Постанова 4874 № 902/1052/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року Справа №902/1052/23 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Зенюковій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 (повний текст - 16.02.2026) у справі №902/1052/23 (суддя Матвійчук В.В.) за позовом: Заступника Генерального прокурора (вул.Різницька, буд.13/15, м.Київ, 01011) в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрація (вул.Соборна, буд.70, м.Вінниця, 21050), Міністерства оборони України (просп.Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168) до: Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул.600-річчя, буд.68, м.Вінниця, 21027) до: Приватного підприємства "Особняк Центр" (вул.Стрілецька, буд.51, м.Вінниця, 21007) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця (вул.Стрілецька, буд.87, м.Вінниця, 21015) про визнання недійсним договору за участю представників: прокурор (апелянт) - Толстореброва О.О. (поза межами приміщення суду); від Вінницької облдержадміністрації - Годованюк А.О. (поза межами приміщення суду); від КЕВ м.Вінниця - Єзерська О.С. (в приміщенні Господарського суду Вінницької області); ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Вінницької області 08.08.2023 надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації та Міністерства оборони України до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватного підприємства "Особняк Центр" про визнання недійсним з моменту укладення договору №16/19 від 02.10.2019 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул.Чехова, 8 у м.Вінниця, укладеного між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватним підприємством "Особняк Центр". Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 у справі №902/1052/23 у задоволенні позову Заступника Генерального прокурора відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишено за прокурором. 08.10.2024 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду в задоволенні апеляційних скарг Міністерства оборони України та Заступника Генерального прокурора відмовлено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 у справі №902/1052/23 змінено, виклавши його мотивувальну частину у редакції постанови апеляційного суду. 09.09.2025 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційні скарги Заступника Генерального прокурора та Приватного підприємства "Особняк Центр" задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №902/1052/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник Генерального прокурора звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позов повністю. Прокурор стверджує, що місцевий суд неправильно встановив фактичні обставини справи, не дослідив належним чином докази та зробив висновки, які не підтверджуються матеріалами справи. На думку прокурора, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема положень ЦК України, Закону України «Про використання земель оборони», а також Порядків №296 і №715. Прокурор доводить, що суд першої інстанції помилково кваліфікував спірний договір як змішаний із елементами інвестиційного договору. Апелянт наполягає, що за своїм змістом цей правочин відповідає саме договору про спільну діяльність, оскільки сторони спільно реалізують будівельний проєкт, об`єднують ресурси та розподіляють кінцевий результат, а не здійснюють класичне інвестування з поверненням вкладень чи отриманням доходу. Прокурор наголошує, що в договорі відсутні визначальні ознаки інвестиційного договору, передбачені Законом України «Про інвестиційну діяльність», а висновки суду про наявність таких елементів зроблені без аналізу реального змісту прав та обов`язків сторін. Водночас саме правова природа договору як договору про спільну діяльність зумовлювала необхідність погодження його укладення за процедурою, визначеною Порядком №296. Апелянт зазначає, що жодних доказів отримання обов`язкових погоджень Кабінету Міністрів України та інших уповноважених органів для укладення такого договору матеріали справи не містять. Це, на його думку, є самостійною підставою для визнання договору недійсним. Окремо прокурор акцентує увагу на тому, що земельна ділянка є землею оборони, а тому її забудова могла здійснюватися виключно з дотриманням Порядку №715 - на конкурсних засадах та за умови включення ділянки до погодженого Кабінетом Міністрів України переліку. Апелянт вказує, що ділянка на вул.Чехова, 8 у м.Вінниці до такого переліку не входила, а відтак використання її для житлового будівництва із залученням небюджетних коштів суперечило законодавству. Прокурор також зауважує, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки доводам щодо порушення Порядку №715 та не мотивував відхилення цієї правової позиції, що свідчить про неповноту судового розгляду. Також прокурор вважає, що спірний договір суперечить інтересам держави, оскільки фактично призводить до вибуття контролю над державною земельною ділянкою та створює механізм передачі значної частини новозбудованого об`єкта приватному суб`єкту без належної законної процедури. На думку апелянта вимога про визнання договору недійсним є належною навіть за часткового виконання правочину, а питання наслідків недійсності може вирішуватися окремо, при цьому місцевий суд безпідставно поставив відсутність такої вимоги в основу відмови у позові. Скарга також містить зауваження, що суд першої інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 09.09.2025, зокрема, суд не дослідив належно питання часткового виконання договору та не дав оцінки відповідним доказам, чим порушив вимоги статті 316 ГПК України. Обґрунтовуючи свою позицію прокурор посилається на постанови суду касаційної інстанці щодо визначення правової природи договорів, застосування статей 203, 215, 228 ЦК України, обрання ефективного способу захисту та порядку використання земель оборони. На підставі викладеного прокурор просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23 про відмову у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 11.03.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області. 31.03.2026 матеріали справи №902/1052/23 надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.04.2026 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 20.04.2026 подати письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України. 19.04.2026 через систему «Електронний суд» Приватного підприємства «Особняк Центр» подало відзив на апеляційну скаргу. За доводами відповідача-2 апеляційна скарга не містить нових обставин чи доказів і фактично повторює доводи позову, яким уже надано оцінку судом першої інстанції; суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали справи, встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Незгода апелянта з цими висновками не є самостійною підставою для їх скасування. Відповідач-2 стверджує про безпідставність застосування Порядків №715 та №296 та посилається на відсутність передумов для застосування спеціальних процедур, що виключає можливість визнання правовідносин такими, що виникли з їх порушенням. Звертає увагу, що після укладення спірного договору сторони вживали заходів щодо впорядкування правового статусу земельної ділянки, зокрема у частині її можливого включення до переліку №666-р. Зазначені дії свідчать про належну поведінку сторін, спрямовану на приведення правовідносин у відповідність до наявних регуляторних механізмів. Посилання апелянта на наказ Міністерства оборони України №610 вважає безпідставним, оскільки: навіть за змістом зазначеного акта вимога щодо отримання доручення стосувалась будівництва за бюджетні кошти, тоді як у даному випадку застосовано іншу модель фінансування; на момент укладення договору наказ №610 втратив чинність. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що Подільське УКБ діяло в межах функцій замовника будівництва. На переконання відповідача-2 держава отримує 10% житлового фонду, будівництво здійснюється без залучення бюджетних коштів, проєкт спрямований на забезпечення житлом військовослужбовців. Станом на кінець 2025 року понад 2300 сімей військовослужбовців потребують житла. Визнання договору недійсним не відновлює інтерес держави, а перешкоджає його реалізації. Відповідач-2 звертає увагу, що формальне визнання договору недійсним без оцінки наслідків не відповідає критерію ефективності, а апелянт не обґрунтовує, яким чином обраний спосіб захисту відновлює право держави. Також зазначає, що на виконання договору вже здійснено: виготовлення проєктно-кошторисної документації; приведення містобудівної документації у відповідність; внесення змін до генерального плану за участю органів місцевого самоврядування. Ці дії є незворотними. На підставі викладеного відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23, а рішення суду першої інстанції без змін. 20.04.2026 через систему «Електронний суд» Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України подало відзив на апеляційну скаргу. Відповідач-1 стверджує, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим та ухваленим із належним дослідженням усіх доказів, а жоден із доводів апеляційної скарги не спростовує фактичної основи та правової логіки висновків суду першої інстанції. Основним аргументом відзиву є те, що спірний договір №16/19 від 02.10.2019 не може бути зведений лише до договору про спільну діяльність. Відповідач підтримує висновок суду про змішаний характер правочину - з елементами інвестиційного договору та договору про спільну діяльність, що відповідає його реальному економічному змісту. Подільське УКБ наголошує, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити конкретні обставини його незаконності саме на момент укладення, а не виходити з формального тлумачення окремих норм. Відповідач-1 посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності доведення конкретної невідповідності правочину закону. Спростовуючи доводи прокурора про порушення спеціального порядку, відповідач-1 зазначає, що Подільське УКБ діяло в межах наданих повноважень як визначений замовник будівництва на територіях військових містечок у м.Вінниці. Такий статус був закріплений відповідними рішеннями та погоджений на рівні Міністерства оборони України, місцевої влади та обласної адміністрації. У відзиві підкреслює, що земельна ділянка по вул.Чехова, 8 була включена до переліку об`єктів, визначених для житлової забудови, а тому твердження апелянта про відсутність належних рішень є необґрунтованими. Відповідач також наголошує, що зміни у законодавстві не могли автоматично припинити вже надані повноваження замовника будівництва. Також відповідач-1 вказує, що ПП «Особняк Центр» здійснило підготовчі, проєктні та організаційні дії, що підтверджує фактичне виконання правочину, а тому вимога про визнання договору недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності є неефективним способом захисту. На думку відповідача, цей висновок місцевого суду є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, незалежно від інших доводів сторін. Таким чином, навіть за наявності дискусії щодо правової природи договору, сам спосіб захисту обрано неналежно. Щодо посилань прокурора на статтю 228 ЦК України, відповідач фактично заперечує наявність порушення публічного порядку чи інтересів держави. Навпаки, він стверджує, що договір укладався за активної участі та підтримки державних органів, а тому не може вважатися таким, що суперечить державним інтересам. Також відповідач-1 звертає увагу на принцип «належного урядування», зазначаючи, що держава, вступаючи у договірні відносини, діє як рівноправний учасник цивільного обороту. Подальше оспорювання договору, укладеного за участю її ж органів, без належного врахування їхньої поведінки, суперечить принципам добросовісності та правової визначеності. Відповідач-1 підкреслює, що органи державної влади та місцевого самоврядування тривалий час сприяли реалізації забудови, інвентаризації земельної ділянки та організації проєкту. Тому держава не може ігнорувати власні попередні дії та перекладати ризики на іншу сторону договору. Щодо доводів про невиконання вказівок Верховного Суду у цій справі, відповідач вважає їх безпідставними, оскільки місцевий суд належним чином оцінив питання часткового виконання договору та дослідив відповідні докази. Відповідач-1 вважає, що апеляційна скарга прокурора є спробою переоцінити вже встановлені судом фактичні обставини без наведення переконливих правових підстав для скасування рішення. На підставі викладеного Подільське УКБ просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 21.04.2026 через систему «Електронний суд» Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України подало заяву. У заяві зазначає, що представником Подільського УКБ Міністерства оборони України 20.04.2026 було направлено відзив на апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 у справі №902/1052/23. Водночас 21.04.2026 було виявлено, що внаслідок технічних проблем під час завантаження документів у підсистемі Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи "Електронний суд" не було долучено, як додаток, лист відповідь Головного управління оборонних активів Міністерства оборони України на лист Головного управління військової юстиції від 28.10.2025 за №74/2090-сл щодо надання письмової позиції по справі №902/1052/23 посилання на який є у відзиві на апеляційну скаргу Посилаючись на викладене, а також те, що лист-відповідь Головного управління оборонних активів Міністерства оборони України на лист Головного управління військової юстиції від 28.10.2025 за №74/2090-сл щодо надання письмової позиції по справі №902/1052/23 відображає позицію Міністерства оборони України у справі, містить посилання на вагомі обставини у спірних правовідносинах, для правильного та об`єктивного вирішення спору, заявник просить суд вважати вказаний лист складовою частиною поданого Подільським УКБ Міністерства оборони України 20.04.2026 відзиву та долучити його до матеріалів справи. У судовому засіданні 27.04.2026 прокурор, представники Вінницької обласної військової адміністрації, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, надали пояснення по справі. Просили суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позов повністю. Представники Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Приватного підприємства "Особняк Центр" заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, надали пояснення по справі. Просили суд апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23 залишити без змін. У судовому засіданні судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками. Після переходу апеляційного суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, у відповідності до ст.219 ГПК України та з урахуванням складності справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів. Ухвалою від 27.04.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 30 квітня 2026 р. об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4 (ВКЗ). Доручено Господарському суду Вінницької області забезпечити представнику Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниця та представнику Приватного підприємства "Особняк Центр" участь у судовому засіданнів режимі відеоконференції. Забезпечено прокурору Офісу Генерального прокурора - Толсторебровій Олені, представнику Вінницької обласної державної адміністрації Годованюку Андрію Олександровичу, представнику Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України - Бляхарському Ярославу Станіславовичу, представнику Міністерства оборони України - Балтаку Дмитру Олеговичу участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. 30.04.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) за участі наступних учасників та їх представників: прокурор (апелянт) Толстореброва О.О.; від Вінницької облдержадміністрації - Годованюк А.О.; від КЕВ м.Вінниця - Єзерська О.С. Щодо заяви Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України про долучення листа-відповіді Головного управління оборонних активів Міністерства оборони України на лист Головного управління військової юстиції від 28.10.2025 за №74/2090-сл, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаної заяви, оскільки заявник у порядку статей 80, 269 ГПК України не довів неможливості подання цих документів саме до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. А тому, з огляду на відсутність підстав для долучення додатково поданих доказів, у даному випадку, колегія суддів переглядає справу за наявними у ній матеріалами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглядом матеріалів справи встановлено. На підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради депутатів трудящих від 28.12.1948 №116-024 Військовому містечку № НОМЕР_1 1977 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 360,8 га Б№000014, про що у книзі записів державних актів зроблено запис під №14 (т.1, а.с.44-48). Відповідно до спільного рішення Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства оборони України №34/203 від 08.12.1992, розпорядження виконкому міської Ради народних депутатів №293-р від 01.04.1993 створено комісію з інвентаризації земель оборонного відомства в межах м.Вінниця та здійснено інвентаризацію земель Міністерства оборони України на території міста Вінниці, зокрема земельної ділянки Квартирно-експлуатаційної частини м.Вінниця по вул.Чехова за результатами якої встановлено, що Вінницькою КЕЧ району використовується 6 га, за результатами чого складено відповідний акт з експлікацією земель Міністерства оборони України (т.1, а.с.49-51). З пояснювальної записки начальника відділу землекористування вбачається, що обчислення загальної площі при інвентаризації земель Вінницької КЕЧ району по вул.Чехова виконано графічно по матеріалах аерофотозйомки, по фактичному користуванню площа земельних ділянок складає 6,37 га згідно з додатком №3 (т.1, а.с.52). Із затвердженого Міністром оборони України 15.11.2004 рішення Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України від 15.11.2004 про надання права замовнику капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій та Рівненській областях замовнику вбачається, що Подільському управлінню капітального будівництва МО України, зокрема надано право на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України та реконструкцію фондів під житло у Вінницькій області: п. 16 - в\м №2, вул.Чехова, м.Вінниця (база Вінницької КЕЧ району) (т.1, а.с.215-216). 23.01.2008 створеною у відповідності до рішення Вінницької міської ради від 18.06.2004 №700, від 17.02.2006 №1683, від 04.07.2006 №206, від 28.04.2007 №1001 комісією, за клопотанням та за участю замовника - Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , передбаченої для розміщення другої черги комплексної житлової забудови. За результатом вказаного обстеження складено акт вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої для розміщення другої черги комплексної житлової забудови по вул.Чехова - пров.Маркса від 23.01.2008 згідно якого комісією зроблено висновки, що обстежена ділянка придатна для розміщення другої черги комплексної житлової забудови (т.1, а.с.218-219). 18.11.2008 директор Департаменту будівництва Міністерства оборони України звернулася до Вінницького міського голови із листом №227/8/4335 у якому з метою забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України просила надати дозвіл Подільському управлінню капітального будівництва МО України на проектування житлових будинків на 2000 квартир на земельній ділянці першого, другого та третього кварталів проекту детального планування району "Східний" по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 15,0 га під будівництво, а також просила погодити місця розташування об`єктів комплексної забудови (ІІ черги бази КЕВ) по АДРЕСА_1 та надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки та зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки із земель оборони на землі житлового будівництва (т.1, а.с.221). У грудні 2008 року (реєстрація в адміністративному департаменті МОУ №14028/з від 09.12.2008) замовником-забудовником - Міністерством оборони України в особі Департаменту будівництва Міністерства оборони України та Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України згідно рішення наради з питань комплексної забудови житла для сімей військовослужбовців Міністерства оборони України, спільного виконання Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, затвердженої Указом Президента України від 27.12.2005 №186-25т/2005 на землях військових містечок м. Вінниці на 2008-2011 роки було ухвалено перспективний план комплексної забудови житла для сімей військовослужбовців Міністерства оборони України на землях військових містечок м.Вінниці на 2008-2011 роки. Вказане рішення спільно підписано заступником міністра оборони України, директором департаменту будівництва Міністерства оборони України, начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та затверджено Міністром оборони України, Головою Вінницької обласної державної адміністрації, Вінницьким міським головою. Згідно зазначеного рішення єдиним замовником будівництва на територіях військових містечок м.Вінниці визначено Міністерство оборони в особі Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Для виконання поставлених завдань вирішено Міністерству оборони України надати пропозиції Вінницькій міській раді щодо зміни цільового призначення зокрема земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 (ІІ черга бази КЕВ, м.Вінниці). Зі змісту додатка до вказаного рішення вбачається, що до переліку військових містечок частин, підприємств та установ Міністерства оборони України, які розташовані на території м.Вінниця (по яких прийнято рішення про виділення під житлову забудову) віднесено виробничо-складську базу КЕВ м.Вінниці, військове містечко № НОМЕР_1 (ІІ черга) (4,9 га) (т.1, а.с.222-225). З метою виконання завдань покладених на Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України щодо здійснення проектування, залучення: коштів інвесторів у будівництво та придбання житла, у спорудження інженерних комунікацій та об`єктів іншого призначення; пайових внесків інвесторів у будівництво разом з житлом, споруд соціально-побутового, торговельного та інших призначень; кредитних позик від інвесторів на житлове будівництво та інших джерел інвестування у встановленому чинним законодавством порядку останнім (Подільським УКБ) прийнято наказ №41 від 31.12.2015 "Про затвердження складу конкурсної комісії Подільського УКБ МО України у 2016 р." (т.1, а.с.85). 18.11.2016 Подільське УКБ звернулося до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України із листом в якому, зазначило про будівництво Подільським УКБ у 2004-2008 роках 1-ї черги забудови бази КЕВ м.Вінниця по вул.Чехова, 8 та серед іншого, просило дозвіл по залученню небюджетних коштів на будівництво житла у Вінницькому гарнізоні (т.1, а.с.227, 228). Листом від 16.12.2016 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України повідомило про підтримання ініціативи щодо залучення небюджетних джерел фінансування на будівництво житла на усіх земельних ділянках (зокрема і по вул. Чехова) (т.1, а.с.230). Також у вказаному листі Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України зазначило, що з метою прискорення отримання Міністерством оборони України квартир, при укладенні угод необхідно по мірі можливості передбачати передачу частки інвестиційного внеску наперед, до завершення будівництва, а також про те, що зважаючи на значний обсяг інвестицій та підготовчих робіт, доцільно першочергово розпочати будівництво по вул. Чехова з оформленням земельних ділянок під будівництво житла (у т.ч. друга черга забудови бази КЕВ м.Вінниці та мкр."Східний"). У 2016 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці для розміщення та постійної діяльності інших, створених відповідно до законів України, військових формувань м.Вінниця, вул. Чехова, 8 (т.3, а.с.73-120). Із протоколу оцінки конкурсних пропозицій по будівництву багатоповерхових будинків на земельній ділянці по вул.Чехова, 8, у м.Вінниця вбачається, що 19.12.2016 Подільським УКБ за результатами проведеного конкурсу визначено конкурсну пропозицію ПП "Особняк Центр" з будівництва багатоповерхових житлових будинків на земельній ділянці по вул. Чехова. 8 у м. Вінниці найкращою (т.1, а.с.86). 22.02.2017 Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України видано окреме доручення ТВО начальника управління будівництва та придбання житла ГКЕУ ЗСУ, начальнику КЕВ м.Вінниця, ТВО начальника Подільського УКБ МО України (т.1, а.с.231). Вказаним окремим дорученням, з метою забезпечення житлом військовослужбовців Вінницького гарнізону, здійснення заходів щодо подальшого будівництва на земельній ділянці по вул. Чехова, 8 (база КЕВ) та визначення можливості та умов передислокації виробничої бази ДП МОУ 55 УНР, поставлено вимогу начальнику КЕВ м. Вінниця видати наказ, яким створити робочу групу з перевірки технічного стану та придатності щодо подальшої експлуатації інженерних мереж існуючих будівель та споруд на території виробничої бази ДП МОУ 55 УНР по вул. Чехова, м. Вінниця (далі робоча група). До складу робочої групи включити головного інженера спеціалістів відділів, бухгалтерії, а також Подільського УКБ та ДП МОУ 55 УНР (за погодженням). У період з 27.02.2017 по 10.03.2017 організувати роботу перевірки технічного стану будівель, умов розміщення підрозділів КЕВ, повести розрахунки кількості матеріально-технічних та фінансових ресурсів необхідних для передислокації та терміни її проведення. У свою чергу рішенням Вінницької міської ради від 29.03.2019 №1697 Квартирно-експлуатаційному відділу м.Вінниця (додаток 3) надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 6 га по вул.Чехова, 8 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України (т.1, а.с.58-63). 02.10.2019 між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - сторона 1) на підставі Положення про Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України №24 від 17.06.2003 року (зі змінами), з однієї сторони та Приватним підприємством "Особняк Центр" (далі - сторона 2), з метою будівництва багатоповерхових житлових будинків по вул. Чехова,8 у м.Вінниця (далі - об`єкт) укладено договір № 16/19 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул.Чехова,8, у м.Вінниця (далі - Договір) (т.1, а.с.40-43). Як погоджено пунктом 1.1 Договору предметом цього договору є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків по вул.Чехова, 8 у м.Вінниці, надалі "об`єкт", передача стороною 1 стороні 2 передбачених цим договором частини функцій замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності. Для цього стороні 2 надається право укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна (квартири та ін.), яке буде створено в майбутньому, із юридичними та фізичними особами, приймати від них оплату, виконувати будівельно-монтажні роботи та інші зобов`язання, оформлення права власності згідно умов укладених договорів. Вартість частини об`єкта (право власності сторони 2 на частину об`єкта) вважатиметься оплаченою стороною 2 у повному обсязі через інвестування стороною 2 у будівництво об`єкта і виконання стороною 2 частини функцій замовника. Пунктом 1.2 Договору погоджено, що сторона 2, здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить у межах цього договору всі необхідні юридичні дії та укладає на власний розсуд будь-які правочини, спрямовані на проектування та будівництво об`єкта, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, та несе за них повну відповідальність відповідно до законодавства України. Згідно з п.1.5 Договору сторона 1 передає, а сторона 2 бере на себе зобов`язання здійснювати частину функції замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкт будівництва та його частини, визначені виключно цим договором, зокрема, але не обмежуючись, а саме: - отримання дозвільних документів, необхідних для будівельно-монтажних (будівельних) робіт, користування під час проведення робіт з будівництва об`єкта будівництва електроенергією, газом, водою від існуючих джерел відповідно до проектно-кошторисної документації на підставі укладених договорів та передачі цих дозвільних документів підрядникам (пункт 1.5.1 Договору); - укладання будь-яких угод на виконання цього договору з підрядниками, субпідрядниками, проектними організаціями, міськими службами, постачальниками будівельних матеріалів, обладнання та комплектуючих на умовах, визначених Стороною 2 на власний розсуд (пункт 1.5.2 Договору); - забезпечення організації та управління будівництвом об`єкта (пункт 1.5.3 Договору); - здійснення розрахунків за виконання будівельно-монтажних (будівельних) та спеціальних робіт (пункт 1.5.4 Договору); - забезпечення фінансування для здійснення авторського та технічного нагляду за будівництвом об`єкта будівництва, а також контролю за якістю будівельних матеріалів, будівельно-монтажних (будівельних) та спеціальних робіт на об`єкті будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної (проектної) документації (пункт 1.5.5 Договору); - здійснення контролю вартості та обліку робіт, які виконуються залученими організаціями, через підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою № КБ-2в та довідок виконаних будівельних робіт за типовою формою №КБ-3 (пункт 1.5.6 Договору); - підготовка виконавчої та іншої документації для прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію (пункт 1.5.7 Договору); - забезпечення введення об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання документів, що засвідчують відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам законодавства України (пункт 1.5.8 Договору); - отримання сертифікату відповідності (або іншого, передбаченого законодавством документа), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта (пункт 1.5.9 Договору); - укладення будь-якого виду правочинів в порядку встановленому законодавством, спрямованих на реалізацію об`єктів нерухомого майна в об`єкті будівництва або майнових прав на ці об`єкти в межах частини об`єкту будівництва, що належить стороні 2 (пункт 1.5.10 Договору). Пунктом 2.1 Договору встановлено, що проектна загальна площа житла об`єкта будівництва орієнтовно складає 31473,0 кв.м. Фактична площа об`єкта буде встановлена на підставі обмірів, виконаних сертифікованим спеціалістом з технічної інвентаризації (виготовлення технічної, документації на нерухомість) після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію. Обов`язок виготовлення технічної документації на об`єкт покладається на сторону

2. Відповідно до п.2.2 Договору плановий термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію почергово IV квартал 2023 року. Як встановлено п.2.3 Договору погоджено, що об`єкт буде розміщено на земельній ділянці орієнтовною площею 4,0725 та, що розташована по вул.Чехова, 8 (виробнича база КЕВ м.Вінниця). Пунктом 3.1 Договору погоджено, що обсяг інвестицій визначає сторона 2 після коригування проектної документації, виконання договору підряду з капітального будівництва об`єкта, інших витрат сторони 2, що безпосередньо або опосередковано пов`язані з будівництвом, та повинен бути достатнім для спорудження і введення в експлуатацію запроектованого об`єкта будівництва. Сторона 1, за довіреністю Міністерства оборони України, має пріоритетне право участі у фінансуванні будівництва об`єкту за умови передбачення та виділення фінансового ресурсу на будівництво цього об`єкту у відповідному бюджетному році за рахунок державних капітальних вкладень за бюджетною програмою КПКВ 2101190 "Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України. При цьому кількість квадратних метрів загальної площі цього житла, що підлягає отриманню стороною 1 після завершення будівництва, визначається за опосередкованою вартістю новозбудованого житла для Вінницької області, яка встановленим порядком визначена Мінрегіоном на момент здійснення фінансування (пайового внеску). За умовами пункту 3.2 Договору об`єкт будівництва в частках визначених цим договором передається у власність впродовж 30-ти робочих днів після дня введення об`єкта будівництва в експлуатацію, у встановленому законодавством України порядку. Як погоджено у п.3.4 Договору, після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі та розподілу об`єкту стороні 1 підлягає безумовному отриманню 10% загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України, що складає 3147,3 кв.м. житла, за ціною визначеною опосередкованою вартістю новозбудованого житла у Вінницькій області, конкретний перелік квартир, що передаються, буде визначено після проходження експертизи проекту, як додаток № 1 до цього договору. При цьому якісний стан зазначеного житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам (під "ключ"). Номера квартир, їх площі, кількість кімнат, поверхи, на яких вони розташовані, оформляється додатком до даного договору та уточнюються за даними обмірів згідно технічної документації на об`єкт додатковим договором, які є невід`ємною частиною даного договору. У пункті 3.5 Договору визначено, що у якості компенсації витрат пов`язаних з організацією та супроводженням будівництва багатоквартирних житлових будинків по вул.Чехова 8 сторона 2 зобов`язується перерахувати стороні1 кошти в сумі 250 тис. грн. Перший внесок сторона 2 сплачує стороні 1, у розмірі 50 тис. грн на протязі 10-ти банківських днів з дня підписання вказаного договору за письмовим (електронною поштою) зверненням сторони

1. Залишок компенсаційних виплат здійснюється стороною 2 в терміни та обсягах за погодженням сторін. За умовами пункту 3.7 Договору за домовленістю сторін по окремому договору сторона 2 зобов`язується перераховувати стороні 1 кошти за здійснення технічного нагляду за будівництвом в обсязі 0,5 % від вартості будівельних робіт по гл.1-9 зведеного кошторисного розрахунку. Пунктом 3.8 Договору встановлено, що після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта приймання-передачі та розподілу об`єкту сторона 2 набуває право власності на весь об`єкт без врахування тієї частини, яка за умовами цього договору передається стороні

1. Акт приймання-передачі та розподілу, які стосуватимуться переходу права власності на об`єкт до сторони 2, повинні містити відмітку про те, що вартість об`єкта оплачена стороною 2 у повному обсязі через інвестування стороною 2 у будівництво об`єкта за рахунок своїх інвестицій і виконання нею функцій замовника. Як погоджено пунктом 4.1 Договору, сторона 2 має право зокрема: - самостійно укладати договори підряду, субпідряду, та інші договори з контрагентами (пункт 4.1.1 Договору); - залучати співінвесторів до фінансування об`єкта будівництва в порядку визначеному законодавством (пункт 4.1.2 Договору); - контролювати силами власної технічної служби хід будівництва, у тому числі дотримання під час будівництва субпідрядними організаціями вимог Державних будівельних норм, умов підрядних договорів, проектної документації (пункт 4.1.3 Договору); - вимагати від сторони 1 підписання документів, передбачених законодавством України по будівництву об`єкта, що стосуються початку, завершення будівництва, а також безпосередньо самого процесу будівництва (пункт 4.1.4 Договору); - за власний рахунок за погодженням сторони-1 на підставі отриманих містобудівних умов і обмежень та технічних умов розробити проектно-кошторисну документацію об`єкту, провести її експертизу та отримати відповідні дозвільні документи на початок будівельних робіт (пункт 4.1.8 Договору). Відповідно до п.4.3 Договору сторона 2 не має права без згоди сторони 1 переоформити право землекористування. Пунктом 4.4 Договору встановлено, що сторона 2 зокрема зобов`язана: - повідомляти сторону 1 на її вимогу про хід виконання умов договору (пункт 4.4.2 Договору); - здійснювати інвестування за договором в обсягах, строки та на умовах, визначених цим договором (пункт 4.4.4 Договору); - при потребі укласти договір на проектування з ліцензованою організацією, забезпечити за власний рахунок коригування проектної документації на об`єкт, проведення її експертизи та затвердження, а також належним чином оформити дозвіл (декларацію) на виконання будівельних робіт (пункт 4.4.5 Договору); - забезпечити погашення витрат замовника, а також провести інші розрахунки щодо оплати проектних робіт, експертизи проекту, технічного обстеження, технічних умов, тощо (пункт 4.4.9 Договору). Відповідно до пунктів 4.5, 4.5.2 Договору сторона 1 має право на оплату попередньо письмово узгоджених зі стороною 2 витрат, пов`язаних з виконанням функцій замовника на умовах, встановлених цим договором. За умовами пункту 4.6 Договору сторона 1 зокрема зобов`язана: - передати після набрання чинності цим договором протягом десяти робочих днів стороні 2 за актом будівельний майданчик, всю наявну у замовника документацію для будівництва об`єкта (земельну, технічну, дозвільну) (пункт 4.6.1 Договору); - передавати стороні 2 будь-які документи, необхідні для виконання функцій замовника за цим договором не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту отримання письмового запиту сторони 2 (пункт 4.6.3 Договору); - виконувати всі обов`язки, передбачені цим договором, додатками до нього, а також ті, що ними не передбачені, але випливають зі змісту відносин між сторонами, які необхідні для проектування, будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва (пункт 4.6.4 Договору). Як передбачено п.5.2 Договору, сторона 2 повністю несе ризик втрати чи пошкодження об`єкта з дати набрання чинності цим договором і до повного його виконання у межах внесених нею інвестицій. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору (пункт 6.1 Договору). Відповідно до пункту 6.5 Договору сторони підтверджують, що вони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору і жодна з них не буде посилатися після укладення договору не недосягнення згоди з істотних умов договору як на підставу для визнання його неукладеним або недійсним. Як погоджено у п.п.6.6, 6.7, Договір підпорядковується та тлумачиться згідно з правом України. Сторони підтверджують наявність у них такого обсягу правосуб`єктності, який необхідний для укладення та виконання договору, включаючи наявність у представників сторін достатніх повноважень. Рішенням Вінницької міської ради від 22.05.2020 №2267 (додаток 4) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель по вул.Чехова, 8 у м.Вінниця та віднесено земельну ділянку площею 4,0725 га з кадастровим номером 0510100000:01:052:0013 до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням "для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України" (т.1, а.с.64-74). Додатковим договором №1 від 10.07.2020 внесено зміни до Договору (т.2, а.с.277-278), зокрема, Договір доповнено п.2.4.2, згідно якого земельна ділянка має бути внесена в термін до 30.03.2021 до переліку земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей із залученням небюджетних коштів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 №666. Як вбачається з рішення Вінницької міської ради від 30.09.2022 №1231 "Про перейменування вулиць, провулків, проїздів, тупиків, площ у місті Вінниці", вулицю Чехова перейменовано у вулицю Гетьмана Мазепи (т.1, а.с.75-81). Прокурор у поданій позовній заяві доводить, що Договір №16/19 від 02.10.2019, укладений між Подільським УКБ МО України та ПП "Особняк Центр" щодо будівництва багатоповерхових житлових будинків по вул.Чехова, 8 у м.Вінниці, укладено з порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, а саме статей 21, 77, 84, 102-1, 122 Земельного кодексу України, статей 92, 203, 237, 238 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про використання земель оборони", а також Порядків №715 та №296, у зв`язку із зазначеним прокурор вважає, що наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним відповідно до частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, враховуючи вказівки Верховного Суду у цій справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне: Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки позивачі належним чином не здійснили захист інтересів держави в спірних правовідносинах. Вказаний висновок ґрунтується на листах Офісу Генерального прокурора до Вінницької обласної військової адміністрації від 31.05.2023 та 22.06.2023, до Міністерства оборони України від 23.06.2023, надісланих у зв`язку з виявленими порушеннями вимог законодавства щодо незаконності розпорядження та користування землями оборони, а також листів від 28.07.2023 до зазначених органів про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду. Також, колегія суддів приймає до уваги, що вказаний вище висновок щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави не спростовувався і не визнавався помилковим у постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у цій справі №902/1052/23. По суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. За змістом ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору та його правова природа не залежать від назви. Правова природа договору визначається з огляду на його зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (узгоджується із постановою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.05.2023 у справі №910/7975/21, постановою Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, постановою Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі). Верховний Суд зазначає, що різноманітність форм та видів договорів вимагає їх певного впорядкування, а отже, і класифікації, яка здійснюється за різними ознаками. Вид договору визначається за специфікою матеріальних відносин, що опосередковуються договором, або колом юридичних умов, об`єктивно необхідних для утворення певного договірного зобов`язання. Водночас, законодавець закріпив в Цивільному кодексі України такий інститут договірного права як інститут змішаного договору (ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 18.05.2023 у справі №910/7975/21 сформулював висновок про те, що змішаний договір є юридично-технічним інструментом інтеграції, завдяки якому можна уникнути дроблення регулювання договірних відносин їх учасниками, коли необхідно досягти відповідної мети; у будь-якому змішаному договорі можуть бути зафіксовані такі умови, які доповнюють, уточнюють одна одну, але у жодному разі не є взаємовиключними, так само як і юридичні цілі договорів, що об`єднуються (правовий результат, на який спрямована воля сторін) не можуть бути суперечливими. Якщо укладений договір опосередковує різнорідні відносини (два або більше їх різновидів) та об`єднує умови, об`єктивно необхідні для формування єдиного зобов`язання за рахунок різних типів зобов`язань, такий договір є змішаним. З урахуванням вищевикладеного вбачається, що сторони вправі укласти договір, який містить елементи двох і більше договорів, тобто змішаний договір. Відповідно до статей 1, 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права (ч.1 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"). Інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами (ч.3 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"). Як передбачено ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Згідно із ст.1131 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Статтею 1132 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Як передбачено ч.1 ст.1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), у тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички, вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Здійснюючи системне тлумачення положень Закону України "Про інвестиційну діяльність" та статей 1130, 1131 Цивільного кодексу України, суд виходить із того, що інвестиційна діяльність (у широкому сенсі) може здійснюватися на підставі договору і може бути кваліфікована як спільна господарська діяльність, яка здійснюється шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників задля досягнення визначеної ними мети діяльності (створення прибутку та/або досягнення соціального ефекту). Оскільки інвестиційна діяльність здійснюється не за галузевим принципом, а може стосуватися будь-якої галузі та сфери економіки, то договір, який опосередковує інвестиційну діяльність, може бути змішаним, тобто містити положення різних видів господарських договорів залежно від предмета й цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном тощо). У разі якщо зі змісту конкретного договору (незалежно від того, як він поіменований сторонами) вбачається, що він містить ознаки договору про спільну діяльність, на відносини сторін поширюються загальні норми Цивільного кодексу України про спільну діяльність та інших актів законодавства, якими встановлено спеціальні норми про спільну діяльність, розраховані на певне коло суб`єктів господарювання. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2023 у справі №910/7975/21. Як правильно зазначив суд першої інстанції, із аналізу умов спірного договору вбачається, що його сторони об`єднали свої вклади для досягнення спільної господарської мети - будівництва багатоквартирних житлових будинків. Зокрема, Подільське УКБ внесло вклад у вигляді земельної ділянки, переданої під забудову, а також делегувало ПП "Особняк Центр" функції замовника будівництва. Натомість ПП "Особняк Центр" здійснило фінансування проєкту шляхом внесення грошових коштів відповідно до умов договору з подальшим розподілом результатів спільної діяльності, а саме: Подільському УКБ - 10% загальної площі квартир збудованого об`єкта нерухомості, решта площі - ПП "Особняк Центр". Таким чином, з урахуванням наведеного та умов спірного договору, суд дійшов висновку, що зазначений Договір має ознаки змішаного договору, оскільки поєднує елементи інвестиційного договору (зобов`язальні правовідносини у сфері інвестування) та договору про спільну діяльність. Вказане зумовлено тим, що сторони діють спільно для досягнення визначеної мети без створення юридичної особи та не перебувають між собою у класичному зобов`язальному співвідношенні "боржник - кредитор". Подібні висновки щодо кваліфікації аналогічних за змістом договорів як договорів про спільну діяльність містяться у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №910/4501/17, від 20.06.2023 у справі №922/2952/21 та від 07.11.2023 у справі №910/5188/22. Колегія суддів погоджується з наведеним вище, та вважає безпідставними твердження апелянта про помилковість вказаного висновку суду першої інстанції. Також, колегія суддів приймає до уваги, що вказаний вище висновок не спростовувався і не визнавався помилковим у постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у цій справі №902/1052/23. При цьому, Верховний Суд, скасовуючи рішення та постанову судів попередніх інстанцій у справі №902/1052/23 та направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу на необхідність належного дослідження обставин виконання або часткового виконання спірного договору, а також оцінки доводів сторін щодо фактичного виконання його умов. Згідно з ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до ч.ч.1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15). Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (п.п.74-78, 101, 103, 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц). Положеннями статей 215 та 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та від 09.09.2021 у справі №925/1276/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц вказала, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України). На вказану вище позицію у подібних правовідносинах також звернула увагу судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.05.2023 у справі №910/7975/21. Разом з цим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача". Вказаний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №906/633/21. Цивільний кодекс України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним. За змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16). Суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину. Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21. Отже, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Натомість, у випадку звернення з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду Вінницької області від 03.05.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №902/1052/23 та направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 09.09.2025 звернув увагу на необхідність належного дослідження обставин виконання або часткового виконання спірного договору, а також оцінки доводів сторін щодо фактичного виконання його умов. З пояснень ПП "Особняк Центр" та наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем-2 вчинялися дії, спрямовані на реалізацію умов Договору, зокрема виготовлення містобудівних розрахунків (ескізних проєктів), формування земельної ділянки та підготовка документації для отримання містобудівних умов та обмежень. Як правильно зауважив суд першої інстанції, виготовлення ПП "Особняк Центр" містобудівних розрахунків саме по собі свідчить про вчинення дій на виконання Договору, водночас відсутність їх прийняття уповноваженим замовником у зв`язку з невідповідністю вимогам чинних державних будівельних норм або наявністю недоліків не може автоматично свідчити про повне невиконання спірного договору. Тому, як правильно виснував суд першої інстанції, доводи прокурора про те, що виготовлені ескізні проєкти не вплинули на стан виконання Договору та не підтверджують його виконання або понесення витрат, оскільки не були використані для отримання та затвердження містобудівних умов і обмежень, не заслуговують на увагу. Сам факт невикористання документації на подальших стадіях реалізації проєкту не спростовує обставин її виготовлення та вчинення відповідачем відповідних підготовчих дій. Окрім цього, відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 07.06.2023 встановлено, що земельна ділянка огороджена та охороняється, при цьому будівництво не розпочато і не здійснюється. Однак сам по собі факт нерозпочатого будівництва не є достатньою підставою для висновку про повне невиконання умов спірного договору, оскільки початок будівельних робіт можливий лише після розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, отримання містобудівних умов та обмежень, а також оформлення дозвільних документів у порядку, встановленому законодавством. Разом з тим, за доводами прокурора та вбачається з листа Міністерства оборони України від 20.11.2025 №220/74/ВихЗПІ/239, проектно-кошторисну документацію на об`єкт не розроблено, дозвільні документи на виконання будівельних робіт не отримано, а фактичні будівельні роботи не здійснювались. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що вказані обставини свідчать про недосягнення кінцевого результату, передбаченого договором, однак самі по собі не підтверджують повної відсутності будь-якого його виконання та не спростовують факту здійснення підготовчих дій. Щодо розроблення "Містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками запланованого об`єкта: ескізний проєкт", суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідна документація виготовлена ПП "Особняк Центр" та підписана від імені замовника і проєктної організації однією особою - Коцагою С.О., який є керівником ПП "Особняк Центр". Таким чином, відповідач здійснював розроблення документації власними силами (у формі самопідряду). Прокурор стверджував, що договірні ціни на виконання проєктних, науково-проєктних та вишукувальних робіт від 29.11.2019 та 15.09.2021 складені односторонньо ПП "Особняк Центр", а відтак не доводять фактичного витрачання власних коштів на виконання Договору №16/19 від 02.10.2019. Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, сам по собі односторонній характер оформлення розрахункових документів не свідчить про відсутність виконання відповідних робіт та не спростовує факту здійснення підготовчих заходів. Зазначені документи підтверджують обсяг запланованих і виконаних проєктних дій, а їх оформлення власними силами відповідача не позбавляє такі дії юридичного значення. Розроблення документації власними ресурсами (у формі самопідряду) не виключає понесення витрат. Виконання проєктних та вишукувальних робіт передбачає залучення трудових, інтелектуальних та організаційних ресурсів, що саме по собі є витратами суб`єкта господарювання, а результат таких робіт має грошову цінність. Водночас, колегія суддів погоджується, що відсутність подальшого використання виготовленої документації для отримання містобудівних умов та обмежень і розроблення проектно-кошторисної документації свідчить про незавершеність виконання зобов`язань та недосягнення кінцевого результату, передбаченого Договором. При цьому, у поясненнях, поданих до суду 07.11.2023 та 10.11.2025, ПП "Особняк Центр" зазначило про вчинення з моменту укладення Договору низки дій спільно з Подільським УКБ МОУ та КЕВ м.Вінниці, спрямованих на реалізацію його умов. Зокрема, за участі МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури" Вінницької міської ради було виготовлено технічну документацію та сформовано земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера та внесенням відомостей до Державного земельного кадастру; вжито заходів щодо усунення помилки, допущеної державним реєстратором під час реєстрації земельної ділянки; виготовлено топографічну зйомку масштабу 1:500 з отриманням необхідних погоджень у відповідних комунальних та державних установах. Також спільно з Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради підготовлено та проведено зміни до плану зонування геопросторової частини генерального плану м. Вінниці з метою приведення його у відповідність до намірів забудови та вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Проєктним відділом ПП "Особняк Центр" розроблено містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкта "Будівництво житлового комплексу з багатоквартирних житлових будинків з нежитловими приміщеннями громадського призначення по вул.Чехова, 8 у м.Вінниці" з урахуванням вимог державних будівельних норм та необхідності проєктування дитячого садка. Крім того, здійснювалася робота з адаптації проєктно-кошторисної документації до змінених ДБН, а також вживалися заходи щодо включення земельної ділянки до переліку земель оборони, на яких планується будівництво житла (розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 №666-р), та приведення її цільового призначення у відповідність до намірів забудови. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про здійснення відповідачем комплексу підготовчих організаційних і проєктних заходів, спрямованих на реалізацію умов Договору. Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що ПП "Особняк Центр" здійснило часткове виконання Договору у вигляді підготовчих проєктних та організаційних дій, спрямованих на реалізацію його умов, однак кінцевого результату, передбаченого договором, досягнуто не було. При цьому, прокурором заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору про будівництво багатоквартирних житлових будинків №16/19 від 02.10.2019. Водночас вимога про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про застосування двосторонньої реституції або інших майнових наслідків, у позовній заяві відсутня. За доводами прокурора виконання спірного договору не розпочато, земельну ділянку під будівельний майданчик не передано, а тому підстав для застосування двосторонньої реституції немає. Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, такі доводи не узгоджуються з установленими обставинами щодо вчинення відповідачем підготовчих дій на виконання договору, що свідчить про його часткове виконання. За таких обставин колегія суддів погоджується, що визнання договору недійсним без одночасного вирішення питання про застосування наслідків недійсності правочину не забезпечує реального та ефективного поновлення майнових прав та інтересів держави, оскільки не визначає правових наслідків уже вчинених сторонами дій. Таким чином, у випадку повного або часткового виконання правочину позовна вимога про визнання його недійсним може вважатися ефективним способом захисту лише за умови її поєднання з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Оскільки прокурором відповідної вимоги не заявлено, колегія суддів вважає правомірним висновок про відмову у задоволенні позову в частині визнання договору №16/19 від 02.10.2019 недійсним з підстав обрання неефективного способу захисту інтересів держави, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові. Водночас, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21(12-35гс23), у випадку, коли правочин визнано недійсним, застосування реституції є обов`язком суду, який ухвалив таке рішення, не підлягає застосуванню у даному спорі, оскільки такий висновок не є релевантним до конкретних правовідносин у розглядуваній справі. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14). Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обрання прокурором неналежного та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. При цьому, Господарський суд Вінницької області врахував зауваження та вказівки Верховного Суду, вказані у постанові від 09.09.2025 у цій справі №902/1052/23. Колегія суддів також звертає увагу на непослідовну позицію Міністерства оборони України. Зокрема, під час первісного розгляду позову Міністерство оборони України підтримувало позовні вимоги прокурора. При цьому, під час нового розгляду справи у суді першої інстанції Міністерство оборони України у поясненнях від 25.11.2025 зазначило, що позовні вимоги прокурора не відповідають інтересам Міністерства оборони України, оскільки станом на 01.07.2025 на загальній житловій черзі у Вінницькому гарнізоні перебуває 2388 військовослужбовців, що свідчить про зростаючу потребу у житлі для військовослужбовців. Міністерство оборони України вказало, що одним із шляхів реалізації соціального захисту військовослужбовців, зокрема у сфері забезпечення житлом, є інвестиційне будівництво за небюджетні кошти. Крім того, Міністерство оборони звернуло увагу на наявні висновки Верховного Суду, згідно із якими неприпустимим є збіг держави у спірних правовідносинах в одній особі, у даному випадку - позивача (Міністерство оборони України) та відповідача (Подільське УКБ Міністерства оборони України). Наразі Міністерство оборони України знову підтримує позовні вимоги прокурора. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17) Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Вінницької області від 05.02.2026 у справі №902/1052/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Миханюк М.В. у період з 04.05.2026 по 07.05.2026, повний текст постанови складено 08.05.2026. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Миханюк М.В. Суддя Романюк Ю.Г.