Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/11882/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/11882/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Собківа Я.М., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., за участю секретаря: Ольшевської Ж.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гепард» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Гепард» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Гепард» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 08.08.2024 року №12369/ж10/25-01-07-00 яким було зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на суму 131 650,70 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №12368/ ж10/25-01-07-00 від 08.08.2024 року яким було відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 610350, 00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 17.07.2024 №9879/ж5/25-01-07-03-01, у висновку якого зазначено: перевіркою встановлено порушення позивачем в частині дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, а саме порушено: п. 73 ст. 73 п. 200.1. п. 200.4. п. 200.8. п. 200.14 ст. 200 Кодексу, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (зі змінами та доповненнями) платнику відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2024 року в сумі 610 350 грн; п.п. 14.1.71. п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації) на загальну суму ПДВ 131650,70 грн, в тому числі за квітень 2024 року на суму ПДВ 131650,70 грн. Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 08.08.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: №12368/ж10/25-01-07-00, в якому зазначено, що виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2024 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 610350,00 грн; №12369/ж10/25-01-07-00, в якому зазначено, що сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду становить 131650,70 грн. Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 згаданого Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Абзацами першим третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 згаданого Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до згаданого Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України. Відповідно до пунктів, 200.1,200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого згаданим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпунктів 200.7.1,200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України). Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону. Водночас, пункт 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: - у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; - у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Зі змісту наведених норм ПК України вбачається, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки. При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Пунктом 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені згаданим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №

21. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статі 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. З матеріалів справи вбачається, в ході перевірки обставин, ПП "ГЕПАРД" за травень 2024 року здійснювало реалізацію продуктів харчування (помідорів свіжих, врожаю 2024 року не розфасованих для роздрібної торгівлі, перцю свіжого солодкого, врожаю 2024 року не розфасовані для роздрібної торгівлі) на адресу "Неплатника", а саме ТОВ "СЕЛМОЛ" (код за ЄДРПОУ 44514734) на загальну суму 4 717 176 грн, в тому числі ПДВ 786 196 грн. Реалізований товар, а саме: помідори свіжі, перець свіжий, врожаю 2024 року у травні 2024 року було ввезено на митну територію України згідно з контрактом №23/09 від 23.09.2023, укладеного у м. Чернігів між ПП "ГЕПАРД", іменоване "Покупець", в особі директора Євгенія Потебні, з однієї сторони та ATAMAN ОТОМ.TAS.GIDA.TAR.URN.ITN.IHR.SAN.VE TIC.LTD.STI, Туреччина, що іменується "Продавець", в особі генерального директора BULENT OZDEMIR, який діє на підставі статуту. Станом на 31.05.2024 по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" у ПП "ГЕПАРД" обліковується кредиторська заборгованість за товар, що був імпортований на митну територію України на загальну суму 43 255 633,42 грн, в тому числі ПДВ 7 209 272,2 грн. Таким чином, перевіркою встановлено, що підприємством не здійснено оплату за отриманий товар в розмірі 43 255 633,42 грн. При аналізі фактурної вартості та сплаченого митного ПДВ, встановлено, що ПП "ГЕПАРД" понесено за травень 2024 року витрати за поставлений на митну територію України товар, а саме продуктів харчування в розмірі 5 808 245 грн (5 808 245 грн (фактурна вартість) +1161 649 грн (ПДВ) = 5 808 245 грн). При цьому ПП "ГЕПАРД" було реалізовано товарів, а саме продуктів харчування на загальну суму 4 717176 грн втому числі ПДВ 786 196,01 грн. Крім того, перевіркою встановлено факт реалізації імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість. Разом з тим, аналіз ціни придбання та ціни реалізації дає підстави для висновку про відсутність націнки на реалізовану продукцію. Пунктом 14.1.231, п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу встановлено що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Крім того при здійсненні перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку ПП «ГЕПАРД», контролюючим органом встановлено факт реалізації імпортованої продукції, база оподаткування якої нижча за її митну вартість. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПКУ, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Враховуючи вищевикладене, база оподаткування ПДВ на митній території України, при подальшій реалізації імпортованого товару, визначається положеннями п. 190.1 ст. 190 ПКУ та обраховується виходячи з договірної вартості, але не нижче ціни придбання цих товарів. Крім того, в ході перевірки встановлено, що ціни на продукти харчування, а саме: гранати свіжі, грейпфрути свіжі, лимони свіжі, мандарини свіжі, огірки свіжі, перець солодкий, перець чилі, помідори свіжі, апельсини пупкові свіжі за період грудень 2023 року - березень 2024 року, що були продані за перевіряємий період є меншими в порівняні з цінами продажу типового товару на внутрішньому ринку України тобто нижче звичайних цін. Тобто, встановлено факт невідповідності звичайним цінам ціни на продукти харчування реалізовані підприємством. В ході апеляційного перегляду справи було досліджено наявні в матеріалах справи договори купівлі продажу, а саме: договір №15/12-23 від 15.12.2023 року, укладений в м. Чернігів, між ПП «ГЕПАРД» (продавець), в особі директора Потебні Євгенія Григоровича, та ТОВ «СЕЛМОЛ» (покупець), в особі директора Матвієнко Аліни Вікторівни; договір №23/11-23 від 23.11.2023 року, укладений в м. Чернігів, між ПП «ГЕПАРД» (продавець), в особі директора Потебні Євгенія Григоровича, та фізична особа підприємець ОСОБА_1 (покупець), в особі ОСОБА_1; договір №18/10-23 від 18.10.2023 року, укладений в м. Чернігів, між ПП «ГЕПАРД» (продавець), в особі директора Потебні Євгенія Григоровича, та ТОВ «СЕЛМОЛ» (покупець), в особі директора Вострикова Олександра Ігоревича. Вищевказані договора купівлі-продажу містять ідентичні умови операцій з продажу. Враховуючи вищевикладене, база оподаткування ПДВ при реалізації на митній території України обраховується виходячи з договірної вартості, але не нижче ціни придбання цих товарів та не нижче звичайних цін. Крім того, в ході перевірки встановлено, що ціни на продукти харчування, а саме: помідори свіжі, перець свіжий, врожаю 2024 року не розфасованих для роздрібної торгівлі, що були продані за перевіряємий період є меншими в порівняні з цінами продажу типового товару на внутрішньому ринку України тобто нижче звичайних цін. Також в ході перевірки встановлено, що ціни на продукти харчування, а саме: грейпфрутів свіжих, врожаю 2024 року не розфасованих для роздрібної торгівлі, апельсинів пупкових свіжих, врожаю 2024 року не розфасованих для роздрібної торгівлі, помідорів свіжих, врожаю 2024 року не розфасованих для роздрібної торгівлі, лимонів свіжих, врожаю 2024 року не розфасовані для роздрібної торгівлі, що були продані за перевіряємий період є меншими в порівняні з цінами продажу типового товару на внутрішньому ринку України. Тобто, встановлено факт невідповідності звичайним цінам ціни на продукти харчування реалізовані підприємством. Враховуючи вищевикладене потрібно зазначити, що підприємством при визначенні об`єкту оподаткування не враховано звичайні ціни на реалізовані товари, що суперечить вимогам п. 188.1 ст. 188 ПКУ. Враховуючи вимоги чинного податкового законодавства ПП "ГЕПАРД" повинно було нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у зв`язку з реалізацією товарів нижче звичайних цін продуктів харчування (грейпфрутів свіжих, врожаю 2024 року, не розфасованих для роздрібної торгівлі, апельсинів пупкових свіжих, врожаю 2024 року не розфасованих для роздрібної торгівлі, помідорів свіжих, врожаю 2024 року не розфасованих для роздрібної торгівлі, лимонів свіжих, врожаю 2024 року не розфасовані для роздрібної торгівлі). Окрім того, в ході проведення перевірки Головним управління ДГІС у Чернігівській області до Головного управління ДПС у Львівській області (Франківській район м. Львів) було направлено зустрічну звірку від 11.07.2024 №558/7/25-01-07-03-05 щодо наявної інформації про господарську діяльність ТОВ "СЕЛМОЛ" (код ЄДРПОУ 44514734). За отриманою інформацією встановлено, що ТОВ "Селмол" 09.05.2024 включено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, відповідно до вимог п. 8 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 №1165: 07 - недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції) 11- накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої до контролюючих органів звітності 15 - постачання/придбання товарів з обмеженим терміном придатності за відсутності їх реалізації переробки, та/або відповідних основних засобів зберігання, та/або придбання послуг оренди 12 - постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, шодо якого (их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку. В ході перевірки з метою дослідження реальності відображених показників декларації з податку на додану вартість за травень 2024 року, в тому числі по взаємовідносинам з покупцями за травень 2024 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було вручено запити під підпис директору ПП"ГЕПАРД" Потебні Є.Г. для надання копій первинних документів, завірені належним чином, а саме: - запит від 09.07.2024 №1135/ж12/25-01-07-03-06 щодо надання пояснень та копій документів щодо реальності відображення показників в р. 16. р. 20.3. р. 21 декларацій з податку на додану вартість за травень 2024 року; - від 09.07.2024 №1133/ж12/25-01-07-07-06 про призначення та проведення позапланової інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей; - від 09.07.2024 №1134/ж12/25-01-07-07-06 щодо надання уповноваженої особи підприємства для проведення обстеження території, приміщень та іншого майна підприємства, що використовується для провадження господарської діяльності; - запит від 10.07.2024 №б/н щодо надання інформації про загальну оборотно- сальдову відомість за травень 2024 року; - запит від 10.07.2024 №б/н щодо надання інформації про оборотно-сальдову відомість по рахунку 702. 902 за травень 2024 року; - запит від 10.07.2024 №б/н щодо наявності транспортних засобів на балансі підприємства. З огляду на акт перевірки Підприємством до Головного управління ДПС у Чернігівській області не було надано письмової відповіді з завіреними копіями первинних документів, завірені належним чином. Не надання відповідних документів під час перевірки не спростував представник позивача і в ході судового розгляду. Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Разом з тим, пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Отже враховуючи вищевказане, підприємством порушено п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 374 081,37 грн, в тому числі за травень 2024 року. На формування показників, відображених у рядку 16 "Від`ємне значення, що включається до податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду" показників ПП "ГЕПАРД" за травень 2024 року мали вплив операції з включення до даного рядка суми від`ємного значення (рядок 21 Декларації з ПДВ) за попередні звітні періоди, а саме квітень 2024 року в сумі 4 446 341 грн. Перевіркою достовірності і правильності визначення податкового кредиту рядка 17 "Усього податкового кредиту" встановлено його завищення на загальну суму 374 081,37 грн, в тому числі за травень 2024 року на суму 374 081,37 грн, а також завищення на загальну суму 3593249,30 грн (за результатами документальної позапланової виїзної перевірки за березень 2024 року (акт від 19.06.2024 № 8530/ж5/25-01-07-03-01) завищення на загальну суму 131650,70 грн (за результатами документальної позапланової виїзної перевірки за квітень 2024 року (акт від 17.07.2024 № 9879/ж5/25-01-07-03-01) встановлено порушення п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п.14.1 ст.14. п.188.1 ст.188. п.200.1. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму за березень 2024 року на суму 3 593 249,30 грн, за квітень 2024 року на суму 131 650,7 грн, за травень 2024 року на суму 374 081,37 грн. Крім того, встановлено, що підприємством задекларовано податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за травень 2024 року р.11.1 "Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи" в сумі 1161649 грн, а саме суми податкового кредиту по операціях з імпорту овочів та фруктів (грейпфрутів свіжих, апельсинів пупкових свіжих, лимонів свіжих, помідорів) врожаю 2024 року, не розфасованих для роздрібної торгівлі з Туреччини, проте варто зазначити, що згідно з Єдиного реєстру податкових накладних підприємство не здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі. За наявними в матеріалах справи видатковими накладними виписаними ПП "ГЕПАРД" на реалізацію товару покупцю ТОВ СЕЛМОЛ" (код за ЄДРПОУ 44514734) відповідальним за здійснення господарської операції зазначено посадову особу директора ПП "ГЕПАРД" Потебню Є.Г., проте матеріалами не підтверджено відрядження працівника до м. Києва та уповноваження на здійснення відповідної господарської операції. За поясненнями позивача, реалізація товару відбувалась на території оптово-торгівельної бази, за адресою м. Київ, вул. Каховська,

64. Безпосередньо, реалізацією продукції займається працівник підприємства, а саме менеджер зі збуту ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ). Водночас, матеріалами також не підтверджено перебування менеджера зі збуту ОСОБА_2 за адресою реалізації продукції в спірний період, зокрема наказів про відрядження останнього. Окрім того, за встановленими в ході розгляду обставинами, ТОВ "Дніпровська плодоовочева база", що розташована за адресою м. Київ, вул. Каховська, 64, тобто за адресою вказаною представником ПП "ГЕПАРД" під час перевірки, ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" повідомило про відсутність будь-яких договорів оренди приміщень між Товариством та ПП "ГЕПАРД". Надаючи правову оцінку відображеній контролюючим органом в Акті перевірки інформації, колегія суддів зазначає таке. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України). Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За визначенням абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV). При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гепард» - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Собків Я.М. Суддя Сорочко Є.О. Суддя Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено - 14 квітня 2025 року.