Ухвала КЦС ВС № 464/8683/21

УХВАЛА 19 березня 2025 року м. Київ справа № 464/8683/21 провадження № 61-3413ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семченко Галини Сергіївни на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Государської Наталії Валентинівни про витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування немайнової шкоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Государської Н. В. (далі - приватний нотаріус ЛМНО Государська Н. В.), в якому просив суд: - витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 , номер об`єкта нерухомого майна згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 469471246101; - стягнути з відповідачів солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі 90 000,00 грн. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса ЛМНО Государської Н. В. про витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування немайнової шкоди відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2024 року в частині вимог ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса ЛМНО Государської Н. В. про відшкодування немайнової шкоди скасовано, провадження у цій частині закрито. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2024 року в іншій частині змінено, викладено його мотиви у редакції цієї постанови. У решті рішення залишено без змін. 15 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семченко Г. С. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року (надійшла до суду 17 березня 2025 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, просила суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині позовної вимоги про витребування із незаконного володіння квартири та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У касаційній скарзі представник заявника заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року. Клопотання обґрунтовано тим, що копію оскаржуваної постанови отримано засобами електронного зв`язку 14 лютого 2025 року. На підтвердження клопотання представник заявника не надала жодного доказу. Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги слід відмовити, а касаційну скаргу залишити без руху з огляду на те, що представником заявника не надано доказів на підтвердження поважності пропуску строку подачі касаційної скарги. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Семченко Г. С. не відповідає зазначеним вище вимогам закону. У касаційній скарзі представник заявника посилається, як на підставу касаційного провадження на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України. Зокрема, заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на думку представника заявника, відсутній висновок Верховного Суду. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Позивач звернулася до суду з позовом у 2021 році та заявляла дві позовні вимоги майнового характеру (про витребування майна та відшкодування шкоди). Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908,00 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 11 350,00 грн). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем. Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання (відсутнє визначення вартості квартири), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка нерухомого майна або інші належні докази). ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції лише в частині витребування майна. Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за позовну вимогу майнового характеру про витребування майна (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 %). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Згідно з частиною шостою статті 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до пункту 29 Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Так, касаційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення учасникам справи копій цієї касаційної скарги заявник не надав. Заявником не надано доказів направлення касаційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Верховний Суд не бере до уваги квитанції № 2929268 та № 2929269 про направлення касаційної скарги адвокатам Поплавській Т. П. та Буковинській С. В. , оскільки відсутні докази того, що адвокати Поплавська Т. П. та Буковинська С. В. мають право представляти інтереси ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у Верховному Суді. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Семченко Галини Сергіївни про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семченко Галини Сергіївни на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць