Постанова 4876 № 904/4841/22 (904/552/26)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/4841/22 (904/552/26) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 (ухвалене суддею Суховаровим А.В. у м. Дніпрі, повне рішення складене 20.04.2026) у справі № 904/4841/22 (904/552/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (село Українка, Криничанський район, Дніпропетровська область) до ОСОБА_1 (м. Дніпро) про стягнення заборгованості в межах справи № 904/4841/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" (село Українка, Криничанський район, Дніпропетровська область) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (село Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область), ВСТАНОВИВ: У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка" в особі арбітражного керуючого Микитюка А.І. (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) заборгованості у розмірі 102 695 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у процесі ліквідаційної процедури ТОВ "Українка" виявлено, що у 2021 році ТОВ "Українка" чотирма траншами здійснило оплати на картковий рахунок відповідача на загальну суму 102 695 грн 00 коп., із однаковими призначеннями платежів "видача коштів під звіт на закупівлю СГ продукції без ПДВ". Так, позивач здійснив перерахування грошових коштів відповідачу без належних правових підстав, оскільки жодного правочину між сторонами не існувало, як і не існувало іншого юридичного факту, наслідком якого стало б набуття відповідачем у власність 102 695 грн 00 коп. Таким чином відповідач має повернути позивачу безпідставно набуте майно, яким є грошові кошти у вказаній вище сумі. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі №904/4841/22 (904/552/26): - позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" задоволено; - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" грошові кошти у розмірі 102 695 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.. Рішення обґрунтовано наступним: - ТОВ "Українка" за відсутності правової підстави (юридичного факту) здійснено переказ грошових коштів на рахунок відповідача на загальну суму 102 695 грн 00 коп. відповідно до платіжних інструкцій № 8969 від 09.04.2021, № 545 від 09.04.2021, № 544 від 09.04.2021, № 8971 від 09.04.2021; - такі дії щодо переказу грошових коштів призвели до збільшення майна відповідача та одночасно зменшили обсяг майна у ТОВ "Українка", що є умовою безпідставного збагачення; - враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів позивача про безпідставне набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 102 695 грн 00 коп., що призвело до зменшення майна банкрута ТОВ "Українка". Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 50129 від 08.05.2026), в якій просить: - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 по справі №904/4841/22 (904/552/26) скасувати; - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; - здійснювати розгляд даної апеляційної скарги за участю представника відповідача. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: - у відповідача з ТОВ "Українка" були усні домовленості щодо закупівлі сільськогосподарської продукції для діяльності товариства, що є розповсюдженою практикою серед сільськогосподарських підприємств, що обумовлено купівлею продукції у приватних осіб та повністю відповідає Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148; - отримання відповідачем від ТОВ "Українка" грошових коштів у сумі 102 695 грн 00 коп. не заперечується скаржником; - через зміну планів відповідача та домовленостей між сторонами, не здійснивши закупівлю продукції, відповідач повернув ТОВ "Українка" у готівковій формі грошові кошти у загальній сумі 100 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 1038 від 11.11.2021 на суму 50 000 грн 00 коп. та № 1039 від 12.11.2021 на суму 50 000 грн 00 коп. Грошові кошти у сумі 2 695 грн 00 коп. не були повернуті у зв`язку з втратами на комісію банку під час зняття готівки. Отже, грошові кошти були належним чином повернуті позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордера, копії яких надаються до цієї апеляційної скарги; - під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач не отримував ухвали та інші процесуальні документи по справі, про що також зазначено й у оскаржуваному рішенні, оскільки всі поштові відправлення суду повертались за закінченням строку зберігання, що об`єктивно виключає обізнаність відповідача про наявність таких документів та справи. Оскільки відповідач є фізичною особою, яка не має електронного кабінету в підсистемі Електронний Суд, а також, як і звичайна фізична особа, не здійснює перевірку реєстрів судових справ та рішень, внаслідок чого, про існування даної судової справи йому було невідомо і через це, відповідач не мав об`єктивної можливості надати власні пояснення, відзив на позовну заяву та надати докази повернення грошових коштів; - під час ухвалення рішення від 20.04.2026 Господарський суд Дніпропетровської області допустив порушення норм процесуального законодавства, а саме: статей 2, 13, 76-79, 236 Господарського процесуального кодексу України, невірно застосував норми матеріального права, а саме: статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтю 1212 Цивільного кодексу України. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження, вирішено розглянути апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у даній справі у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без виклику та повідомлення учасників справи. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 7514/26 від 08.06.2026), в якому він просить відмовити відповідачу у долученні додаткових доказів до матеріалів справи, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відзив обґрунтований такими обставинами: - відповідачем не подано заяви про поновлення процесуальних строків та долучення доказів, таким чином, нові докази у справі подані із грубим порушенням процесуальних норм і не підлягають долученню до справи; - здійснивши аналіз фінансово-господарської діяльності позивача (боржника у справі про банкрутство), ліквідатор та комітет кредиторів прийшли до висновку, що упродовж 2019-2021 років позивачем було здійснено масове незаконне виведення грошових коштів на користь третіх осіб, із абсолютно однаковим призначенням платежів - "видача коштів під звіт на закупівлю сг продукції без ПДВ", на загальну суму 23 838 617 грн 91 коп. На розгляді місцевого суду у рамках справи про банкрутство позивача № 904/4841/22 знаходиться в даний момент ще 8 аналогічних справ про стягнення заборгованості; - відповідач є заінтересованою особою відносно позивача / банкрута, він мав можливість впливати на його господарську діяльність, а тому перерахування коштів могло здійснюватися виключно для незаконного виведення активів та, відповідно, для незаконного збагачення; - характер перерахувань, відсутність договірних стосунків між сторонами та відсутність будь-якої реальної ділової мети для будь-якої зі сторін із операції із закупівлі сільгосппродукції, доводить безпідставність перерахування коштів; - внесення готівки у касу підприємства має бути доведеним відповідачем шляхом надання реальних квитанцій до ПКО, які би відображали такі ж реальні господарські операції щодо внесення готівки у касу. Будь-яке інше формальне оформлення касових документів не відображають реальних господарських операцій та не є доказами, які доводять правовідносини із готівкових розрахунків між позивачем та відповідачем. Таким чином, відповідач не здійснював фактичне повернення грошових коштів внесенням готівки в касу позивача; - позивач вважає, що відповідачем умисно не подані докази на стадії розгляду справи у суді першої інстанції, клопотання про поновлення строків на подання доказів не подане, а наведена аргументація в апеляційній скарзі про неможливість їх подання раніше є непереконливою, отже апеляційний суд має відмовити відповідачу у долученні вказаних доказів до матеріалів справи. З приводу дотримання прав усіх учасників справи апеляційний господарський суд зазначає таке. Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі. Судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а саме: - шляхом направлення ухвали суду від 28.05.2026 позивачу та арбітражному керуючому до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 28.05.2026 доставлена до Електронного кабінету позивача та арбітражного керуючого 28.05.2026 до 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 28.05.2026); - шляхом направлення ухвали суду від 28.05.2026 поштовим зв`язком через АТ "Укрпошта" на офіційну адресу відповідача, яка, у тому числі, зазначена скаржником в апеляційній скарзі. Слід відзначити, що поштове відправлення на офіційну адресу зазначеного учасника справи, в якому містилася ухвала суду від 28.05.2026, було повернуто за зворотною адресою з довідкою форми 20 АТ "Укрпошта" - "Повернення відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання". При цьому відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, з урахуванням положень пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді в дату, зазначені в довідках форми 20 АТ "Укрпошта". Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця. Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил. Враховуючи викладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну (фізичну) особу. За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання зазначеним вище учасником справи вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою, яка зазначена ним самим в апеляційній скарзі), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Особа, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинна докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження. У даному випадку апеляційним господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення всіх учасників справи про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку. Також, апеляційний господарський суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень - 28.05.2026, зареєстровано в реєстрі - 28.05.2026 та забезпечено надання загального доступу 29.05.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136898372), тобто завчасно. Отже у всіх учасників справи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень). З урахуванням наведеного, всі учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ "Українка" призначено арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича . Згідно з частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. У процесі ліквідаційної процедури ТОВ "Українка" ліквідатор Микитюк А.І. встановив, що у 2021 році ТОВ "Українка" здійснило перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 102 695 грн 00 коп. чотирма переказами із однаковим призначенням платежів: "#5168745015211904 IПН 2605205097 видача коштів під звіт на закупівлю СГ продукції без ПДВ", а саме: - відповідно до платіжної інструкції № 8969 від 09.04.2021 на суму 25 673 грн 75 коп.; - відповідно до платіжної інструкції № 545 від 09.04.2021 на суму 25 673 грн 75 коп.; - відповідно до платіжної інструкції № 544 від 09.04.2021 на суму 25 673 грн 75 коп.; - відповідно до платіжної інструкції № 8971 від 09.04.2021 на суму 25 673 грн 75 коп. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У даному випадку, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем факт отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" грошових коштів у розмірі 102 695 грн 00 коп. шляхом здійснення 09.04.2021 чотирьох перерахувань з призначенням платежів: "видача коштів під звіт на закупівлю СГ продукції без ПДВ". З огляду на те, що у процесі ліквідаційної процедури не виявлено надходження від відповідача будь-якої закупленої сільськогосподарської продукції чи повернення вказаних коштів, ліквідатор ТОВ "Українка" звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості № 1 від 12.11.2025 в сумі 102 695 грн 00 коп. або надання копій документів на підтвердження законності підстав набуття вказаної суми грошових коштів. Вимога направлена за офіційною адресою ОСОБА_1 , що підтверджується описом вкладенням у цінний лист та поштовою накладною (арк. с. 10 оборотна сторона). Відповідач не надав відповідь на вищевказану вимогу ліквідатора, підтверджуючі документи не направив, заборгованість не погасив. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Позивач стверджує про факт утримання відповідачем у себе грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" на суму 102 695 грн 00 коп. без достатньої правової підстави. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України. Тобто умовою безпідставного збагачення є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20. Також, за висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій У даному випадку, ТОВ "Українка" за відсутності правової підстави (юридичного факту) здійснено переказ грошових коштів на рахунок відповідача на загальну суму 102 695 грн 00 коп. відповідно до платіжних інструкцій № 8969 від 09.04.2021, № 545 від 09.04.2021, №544 від 09.04.2021, № 8971 від 09.04.2021. Вказані дії щодо переказу грошових коштів призвели до збільшення майна відповідача, та одночасно зменшили обсяг майна в ТОВ "Українка", що є умовою безпідставного збагачення. Відповідно до частин 1 - 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно із законодавством, первинний документ - це документ, який містить обов`язкові реквізити, визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо банківські виписки для обліку містять дату, суму, реквізити операції, назву банку та отримувача, вони можуть вважатися первинним документом. Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц. З урахуванням викладеного, надана позивачем на підтвердження своєї позиції банківська виписка Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" по рахунку ТОВ "Українка" є належним та допустимим доказом того, що позивач надав відповідачу кошти під звіт на закупівлю СГ продукції без ПДВ на загальну суму 102 695 грн 00 коп. Водночас, ця виписка не містить інформації щодо повернення відповідачем грошових коштів у вказаній вище сумі, які за його доводами ним не були використані і повернуті ТОВ "Українка". Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 цього Кодексу. За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. У цій справі відповідачем не заперечується факт перерахування йому вказаної суми грошових коштів, не доведено будь-яких інших правових підстав отримання грошових коштів ніж ті, що зазначені у призначенні платежу, також не надано доказів повернення спірних грошових коштів позивачу. Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, встановлення судом факту надання відповідачу грошових коштів у вказаній сумі, неповернення цих грошей відповідачем та ненадання ним доказів, які б спростовували вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості доводів позивача про безпідставне набуття ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 102 695 грн 00 коп., що призвело до зменшення майна банкрута ТОВ "Українка". Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що через зміну планів підприємства та зміну домовленостей між сторонами, не здійснивши закупівлю продукції, відповідач повернув позивачу (уповноваженій особі позивача) у готівковій формі у листопаді 2021 року грошові кошти на суму 100 000 грн 00 коп. На підтвердження цих обставин до апеляційної скарги скаржником додані квитанції до прибуткових ордерів № 1038 від 11.11.2021 та № 1039 від 12.11.2021. У цьому зв`язку суд зазначає, що саме по собі оформлення квитанцій до прибуткових касових ордерів не є належним доказом отримання ТОВ "Українка" грошових коштів від відповідача. Отримання готівкових коштів ТОВ "Українка" від відповідача зумовлює зарахування вказаних коштів на банківський рахунок ТОВ "Українка" або витрачання вказаних коштів на товари/роботи/послуги відповідно до чинного законодавства, що передбачає надання відповідних доказів, які у даному випадку відсутні. У будь-якому випадку, внесення відповідачем готівкових коштів у касу ТОВ "Українка" не свідчить про здійснення господарської операції, за відсутності у справі доказів зміни структури активів у розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017. Так, у постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 Верховний Суд зазначив, що однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Щодо квитанцій, доданих скаржником до апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Вказані вище квитанції не надавались відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції та відповідно не досліджувались Господарським судом Дніпропетровської області, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття цих документів під час апеляційного перегляду справи. Обставини щодо неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції відповідачем не доведені. Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази. Матеріали даної справи свідчать про те, що ухвала суду першої інстанції від 16.02.2026 була направлена на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Барвінківська, буд. 34, м. Дніпро, 49000, проте повернута відділенням поштового зв`язку з довідкою форми 20 АТ "Укрпошта" "за закінченням терміну зберігання" від 19.03.2026. Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19. У постанові від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б). Враховуючи викладене, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.02.2026 вважається врученою відповідачу 19.03.2026. Також, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4841/22 (904/552/25) своєчасно були надіслані судом, зареєстровані в реєстрі та оприлюднені, отже відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України господарським судом оприлюднено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України щодо розгляду справи № 904/4841/22 (904/552/25). З огляду на викладене, суд першої інстанції здійснив усі необхідні дії для повідомлення учасників справи про розгляд даної справи та про їх процесуальні права. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. З огляду на викладене господарський суд правомірно ухвалив рішення за наявними у справі матеріалами. Викладене, у тому числі, спростовує доводи скаржника про те, що Господарський суд Дніпропетровської області під час ухвалення оскаржуваного рішення не дотримався принципу змагальності, а також завдань та основних засад господарського судочинства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним. За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі № 904/4841/22 (904/552/26) таким, що підлягає залишенню без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі № 904/4841/22 (904/552/26) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі №904/4841/22 (904/552/26) - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Матеріали справи № 904/4841/22 (904/552/26) повернути до Господарського суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 20.07.2026. Головуючий суддя Ю.В. Фещенко Суддя Я.С. Золотарьова Суддя С.В. Мартинюк