Ухвала КЦС ВС № 727/10899/25

УХВАЛА 20 липня 2026 року м. Київ справа № 727/10899/25 провадження № 61-9608ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гінгуляка Юрія Васильовича на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 січня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні належним їй на праві власності майном, ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, а саме нежитловими будівлями загальною площею 110,20 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з будівлі цегляної, літ. «А», сараю цегляного літ. «Г», гаражів цегляних літ. «Б.Д.», криниці № 1, воріт № 2, огорожі № 3, шляхом забезпечення безперешкодного входження, вселення та користування всіма приміщеннями, в тому числі із відкриттям вхідних дверей, воріт, приміщень, наданням всіх ключів та вільного доступу до них. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2026 року, позовні вимоги задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні належним їй на праві приватної власності комплексом нежитлових будівель загальною площею 110,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з будівлі цегляної, літ. «А», сараю цегляного літ. Г, гаражів цегляних літ. Б.Д., криниці № 1, воріт № 2, огорожі № 3, шляхом забезпечення безперешкодного входження, вселення та користування всіма приміщеннями, в тому числі із відкриттям вхідних дверей, воріт, приміщень, наданням всіх ключів та вільного доступу до них. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_2 належним їй майном, а саме нежитловими будівлями загальною площею 110,20 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з будівлі цегляної, літ. «А», сараю цегляного літ. Г, гаражів цегляних літ. Б.Д., криниці № 1, воріт № 2, огорожі № 3. 08 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гінгуляк Ю. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 січня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2026 року (надійшла до суду 17 липня 2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про залишення позовних без задоволення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У постанові Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2026 року зазначено, що повний текст постанови виготовлено 08 червня 2026 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 08 липня 2026 року (середа). Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2026 року надіслано судом - 09 червня 2026 року, зареєстровано - 10 червня 2026 року, забезпечено надання загального доступу - 11 червня 2026 року У касаційній скарзі заявник просить поновити строк для подачі касаційної скарги. На поштовому конверті (трекінг відправлення L580100005154), в якому надійшла касаційна скарга, наявний штамп з датою 08 липня 2026 року. При цьому встановлено, що відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта», лист з трекінгом L580100005154 прийнято на поштове відділення «Чернівці» 13 липня 2026 року о 12:39, що ставить під сумнів дату поштового відправлення 08 липня 2026 року. Опису вкладення зі штампом та датою поштового відправлення представником заявника не надано. Оскільки наявні відмінності у даті прийняття поштового відправлення, представнику заявника необхідно надати докази дати отримання копії постанови суду апеляційної інстанції та належні докази того, коли саме касаційну скаргу було направлено до Верховного Суду. За таких підстав касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання обґрунтованого клопотання та доказів. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гінгуляка Ю. В. не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, передбаченому законодавством. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у 2025 році та заявляла позовну вимогу немайнового характеру. Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 211,20 грн). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем. Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн(1 211,20*200%=2 422,40). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. У касаційній скарзі порушено вимоги пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), оскільки у касаційній скарзі не зазначено відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Також, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гінгуляка Юрія Васильовича про поновлення процесуального строку для подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гінгуляка Юрія Васильовича на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 січня 2026 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 02 червня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць