Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/99/19(918/664/26)

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 року Справа № 918/99/19(918/664/26) Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Павлюк І.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/99/19(918/664/26) від 15.06.26 (суддя Пашкевич І.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" про стягнення 46 127 555 грн 00 коп. збитків у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 у справі №918/99/19(918/664/26 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (надалі - ТОВ "МІЛК ВОРД") від 03.06.2026 про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення - відмовлено. Позовну заяву разом із усіма матеріалами поданими позивачем у справі № 918/99/19(918/664/26) повернуто ТОВ "МІЛК ВОРД". Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 15.06.2026 у справі №918/99/19(918/664/26) скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційну скаргу ТОВ "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни, задовольнити. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 року у справі № 918/99/19(918/664/26) скасувати повністю. Вирішити питання про судовий збір по суті, звільнити ТОВ "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко О.І. від сплати судового збору за подання позовної заяви до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ"; а у разі неможливості звільнення: зменшити розмір судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі. Позовну заяву ТОВ "МІЛК ВОРД" до ПАТ Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" про стягнення збитків у справі № 918/99/19(918/664/26) направити до Господарського суду Рівненської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №918/99/19 (918/664/26)/3115 від 19.06.2026 витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області. 30.06.2026 матеріали справи надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора Тищенко Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.26р. у справі №918/99/19(918/664/26). Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропонувати учасникам справи №918/99/19(918/664/26) у строк до 20.07.2026 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. 15.07.26 через підсистему "Електронний Суд" від ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне. У лютому 2019 року Приватне підприємство "Обрій" звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД". Ухвалою від 06.03.2019, між іншим, відкрито провадження у справі № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича. Призначено проведення попереднього засідання суду. 06.03.2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №58003 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД". Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.11.2021, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "МІЛК ВОРД" та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича. Визнано ТОВ "МІЛК ВОРД" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича. Ухвалою суду першої інстанції від 28.10.2025 відсторонено арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича від виконання повноважень ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК ВОРД" у справі № 918/99/19. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.11.2025 призначено ліквідатором банкрута ТОВ "МІЛК ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко О.І.. Ухвалою суду першої інстанції від 27.04.2026 продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та визначено строк повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни - на 6 місяці до 02.08.2026. 21.05.2026 року від ТОВ "МІЛК ВОРД" надійшов позов до відповідача ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" про стягнення 46 127 555 грн 00 коп. збитків у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД". Звертаючись з даною позовною заявою до суду, ТОВ "МІЛК ВОРД" заявило клопотання про звільнення ТОВ "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора Тищенко О.І. від сплати судового збору в розмірі 691 913,33 грн. У разі відмови у задоволенні вимоги про звільнення від сплати судового збору в повному обсязі, як альтернативу, просить зменшити розмір судового збору або відстрочити ТОВ "МІЛК ВОРД" його сплату до ухвалення судового рішення у даній справі. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2026 дану позовну заяву передано на розгляд судді Пашкевич І.О. (у провадженні якої перебуває справа № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" та присвоєно номер № 918/99/19(918/664/26). Ухвалою від 26.05.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення - відмовлено. Позовну заяву залишено без руху. Встановлено ТОВ "МІЛК ВОРД" строк на усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку у розмірі 553 530 грн 66 коп. Суд першої інстанції встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 164 ГПК України, оскільки до неї не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Розглянувши клопотання ліквідатора про звільнення від сплати судового збору, а як альтернативу про його зменшення або відстрочення, суд виходив із того, що застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" є правом суду та потребує доведення заявником наявності виключних обставин, які об`єктивно перешкоджають сплаті збору. Суд врахував практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо необхідності індивідуальної оцінки майнового стану заявника і дотримання принципу пропорційності при вирішенні питання доступу до правосуддя. Водночас, суд дійшов висновку, що надані ліквідатором докази підтверджують лише недостатність коштів на рахунку станом на конкретну дату, однак не свідчать про повну відсутність у боржника майнових активів чи інших джерел для сплати судового збору. Суд першої інстанції установив, що у ТОВ "МІЛК ВОРД" наявне нерухоме та рухоме майно значної балансової вартості, а виписка з банківського рахунку підтверджує здійснення господарських операцій і рух коштів протягом відповідного періоду. Окремо суд зазначив, що перебування боржника у ліквідаційній процедурі саме по собі не є підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, оскільки положення пункту 4 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на таку стадію банкрутства. Також суд врахував відсутність доказів того, що на момент ухвалення рішення у справі боржник матиме можливість сплатити судовий збір у разі його відстрочення. За сукупністю встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання щодо звільнення, зменшення або відстрочення сплати судового збору. Крім того, суд звернув увагу на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону в частині зазначення третіх осіб без належного обґрунтування їх участі у справі та без подання відповідного клопотання про їх залучення. З огляду на виявлені недоліки суд залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для їх усунення та роз`яснивши наслідки невиконання вимог ухвали. Ухвала суду першої інстанції від 26.05.2026 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" 28.05.2026 о 15:22 год. 03 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" надійшла заява про усунення недоліків. До заяви долучено позовну заяву у новій редакції про стягнення 54 598 676 грн 57 коп. Доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку у розмірі 553 530 грн 66 коп. позивачем не долучено. Натомість звертаючись до суду з заявою про усунення недоліків Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" заявило нове клопотання про звільнення ТОВ "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора Тищенко О.І. від сплати судового збору. У разі відмови у задоволенні вимоги про звільнення від сплати судового збору в повному обсязі, як альтернативу, просить зменшити розмір судового збору або відстрочити ТОВ "МІЛК ВОРД" його сплату до ухвалення судового рішення у даній справі. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2026 у справі №918/99/19(918/664/26 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" від 03.06.2026 про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення - відмовлено. Позовну заяву разом із усіма матеріалами поданими позивачем у справі № 918/99/19(918/664/26) повернуто ТОВ "МІЛК ВОРД". Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ліквідатора ТОВ "МІЛК ВОРД" щодо звільнення від сплати судового збору, його зменшення або відстрочення, виходячи з того, що заявником не доведено наявності виключних обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання такого обов`язку. Суд зазначив, що положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" надають суду дискреційні повноваження, а застосування передбачених цією статтею пільг можливе лише за умови належного підтвердження незадовільного майнового стану заявника. При цьому суд як і в ухвалі від 26.05.26 зазначив, що ліквідаційна процедура не належить до процедур банкрутства, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір", а тому сама по собі не є підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. Дослідивши надану виписку з банківського рахунку, суд установив, що надходження коштів здійснювалися як поворотна фінансова допомога для фінансування витрат ліквідаційної процедури, однак через неподання договору про її надання, суд був позбавлений можливості встановити обмеження щодо використання таких коштів та виключити можливість їх спрямування на оплату судового збору. Суд також виходив із того, що судовий збір є витратою, безпосередньо пов`язаною зі здійсненням ліквідаційної процедури та захистом майнових інтересів боржника, а тому не вбачав об`єктивної неможливості його сплати за рахунок залучених коштів. Крім того, суд зазначив, що доводи про повну відсутність у боржника майнових активів спростовуються матеріалами справи, з яких убачається наявність у ТОВ "МІЛК ВОРД" нерухомого та рухомого майна, а питання його фактичного стану чи місцезнаходження не свідчить автоматично про відсутність майнових активів. Окремо суд звернув увагу, що законодавство про банкрутство передбачає можливість фінансування витрат ліквідаційної процедури кредиторами шляхом створення відповідного фонду, а тому відсутність вільних коштів у боржника не виключає існування інших механізмів покриття судових витрат. Враховуючи, що після залишення позовної заяви без руху позивач так і не надав доказів сплати судового збору та не усунув встановлені судом недоліки, місцевий господарський суд визнав позовну заяву такою, що вважається неподаною, і повернув її на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України. Крім цього, суд зазначив, що подання позивачем під час усунення недоліків позовної заяви її нової редакції зі збільшеним розміром позовних вимог не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки зміна предмета позову або розміру позовних вимог допускається лише після відкриття провадження у справі. З огляду на сукупність встановлених обставин суд повернув позовну заяву разом з усіма доданими матеріалами, роз`яснивши при цьому, що таке повернення не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду після усунення виявлених недоліків. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 15.06.2026 у справі №918/99/19(918/664/26) скаржник звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апелянт не погоджується з ухвалою місцевого господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, його зменшення або відстрочення та повернення позовної заяви. На його думку, суд першої інстанції формально оцінив надані докази та безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір", не врахувавши реальний майновий стан боржника. Ліквідатор боржника Тищенко О.І. зазначає, що ТОВ "МІЛК ВОРД" фактично не має грошових коштів і ліквідних активів для сплати судового збору, а майно, яке перебуває на балансі, або обтяжене заставою, або фактично відсутнє, що підтверджується матеріалами справи про банкрутство. Апелянт вважає помилковим висновок суду про можливість сплати судового збору за рахунок коштів, внесених арбітражним керуючим як поворотна фінансова допомога, оскільки такі кошти були надані виключно для фінансування окремих витрат ліквідаційної процедури та не можуть використовуватися на інші цілі. Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду про наявність у боржника активів, достатніх для покриття судових витрат, наголошуючи, що саме лише бухгалтерське відображення майна не свідчить про можливість його реального використання чи реалізації. Також апелянт вважає безпідставним посилання суду на можливість фінансування судових витрат кредиторами, оскільки такий механізм не покладає на кредиторів обов`язку здійснювати відповідне фінансування та не свідчить про наявність у боржника реальної можливості сплатити судовий збір. На думку ліквідатора, повернення позовної заяви призвело до непропорційного обмеження права боржника та кредиторів на доступ до суду, суперечить практиці Європейського суду з прав людини та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності індивідуальної оцінки майнового стану юридичної особи. Крім цього, скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовився прийняти позовну заяву в оновленій редакції, хоча її подання було зумовлене необхідністю уточнення розміру заявлених вимог. У зв`язку з наведеним апелянт просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду, задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору або застосувати інший передбачений законом спосіб пом`якшення обов`язку щодо його сплати та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви, зокрема не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Відповідач наголошує, що сам факт перебування боржника у ліквідаційній процедурі не є безумовною підставою для звільнення, зменшення чи відстрочення сплати судового збору, а відповідне питання вирішується судом з урахуванням конкретних обставин та належних доказів майнового стану позивача. Зазначає, що ліквідатор не довів об`єктивної неможливості сплати судового збору, оскільки надані матеріали підтверджують наявність у боржника активів та руху коштів на рахунках, а також не виключають можливості залучення інших джерел фінансування витрат ліквідаційної процедури. Крім того, відзив містить посилання на те, що до матеріалів справи не було подано договору поворотної фінансової допомоги, що унеможливило перевірку цільового призначення отриманих коштів та встановлення відсутності можливості використання їх для сплати судового збору. Відповідач також звертає увагу на існування передбачених Кодексом України з процедур банкрутства механізмів фінансування витрат ліквідаційної процедури за участю кредиторів. Окремо зазначає, що позивач безпідставно подав позовну заяву у новій редакції зі збільшеним розміром позовних вимог на стадії усунення недоліків, хоча такі процесуальні дії допускаються лише після відкриття провадження у справі. На думку відповідача, такі дії фактично свідчили про подання нового позову та не могли бути розглянуті судом у межах процедури усунення недоліків. Відтак відповідач просить апеляційний суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 162, 164 ГПК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 ГПК України унормовано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За змістом частин першої, другої, четвертої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 123 ГПК України). Щодо незгоди ТОВ "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко О.І. із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі факт перебування юридичної особи у ліквідаційній процедурі не свідчить про автоматичну відсутність у неї можливості нести судові витрати. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті. Суд апеляційної інстанції зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі №912/1061/20). Разом з тим, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі №420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо). Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21), що оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005). Частиною третьою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. ГПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства. Надаючи оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції зауважує, що на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про звільнення, зменшення або відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви ТОВ "МІЛК ВОРД" надає, зокрема, виписку за рахунками за період із 01.01.2026 по 19.05.2026 у банківській установі Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний Банк", з якої видно, що залишок коштів становить 503 грн 09 коп. При цьому усього оборотів за 5 місяців 2026 року за кредитним рахунком було 312 208 грн 00 коп. Отже, позивач вважає,що залишок коштів, що знаходились станом на 19.05.2026 на рахунку банкрута є недостатнім для покриття судового збору у розмірі 553 530 грн 66 коп. Дослідивши надану позивачем виписку за рахунком (том 3, а.с. 195-196) судом встановлено, що надходження коштів на рахунок банкрута не були пов`язані зі здійсненням господарської діяльності чи отриманням доходу від використання активів боржника. Зокрема, з призначення платежу вбачається, що кошти були внесені арбітражним керуючим Тищенко О.І. як поворотна фінансова допомога на підставі договору № 1/02/2026 від 12.02.2026 для фінансування витрат ліквідаційної процедури. Разом з тим, договір поворотної фінансової допомоги № 1/02/2026 від 12.02.2026, на який міститься посилання у призначеннях платежу у виписці, до матеріалів справи не подано. Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, що за відсутності зазначеного договору суд позбавлений можливості встановити умови надання такої фінансової допомоги, її цільове призначення, суми допомоги, обсяг обмежень щодо використання коштів, строк та порядок їх повернення, а також з`ясувати, чи передбачалися договором будь-які заборони щодо спрямування відповідних коштів на інші витрати ліквідаційної процедури. Відповідно, під час ухвалення відповідного судового рішення, суд не має підстав для висновку, що сторони правочину дійсно передбачили виключне спрямування коштів лише на оплату експертних досліджень та виключили можливість їх залучення та використання для інших витрат ліквідаційної процедури, зокрема, щодо сплати судового збору. Водночас, судовий збір за подання позовної заяви у межах справи про банкрутство є витратами, безпосередньо пов`язаними із здійсненням ліквідаційної процедури, спрямованими на захист та відновлення ліквідаційної маси боржника. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання поворотної фінансової допомоги для покриття окремих витрат ліквідаційної процедури саме по собі не покладає на особу, яка надала таку допомогу, обов`язку здійснювати її подальше фінансування, у тому числі для сплати судового збору. Водночас призначення відповідних платежів свідчить про їх спрямування на фінансування витрат ліквідаційної процедури загалом, що не виключає можливості використання таких коштів і для покриття судових витрат, пов`язаних із поданням позовної заяви, зокрема у справі № 918/99/19 (918/664/26). Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що надані ліквідатором документи, зокрема довідки щодо складу майна боржника, підтверджують лише недостатність грошових коштів на рахунках станом на дату звернення до суду, однак самі по собі не доводять повної відсутності у боржника майна, активів чи інших джерел, за рахунок яких можуть бути покриті судові витрати. Навпаки, матеріали справи свідчать про обліковування за ТОВ "МІЛК ВОРД" активів значної балансової вартості, зокрема нерухомого майна, а також рухомого майна (обладнання), частина якого, відповідно до наданих ліквідатором довідок, не перебуває у заставі. Так, із довідок № 1 та № 2 вбачається, що частина майна боржника перебуває в іпотеці та заставі, тоді як згідно з довідкою № 3 на балансі товариства обліковується рухоме майно (обладнання) балансовою вартістю 6 199 264,61 грн, яке не передавалося в заставу. За таких обставин твердження ліквідатора про повну відсутність у боржника майнових активів та інших джерел для сплати судового збору не узгоджуються з матеріалами справи. При цьому питання щодо фактичної наявності такого майна, його технічного стану, місцезнаходження, ступеня зносу чи можливості використання належать до стадії формування та реалізації ліквідаційної маси і самі по собі не можуть свідчити про повну відсутність у боржника майнових активів або автоматично підтверджувати його неспроможність нести судові витрати. Суд апеляційної інстанції наголошує, що при зверненні з вимогою про звільнення/відстрочення сплати судового збору необхідним є надання актуальної та комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника, зокрема, актуальної фінансової звітності (балансу) за останні звітні періоди, довідок банківських установ щодо залишків коштів на рахунках, відомостей про наявність/відсутність майна, дебіторської заборгованості чи інших активів товариства. Крім цього ліквідатор боржника має надати докази вжиття заходів для отримання коштів на сплату судового збору. Схожі правові висновки висвітлювались Верховним Судом в ухвалах: від 24.02.2026 у справі № 916/3527/20(916/4440/24); від 27.02.2026 у справі № 905/2030/19; від 06.04.2026 у справі № 902/1206/24; від 08.04.2026 у справі № 902/207/25(902/1101/25). Як слушно зауважено місцевим господарським судом, згідно ч. 5 ст. 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду. Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, формує ліквідаційну масу, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснює інші повноваження, передбачені цим кодексом. Тобто, подання позову ліквідатором Тищенко О.І. в інтересах ТОВ "МІЛК ВОРД" по суті є реалізацією повноважень ліквідатора. Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що ліквідатор ТОВ "МІЛК ВОРД арбітражна керуюча Тищенко О.І. зверталась до зборів кредиторів із проханням сформувати фонд для, зокрема, виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому, звідки, могли б бути виділені кошти на сплату судового збору. Отже, матеріали справи не містять доказів вчинення всіх можливих дій ліквідатором боржника, які передбачені приписами КУзПБ, із метою отримання коштів на сплату судового збору. Також суд апеляційної інстанції зауважує, що звертаючись до Господарського суду Рівненської області з відповідним клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по суті вирішення спору, скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду позовної заяви до ухвалення рішення у справі. Північно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Оскільки заявник не усунув недоліки поданої заяви у спосіб, визначений в ухвалі про залишення заяви без руху (сплатити судовий збір або привести клопотання у відповідність до статті 8 Закону України "Про судовий збір"), суд першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України правомірно повернув позовну заяву, роз`яснивши при цьому заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із урахування наведеного, колегія суддів виснує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята за наявності повно та всебічно встановлених обставин та за наявності правових підстав. Аргументи скаржника про неврахування судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19, є безпідставними. Місцевий господарський суд відмовив позивачу у звільненні від сплати судового або зменшенні розміру судового збору або у його відстроченні не через його суб`єктний стан (позивач є юридичною особою), а через відсутність обґрунтування належними і допустимими доказами неможливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у наведеній справі. Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 15.06.26 у справі № 918/99/19(918/664/26) залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.

3. Справу №918/99/19(918/664/26) повернути до Господарського суду Рівненської області. Головуючий суддя Розізнана І.В. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Павлюк І.Ю.