Постанова 4876 № 904/1271/23 (904/692/26)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1271/23 (904/692/26) Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі) суддів Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С. у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 (повне рішення складено - 17.04.2026), суддя Камша Н.М у справі №904/1271/23 (904/692/26) за позовом Фермерського господарства "Добробут-Агро.", Дніпропетровська обл., Криничанський район, с. Новомилорадівка до відповідача-1: ОСОБА_2 , м. Дніпро відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя за участю третьої особи, не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Хмельницька область, Славутський район, с. Крупець про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 45 227,00 грн в межах справи №904/1271/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВДА", с. Кудашівка, Криничанський район, Дніпропетровська область до боржника Фермерського господарства "ДОБРОБУТ - АГРО", Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Новомилорадівка про визнання банкрутом КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Фермерське господарство "Добробут-Агро" (позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2), в якому просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 45 227,00 грн. 18.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій він просить суд: - залишити без розгляду вимоги позивача до відповідача-1: ОСОБА_2 ; - за результатами розгляду справи стягнути із відповідача-2: ОСОБА_3 на користь Фермерського господарства "Добробут-Агро" заборгованість (безпідставно отримані кошти) в сумі 45 227,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що протягом 2020-2021 років від Фермерського господарства "Добробут-Агро." у розпорядження ОСОБА_1 перейшли грошові кошти на загальну суму 45 227,00 грн. шляхом здійснення 05.03.2020 2-х перерахувань (кожен на суму 22 613,50 грн.) з призначенням платежів: "#5168742703123046 ІПН 3072000250 видача коштів під звіт на закупівлю с/г продукції Без ПДВ". Однак, ліквідатором в процесі ліквідаційної процедури ФГ "Добробут-Агро" не вдалося встановити будь-якого документального підтвердження для перерахування вказаних коштів та реального здійснення вищезазначених господарських операцій. Керівництво ФГ "Добробут-Агро" не підтвердило здійснення вказаних господарських операцій, повернення отриманих коштів та/чи поставки товару. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 позов Фермерського господарства "Добробут-Агро." до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 45 227,00 грн. залишено без розгляду. Позов Фермерського господарства "Добробут-Агро" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 45 227,00 грн. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства "Добробут-Агро" безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 45 227,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. Судове рішення мотивоване тим, що доказів наявності правових підстав для перерахування грошових коштів Фермерським господарством "Добробут-Агро." на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 45 227,00 грн. матеріали справи не містять. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 у справі №904/1271/23 (904/692/26) та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення. У поданій скарзі Скаржник не заперечує, що останнім отримано грошові кошти від позивача в якості оплати за закупівлю сільськогосподарської продукції, однак зауважує, що відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 від 09.03.2020 на суму 45 300,00 грн. ОСОБА_1 повернув ТОВ "Українка" отримані ним кошти в сумі 45 300 грн., залишок заборгованості на користь ОСОБА_1 залишився 73 грн. ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі зазначає. що В подальшому грошові кошти не були зараховані на рахунок позивача в КБ «Приватбанк». Однак не встановлено чи були інші рахунки у позивача в зазначений період і чи зараховувались кошти на них. Також Скаржник вважає, що позивач має право використовувати отриману готівку в касі протягом дня шляхом здійснення видаткових операцій в межах ліміту каси. Скаржник зазначає, що зазначений факт засвідчено на прибутковому касовому ордері директором ОСОБА_2 та взаєморозрахунки по зазначеній операції підтверджуються актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2020, яким встановлено заборгованість ФГ "Добробут-Агро" перед ОСОБА_1 в сумі 73 грн. Окремо ОСОБА_1 заперечує проти твердження позивача, що в процесі ліквідаційної процедури позивач не виявив надходження від відповідача-2 будь-якої закупленої сільськогосподарської продукції чи повернення вказаних коштів, оскільки докази такого обґрунтування відсутні, зокрема, відсутні докази, що в зазначений період у банкрута були інші рахунки в банках, окрім АТ КБ "ПриватБанк", також відсутній журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та касова книга, що свідчить про відсутність повного отримання ліквідатором архіву підприємства-банкрута. УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У поданому 15.05.2026 відзиві на апеляційну скаргу ФГ "Добробут-Агро" заперечує щодо задоволення апеляційної скарги. Позивач вважає, що надана Відповідачем квитанція не є належним підтвердженням господарської операції із внесення готівки в касу Позивача Відповідачем. В обґрунтування заявленої позиції ліквідатор ФГ "Добробут-Агро" зазначає, що системний аналіз законодавства передбачає, що касові операції, тобто внесення готівки в касу в принципі не може здійснюватися поза межами каси, тобто спеціально облаштованого приміщення чи місця здійснення готівкових розрахунків, при чому така господарська операція здійснюється не з керівником, а з відповідними працівниками підприємства (головним бухгалтером та касиром). Однак Позивач звертає увагу суду на позицію Скаржника, викладену у відзиві на позовну заяву, за змістом якої вбачається, що отримані кошти ОСОБА_1 повернув головному бухгалтеру ОСОБА_4 , яка вела бухгалтерський облік ФГ «Добробут-Агро» віддалено, мешкаючи в Дніпрі в районі загальноосвітньої школи №

55. Після повернення коштів через неділю Відповідач-2 отримав від неї квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 09.03.2020 року на суму 45300 грн. РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач), судді Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 у справі №904/1271/23 (904/692/26) залишено без руху. 06.05.2026 через систему Електронний суд від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 у справі №904/1271/23 (904/692/26). Постановлено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. 15.05.2026 до суду через систему Електронний суд від ліквідатора ФГ "Добробут-Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Добробут-Агро." (далі - ФГ "Добробут-Агро."). Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 ФГ "Добробут-Агро." визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Микитюка А.І. Ініціюючим кредитором банкрута є Товариство з обмеженою відповідальністю "Суфле Агро Україна". У процесі ліквідаційної процедури ліквідатором ФГ "Добробут-Агро." ліквідатором було виявлено, що протягом 2020-2021 років від Фермерського господарства "Добробут-Агро." у розпорядження ОСОБА_1 перейшли грошові кошти на загальну суму 45 227,00 грн. шляхом здійснення 05.03.2020 2-х перерахувань (кожен на суму 22 613,50 грн.) з призначенням платежів: "#5168742703123046 ІПН 3072000250 видача коштів під звіт на закупівлю сг продукції Без ПДВ" (а.с. 15, на звороті). 04.06.2024 ліквідатор звернувся із вимогою про погашення заборгованості № 18 від 23.05.2024 до ОСОБА_1 , в якій зазначив про перерахування йому загалом 45 227,00 грн. коштів на картковий рахунок із однаковим призначенням платежів: "видача коштів під звіт на закупівлю сг продукції Без ПДВ" (а.с. 38, на звороті, а.с.39) . 18.06.2024 ОСОБА_1 було надано відповідь на вимогу, в якій він зазначив про те, що він повернув вказані грошові кошти шляхом внесення готівки в касу підприємства, на підтвердження чого подав копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 від 09.03.2020, із якої вбачається, що 45 300,00 грн. було передано керівнику позивача - Гогітідзе Т.Н. (а.с. 40-41). ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 11, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти. Згідно ч. 1 ст. 61 КУзПБ вбачається, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Господарський суд зазначає, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близьку за змістом позицію викладено у постановах Верховного Суду 14.01.2021 у справі №922/2216/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України. Тобто умовою безпідставного збагачення є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20. В даному випадку матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем-2 факт отримання від ФГ "Добробут-Агро." грошових коштів у розмірі 45 227,00 грн. шляхом здійснення 05.03.2020 2-х перерахувань (кожен на суму 22 613,50 грн.) з призначенням платежів: "#5168742703123046 ІПН 3072000250 видача коштів під звіт на закупівлю сг продукції Без ПДВ". Поряд з цим, відповідач-2 зазначає, що він повернув ФГ "Добробут-Агро." отримані кошти в сумі 45300 гривень. Залишок заборгованості на користь ОСОБА_1 залишився 73 гривні. Зазначений факт засвідчено на прибутковому касовому ордері директором ОСОБА_2 . Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на час існування спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 затверджено "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі - Положення № 148). Згідно з п. 3 Положення № 148 надано наступні визначення термінів: - готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів; - каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів; - касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; - касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; - книга обліку доходів і витрат/книга обліку доходів - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки - книга, що застосовується для обліку готівки та сплачених документів; - ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня; оприбуткування готівки - проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції. Відповідно до п. 5 Положення № 148 суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Відповідно до п. 11 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/ підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Відповідно до п. 15 Положення № 148, установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської установи для її переказу і зарахування на банківські рахунки юридичних осіб. Відповідно до п. 23 Положення № 148, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Відповідно до п. 25 Положення № 148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим. Відповідно до п. 26 Положення № 148, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Відповідно до п. 29 Положення № 148, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Відповідно до п. 33 Положення № 148 прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості. Відповідно до п. 38 Положення № 148 установи/підприємства зобов`язані мати касу, а їх керівники зобов`язані забезпечити облаштування цієї каси та зберігання готівки у ній. Керівники несуть відповідальність у встановленому законодавством України порядку за нестворення умов для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування. Установі/підприємству забороняється зберігати в касі готівку та інші цінності, що не є його власністю. Відповідно до п. 39 Положення № 148, установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Відповідно до п. 48 Положення № 148, установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках відповідно до таких вимог: для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п`ять робочих днів. Відповідно до п. 53 Положення № 148, ліміт каси вважається нульовим, якщо установою/підприємством його не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення). Уся готівка, що перебуває в касі установи/підприємства на кінець робочого дня і не здана нею/ним відповідно до вимог цього Положення, уважається понадлімітною, якщо установою/підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення). Враховуючи викладене, колегія суддів виснує, що отримання готівкових коштів ФГ "Добробут-Агро." від відповідача-2 зумовлює зарахування вказаних коштів на банківський рахунок ФГ "Добробут-Агро." або витрачання вказаних коштів на товари/роботи/послуги відповідно до чинного законодавства, що передбачає надання відповідних доказів. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внесення відповідачем-2 готівкових коштів в касу ФГ "Добробут-Агро" не свідчить про здійснення господарської операції, яка характеризується зміною структури активів в розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. За змістом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. У постанові від 16.03.2021 у справі №580/2490/19 Верховний Суд зазначив, що однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З огляду на викладене, саме по собі оформлення квитанції до прибуткового касового ордеру не є належним доказом отримання ФГ "Добробут-Агро." грошових коштів від відповідача-2. Крім того, з поданих відповідачем-2 пояснень вбачається, що проведення готівкового розрахунку в даному випадку відбувалось поза межами каси ФГ "Добробут-Агро.". Колегією апеляційного досліджено обставину щодо огляду судом першої інстанції в судовому засіданні 15.04.2026 наданого представником відповідача-2 оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 від 09.03.2020 на суму 45 300,00 грн., за судовою оцінкою якого не вбачається можливим характеризувати останній як оригінал, оскільки суду першої інстанції для огляду була надана копія такої квитанції, виготовлена на аркуші паперу формату А4, на якому проставлена печатка та підписи особи, яка зазначена як головний бухгалтер і касир ОСОБА_2 . Апеляційним судом також враховані пояснення відповідача-1 (керівника підприємства станом на час виникнення спірних правовідносин), який повідомив про те, що не ставив підпису на вказаному документі та про головного бухгалтера Марину Сорокіну, яку вказує у поясненнях безпосередньо відповідач-2, йому не відомо. Матеріалами справи підтверджується, що Сорокіна М. в трудових відносинах з ФГ "Добробут-Агро." не перебувала. Принагідно колегія апеляційного господарського суду звертає увагу щодо наявної в матеріалах справи копії Акту звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2020, яка за твердженнями відповідача-2, свідчить про відсутність у нього обов`язку щодо повернення спірної суми грошових коштів позивачеві. Так, Верховний Суд у своїх постановах, неодноразово зазначав, що акт звірки розрахунків не є належним доказом саме факту здійснення будь-яких господарських операцій, натомість може підтверджувати наявність заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. При цьому суд враховує, що відповідно до практики Верховного Суду (постанови від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16, так і в постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18) акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Тобто, сам лише акт звірки, підписаний уповноваженими на його підписання особами не може бути достатнім доказом заборгованості, якщо інформація, відображена в ньому не підтверджена первинними документами. Наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2020 дійсно містить підписи сторін та скріплений печаткою позивача, однак не міститься посилання на договір, за яким відбувалася звірка взаєморозрахунків (іншу правомірну підставу для перерахування грошових коштів). Апеляційний суд виснує про те, що вказаний вище акт звіряння взаєморозрахунків не є належним доказом відсутності обов`язку щодо повернення спірної суми грошових котів позивачеві. Таким чином, колегія суду зазначає про відсутність підстав вважати доведеним факт повернення грошових коштів ФГ "Добробут-Агро." на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 від 09.03.2020. Щодо тверджень Скаржника про те, що відповідальність щодо неоприбуткування готівки покладається на директора підприємства, колегія апеляційного господарського суду зазначає, що вказаний факт не свідчить про доведеність тверджень відповідача-2 стосовно повернення ним в касу ФГ "Добробут-Агро." грошових коштів про стягнення яких позивач звернувся до суду, тоді як саме ОСОБА_1 отримав грошові кошти від ФГ "Добробут-Агро.", отже обов`язок щодо їх повернення покладається саме на відповідача-2. Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що про: - учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 ГПК України); - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України); - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України); - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України); - достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78 ГПК України); - учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80 ГПК України); - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України). Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3,4 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21). Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. З огляду на викладене, оцінюючи надані сторонами докази, суд застосовує поряд зі ст. 79 ГПК України стандарт "баланс ймовірностей", за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце. В даному випадку апеляційним судом встановлено, зокрема, відсутність доказів на підтвердження закупівлі сільськогосподарської продукції відповідачем-2, за наявності 2-х перерахувань (кожен на суму 22 613,50 грн.) з призначенням платежів: "#5168742703123046 ІПН 3072000250 видача коштів під звіт на закупівлю с/г продукції Без ПДВ". Доказів наявності правових підстав для перерахування грошових коштів Фермерським господарством "Добробут-Агро." на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 45 227,00 грн. матеріали справи не містять. В даному випадку, перерахування ФГ "Добробут-Агро." платіжними дорученнями №597 та №598 на картковий рахунок ОСОБА_1 загалом 45 227,00 грн. коштів із однаковим призначенням платежів «видача коштів під звіт на закупівлю сг продукції Без ПДВ» здійснено за відсутності правової підстави (юридичного факту). Відповідні дії щодо переказу грошових коштів призвели до збільшення майна Відповідача-2 (набувача майна), та одночасно зменшили обсяг майна в ФГ "Добробут-Агро." (потерпілого), що є умовою безпідставного збагачення. Враховуючи викладене, колегія господарського апеляційного суду виснує про безпідставне набуття грошових коштів ОСОБА_1 в розмірі 45 227, 00 грн., що призвело до зменшення майна банкрута Ф "Добробут-Агро.". Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін. СУДОВІ ВИТРАТИ У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 у справі №904/1271/23 (904/692/26) - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 у справі №904/1271/23 (904/692/26) - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Головуючий суддя С.В. Мартинюк Суддя Ю.В. Фещенко Суддя Я.С. Золотарьова