Постанова Вінницький апеляційний суд № 148/2664/25

Справа № 148/2664/25 Провадження № 22-ц/801/1426/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 рокуСправа № 148/2664/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О. Ю. (судді доповідача), суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Дудіна Леоніда Володимировича на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року, яке ухвалив суддя Саламаха О.В., дата складення повного тексту невідома, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог. В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, мотивуючи позовні вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2021 року було розірвано. У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем. Відповідно до рішення обласної лікувально-консультативної комісії № 178, донька хворіє на синдром Елерса-Данлоса, Q 65.8 Двобічна «Coxa valga», С-подібний, лівобічний сколіоз грудно-поперекового відділу хребта; Плоско-вальгусна деформація стоп з стійким порушенням функцій опорно-рухового апарату; Міопія слабкого ступеню обох очей; Вторинна кардіопатія. Також, перелік вищевказаних хвороб, синдромів та діагнозів встановлений у медичному висновку № 13 від 15 березня 2024 року, яким надано право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів, який дійсний до 02 листопада 2027 року, до повноліття ОСОБА_3 . Відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда від 07 квітня 2023 року ОСОБА_3 перебуває на інвалідності 4 роки (із 28 лютого 2019 року). Клініко-функціональних діагноз та код за МКХ-10: М 16.2. Двобічний диспластичний коксартроз; Q 79.6. Синдром Елерса-Данлоса; Q 65.8. Двобічна соxa valga; Зі стійким помірним порушенням функцій М 41.1, М 21.4. Дана програма визначає цілий комплекс заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності, соціально-побутового стану, а саме: санаторно-курортне лікування, відновна терапія, профілактичні заходи, фізіотерапевтичні процедури, лікувальні масаж, фізкультура, ортопедичних виробів, взуття, спеціальне покращене харчування, вітаміни груп А, В, С, омега, 3 та багато інших спеціальних дій та заходів. Відповідач добровільно коштів на фінансування додаткових витрат на дитину, що спричинені її хворобами та інвалідністю не надає, а тому позивачка просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати, що викликані особливими обставинами на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно до досягнення донькою повноліття та стягнути судові витрати. Рішення суду першої інстанції. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних фінансових документів, які б свідчили про понесення додаткових витрат або визначали їх точний розмір, тому позовні вимоги є недоведеними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дудін Л.В. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухваленим з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просив рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачка несла додаткові витрати самостійно протягом чотирьох років, з дати встановлення інвалідності дитині 28 лютого 2019 року. Проте дитина росте, виявляються нові симптоми хвороби, які потребують невідкладного та постійного лікування, а тому позивачці не вистачає коштів на лікування дитини. Відповідач добровільно коштів на фінансування додаткових витрат на дитину, що спричинені її хворобами та інвалідністю не надає, хоча зобов`язаний відповідно до Сімейного кодексу України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видного повторно 05 жовтня 2021 року Тростянецьким відділом ДРАЦС у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6). Заочним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2021 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Згідно з копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/014687619 від 07 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до копії довідки Кирнасівського старостинського округу Тульчинської міської ради № 1717 від 03 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із донькою ОСОБА_3 , та матір`ю ОСОБА_4 . Згідно з копії рішення обласної лікувально-консультативної комісії № 178, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіє на синдром Елерса-Данлоса, Q 65.8 Двобічна "Coxa valga", С-подібний, лівобічний сколіоз грудно-поперекового відділу хребта; Плоско-вальгусна деформація стоп з стійким порушенням функцій опорно-рухового апарату; Міопія слабкого ступеню обох очей; Вторинна кардіопатія. Рекомендації по реабілітації виконання індивідуальної програми реабілітації від 07 квітня 2023 року по 07 квітня 2025 року (а.с.9). Відповідно до медичного висновку № 13 від 15 березня 2024 року про дитину інваліда віком до 18 років, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на синдром Елерса-Данлоса, Q 65.8 Двобічна «Coxa valga», С-подібний, лівобічний сколіоз грудно-поперекового відділу хребта; Плоско-вальгусна деформація стоп з стійким порушенням функцій опорно-рухового апарату; Міопія слабкого ступеню обох очей; Вторинна кардіопатія. Висновок дійсний до 02 листопада 2027 року (а.с.10). Згідно індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда № 11, що 07 квітня 2023 року видана лікарсько-консультативною комісією КНП «Тульчинський ЦПМСД» Тульчинської міської ради, ОСОБА_3 перебуває на інвалідності 4 роки (із 28 лютого 2019 року) (а.с.11, 12). Відповідно до інформації ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0200-0902-7/32371 від 28 березня 2026 року, ОСОБА_3 на обліку в ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області як одержувач пенсії не перебуває, пенсію не отримує та інших соціальних виплат не проводилось (а.с.55). Згідно довідки Кирнасівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Тульчинський ЦПМСД» Тульчинської міської ради від 23 грудня 2025 року, ОСОБА_2 знаходиться на диспансерному обліку з приводу захворювання (а.с.62). Відповідно до копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3288, у ОСОБА_2 наявні ряд захворювань (а.с.63), згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , останній є пенсіонером (а.с.65), учасником бойових дій (а.с.67), відповідно до довідки про доходи № 9550525027802505 від 29 грудня 2025 року, його доходи (пенсія) за 2025 рік складають 66196 грн (а.с.66). Згідно довідки управління соціального захисту населення № 744 від 22 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації та одержував допомогу згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» на доньку ОСОБА_3 з 12 березня 2019 року по 14 березня 2024 року. Станом на 30 червня 2025 року у відділі з питань призначення та виплати державних соціальних допомог № 1 м. Тульчин управління соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Наконечний В.С. ніяких видів допомоги не отримує (а.с.68). Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.69 72). Позиція суду апеляційної інстанції. Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19) У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Пред`являючи позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину позивачка вказала, що їх спільна дитина хворіє, потребує лікування, проходить реабілітацію за індивідуальною програмою, тому потрібні додаткові кошти. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами. З індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда від 07 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на інвалідності 4 роки, проходить реабілітацію за індивідуальною програмою, проте ця програма не містить інформації про вартість таких послуг. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Дудін Л.В. посилається на те, що дитина росте, виявляються нові симптоми хвороби, які потребують невідкладного та постійного лікування, оплати супутніх витрат, пов`язаних з лікуванням, яке є дороговартісним, проте не долучає належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір понесених витрат (чеки, рахунки тощо) або розмір витрат, які має понести. Тому апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що позивачка не довела позовні вимоги належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять підтвердження понесених нею витрат на лікування, придбання ліків, медичні послуги та спеціальний медичний догляд. Крім того, позивачка не довела можливість відповідача сплачувати такі витрати. Висновки суду апеляційної інстанції. Таким чином колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з урахуванням мотивів викладених у цій постанові. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дудіна Леоніда Володимировича залишити без задоволення. Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О. Ю. Береговий Судді О. В. Ковальчук О. С. Панасюк