Ухвала КАС ВС № 160/14814/25

УХВАЛА 08 червня 2026 року м. Київ справа № 160/14814/25 адміністративне провадження № К/990/18798/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в: Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод», через підсистему «Електронний суд» 24.04.2026 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25, ухвалити нову постанову, якою справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Одночасно з поданням касаційної скарги позивач заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі, та навів підстави, які, на його думку, зумовили пропуск процесуального строку на звернення до суду, визначеного статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, позивач послався на те, що первинно касаційну скаргу у цій справі було подано в межах установленого законом строку, а також на те, що Верховний Суд постановляв ухвали про повернення раніше поданих ним касаційних скарг із роз`ясненням права на повторне звернення до суду касаційної інстанції після усунення виявлених недоліків. У своїх доводах щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначив, що наведені ним у клопотанні обставини були безпосереднім чинником, який зумовив необхідність поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі. На переконання скаржника, така необхідність була обумовлена тим, що первинну касаційну скаргу було подано у межах строку, встановленого процесуальним законом, а в подальшому ним послідовно виконувалися вимоги кожної з ухвал суду про повернення касаційної скарги з наступним повторним зверненням до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом. Пославшись на низку рішень Верховного Суду щодо поновлення строків касаційного оскарження, скаржник наголошував на належній реалізації ним права на судовий захист та зазначав про відсутність з його боку зловживання процесуальними правами. На підтвердження цього він зауважував на врахування зауважень, викладених у попередніх ухвалах Верховного Суду про повернення касаційних скарг, а також на повторне звернення до суду касаційної інстанції у найкоротший строк після їх повернення. За змістом клопотання скаржник окремо наголошував, що наразі відсутні нормативно-правові акти, які констатують правильність зазначення підстав оскарження та як вони повинні бути прописані. Існує тільки КАС України, який містить статтю, яка регламентує обов`язкові реквізити касаційної скарги - зазначення підстав згідно статті 330 КАС України, але не містить жодних імперативних приписів щодо викладення цих підстав, як правильно повинно бути розписано їх обґрунтування, що значно ускладнює процес касаційного оскарження. Керуючись положеннями КАС України, скаржник наполягав на необхідності урахування судом зазначених ним у клопотанні обставин як поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження. Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 18.05.2026 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану позивачем касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Тобто, залишаючи подану позивачем касаційну скаргу без руху, Верховний Суд, з-поміж іншого, дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що строк на касаційне оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки, на переконання суду, наведені у клопотанні про поновлення строку обґрунтування та доводи не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. У зв`язку з наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 18.05.2026 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 18.05.2026) доставлено в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» 18.05.2026 о 21:41год. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод», через підсистему «Електронний суд» 26.05.2026 до Верховного Суду подано: - редакційно уточнену касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25, у якій як на підстави касаційного оскарження скаржник посилається, зокрема, на положення пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України; - клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» вказує, що дотримання ним процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень, визначеного статтею 329 КАС України під час первинного звернення до суду, а також приведення касаційної скарги у відповідність до вимог статей 328 і 330 КАС України, зокрема в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які, на його думку, безпідставно не були прийняті Верховним Судом під час попередніх звернень з касаційними скаргами, є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження як такого, що був пропущений з об`єктивних і поважних причин. Цитуючи правові позиції Європейського суду з прав людини, положення +4 посилання, КАС України, а також посилаючись на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник звертає увагу на необхідність урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження та відсутності з його боку зловживання процесуальними правами. На підтвердження цього скаржник зазначає, що ним враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг, а також здійснено повторне звернення до суду касаційної інстанції з метою оскарження судових рішень, ухвалених у цій справі, у найкоротший строк після їх повернення. Як зазначає позивач у клопотанні, відмова у допуску справи до касаційного перегляду виключно з мотивів незгоди з обґрунтуванням касаційної скарги, за умови відповідності її змісту вимогам КАС України та наявності, на його думку, небезпідставних доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права з питання, яке раніше не було предметом розгляду суду касаційної інстанції, не узгоджується із завданнями касаційного перегляду та повноваженнями Верховного Суду. Як додаткову аргументацію скаржник посилається на обставини запровадження Указом Президента України на всій території України правового режиму воєнного стану. Останній, на його думку, є форс-мажорною обставиною, яка істотно ускладнила реалізацію процесуальних прав учасників справи. Наведене вище, на думку позивача, свідчить про наявність об`єктивних обставин, які зумовлюють поновлення відповідного процесуального строку. Оцінивши доводи наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, поданому на виконання вимог ухвали від 18.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху, Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційного оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» не вказано; належних, достовірних та достатніх доказів до клопотання не додано. Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк. Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25 була прийнята у порядку письмового провадження. Інформації щодо дати складання повного тексту постанови її відомості не містять. Водночас, відповідно до приписів статті 250 КАС України датою складення повного судового рішення, прийнятого в порядку письмового провадження, є день його підписання всім складом суду. Постанова суду апеляційної інстанції підписана колегією суддів 27.02.2026. Отже, у розумінні процесуального закону, 27.02.2026 вважається днем складання повного тексту постанови у справі №620/6519/25. Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 30.03.2026. Натомість, касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано лише 24.04.2026, тобто зі спливом майже двох місяців з моменту складення судом апеляційної інстанції повного тесту спірної постанови від 27.02.2026, що на думку Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги унормованого статтею 329 КАС України. Верховний Суд наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається позивач у поданому на виконання вимог ухвали від 18.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин. Судом також установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25 три рази. Кожну з раніше поданих позивачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 26.03.2026, 07.04.2026 та 17.04.2026 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстави (підстав) для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, обов`язок зазначення яких унормовано частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного перегляду судових рішень окреслених в касаційних скаргах, зокрема, пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у кожній зі своїх ухвал суд вичерпно та послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику. Підставою для повернення кожної з раніше поданих позивачем касаційних скарг була виключно відсутність належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Отже, систематичне повернення касаційних скарг було зумовлене виключно недотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод», вимог процесуального закону щодо форми та змісту касаційної скарги, а не обставинами, які об`єктивно перешкоджали реалізації права на касаційне оскарження. При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які були б об`єктивно непереборними, пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду в межах строку, встановленого КАС України, позивачем не надано. Зокрема, скаржник не надав доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статей 328 та 330 КАС України, у межах процесуального строку, визначеного статтею 329 цього Кодексу. За змістом статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства. У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Оцінивши наведене скаржником обґрунтування касаційної скарги, поданої 24.04.2026, Верховний Суд дійшов висновку, що вчетверте подана позивачем касаційна скарга не усуває недоліків, на які суд неодноразово звертав увагу в попередніх ухвалах про її повернення, зокрема в частині належного викладення підстав касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження, їх неправильне визначення або наведення безвідносно до предмета спору та характеру спірних правовідносин у конкретній справі унеможливлює здійснення касаційного перегляду судових рішень, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Зокрема, як установив Верховний Суд, вчетверте подана позивачем касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних рішення та постанови є необґрунтованою, а наведена скаржником аргументація підстав касаційного перегляду визначених, зокрема, пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України за своїм змістом і суттю не усуває виявлених недоліків та є неприйнятним з огляду на вимоги статті 328 КАС України. Тобто маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалах від 26.03.2026, 07.04.2026, 17.04.2026 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви скаржник так і не врахував. А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 18.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Натомість, подана позивачем на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги редакційно уточнена касаційна скарга, з формальним посиланням як на процесуальні підстави касаційного перегляду на положення пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 України, жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків у частині викладення підстав для касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25 три рази. Наведене, своєю чергою, свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та грубе ігнорування скаржником вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції. Сам факт викладення у касаційній скарзі та її редакційних уточненнях аргументів, які, на переконання скаржника, свідчать про неправильне застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, не є безумовною підставою для відкриття касаційного провадження, якщо такі доводи не відповідають визначеним законом критеріям та не узгоджуються з передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного перегляду. Посилання позивача на відсутність правової визначеності щодо критеріїв належного обґрунтування підстав касаційного оскарження суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідні вимоги чітко встановлені нормами КАС України та неодноразово роз`яснювалися у практиці Верховного Суду. За таких обставин твердження про необхідність пошуку «неіснуючої методології» обґрунтування касаційної скарги не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження і не свідчить про порушення права на доступ до правосуддя. Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення касаційної скарги останньому не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження визначеного статтею 329 КАС України реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень. Факт попереднього звернення до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк також не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження. Посилання скаржника на обставини регулярного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства. Також суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника щодо запровадження Указом Президента України на всій території України правового режиму воєнного стану, який, на його думку, є форс-мажорною обставиною та істотно ускладнює реалізацію учасниками справи своїх процесуальних прав. Саме по собі запровадження на території України правового режиму воєнного стану не є безумовною та автоматичною підставою для поновлення процесуального строку. Питання поважності причин пропуску строку вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та на підставі належних доказів того, яким саме чином відповідні обставини об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії. Посилаючись на запровадження воєнного стану, скаржник не навів конкретних обставин, які б свідчили про існування об`єктивних та непереборних перешкод для подання касаційної скарги у строк, визначений процесуальним законом, а також не надав належних доказів на підтвердження того, що саме введення воєнного стану перебувало у прямому причинному зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження. Крім того, з матеріалів касаційної скарги вбачається, що скаржник упродовж усього періоду здійснював процесуальну діяльність у справі, неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, отримував судові рішення та реагував на них шляхом подання процесуальних документів, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації ним процесуальних прав. За таких обставин посилання скаржника на факт запровадження воєнного стану має загальний характер, не підтверджує наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та не може бути підставою для його поновлення. За результатом розгляду поданого на виконання вимог ухвали від 18.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод», оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а чергове (четверте) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугували підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг позивачу, свідчить виключно про намагання останнього домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали від 18.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» та свідчать про те, що останній допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Вказані процесуальні обов`язки є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує єдність судової практики. Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд - у х в а л и в: Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/14814/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер Л.І. Бившева І.А. Гончарова