та ухвалити в цій справі нову постанову, якою у задоволенні вимог заяви Приватного підприємства «Гепард» відмовити повністю. Одночасно з поданням касаційної скарги відповідач заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, прийнятого у цій справі, та навів підстави, які, на його думку, зумовили пропуск процесуального строку на звернення до суду, визначеного статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, контролюючий орган послався на те, що первинно касаційну скаргу у цій справі було подано в межах установленого законом строку, а також на те, що Верховний Суд постановляв ухвали про повернення раніше поданих ним касаційних скарг із роз`ясненням права на повторне звернення до суду касаційної інстанції після усунення виявлених недоліків. У своїх доводах щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник стверджував, що зазначені ним обставини були безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, прийнятого у цій справі. На його переконання, така необхідність була обумовлена тим, що первинна касаційна скарга була подана у встановлений процесуальний строк, а надалі скаржником послідовно виконувалися вимоги кожної з ухвал про повернення касаційної скарги з подальшим повторним зверненням до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом. Відповідач зазначав, що повторне подання касаційної скарги об`єктивно зумовлювало пропуск строку на касаційне оскарження. Водночас, за обставин цієї справи, таке повторне звернення до суду відповідало вимогам розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою, узгоджувалося з принципом юридичної визначеності та свідчило про добросовісну реалізацію податковим органом свого процесуального права на касаційне оскарження. На обґрунтування цієї позиції відповідач посилався на те, що його дії були спрямовані на усунення недоліків, зазначених судом касаційної інстанції, та реалізацію права на перегляд судового рішення у касаційному порядку. Далі, за змістом клопотання, посилаючись на низку рішень Верховного Суду щодо поновлення строків касаційного оскарження, скаржник окремо наголошував на належній реалізації ним права на звернення до суду, а також зазначав про відсутність зловживання процесуальними правами з його боку. Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення +4 посилання та керуючись положеннями КАС України, скаржник наполягав на необхідності урахування судом зазначених ним у клопотанні обставин як поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 22.06.2026 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження викладених у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд запропонував скаржнику у визначений у цій же ухвалі строк усунути недоліки касаційної скарги та надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження має бути викладений з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Тобто, залишаючи подану відповідачем касаційну скаргу без руху, Верховний Суд, з-поміж іншого, дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що строк на касаційне оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки, на переконання суду, наведені у клопотанні про поновлення строку обґрунтування та доводи не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження. У зв`язку з наявністю у Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 22.06.2026 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 22.06.2026) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 23.06.2026 о 20:17год. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через підсистему «Електронний суд» 30.06.2026 до Верховного Суду подано: - редакційно уточнену касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/11882/24, з посиланням як на процесуальну підставу касаційного перегляду, зокрема на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України; - клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з доводами щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, Головне управління ДПС у Чернігівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вказує, що дотримання ним процесуального строку на касаційне оскарження спірного судового рішення, визначеного статтею 329 КАС України під час первинного звернення до суду, а також приведення касаційної скарги у відповідність до вимог статей 328 і 330 КАС України, зокрема в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження, яке, на його думку, безпідставно не було прийнято Верховним Судом під час попередніх звернень з касаційними скаргами, є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження як такого, що був пропущений з об`єктивних і поважних причин. Цитуючи правові позиції Європейського суду з прав людини, положення +4 посилання, КАС України, а також посилаючись на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник звертає увагу на необхідність урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження та відсутності з його боку зловживання процесуальними правами. На підтвердження цього скаржник зазначає, що ним враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг, а також здійснено повторне звернення до суду касаційної інстанції з метою оскарження судового рішення, прийнятого у цій справі, у найкоротший строк після їх повернення. Як зазначає відповідач у клопотанні, відмова у допуску справи до касаційного перегляду виключно з мотивів незгоди з обґрунтуванням касаційної скарги, за умови відповідності її змісту вимогам КАС України та наявності, на його думку, не безпідставних доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права з питання, яке раніше не було предметом розгляду суду касаційної інстанції, не узгоджується із завданнями касаційного перегляду та повноваженнями Верховного Суду. Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про наявність об`єктивних обставин, які зумовлюють поновлення відповідного процесуального строку. Оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення, поданому на виконання вимог ухвали від 22.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження спірного судового рішення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вказано; належних, достовірних та достатніх доказів до клопотання не додано. Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк. Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/11882/24 була прийнята у порядку письмового провадження. Інформації щодо дати складання повного тексту постанови її відомості не містять. Водночас, відповідно до приписів статті 250 КАС України датою складення повного судового рішення, прийнятого в порядку письмового провадження, є день його підписання всім складом суду. Постанова суду апеляційної інстанції підписана колегією суддів 21.04.2026. Отже, у розумінні процесуального закону, 21.04.2026 вважається днем складання повного тексту постанови у справі №620/11882/24. Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 21.05.2026. Разом з тим, касаційну скаргу на спірну постанову скаржником до суду подано лише 12.06.2026, що на думку Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги унормованого статтею 329 КАС України. Судом також установлено, що Головне управління ДПС у Чернігівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/11882/24 три рази. Кожну з раніше поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 12.05.2026, 22.05.2026, 03.06.2026 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення передбачених (визначених) статтею 328 КАС України підстав (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга у цій справі, обов`язок зазначення яких унормовано статтею 330 цього ж Кодексу. Визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених у касаційних скаргах, зокрема, пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у кожній зі своїх ухвал суд вичерпно та послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику. Підставою для повернення трьох раніше поданих відповідачем касаційних скарг була виключно відсутність у кожній із них належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Отже, систематичне повернення касаційних скарг було зумовлене суто недотриманням Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, вимог процесуального закону щодо форми та змісту касаційної скарги, а не обставинами, які об`єктивно перешкоджали реалізації права на касаційне оскарження. При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які були б об`єктивно непереборними, пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду в межах строку, встановленого КАС України, відповідачем не надано. Зокрема, скаржник не надав доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статей 328 та 330 КАС України, у межах процесуального строку, визначеного статтею 329 цього Кодексу. За змістом статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства. У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Оцінивши наведене скаржником обґрунтування змісту касаційної скарги поданої 12.06.2026 Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача не усуває недоліків, на які суд неодноразово звертав увагу в попередніх ухвалах про її повернення, зокрема в частині належного викладення підстав касаційного оскарження, у той час, як відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження, їх неправильне визначення або наведення безвідносно до предмета спору та характеру спірних правовідносин у конкретній справі унеможливлює здійснення касаційного перегляду судових рішень, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Зокрема, як установив Верховний Суд, касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірного судового рішення є необґрунтованою, а наведена скаржником аргументація підстав визначених, зокрема пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України за своїм змістом і суттю не усуває виявлених недоліків та є неприйнятною з огляду на вимоги статті 328 КАС України. Тобто маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалах від 12.05.2026, 22.05.2026, 03.06.2026 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви скаржник так і не врахував. А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Натомість подана відповідачем на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху редакційно уточнена касаційна скарга, яка містить лише формальне посилання як на процесуальну підставу касаційного перегляду на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків у частині належного викладення підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Наведене, своєю чергою, свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху. Сам факт викладення у касаційній скарзі та її редакційних уточненнях аргументів, які, на переконання скаржника, свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження, якщо такі доводи не відповідають визначеним законом критеріям та не узгоджуються з передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного перегляду. Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення касаційної скарги останньому не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження визначеного статтею 329 КАС України реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень. Факт попереднього звернення до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження. Посилання скаржника на обставини систематичного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Отже, за результатом розгляду поданого скаржником на виконання вимог ухвали від 22.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а чергове звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугували підставою для повернення раніше поданих відповідачем касаційних скарг останньому, свідчить виключно про намагання такого домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали від 22.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження з дотриманням вимог КАС України. Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Вказані процесуальні обов`язки є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує єдність судової практики. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд - у х в а л и в: Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/11882/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 у справі №620/11882/24 за позовом Приватного підприємства «Гепард» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова