Постанова Велика Палата ВС № 990/215/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ справа № 990/215/25 провадження № 11-195заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідачки Мартинюк Н. М., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Уркевича В. Ю., розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2026 року (суддіШишов О. О., Бившева Л. І., Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л.), УСТАНОВИЛА: І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивачки

1. ОСОБА_1 16 травня 2025 року подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87 /зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 за пунктом 1414 додатку 1 код кандидата -0077858 та за пунктом 489 додатку 1 код кандидата - 0028367; - визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 17 квітня 2025 року №89/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 та поновити участь позивачки в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами); - зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (тип 2 перше судове рішення - індивідуальний код 0077858; тип 2 друге судове рішення - індивідуальний код 0028367), екзаменаційною комісією в іншому складі, зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24), зі встановленням результатів виконання практичних завдань на рівні показника не меншого за значенням «56,25», та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

2. Позивачка посилалася на те, що з екзаменаційних відомостей неможливо встановити критерії формування членами екзаменаційної колегії виставлених балів за кожен елемент виконаного нею практичного завдання, що не свідчить про здійснення такого оцінювання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24, та, відповідно, вказує на неналежність обґрунтування / мотивування виставлених їй балів.

3. Зазначала, що виконане нею практичне завдання повністю відповідає вимогам статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Зміст мотивувальної та резолютивної частин, підготовлених нею постанов апеляційного загального суду містять всі елементи, що підлягають оцінюванню, дотримано стилістику судового рішення та правила орфографії і пунктуації. Вона продемонструвала всі уміння і знання, необхідні для успішного складення відповідного етапу іспиту. Втім остаточна оцінка за це перше судове рішення лише 45,5 балів, а за друге - 51,5 балів

4. Екзаменаційна комісія нарахувала бали (індивідуальну оцінку роботи), які не дають змоги зрозуміти чим керувалася комісія, коли нараховувала бали саме в такій кількості, а не іншій, адже в екзаменаційних відомостях не зазначено, якому критерію / критеріям не відповідають повністю чи в певній частині судові рішення, складені позивачкою.

5. Та обставина, що екзаменаційні відомості не містять балів за кожен елемент практичного завдання свідчить про недотримання ВККС Методичних вказівок № 228/зп-24.

6. Також позивачка акцентувала увагу на тому, що під час виконання практичного завдання учасники конкурсу не були забезпечені текстами потрібних нормативно-правових актів. Комісія надала доступ лише до ЦПК України в редакції станом на 01 січня 2025 року, а положення деяких інших нормативно-правових актів лише вибірково було наведено у завданні, що не було необхідним і достатнім для його виконання.

7. Комісія не забезпечила однакових стандартів оцінювання результатів виконання практичних робіт, що мало наслідком прояв дискримінації, адже для кримінальної спеціалізації було затверджено інші Методичні вказівки з огляду на особливість судових рішень у кримінальному процесі. Результати оцінювання виконання практичних робіт свідчать, що до кандидатів цивільної спеціалізації були застосовані більш жорсткі критерії оцінювання. Також кандидати із цивільної спеціалізації поставлені у гірші умови щодо виконання практичного завдання, оскільки не мали повного доступу до нормативно-правових актів.

8. До того ж, ВККС не забезпечила права «бути почутим», оскільки не визначила умов реалізації права кожного кандидата, який не згодний із наданою Комісією у складі колегії оцінкою результатів виконання ним практичного завдання, права на перегляд результатів оцінювання Комісією у складі палати чи Комісією у пленарному складі. Стислий виклад заперечень відповідача

9. Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні, оскільки дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) і нормативними актами, прийнятими Комісією, будь-яких порушень прав, свобод чи законних інтересів позивачки як учасниці процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання не допущено, а оскаржувані рішення Комісії містять правові підстави та мотиви їх ухвалення.

10. Зазначив, що фіксація та відображення у будь-якій формі, зокрема і в екзаменаційній відомості, міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії, що проводили перевірку практичного завдання, щодо окремих показників та елементів, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначена положеннями чинного законодавства.

11. Доводи позивачки про нібито незабезпечення актуальними нормативно-правовими актами, потрібними для виконання практичного завдання спростовуються відсутністю у Комісії будь-яких актів позаштатних ситуацій, внаслідок виникнення яких позивачка була позбавлена доступу до мережевої папки або до наповнення (змісту) такої папки, які могли бути складені відповідними уповноваженими представниками за зверненням учасника іспиту.

12. Єдиною підставою для проведення повторної перевірки іншою екзаменаційною комісією практичного завдання учасника іспиту є встановлення суттєвих (20 і більше відсотків) розбіжностей в оцінках членів екзаменаційної комісії роботи такого учасника. Відсутність такої розбіжності свідчить про додержання членами екзаменаційної комісії єдиних (уніфікованих) підходів перевірки практичних робіт за визначеною методикою оцінювання. Обставини справи, установлені судом першої інстанції

13. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація), із заявою про участь в якому звернулася ОСОБА_1 .

14. Рішенням від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Комісія допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в цьому конкурсі.

15. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація) 686 кандидатів, зокрема позивачці. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

16. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 Комісія затвердила Методичні вказівки, відповідно до яких максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення становить 75 балів.

17. Рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу. Тип 2 практичного завдання включає - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

18. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, зокрема позивачці, та визначила черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

19. Рішенням від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація). До тестування когнітивних здібностей допустила, зокрема позивачку, яка успішно пройшла перший етап кваліфікаційного іспиту.

20. Рішенням від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація) допустила, зокрема позивачку, яка успішно пройшла другий етап кваліфікаційного іспиту. Цим рішенням Комісія також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація). Серед іншого, встановила, що виконання практичного завдання здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

21. Рішенням від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 Комісія затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація).

22. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25, 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

23. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 ВККС затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного з 03 до 11 лютого 2025 року та з 12 до 21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

24. Цього ж дня рішенням № 89/зп-25 Комісія, серед іншого: затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, зокрема ОСОБА_1 , яка за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0077858) отримала 45,5 балів, а за результатами другого (код кандидата 0028367) - 51,5 балів, що у сумі становить 97 балів; затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема ОСОБА_1., яка не склала відповідний етап кваліфікаційного оцінювання; відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, в тому числі ОСОБА_1. Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

25. Рішенням від 01 квітня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) стосовно ОСОБА_1 . Визнав протиправними та скасував підпункти 1, 2, 4 рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 з підстав недотримання вимог Методичних вказівок № 228/зп-24. Зобов`язав Комісію повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 (тип 2 перше судове рішення - індивідуальний код 0077858; тип 2 друге судове рішення - індивідуальний код 0028367) з урахуванням Методичних вказівок № 228/зп-24. Відмовив у задоволенні позовних вимог з інших підстав. Вирішив питання розподілу судових витрат.

26. Суд першої інстанції керувався тим, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного з визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів, зокрема, мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об`єктивної оцінки якості роботи учасника, що гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

27. Також цей підхід дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24) та Методичних вказівок № 228/зп-24, обґрунтованості виставлених балів та браку ознак суб`єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання. У цьому контексті особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

28. Запровадження такої деталізованої методики було спрямоване на реалізацію державної антикорупційної політики, метою якої є подолання надмірної дискреції та забезпечення прозорого, вимірюваного й уніфікованого підходу до оцінювання всіх кандидатів. Відтак, затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 сформувало у кандидатів, зокрема й у ОСОБА_1 , легітимні очікування, що їхні роботи будуть оцінюватися саме за цією поелементною шкалою, а виставлені бали будуть обґрунтованими та перевірюваними.

29. Проте зміст оскаржуваних рішень та доданих до них матеріалів фактично зводиться лише до фіксації підсумкового арифметичного показника оцінювання, адже немає мотивів, з яких екзаменаційна комісія дійшла висновку про виставлення саме таких балів за кожну з робіт позивачки. Брак належної й легітимно очікуваної деталізації в оцінюванні свідчить про недостатню обґрунтованість виставленого бала.

30. Ухилення від поелементної фіксації балів за кожним із заздалегідь визначених показників (мотивувальна частина, резолютивна частина тощо) позбавляє процедуру ознак прозорості та унеможливлює здійснення змістовного судового контролю за правомірністю реалізації Комісією її дискреційних повноважень як ключового питання спору, призводить до порушення стандарту «якості закону» та права кандидата на отримання належним чином вмотивованого рішення.

31. Враховувавши викладене, суд першої інстанції підсумував, що брак деталізації та вмотивованості оскаржуваних рішень свідчить про їх необґрунтованість, що за встановлених обставин є самостійною підставою для їх скасування відповідно до вимог статті 88 Закону № 1402-VIII.

32. Суд наголосив, що анонімність кваліфікаційного іспиту є процесуальною гарантією неупередженості оцінювання, однак вона не може тлумачитися як безумовна перешкода для усунення допущених у процедурі оцінювання порушень та не може слугувати підставою відмови у захисті порушеного права особи, яке встановлене судом.

33. Щодо інших підстав позову, то суд першої інстанції визнав їх недоведеними та необґрунтованими.

34. Так, щодо тверджень позивачки про незабезпечення її актуальними нормативно-правовими актами, необхідними для виконання практичного завдання, то суд зауважив, що від позивачки та інших учасників іспиту в день виконання практичного завдання, а саме 11 лютого 2025 року, до Комісії не надходили звернення щодо неможливості мати доступ до мережевої папки, а також щодо недостатнього наповнення (змісту) такої папки нормативно-правовими актами.

35. Щодо доводів позивачки про позбавлення її права «бути почутим»та необхідності повторної перевірки виконаного практичного завдання, то суд першої інстанції звернув увагу на те, що з набранням чинності 30 грудня 2023 року Закону України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), редакція статті 85 (частини другої) зазнала змін, та в її чинній редакції не визначено можливості перегляду рішень Комісії щодо результатів виконаного учасниками іспиту практичного завдання. Натомість законодавство України встановлює можливість оскарження рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

36. Також суд першої інстанції зазначив, що рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія оприлюднила номери судових справ, що використовувалися у процесі розроблення модельних судових рішень для проведення кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних судів, згідно з додатком, в яких викладені правові позиції Верховного Суду, а не конкретні обставини справ, що спростовує доводи позивачки незабезпечення Комісією однакових стандартів оцінювання результатів виконання практичних робіт та прояв дискримінації. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог апеляційної скарги

37. ВККС 01 травня 2026 року подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

38. Комісія мотивувала апеляційну скаргу тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності й обґрунтованості, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

39. ВККС зазначила, що бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів, й іншої форми оцінювання не встановлено. Вважає, що таке відображення є недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання в цілому, а не його окремі елементи.

40. Визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання, як не містить їх і Закон № 1402-VIII.

41. Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Зазначені вказівки містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці. Наявність орієнтовної шкали оцінювання сприяє забезпеченню єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання, з урахуванням можливості зрозуміти критерії розподілу таких балів.

42. Тому Комісія вважала, що брак в екзаменаційних відомостях інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, не може свідчити про порушення нею порядку оцінювання учасників іспиту, закріпленого в Положенні № 185/зп-24.

43. Комісія зауважила, що зобов`язання щодо повторного оцінювання практичного завдання позивачки суперечить засадам правової визначеності, порушує принцип анонімності конкурсу та виходить за межі повноважень як суду, так і ВККС.

44. До того ж розгляд цієї справи колегією суддів за участі судді Шишова О. О. є істотним порушенням норм процесуального права та підлягає оцінці судом апеляційної інстанції в контексті пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України. Узагальнений виклад позиції позивачки щодо апеляційної скарги ВККС

45. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ВККС без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

46. Твердить, що норми Методичних вказівок № 228/зп-24 є частиною Положення № 185/зп-24, вони мають обов`язковий характер під час оцінювання практичного завдання.

47. ВККС, затвердивши Методичні вказівки № 228/зп-24, самостійно визначила як має здійснюватися оцінка практичного завдання, проте не здійснила фіксування цього оцінювання відповідно до згаданих Методичних вказівок, а саме за кожен елемент судового рішення.

48. Вона, як учасниця конкурсу, обґрунтовано сподівалася на виставлення оцінки за кожен елемент, яке давало б розуміння, що її робота належним чином перевірена і де саме вона припустилася помилок.

49. Вважає, що принцип анонімності, неупередженості та рівності не буде порушений під час повторної перевірки робіт, адже авторство роботи зашифроване. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

50. Ухвалою від 07 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою Комісії, а ухвалою від 24 червня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 09 липня 2026 року. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

51. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки. Право, застосоване судом

52. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

53. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

54. З огляду на частину першу статті 92 цього Закону ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. 55. 09 грудня 2023 року прийнято Закон України № 3511-ІХ, який набрав чинності 30 грудня 2023 року. 56. 20 листопада 2024 року прийнято Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

57. Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції: «ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

58. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

59. Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин), конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

60. ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 793 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII).

61. Пункт 2 частини першої статті792 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

62. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

63. Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

64. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII). Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

65. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної). Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду. Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС. Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він: 1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду; 2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду; 3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС. Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

66. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

67. Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблене відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

68. Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).

69. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

70. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

71. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

72. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

73. Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

74. Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

75. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 ВККС, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

76. Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема, з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, та максимально можливу кількість балів, за якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме: 1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі, - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, - 0- 5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, - 0-10; 2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги, - 0-10; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили, - 0-4; порядок і строк оскарження постанови, - 0-3; 3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів; 4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

77. У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у цих Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

78. У цій справі позивачка оскаржила рішення, якими ВККС, зокрема, затвердила результати виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація), оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), що мало наслідком визнання її (позивачки) такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах (цивільна спеціалізація), та припинення її участі у зазначеному конкурсі. Щодо структури, змісту та мотивів оскаржуваних рішень ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25

79. Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є: - затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту; - затвердження загальних результатів іспиту.

80. Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 Комісія затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного з 03 до 11 лютого 2025 року та з 12 до 21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

81. Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила: - затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, зокрема ОСОБА_1 , яка за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0077858) отримала 45,5 балів, а за результатами другого (код кандидата 0028367) - 51,5 балів, що у сумі становить 97 балів; - затвердити загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема ОСОБА_1 , яка не склала відповідний етап кваліфікаційного оцінювання; - відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах та припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, в тому числі ОСОБА_1 .

82. Отже, в оскаржуваній позивачкою частині рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 стосуються затвердження результатів практичного завдання та загальних результатів іспиту.

83. Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначаються: код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»). У разі виконання учасником практичного завдання типу 2 у рішенні про затвердження кодованих результатів може не зазначатися результат («успішно складено» або «не складено»).

84. Ця інформація зазначена в додатку до оскаржуваного рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25.

85. Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).

86. Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25.

87. Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з`явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.

88. Зазначену інформацію містить додаток 2 до оскаржуваного рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25.

89. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).

90. З урахуванням норм частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.

91. Оскаржуване рішення Комісії складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту.

92. Рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 ВККС припинила участь позивачки у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.

93. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

94. Позивачка в позовній заяві не посилалася на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановила й Велика Палата Верховного Суду.

95. Водночас позивачка у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на її думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки її практичного завдання. Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту, в аспекті з`ясування наявності обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

96. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними.

97. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

98. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККС це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.

99. Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККС повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.

100. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедури кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2018 року, у справі № 800/166/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року, у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 9901/260/19).

101. Так, Верховний Суд акцентував увагу на легітимній меті дій Комісії щодо з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

102. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися обов`язковості фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.

103. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію / відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників / критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

104. Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки № 228/зп-24.

105. Як пояснила ВККС, згадані вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти критерії розподілу балів.

106. Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.

107. Позивачка ж наполягає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 зобов`язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.

108. Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивачки, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККС стосовно неї та узгоджуватиметься з принципом належного врядування та із застосуванням дискреції як виду правомірного рішення.

109. Тож Великій Палаті Верховного Суду потрібно надати відповідь на питання, чи змінився обсяг дискреції ВККС під час оцінювання виконаних учасниками кваліфікаційного іспиту практичних робіт у зв`язку із затвердженням Методичних вказівок № 228/зп-24.

110. Велика Палата Верховного Суду вважає, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі. Наведені висновки Велика Палата Верховного Суду зробила з огляду на таке.

111. Насамперед Велика Палата Верховного Суду погоджується із зауваженнями позивачки про неодмінність і важливість дотримання суб`єктом владних повноважень установлених ним правил у нормативних документах, що регулюють його діяльність. Проте зауважує, що з огляду на пояснену Комісією мету затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККС ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.

112. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що, здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

113. Надаючи оцінку доводам позивачки про обов`язок ВККС відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками № 228/зп-24) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

114. Як уже зазначалося, методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.

115. Цей порядок включає: визначення суб`єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.

116. Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання загалом, а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.

117. Отже, порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.

118. Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.

119. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

120. За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.

121. Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККС оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивачки без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.

122. З огляду на їх назву та зміст Методичні вказівки № 228/зп-24 за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки таких робіт.

123. Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та показники оцінювання. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.

124. Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.

125. Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

126. Фактично позивачка не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені нею проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону. Нерозуміння позивачкою, як вона стверджує, критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є її суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням її особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії.

127. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

128. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення. Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

129. До того ж висловлені суб`єктивні сумніви позивачки не можна визнати обґрунтованими й з огляду на анонімний спосіб складання практичного завдання.

130. Не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

131. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

132. Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачкою, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККС порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання. Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

133. У контексті наведених вище доводів позивачки Велика Палата Верховного Суду підсумовує: - результат оцінювання практичного завдання визначається за бальною шкалою від 0 до 150 (позивачка складала практичне завдання типу 2, тож шкала оцінювання за кожним завданням становила від 0 до 75 балів); - нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках № 228/зп-24; - Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом теж визначають сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання, визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

134. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивачка фактично твердить про необхідність зміни правил і методики оцінювання практичного завдання на стадії кваліфікаційного іспиту та затвердження його результатів. Переконує, що оскільки оскаржуване рішення ВККС є завершальним для неї у процедурі кваліфікаційного оцінювання, то воно має містити ґрунтовні пояснення щодо отриманих нею балів за виконання практичних завдань.

135. Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі доводи можуть розглядатися як пропозиції для ВККС, яка відповідно до пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII уповноважена (і ці її повноваження є винятковими) унормовувати процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо його стадії, однією з яких є кваліфікаційний іспит, щодо вдосконалення чинного врегулювання здійснюваних ВККС процедур.

136. Втім наведені доводи позивачки не можуть бути підставами для зміни уже проведених процедур у судовому порядку для окремих кандидатів, оскільки у такому разі будуть знехтувані такі особливості кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, неупередженість та рівність умов для усіх його учасників.

137. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачці станом на момент, коли вона погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивачка не довела, що стосовно неї мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

138. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тож задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно неї не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

139. Отже, відповідно до обставин справи, рішення у якій переглядається, суб`єктивні сумніви позивачки, обґрунтованість яких вона не довела, не можуть превалювати над публічно проголошеними принципами проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів.

140. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що прагнення до вдосконалення конкурсної процедури повинне втілюватися в порядку внесення змін до існуючого правого врегулювання. Суд же має реагувати на недотримання встановленого порядку, що призвело до реального порушення права учасника конкурсу.

141. Щодо необхідності наведення всебічного обґрунтування процесу оцінювання практичного завдання, то це об`єктивно недоцільно було б робити у рішенні, що оскаржує позивачка та яке стосується затвердження результатів кваліфікаційного іспиту щодо всіх осіб, які його складали, а потребувало б ухвалення персональних (індивідуальних) рішень щодо кожного окремого кандидата незалежно від того, був результат негативний чи позитивний. Наведеного позивачка не могла не розуміти, як і того, що процедура кваліфікаційного оцінювання не передбачає такого типу рішень. Натомість започаткування такого підходу істотно змінило б строки, потрібні для проведення відповідних конкурсних (але не виключно) процедур, та насамперед потребувало б відповідних змін до нормативно-правового регулювання процедури кваліфікаційного оцінювання.

142. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона не надає оцінки доцільності відповідних змін до нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема й щодо відображення балів поелементного оцінювання практичного завдання, позаяк не є суб`єктом, до компетенції якого належить упорядкування такої процедури. Натомість у межах апеляційного розгляду Велика Палата Верховного Суду дала відповідь на питання, чи вплинуло незазначення такої інформації (відповідно до чинного нормативно-правового врегулювання процедури кваліфікаційного оцінювання, зокрема і стадії кваліфікаційного іспиту) на права позивачки як учасниці цієї процедури, і відповідь на це питання є негативною.

143. Відповідно, сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.

144. В обсязі встановлених у цій справі обставин з огляду на пред`явлений позов та відповідне правове регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду висновує, що рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що стосується позивачки, не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

145. Подібні за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду навела, зокрема, у постановах від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, від 11 грудня 2025 року у справі № 990/221/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 990/216/25, від 22 січня 2026 року у справі № 990/157/25, від 19 березня 2026 року у справі № 990/218/25, від 26 березня 2026 року у справах № 990/226/25 і № 990/219/25, від 01 квітня 2026 року у справі № 990/228/25, від 02 квітня 2026 року у справах № 990/165/25 і № 990/214/25, від 08 квітня 2026 року у справах № 990/166/25 і № 990/153/25, від 05 травня 2026 року у справі № 990/143/25 та інших.

146. Тож нині є сформована судова практика з вирішення подібних спорів. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу у перегляді усталеного підходу, не виявлено.

147. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про недотримання Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 та відповідно про наявність обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, для скасування оскаржуваних рішень ВККС підлягають відхиленню. Щодо обраного позивачем способу захисту права, яке він вважав порушеним

148. Суд як орган правосуддя не може під час розгляду спору щодо реалізації дискреційних повноважень адміністративного органу заміщати собою цей орган та зобов`язувати такий орган здійснювати обов`язки, не визначені приписами чинного законодавства.

149. У рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху.

150. ОСОБА_1 , крім оскарження рішень ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 та № 89/зп-25 у частині, що стосується неї, також просила зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання екзаменаційною комісією в іншому складі, зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24, зі встановленням результатів виконання практичних завдань на рівні показника не меншого за значенням «56,25».

151. Суд першої інстанції зобов`язав Комісію повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 (тип 2 перше судове рішення - індивідуальний код 0077858; тип 2 друге судове рішення - індивідуальний код 0028367) з урахуванням Методичних вказівок № 228/зп-24.

152. Втім суд першої інстанції не зважив на те, що повторне оцінювання практичних завдань окремого учасника конкурсу - в умовах деперсоніфікації за відмінними від заздалегідь визначених для всіх правилами - знівелює таку особливість кваліфікаційного іспиту, як його анонімність, і такі принципи, як неупередженість (у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи) та насамперед рівність умов учасників іспиту, які, своєю чергою, мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання практичних завдань.

153. Отже, такий спосіб захисту, як зобов`язання ВККС забезпечити повторне оцінювання практичних завдань, виконаних ОСОБА_1 , не лише не встановлений законом, а навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки суперечить таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність та рівність учасників.

154. До того ж Велика Палата Верховного Суду повторює, що в ситуації, коли основна заявлена позовна вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право на ефективний судовий захист виникає винятково в разі, коли суд установить, що мало місце реальне порушення прав, свобод та інтересів особи з боку суб`єкта владних повноважень.

155. Такого реального порушення прав позивачки Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Оцінка доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права

156. ВККС зазначає, що розгляд цієї справи за участю судді Шишова О. О. підлягає оцінці судом апеляційної інстанції в контексті пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України.

157. За приписами пункту 2 частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

158. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2025 року справу № 990/215/25 розподілено колегії суддів у складі: Шишова О. О. (головуючий суддя), Бившевої Л. І., Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.

159. Відповідно до матеріалів справи ВККС 30 травня 2025 року заявила відвід судді Шишову О. О. від розгляду цієї справи посилаючись на можливу наявність у судді приватного інтересу з огляду на поданий його дружиною до Комісії позов у справі № 990/156/25 предмет і підстави якого подібні до справи за позовом ОСОБА_1 . Зазначене, на думку Комісії, викликає обґрунтований сумнів щодо безсторонності та неупередженості судді Шишова О. О. під час розгляду цієї справи.

160. Надаючи оцінку цим доводам, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

161. Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

162. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами від 13 листопада 2025 року відмовив у задоволенні заяви Комісії про відвід судді Шишова О. О., а також заяв Шишова О. О. про самовідвід.

163. Суд виснував, що обставини, на які вказує відповідач, не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, відвід не може бути обґрунтований лише припущеннями про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, ВККС не посилається на обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду суддею Шишовим О. О. цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду.

164. Колегія суддів виснувала про невстановлення обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду суддею Шишовим О. О. цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені заявниками фактичні обставини не можуть об`єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об`єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду. З предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Шишова О.О. як судді щодо учасників справи, його необ`єктивність під час розгляду цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.

165. Отже, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив обставин, визначених частиною першою статті 36 КАС України. Не встановила їх і Велика Палата Верховного Суду.

166. Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно із 1) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді (тобто чи мав суддя будь-яку особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі), та 2) об`єктивним критерієм, тобто шляхом установлення того, чи забезпечив сам суд (та, серед багатьох інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді, потрібно визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його безсторонності. Це означає, що, вирішуючи, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, проте не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим. Об`єктивний критерій, здебільшого, стосується ієрархічних або інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, але й має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Концепції незалежності та об`єктивної безсторонності тісно взаємопов`язані і залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (рішення ЄСПЛ від 27 червня 2019 року у справі «Космос Мерітайм Трейдинг енд Шиппинг Ейдженсі проти України», заява № 53427/09, пункти 71-72).

167. Велика Палата Верховного Суду враховує, що дружина судді Шишова О. О. не є учасником цієї справи, а тому передбачена пунктом 3 частини першої статті 36 КАС України підстава для відводу, пов`язана із сімейними зв`язками судді з учасником судового процесу, у цьому випадку не застосовна. Заявлений Комісією відвід ґрунтувався на пункті 4 частини першої статті 36 КАС України, тобто на наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, що підлягають перевірці за наведеним об`єктивним критерієм безсторонності.

168. Та обставина, що справа за позовом дружини судді належить до тієї самої категорії спорів і порушує подібні правові питання, сама собою не свідчить про небезсторонність судді Шишова О. О. Розгляд значної кількості юридично подібних справ є звичайною ознакою судової діяльності, а правова позиція, сформована суддею у відповідній категорії спорів, є результатом застосування ним норм права, а не виявом особистої заінтересованості в розумінні статті 36 КАС України. Остаточний результат кожної справи ґрунтується виключно на правовій оцінці конкретного спору та встановлених у ньому обставин. Протилежний підхід означав би, що будь-який суддя, який розглядав справи певної категорії, підлягав би відводу від розгляду іншої справи цієї ж категорії, що несумісне з належним функціонуванням суду.

169. Наведений висновок узгоджується з підходом ЄСПЛ до ситуацій, коли той самий суддя бере участь у розгляді різних справ, поєднаних тематично. Так, у рішенні від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia, заява № 17767/08) ЄСПЛ визнав, що самий лише факт розгляду за участю того самого судді двох справ заявниці, поєднаних спільною тематикою, не свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, позаяк тематичний зв`язок не перетворює такі справи на «ту саму справу» чи «те саме рішення», якщо вони стосуються різних обставин і правових норм. У справі, що розглядається, зв`язок між провадженнями є ще слабшим, оскільки йдеться не про різні справи тієї самої особи, а про справи різних осіб - позивача та дружини судді, кожна з яких ґрунтується на самостійно виконаній анонімній роботі конкретного учасника та на окремому рішенні Комісії щодо нього.

170. Оцінюючи, чи може участь судді в розгляді справи подібної категорії викликати об`єктивно виправдані сумніви в його безсторонності, на основі практики ЄСПЛ потрібно враховувати, зокрема: характер відповідних проваджень; обсяг питань, які досліджуються в кожному з них, та ступінь їх збігу; можливість впливу результатів розгляду однієї справи на вирішення іншої; а також зовнішні прояви безсторонності та конкретну поведінку судді. За жодним із цих критеріїв розгляд суддею Шишовим О. О. цієї справи не виявляє ознак небезсторонності, оскільки справа позивача та справа його дружини стосуються різних фактичних обставин (різних практичних робіт різних учасників і різних рішень Комісії), вирішення однієї з них юридично не визначає наперед результату іншої, а висновок суду в кожній справі ґрунтується на самостійній правовій оцінці конкретного спору. Сумніви ж у безсторонності, які ЄСПЛ визнавав об`єктивно виправданими, виникали в інших за змістом ситуаціях, а саме коли провадження ґрунтувалися на тих самих фактах і доказах або коли в попередньому рішенні суддя вже сформулював висновки щодо обставин, які належало встановити в наступній справі; таких ознак спільності фактів чи попередньої оцінки у відносинах між цими двома справами немає.

171. Подання суддею Шишовим О. О. заяв про самовідвід з посиланням на ті самі обставини, що їх зазначала в своїй заяві Комісія, не підтверджує наявності підстав для відводу. Звернення судді із заявою про самовідвід є виявом його обачності та реалізацією повноваження порушити відповідне питання для вирішення компетентним складом суду, проте не визначає наперед висновку щодо суті цього питання.

172. Вирішальним є те, що компетентний склад суду, оцінивши наведені обставини, не встановив визначених статтею 36 КАС України підстав і відмовив у задоволенні як заяви Комісії про відвід, так і заяв судді про самовідвід. Тож процесуальний механізм перевірки обґрунтованості відповідних підстав було реалізовано, а його наслідком стало їх непідтвердження.

173. Не свідчить про небезсторонність судді й та обставина, що суддя Шишов О. О. виклав у справі окрему думку. Окрема думка є засобом реалізації процесуального права судді висловити позицію, що відрізняється від позиції більшості складу суду, і сама собою не вказує на його упередженість та не є підставою для скасування судового рішення.

174. Отже, самий лише факт оскарження дружиною судді Шишова О. О. рішень Комісії, не пов`язаних з цією справою, не викликає об`єктивно виправданих побоювань щодо безсторонності цього судді, позаяк остаточний результат справи ґрунтується виключно на правовій оцінці кожного окремого спору.

175. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що пункт 2 частини третьої статті 317 КАС України пов`язує обов`язкове скасування судового рішення з визнанням судом апеляційної інстанції підстав відводу обґрунтованими. Оскільки за наслідками перевірки за суб`єктивним та об`єктивним критеріями таких підстав не встановлено, немає й визначеної цією нормою умови для скасування рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

176. Велика Палата вважає, що оскаржуване рішення ВККС відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII щодо вмотивованості, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а також відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для його скасування немає.

177. Натомість суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та порушив норми процесуального права, визначивши спосіб захисту, який не відповідає закону, і відповідно дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позову, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині задоволених позовних вимог за результатами його апеляційного перегляду та ухвалення нового рішення - про відмову в цій частині в задоволенні позову.

178. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

179. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

180. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

181. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

182. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ВККС доводи спростовують викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, то апеляційна скарга Комісії підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нової постанови - про відмову в цій частині в задоволенні позову. Висновки щодо розподілу судових витрат

183. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

184. Проте згідно із частиною другою статті 139 цього Кодексу в разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

185. Оскільки Велика Палата Верховного Суду задовольнила апеляційну скаргу Комісії, яка понесла судові витрати винятково у виді судового збору за подання скарги, то сплачений ним судовий збір не підлягає стягненню з фізичної особи на користь суб`єкта владних повноважень.

186. Також з огляду на відмову в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати за правилами статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 139, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 990/215/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог. Ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідачка Н. М. Мартинюк Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков О. В. Білоконь С. О. Погрібний О. Л. Булейко Н. С. Стефанів О. А. Губська Т. Г. Стрелець А. А. Ємець О. В. Ступак О. В. Кривенда М. Ю. Тітов М. В. Мазур В. Ю. Уркевич Постанову оформив суддя Погрібний С. О. в порядку частини третьої статті 321 КАС України.