Постанова КГС ВС № 902/1052/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ cправа № 902/1052/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С. секретаря судового засідання - Дерлі І.І. за участю представників сторін: офісу ГП - Толстореброва О.О. позивача - 1 - Годованюк А.О. позивача - 2 - Балтак Д.О. відповідача - 1 - Бляхарський Я.С. відповідача - 2 - Коцага С.О. третьої особи - Єзерська О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Генерального прокурора на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 (у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Миханюк М.В., Романюк Ю.Г.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 (суддя Матвійчук В.В.) за позовом: заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:

1. Вінницької обласної військової адміністрації

2. Міністерства оборони України до:

1. Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України

2. Приватного підприємства "Особняк Центр" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про визнання недійсним договору ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог 1.1. 08.08.2023 заступник Генерального прокурора (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (далі - Вінницька ОВА, Позивач-1) та Міністерства оборони України до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Подільське УКБ, Відповідач-1) та Приватного підприємства "Особняк Центр" (далі - ПП "Особняк Центр", Відповідач- 2) про визнання недійсним з моменту укладення договору №16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1, укладеного між Подільським УКБ та ПП "Особняк Центр" (далі - Договір №16/19). Рішенням Вінницької міської ради від 30.09.2022 АДРЕСА_1 перейменовано у АДРЕСА_1. 1.2. Позов мотивований тим, що Договір №16/19 укладено з перевищенням повноважень Подільського УКБ, всупереч вимогам законодавства, що регламентує порядок використання земель оборони, порядок та організацію будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на землях такої категорії, порядок укладення договорів про спільну діяльність, зокрема, без погодження та проведення конкурсу Міністерством оборони України та без отримання дозволу Вінницької ОВА, а також усупереч інтересам держави і суспільства За доводами Прокурора, земельна ділянка належить до земель оборони, тому її забудова могла здійснюватися виключно з дотриманням Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №715 від 06.07.2011 (далі - Порядок № 715), а саме на конкурсних засадах та за умови включення вказаної ділянки до погодженого Кабінетом Міністрів України переліку. Проте спірна земельна ділянка до такого переліку не входила, а відтак використання її для житлового будівництва із залученням небюджетних коштів суперечить законодавству. Прокурор також зазначив, що у Договорі №16/19 відсутні визначальні ознаки інвестиційного договору, передбачені Законом України "Про інвестиційну діяльність". 1.3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 у справі у задоволенні позову Прокурора відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог. 1.4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у задоволенні апеляційних скарг Прокурора та Міністерства оборони України відмовлено, рішення Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 змінено (викладено його мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду). Зокрема апеляційний суд виснував про наявність порушень при укладенні відповідачами Договору № 16/19, проте залишив у силі рішення про відмову у позові з огляду на обрання Прокурором неефективного способу захисту (визнання недійсним договору, частково виконаного сторонами, без одночасного заявлення вимог про застосування наслідків такої недійсності). 1.5. 09.09.2025 постановою Верховного Суду касаційні скарги Прокурора та ПП "Особняк Центр" задоволено частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. При цьому суд касаційної інстанції вказав на недослідження апеляційним судом наявності/відсутності обставин часткового виконання Договору № 16/19 та неврахування місцевим господарським судом доводів Прокурора щодо допущених сторонами вказаного правочину порушень при його укладенні.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 2.1. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026, у задоволенні позову Прокурора відмовлено. 2.2. Судові рішення мотивовані тим, що у випадку повного або часткового виконання правочину позовна вимога про визнання його недійсним може вважатися ефективним способом захисту лише за умови її поєднання з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Оскільки Прокурором відповідної вимоги не заявлено, суди відмовили у задоволенні позову про визнання Договору №16/19 недійсним з підстав обрання неефективного способу захисту інтересів держави, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові. 2.3. Прокурор не погодився з такими судовими рішеннями та оскаржив їх у касаційному порядку.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи 3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 04.06.2026 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 3.2. Прокурор у своїй касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. 3.3. Підставами касаційного оскарження Прокурор визначив - порушення судами норм процесуального права (статей 2, 7, 11, 14, 43, 50, 73, 76-79, 86, 236, 237, 316 Господарського процесуального кодексу України) та неправильне застосування норм матеріального права (статей 3, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, Закону України "Про інвестиційну діяльність", Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (далі - Порядок № 296), а також неврахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15, від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16, від 19.04.2023 у справі 3 904/7803/21; - невиконання судами попередніх інстанцій вказівок Верховного Суду, наданих у постанові від 09.09.2025 у цій справі № 902/1052/23. 3.4. КЕВ міста Вінниця у наданих Суду поясненнях наводить обставини справи та просить задовольнити касаційну скаргу Прокурора. 3.5. Подільське УКБ у відзиві на касаційну скаргу просить Суд закрити касаційне провадження у справі, а якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для такого закриття - залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 - без змін. При цьому Відповідач-1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку змісту Договору №16/19, поведінці сторін після його укладення, доводам щодо застосування Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 715 (далі - Порядок №715), положень статті 228 Цивільного кодексу України, а також питанню ефективності обраного Прокурором способу захисту. За доводами заявника, судами повною мірою виконано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові про направлення справи на новий розгляд, та при цьому встановлено обставини часткового виконання Договору № 16/19. Подільське УКБ звертає увагу Верховного Суду, що у касаційних скаргах повторюються доводи, які вже були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, а їх повторне дослідження та встановлення інших фактичних обставин справи не відповідає межам касаційного перегляду. 3.6. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Особняк Центр" просить Суд залишити її без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 - без змін. Зазначає про недоведеність Прокурором неправильного застосування судами норм матеріального права, порушення ними норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, неврахування судами обов`язкових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах чи невиконання судами вказівок Верховного Суду з постанови від 09.09.2025. Відповідач-1 зазначає, що касаційна скарга ґрунтується на підміні Прокурором понять "невиконання договору" та "нерозпочате фізичне будівництво", містить повторення позиції Прокурора, яка вже була предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій та спрямована на переоцінку доказів.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій 4.1. Як вбачається з наявного у матеріалах справи затвердженого Міністром оборони України 15.11.2004 рішення Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України від 15.11.2004 "Про надання права замовнику капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях", Подільському УКБ надано право на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Вінницькій області (АДРЕСА_2). 4.2. 23.01.2008 за клопотанням та за участю замовника - Подільського УКБ - створеною Вінницькою міською радою комісією проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , передбаченої для розміщення другої черги комплексної житлової забудови. За результатом вказаного обстеження складено акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення другої черги комплексної житлової забудови, та зроблено висновки, що обстежена ділянка придатна для розміщення другої черги такої забудови. 4.3. У подальшому 18.11.2008 Департамент будівництва Міністерства оборони України звернувся до Вінницького міського голови та з метою забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України просив надати дозвіл Подільському УКБ на проектування житлових будинків на 2000 квартир на земельній ділянці першого, другого та третього кварталів проекту детального планування району "Східний" по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 15 га під будівництво, а також просив погодити місця розташування об`єктів комплексної забудови (ІІ черги бази КЕВ) по АДРЕСА_1 та надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення із земель оборони на землі житлового будівництва. 4.4. 09.12.2008 Міністерством оборони України (в особі Департаменту будівництва Міністерства оборони України) та Подільським УКБ на виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, затвердженої Указом Президента України від 27.12.2005, було ухвалено перспективний план комплексної забудови житла для сімей військовослужбовців Міністерства оборони України на землях військових містечок м. Вінниці на 2008-2011 роки. Вказане рішення спільно підписано заступником міністра оборони України, директором департаменту будівництва Міністерства оборони України, начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та затверджено Міністром оборони України, Головою Вінницької ОДА, Вінницьким міським головою. Згідно зазначеного перспективного плану єдиним замовником будівництва на територіях військових містечок м. Вінниці визначено Міністерство оборони України в особі Подільського УКБ. Для виконання поставлених завдань вирішено надати пропозиції Вінницькій міській раді щодо зміни цільового призначення, зокрема, земельної ділянки військового містечка №2 (ІІ черга бази КЕВ). 4.5. З метою виконання покладених на Подільське УКБ завдань, зокрема щодо здійснення проектування, залучення коштів інвесторів у будівництво та придбання житла, у спорудження інженерних комунікацій та об`єктів іншого призначення, пайових внесків інвесторів у будівництво, кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво тощо останнім (Подільським УКБ) підписано наказ №41 від 31.12.2015 "Про затвердження складу конкурсної комісії Подільського УКБ Міністерства оборони України у 2016 році". 4.6. 18.11.2016 Подільське УКБ звернулося до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗСУ) з листом та зазначило про будівництво у 2004-2008 роках 1-ї черги забудови бази КЕВ м. Вінниця по АДРЕСА_1 та, серед іншого, просило дозвіл на залучення небюджетних коштів на будівництво житла у Вінницькому гарнізоні. 4.7. Листом від 16.12.2016 Головне КЕУ ЗСУ повідомило про підтримання ініціативи щодо залучення небюджетних джерел фінансування на будівництво житла на всіх земельних ділянках (зокрема і по АДРЕСА_1), а також зазначило, що з метою прискорення отримання Міністерством оборони України квартир, при укладенні угод необхідно по мірі можливості передбачати передачу частки інвестиційного внеску наперед, до завершення будівництва, а також про те, що зважаючи на значний обсяг інвестицій та підготовчих робіт доцільно першочергово розпочати будівництво по АДРЕСА_1 з оформленням земельних ділянок під будівництво житла. 4.8. При цьому у 2016 році також розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) КЕВ м. Вінниці для розміщення та постійної діяльності інших, створених відповідно до законів України, військових формувань м. Вінниця, АДРЕСА_1. 4.9. Із протоколу оцінки конкурсних пропозицій по будівництву багатоповерхових будинків на спірні земельній ділянці вбачається, що 19.12.2016 Подільським УКБ за результатами проведеного конкурсу визначено конкурсну пропозицію ПП "Особняк Центр" з будівництва багатоповерхових житлових будинків найкращою. 4.10. 22.02.2017 Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України видано окреме доручення ТВО начальника управління будівництва та придбання житла ГКЕУ ЗСУ, начальнику КЕВ м. Вінниця, ТВО начальника Подільського УКБ, яким, з метою забезпечення житлом військовослужбовців Вінницького гарнізону, здійснення заходів щодо подальшого будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (база КЕВ) та визначення можливості та умов передислокації виробничої бази ДП МОУ 55 УНР, поставлено вимогу начальнику КЕВ м. Вінниця видати наказ, яким створити робочу групу з перевірки технічного стану та придатності щодо подальшої експлуатації інженерних мереж існуючих будівель та споруд на території вказаної виробничої бази. До складу робочої групи вказано включити головного інженера спеціалістів відділів, бухгалтерії, а також Подільського УКБ та ДП МОУ 55 УНР (за погодженням). У період з 27.02.2017 по 10.03.2017 організувати роботу перевірки технічного стану будівель, умов розміщення підрозділів КЕВ, провести розрахунки кількості матеріально-технічних та фінансових ресурсів необхідних для передислокації та терміни її проведення. 4.11. У свою чергу рішенням Вінницької міської ради від 29.03.2019 №1697 Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 6 га по АДРЕСА_1 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України. 4.12. 02.10.2019 між Подільським УКБ Міністерства оборони України (далі - сторона 1) та ПП "Особняк Центр" (далі - сторона 2), з метою будівництва багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 (далі - об`єкт) укладено договір № 16/19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1 (далі - Договір). Як погоджено пунктом 1.1 Договору, його предметом є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_1, передача стороною 1 стороні 2 передбачених цим договором функцій замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності. Для цього стороні 2 надається право укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому, із юридичними та фізичними особами, приймати від них оплату, виконувати будівельно-монтажні роботи та інші зобов`язання, оформлення права власності згідно умов укладених договорів. Вартість частини об`єкта (право власності сторони 2 на частину об`єкта) вважатиметься оплаченою стороною 2 у повному обсязі через інвестування останньою у будівництво об`єкта і виконання нею частини функцій замовника. Пунктом 1.2 Договору погоджено, що сторона 2, здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить у межах цього договору всі необхідні юридичні дії та укладає на власний розсуд будь-які правочини, спрямовані на проектування та будівництво об`єкта, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, та несе за них повну відповідальність відповідно до законодавства України. Згідно з пунктом 1.5 Договору сторона 1 передає, а сторона 2 бере на себе зобов`язання здійснювати частину функції замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкт будівництва та його частини, визначені виключно цим договором, зокрема, але не обмежуючись, а саме: - отримання дозвільних документів, необхідних для будівельно-монтажних (будівельних) робіт, користування під час проведення робіт з будівництва об`єкта будівництва електроенергією, газом, водою від існуючих джерел відповідно до проектно-кошторисної документації на підставі укладених договорів та передачі цих дозвільних документів підрядникам (пункт 1.5.1 Договору); - укладання будь-яких угод на виконання цього договору з підрядниками, субпідрядниками, проектними організаціями, міськими службами, постачальниками будівельних матеріалів, обладнання та комплектуючих на умовах, визначених Стороною 2 на власний розсуд (пункт 1.5.2 Договору); - забезпечення організації та управління будівництвом об`єкта (пункт 1.5.3 Договору); - здійснення розрахунків за виконання будівельно-монтажних (будівельних) та спеціальних робіт (пункт 1.5.4 Договору); - забезпечення фінансування для здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом об`єкта будівництва, а також контролю за якістю будівельних матеріалів, будівельно-монтажних (будівельних) та спеціальних робіт на об`єкті будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної (проектної) документації (пункт 1.5.5 Договору); - здійснення контролю вартості та обліку робіт, які виконуються залученими організаціями, через підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в та довідок виконаних будівельних робіт за типовою формою №КБ-3 (пункт 1.5.6 Договору); - підготовку виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (пункт 1.5.7 Договору); - забезпечення введення об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання документів, що засвідчують відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам законодавства України (пункт 1.5.8 Договору); - отримання сертифікату відповідності (або іншого, передбаченого законодавством документа), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (пункт 1.5.9 Договору); - укладення будь-якого виду правочинів в порядку встановленому законодавством, спрямованих на реалізацію об`єктів нерухомого майна в об`єкті будівництва або майнових прав на ці об`єкти в межах частини об`єкту будівництва, що належить стороні 2 (пункт 1.5.10 Договору). Пунктом 2.1 Договору встановлено, що проектна загальна площа житла об`єкта будівництва орієнтовно складає 31 473,0 кв.м, а фактична буде встановлена на підставі обмірів, виконаних сертифікованим спеціалістом з технічної інвентаризації (виготовлення технічної, документації на нерухомість) після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію. Обов`язок виготовлення технічної документації на об`єкт покладається на сторону

2. Відповідно до пункту 2.2 Договору плановий термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію (почергово) - IV квартал 2023 року. Як погоджено пунктом 2.3 Договору, об`єкт буде розміщено на земельній ділянці орієнтовною площею 4,0725 га по АДРЕСА_1 (виробнича база КЕВ м.Вінниця). Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що обсяг інвестицій визначає сторона 2 після коригування проектної документації, виконання договору підряду з капітального будівництва об`єкта, інших витрат сторони 2, що безпосередньо або опосередковано пов`язані з будівництвом, та повинен бути достатнім для спорудження і введення в експлуатацію запроектованого об`єкта будівництва. Сторона 1, за довіреністю Міністерства оборони України, має пріоритетне право участі у фінансуванні будівництва об`єкта за умови передбачення та виділення фінансового ресурсу на будівництво цього об`єкта у відповідному бюджетному році за рахунок державних капітальних вкладень за бюджетною програмою КПКВ 2101190 "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України". При цьому кількість квадратних метрів загальної площі цього житла, що підлягає отриманню стороною 1 після завершення будівництва, визначається за опосередкованою вартістю новозбудованого житла для Вінницької області, яка визначена Мінрегіономбудом на момент здійснення фінансування (пайового внеску). За умовами пунктів 3.2, 3.4 Договору об`єкт будівництва в частках, визначених цим договором, передається у власність упродовж 30 робочих днів після дня введення об`єкта будівництва в експлуатацію у встановленому законодавством України порядку. Після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію, підписання акта приймання-передачі та розподілу об`єкта, безумовному отриманню стороною 1 підлягає 10% загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України, що складає 3 147,3 кв.м житла за ціною, визначеною опосередкованою вартістю новозбудованого житла у Вінницькій області. Конкретний перелік квартир, що передаються, буде визначено після проходження експертизи проекту. При цьому якісний стан зазначеного житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам (під "ключ"). Номери квартир, їх площі, кількість кімнат, поверхи, на яких вони розташовані, оформляються додатком до Договору та уточнюються за даними обмірів згідно технічної документації на об`єкт додатковим договором, що є невід`ємною частиною даного договору. У пункті 3.5 Договору визначено, що у якості компенсації витрат, пов`язаних з організацією та супроводженням будівництва багатоквартирних житлових будинків, сторона 2 зобов`язується перерахувати стороні 1 кошти в сумі 250 тис. грн, і перший такий внесок у розмірі 50 тис. грн має бути сплачений на протязі 10 банківських днів з дня підписання вказаного договору за письмовим (електронною поштою) зверненням сторони

1. Залишок компенсаційних виплат здійснюється стороною 2 в терміни та в обсягах за погодженням сторін. За умовами пункту 3.7 Договору за домовленістю сторін по окремому договору сторона 2 зобов`язується перераховувати стороні 1 кошти за здійснення технічного нагляду за будівництвом в обсязі 0,5 % від вартості будівельних робіт по зведеному кошторисному розрахунку. Пунктом 3.8 Договору встановлено, що після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі і розподілу об`єкту сторона 2 набуває право власності на весь об`єкт без урахування тієї частини, яка за умовами цього договору передається стороні

1. Акт приймання-передачі та розподілу, які стосуватимуться переходу права власності на об`єкт до сторони 2, повинні містити відмітку про те, що вартість об`єкта оплачена стороною 2 у повному обсязі через інвестування нею у будівництво об`єкта за рахунок своїх інвестицій і виконання нею функцій замовника. Як передбачено пунктом 4.1 Договору, сторона 2 має право самостійно укладати договори підряду, субпідряду, та інші договори з контрагентами; залучати співінвесторів до фінансування об`єкта будівництва в порядку визначеному законодавством; контролювати силами власної технічної служби хід будівництва, у тому числі дотримання під час будівництва субпідрядними організаціями вимог Державних будівельних норм, умов підрядних договорів, проектної документації; вимагати від сторони 1 підписання документів, передбачених законодавством України по будівництву об`єкта, що стосуються початку, завершення будівництва, а також безпосередньо самого процесу будівництва; за власний рахунок за погодженням сторони 1 на підставі отриманих містобудівних умов і обмежень та технічних умов розробити проектно-кошторисну документацію об`єкта, провести її експертизу та отримати відповідні дозвільні документи на початок будівельних робіт. Відповідно до пункту 4.3 Договору сторона 2 не має права без згоди сторони 1 переоформити право землекористування. Пунктом 4.4 Договору передбачено обов`язки сторони 2: повідомляти сторону 1 на її вимогу про хід виконання умов договору; здійснювати інвестування за договором в обсягах, строки та на умовах, визначених цим договором; при потребі укласти договір на проектування з ліцензованою організацією, забезпечити за власний рахунок коригування проектної документації на об`єкт, проведення її експертизи та затвердження, а також належним чином оформити дозвіл (декларацію) на виконання будівельних робіт; забезпечити погашення витрат замовника, а також провести інші розрахунки щодо оплати проектних робіт, експертизи проекту, технічного обстеження, технічних умов, тощо. Відповідно до пункту 4.5.2 Договору сторона 1 має право на оплату попередньо письмово узгоджених з стороною 2 витрат, пов`язаних з виконанням функцій замовника на умовах, встановлених цим договором. За умовами пункту 4.6 Договору сторона 1 зобов`язана передати після набрання чинності цим договором протягом десяти робочих днів стороні 2 за актом будівельний майданчик, всю наявну у замовника документацію для будівництва об`єкта (земельну, технічну, дозвільну); передавати стороні 2 будь-які документи, необхідні для виконання функцій замовника за цим договором не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту отримання письмового запиту сторони 2; виконувати всі обов`язки, передбачені цим договором, додатками до нього, а також ті, що ними не передбачені, але випливають зі змісту відносин між сторонами, які необхідні для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва. Як передбачено пунктом 5.2 Договору, сторона 2 повністю несе ризик втрати чи пошкодження об`єкта з дати набрання чинності цим договором і до повного його виконання у межах внесених нею інвестицій. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору (пункт 6.1 Договору). Відповідно до пункту 6.5 Договору сторони підтверджують, що вони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору і жодна з них не буде посилатися після укладення договору не недосягнення згоди з істотних умов договору як на підставу для визнання його неукладеним або недійсним. Як погоджено у пунктах 6.6, 6.7, Договір підпорядковується та тлумачиться згідно з правом України. Сторони підтверджують наявність у них такого обсягу правосуб`єктності, який необхідний для укладення та виконання договору, включаючи наявність у представників сторін достатніх повноважень. 4.13. Рішенням Вінницької міської ради від 22.05.2020 № 2267 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель по АДРЕСА_1 та віднесено земельну ділянку площею 4,0725 га з кадастровим номером 0510100000:01:052:0013 до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням "для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України". 4.14. Додатковим договором №1 від 10.07.2020 внесено зміни до Договору, зокрема, Договір доповнено пунктом 2.4.2, згідно якого земельна ділянка має бути внесена в термін до 30.03.2021 до Переліку земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 №666. 4.15. Прокурор у поданій позовній заяві доводить, що Договір №16/19 від 02.10.2019 укладено з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, а саме статей 21, 77, 84, 102-1, 122 Земельного кодексу України, статей 92, 203, 237, 238 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про використання земель оборони", а також Порядків №715 та №296, тому наявні підстави для визнання його (Договору) недійсним відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представників учасників, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 5.2. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 чинного на момент виникнення спірних правовідносин Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди). Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 5.3. У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. 5.4. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. 5.5. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. 5.6. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. 5.7. Частинами першою і другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. 5.8. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Про таке зазначено в пунктах 64, 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15. 5.9. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. 5.10. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно абзацу 2 частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, і про це наголошував суд касаційної інстанції у постанові від 09.09.2025 у цій справі № 902/1052/23. 5.11. Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України та зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19. 5.12. У постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такий висновок щодо застосування норм частини третьої статті 215 та частин першої і другої статті 216 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах (у спорі про визнання договору недійсним): "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача". 5.13. Колегія суддів додатково звертає увагу, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Про це неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29.09.2020 у справі № 378/596/16, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20. 5.14. Оскільки за наявними у справі матеріалами суди встановили часткове виконання умов Договору його сторонами, зокрема проведення ряду проектних і підготовчих заходів та їх оплати, вони обґрунтовано виснували про обрання Прокурором неналежного/неефективного способу захисту прав Держави, що є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. 5.15. Водночас Прокурор у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги його аргументів та доказів, а лише обмежилися висновком про обрання ним неефективного способу захисту. 5.16. Колегія суддів частково погоджується з такими доводами та зазначає, що самої лише констатації факту обрання неналежного (неефективного) способу захисту не достатньо для відмови у позові. При цьому суд має роз`яснити позивачу, чому обраний ним спосіб не є ефективним та який саме спосіб є належним за обставинами конкретної справи, зокрема з урахуванням встановлених обставин справи. 5.17. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі № 902/1052/23, суди достатньо формально відмовили у задоволенні позову Прокурора зважаючи на не заявлення ним вимог(и) про застосування наслідків недійсності Договору, оскільки прийшли до висновку про наявність підстав для такої недійсності з огляду на допущені порушення при його укладенні. Обґрунтовуючи свої рішення, суди послалися на розроблення документації власними силами (у формі самопідряду). Водночас ними в контексті положень законодавства про двосторонню реституцію взагалі не надано оцінки тому, чи можливо в цьому випадку заявлення окремої позовної вимоги щодо наслідків стосовно стверджуваного Відповідачем виконання, тобто у який саме спосіб Прокурор може захистити порушені права/інтереси Держави у спірних правовідносинах та за встановлених обставин виконання Договору сторонами. Так само суди не дослідили, чи були виконані умови Договору, передбачені, зокрема, пунктами 3.5, 3.7, а також чи здійснювалися роботи, які суди вважали виконаними відповідно до умов Договору та завдань замовника. При цьому, з урахуванням того, що Прокурор у цій справі пред`явив позов в інтересах Держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та Міністерства оборони України, які не є сторонами Договору та не обізнані зі станом його виконання, за позиції Відповідачів у справі, які обмежились виключно посиланням на те, що Договір виконувався, однак при цьому не заявляли жодних вимог, фактично виникла ситуація, коли Позивач повинен сформувати позовні вимоги, які підлягають задоволенню на користь Відповідачів, що фактично суперечить самій сутності пред`явлення позовних вимог, загальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства. Додатково, в контексті поведінки Відповідачів та захисту їх майнових прав, Суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справах "Ібраґімбейов та інші проти Азербайджану" та "Нога проти України" 5.18. Отже продемонстрований судами формальний підхід при виконанні вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 09.09.2025 про направлення цієї справи № 902/1052/23 на новий розгляд, суперечить практиці Верховного Суду, згідно якої суд, встановлюючи, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, має вказати, який саме спосіб захисту є належним з огляду на спірні правовідносини тощо. На цьому акцентовано у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 913/344/20, і колегія суддів погоджується з цим висновком, оскільки вирішення такого питання має важливе як теоретичне, так і практичне значення з огляду на те, що обрання неправильного чи неефективного способу захисту є достатньою та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 911/2574/18, суди у цій справі на підставі встановлених фактичних обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог внаслідок обрання неефективного способу захисту повинні були не формально послатися на відповідні позиції Верховного Суд в цій частині, а вирішити питання й щодо можливості формування відповідних вимог щодо реституції за встановленими обставинами справи, принаймні визначивши, які з них забезпечили б ефективність обраного способу. 5.19. Додатково в контексті доводів касаційної скарги колегія суддів звертає увагу на те, що, надаючи оцінку доводів позовної заяви та апеляційної скарги, суди не звернули уваги на предмет Договору, правові наслідки його реалізації та правовий статус земельної ділянки. Так, відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення. Таким чином, тлумачення цієї норми в межах справи, що розглядається, дає підстави для висновку, що землі оборони можуть бути використані виключно для будівництва 1) житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, 2) соціального та 3) доступного житла. При цьому обов`язковою умовою є відсутність зміни їх цільового призначення. Отже, будівництво на землях оборони житла для осіб, які не є військовослужбовцями та членами їхніх сімей, або яке не має статусу соціального та доступного, прямо суперечить вимогам Закону України "Про використання земель оборони". Сам факт, що у житлі, яке будується, частина площ буде передана військовослужбовцям та членами їхніх сімей, не змінює того факту, що в цьому випадку порушуються вимоги частини другої статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", а відповідно до приписів земельного законодавства в подальшому відбудеться зміна цільового призначення земельної ділянки. 5.20. Додатково Суд звертає увагу на те, що предметом договору є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків. При цьому суди дійшли висновку, що спірний Договір має ознаки змішаного договору, оскільки поєднує елементи інвестиційного договору (зобов`язальні правовідносини з інвестування) та договору про спільну діяльність. Водночас, пославшись на приписи частини третьої статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", за змістом якої інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва, а інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами, суди не надали оцінки дотриманню вимог законодавства в контексті відповідних доводів Прокурора. 5.21. Наведене залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій, що призвело до передчасних висновків про відмову у позові, а також свідчить про часткове підтвердження доводів касаційної скарги Прокурора та є підставою для її часткового задоволення. 5.22. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на оцінці наданих учасниками справи доказів на підтвердження своїх вимог або заперечень, та на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. 5.23. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. 5.24. У свою чергу доводи відповідачів не спростовують неповноти дослідження судами зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржуваних Прокурором рішень. 5.25. У зв`язку з викладеним та з огляду на часткове підтвердження доводів Прокурора, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 6.3. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. 6.4. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 6.5. Ураховуючи обмеження, визначені зазначеною статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону. 6.6. В такий спосіб, оскільки за результатом касаційного перегляду справи Верховний Суд частково погоджується з відповідними доводами Прокурора, його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. 6.7. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази, встановити усі обставини, що входять до предмета доказування такого позову і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

7. Розподіл судових витрат 7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі № 902/1052/23 скасувати.

3. Справу № 902/1052/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко