Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/1468/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1468/22 Головуючий у 1-й інст. Янчук В.В. Категорія 53 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М., за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №935/1468/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими через адвоката Морозова Вадима Юрійовича, та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою через адвоката Горлова Єгора Сергійовича, на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року та на додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року, які ухвалені під головуванням судді Янчук В.В. у м.Коростишеві, в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 . Просив стягнути з відповідача на свою користь: витрати на лікування внаслідок отримання шкоди, завданої здоров`ю, у розмірі 21 193,03 грн; витрати на евакуаційні послуги з переміщення авто у розмірі 14 305,03 грн; майнову шкоду, завдану в результаті ДТП, а саме, грошові кошти у розмірі 705 663,80 грн на відновлення транспортного засобу; моральну шкоду в розмірі 100 000 грн; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 120 000 грн та за оцінку транспортного засобу 3 000 грн (а.с.178 т.1). Позов обґрунтований тим, що 29 березня 2021 року на автошляху напрямку Київ-Чоп відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2021 року в справі №935/906/21 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , при здійсненні маневру повороту ліворуч не переконався у його безпечності, внаслідок чого вчинив зіткнення із автомобілем марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у напрямку м.Житомира, у результаті чого відповідач своїми діями завдав йому суттєвих майнових збитків. Цивільна правова відповідальність власника автомобіля марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована у АТ «СГ «ТАС». Ліміт відповідальності за шкоду майну становив 130 000 грн, тому він отримав 128 500 грн за вирахуванням франшизи 1 500 грн, яких недостатньо для ремонту автомобіля. За результатами висновку звіту від 23 грудня 2021 року №1/2312, розмір матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 603 617,85 грн. Звіт про оцінку складений станом на 10 грудня 2021 року, коли курс долара становив 27,10 грн. У зв`язку з чим, ураховуючи здійснений ним перерахунок калькуляції вартості відновлювального ремонту та виходячи із середньої вартості його авто, що за даними звіту становила 27 000 доларів США, та враховуючи, що станом на день збільшення позовних вимог дійсний курс гривні до долара США, що становив 40,25 грн, вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути 705 663,80 грн, що є сумою відновлювального ремонту його автомобіля за вирахуванням отриманого страхового відшкодування. Його автомобіль отримав значні механічні пошкодження, він поніс витрати на послуги з евакуації авто по м.Коростишеву, та в подальшому з м.Коростишева до м.Хмельницького, та витрати на пальне, що разом становить 14 305,03 грн. У результаті ДТП він також отримав травми та забої, що призвело до довготривалого лікування та пов`язаних з цим витрат, що загалом становить 21 193,03 грн. Також завдана моральна шкоди, яка полягає у негативних наслідках в результаті ДТП, нервового стресу, часу для відновлення душевного стану внаслідок ДТП. Він перебував на стаціонарному лікуванні 42 доби, переніс операцію, був позбавлений можливості займатися своєю улюбленою справою, порушені його життєві зв`язки. Відмова відповідача у добровільному врегулюванні призвела до необхідності додаткових витрат, часу необхідного для захисту його інтересів, звернення з правовою допомогою та до суду. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : майнову шкоду в розмірі 86 587,98 грн та франшизу 1 500 грн, що загалом становить 88 087,98 грн; шкоду, пов`язану з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 12 000 грн; моральну шкоду в розмірі 20 000 грн; судовий збір у розмірі 805,88 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 416 грн; судові витрати за оплату судової транспортно-товарознавчої експертизи від 29 жовтня 2024 року №3175 у розмірі 9 083,70 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 7 000 грн. У задоволенні іншої частини вимог заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Горлова Є.С. про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погодившись із рішеннями суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Морозова В.Ю. подав апеляційні скарги на основне рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року та на додаткове рішення цього ж суді від 15 квітня 2025 року, а відповідач ОСОБА_2 через адвоката Горлова Є.С. подав апеляційну скаргу на основне рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року. Позивач ОСОБА_1 через адвоката Мороза В.Ю., посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, а додаткове рішення суду першої інстанції від 15 квітня 2025 року скасувати. Доводи апеляційної скарги сторони позивача на рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2025 року аргументовані тим, що вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення №935/906/21, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відносно ОСОБА_2 було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.286 КК України. Відповідач не спростував, що завдана йому шкода у зв`язку з лікуванням, понесеними витратами на евакуаційні послуги з переміщення авто, отриманням майнової та моральної шкоди були завдані не з його вини. Його автомобіль не є знищеним, а тому визначення його залишкової вартості є недоцільною дією. Утилізаційна вартість деталей є нульовою, адже такі деталі пошкоджені повністю. Суд першої інстанції не звернув уваги, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , зазнав значних механічних пошкоджень. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зазначений транспортний засіб, який складає велику цінність, опинився в непридатному для використання стані та потребує відповідного ремонту, який коштує 603 617,85 грн, що підтверджується звітом про оцінку. Суд першої інстанції не взяв за основу наданий позивачем висновок експерта від 22 вересня 2023 року №000626/01-1026 за результатами комплексного автотехнічного і транспортно-трасологічного дослідження за копіями матеріалів справи про адміністративне правопорушення і копіями матеріалів кримінального провадження. Вимога про стягнення витрат на оплату судової транспортно-товарознавчої експертизи від 29 жовтня 2024 року №3175 у розмірі 9 083,70 грн, здійснених відповідачем за проведення експертизи, є необґрунтованою та не підлягає відшкодуванню з позивача. Страховою компанією було виплачено тільки частину коштів на ремонт транспортного засобу, а саме, 128 500 грн, яка була витрачена на лікування та на евакуацію транспортних засобів. У результаті невиплаченої повної суми, вважає, що така сума у вигляді відшкодування грошових коштів, які були витрачені на лікування та на евакуацію транспортних засобів, підлягає стягненню з винуватця ДТП, як особи, діями якої було завдано шкоду. Крім матеріальних збитків йому була завдана моральна шкода, яка полягає у завданні негативних наслідків у результаті ДТП, під час вчинення ДТП і після нього. Він перебував на стаціонарному лікуванні 42 доби, переніс операцію на плечовому суглобі, пережив фізичний біль та депресію, більше 40 діб був позбавлений права займатися своєю улюбленою справою, а також позбавлений звичайних життєвих звичок та зв`язків, а тому вважає, що моральна компенсація у розмірі 100 000 грн є прийнятною та достатньою для відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, а 20 000 грн дуже занижений розмір моральної компенсації. Він у результаті ДТП отримав травми та забої, що призвело до довготривалого лікування та понесення додаткових грошових витрат на лікування. Впродовж пів року він проходив лікування різних травм, які отримав під час ДТП, лікування є недешевим, у зв`язку з цим погіршився його майновий стан. У подальшому йому також можливо знадобиться лікування та додаткові обстеження, оскільки відновити свій стан здоров`я до того, що був до настання ДТП, не вдалося. Вважає, що відповідач має відшкодування йому кошти, витрачені на лікування. Так як його автомобіль потрапив у ДТП та отримав значні механічні ушкодження, які призвели до неможливості рухатися самостійно, у нього виникла необхідність транспортувати автомобіль до місця свого проживання, що призвело до значних витрат на евакуаційні послуги, які в повному обсязі мають бути відшкодовані відповідачем. ОСОБА_2 визнано винним і він, як водій, повинен був самостійно реагувати на зміну дорожньої обстановки. Однак цього не зробив, виконав маневр, не пересвідчившись у його безпечності, не надав перевагу у русі зустрічному автомобілю, за кермом якого перебував ОСОБА_1 . У результаті, останній, зазнав тілесних ушкоджень та матеріальних збитків його транспортному засобу. Небезпека виникла у результаті дій ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги сторони позивача на додаткове рішення суду першої інстанції від 15 квітня 2025 року ґрунтуються на тому, що робота адвоката Горлова Є.С. полягала в поданні клопотання про призначення експертизи та письмового пояснення, вимога стягнення коштів за представництво інтересів на судовому засіданні, за кожне засідання в розмірі 3 000 грн документально не обґрунтоване та не доведене, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Розмір гонорару, визначений відповідачем та адвокатом, є неспівмірним із обсягом виконаних робіт та є завищеним. У матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження оплати, а саме, квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки. Адвокат Горлов Є.С. не заявляв клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції. Відповідач ОСОБА_2 через адвоката Горлова Є.О., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2025 року в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги сторони відповідача покликаються на те, що вина ОСОБА_2 підтверджується лише постановою суду, яка була винесена через помилкове визнання вини відповідачем. Висновок суду, що ступінь вини кожного із учасників ДТП становить 50% є неправильним та таким, що свідчить про неповноту з`ясування обставин справи шляхом не врахування такого фактору, як причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача та виникненням ДТП. У кримінальному провадженні підлягала встановленню вина кожного із учасників ДТП, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як учасників ДТП, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та ДТП. ОСОБА_1 також визнано винним у цьому ДТП постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2023 року в справі №935/1915/23. Навіть якщо вина обох учасників підтверджується, ОСОБА_2 - постановою суду від 21 квітня 2021 року в справі №935/906/21, а ОСОБА_1 постановою суду від 11 жовтня 2023 року в справі №935/1915/23 і висновком експерта, то причинно-наслідковий зв`язок між діями та завданою шкодою наявний лише у ОСОБА_1 , що прямо зазначено у висновку експерта. Попри наявність певних фактів, що вказують на можливу участь обох сторін у ДТП, слід зауважити, що висновки експерта однозначно вказують на наявність причинно-наслідкового зв`язку лише між діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою, що підтверджується технічними розрахунками та відповідними висновками експертизи. Водночас, для відповідальності ОСОБА_2 такого зв`язку не доведено. Витрати, які були заявлені позивачем до стягнення в тексті позовної заяви з порушенням встановленого для цього процесуального порядку, що проігноровано судом першої інстанції. Такі витрати заявлялися, як окрема позовна вимога, як складова суми завданих збитків позивачу, що є неправильним процесуально- правовим підходом, оскільки процесуальним законом передбачено стягнення витрат на професійну правничу допомогу не в порядку задоволення позовної вимоги, а в окремому процесуальному порядку за результатами розгляду справи та розподілу витрат, пов`язаних з її розглядом. Іншого процесуального механізму, такого як стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в порядку позовної вимоги, закон не передбачає. Судом першої інстанції самостійно здійснено перекваліфікацію такої вимоги з позовної в стягнення витрат, пов`язаних із розглядом справи, що є неправомірним. Оцінюючи надані позивачем докази витрат на правничу допомогу, останні не можуть бути підставою для їх стягнення, оскільки по-перше, не стосуються цієї справи, по-друге, не підтверджені належними документами. Надана квитанція про сплату коштів не відповідає вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів. Такі судові витрат не підлягають стягненню з урахуванням викладеної вище в тексті цієї апеляційної скарги позиції у зв`язку з необхідністю повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Сторони та їх представники правом на подання відзивів на апеляційні скарги не скористалися. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Морозов В.Ю. апеляційні скарги сторони позивача на основне та додаткове рішення суду першої інстанції підтримав та просить їх задовольнити, а апеляційну скаргу сторони відповідача просить залишити без задоволення. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Горлов Є.С. апеляційну скаргу сторони відповідача на основне рішення підтримав та просить її задовольнити, а у задоволенні апеляційних скарг сторони позивача на основне та додаткове рішення суду першої інстанції відмовити. Перевіривши законність та обґрунтованість рішень Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року та від 15 квітня 2025 року відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 не можуть бути задоволеними, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Згідно з ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до п.3 частини першої ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Отже, обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №328/2750/18. Згідно з ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. При цьому відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Приписами ст.1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, ст.1194 ЦК України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи (відповідача) у разі недостатності страхової виплати. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №308/3162/15-ц обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. За положеннями ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом частини шостої ст.82 ЦПК України постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2021 року в справі №935/906/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.9-10 т.1). Постанова набрала законної сили 06 травня 2021 року. Із постанови вбачається, що 29 березня 2021 року ОСОБА_2 на 109 км а/д Київ-Чоп, керуючи автомобілем марки «Богдан-211010», д.н.з. НОМЕР_1 , при здійсненні маневру повороту ліворуч у відведеному для цього місці, не переконався, що цей маневр є безпечний та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в напрямку м.Житомира. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою слідчої СВ ВП №2 ЖРУП ГУНП у Житомирській області від 19 травня 2023 року закрито кримінальне провадження №12021106041000069 від 02 липня 2021 року в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 29 березня 2021 року близько о 14:00 год. на 108км+700м автодорозі Київ-Чоп автомобіль марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_2 , здійснюючи розворот, у порушенні вимог пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України не надав перевагу в русі водію автомобілю марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в лівій смузі руху в напрямку м.Житомир, та в порушенні вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме, при виявленні перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки та, маючи технічну можливість зупинитися, допустив зіткнення з автомобілем марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який знаходячись на значній відстані в правій смузі руху в напрямку м.Житомир, який здійснював маневр розвороту зліва на право відносно напрямку руху автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 . Після цього автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 , відкинуло в сторону, де він здійснив зіткнення з автомобілем Марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_3 , який також перед цим виконував маневр розвороту. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 отримав середні тілесні ушкодження. Внаслідок невідповідності дій водія автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_8 , ОСОБА_1 , які суперечать технічним вимогам пункту 12.5 Правил дорожнього руху України, в діях останнього вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбачені ст.124 КУпАП. Ураховуючи викладене вище, в діях водія автомобіля марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_2 відсутні ознаки кримінального правопорушення та вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. У справі №935/1915/23 постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2023 року, яка постановою Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року залишена без змін, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні 29 березня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.193 т.2). Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 29 березня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито на підставі пункту 7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП. Отже, постанова Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2023 року набрала законної сили 26 грудня 2023 року. Із вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 29 березня 2021 року о 15:01 годині на автодорозі Київ-Чоп 108 км, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 , під час виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості або до повної зупинки транспортного засобу шляхом застосування термінового гальмування, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 , відкинуло і він здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_7 , внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень, власникам завдані матеріальні збитки, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, які не підпадають під кримінальну відповідальність, чим порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП України. Під час досудового розслідування кримінального провадження від 02 липня 2021 року №12021106041000069 проведена низка експертиз. У висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 06 серпня 2021 року №СЕ-19/106-21/7159-ІТ указано, що на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 , знаходилися у технічно працездатному стані (а.с.47 т.2). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової автотехнічної експертизи від 05 травня 2023 року №739/23-25, при заданих вихідних даних водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_6 , ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху; згідно чинних методичних рекомендацій по проведенню автотехнічних досліджень, маневр, як засіб уникнення ДТП, розглядається у випадку об?їзду нерухомої перешкоди або тоді, коли перешкода рухається в попутному напрямку. Застосовувати маневр для відвернення ДТП можна рекомендувати для об?їзду нерухомої перешкоди. Якщо виникає небезпека для руху, то необхідно застосовувати гальмування (згідно з першої частини п.12.3), так як "рухома" перешкода в будь-який момент може змінити напрямок і темп руху, чи зупинитися (а.с.31-44 т.2). У цій дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля «Богдан 211010», д.р.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України. Для оцінки дій водія ОСОБА_2 вимогам зазначених вище пунктів Правил дорожнього руху України спеціальні пізнання в галузі автотехнічної експертизи не потрібні і це питання може бути вирішено слідством самостійно з урахуванням дорожньої обстановки на місці пригоди та висновків цієї експертизи. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_9 , ОСОБА_1 , із технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 та 12.6 «г» Правил дорожнього руху України, а водій автомобіля марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 - у відповідності з вимогами пунктів 10.1 та 10.4 цих Правил. Із технічної точки зору та згідно з наведених розрахунків, ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем, шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки його руху, а тому в діях водія ОСОБА_1 убачається невідповідність технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. З урахуванням вихідних даних та проведеного дослідження, причиною виникнення цієї дорожньо-транспортної пригоди, в даних умовах дорожнього руху, з технічної точки зору, слід вважати невідповідність дій водія марки «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_9 , ОСОБА_1 , які суперечили технічним вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. При цьому, з описової частини вказаного висновку експерта вбачається, що вихідні дані, які застосовувалися у ході експертного дослідження, використані з показів як водія автомобіля марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , так і потерпілого ОСОБА_1 , із якими також проведені слідчі експерименти. За замовленням ОСОБА_1 наданий висновок експерта ТзОВ «Українські незалежні судові системи» від 22 вересня 2023 року №000626/01-1026, за результатами комплексного автомеханічного і транспортно-трасологічного дослідження за копіями матеріалів справи про адміністративне правопорушення №935/1915/23 і копіями матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021060420000169 від 02 липня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.с.120-130 т.2). Із висновку вказаного дослідження, зокрема, вбачається, що з технічної точки зору, причиною досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди - зіткненням автомобілів марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , і ВА3-211010 «Богдан» д.н.з. НОМЕР_5 - є в комплексі невідповідності у діях водія автомобіля марки «Богдан 211010» д.н.з. НОМЕР_1 , вимогам п.п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, які він допустив своїми односторонніми діями, на які не впливали інші учасники дорожнього руху, в тому числі і водій автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 . Зазначено, що з причин, наведених у дослідницькій частині, можна стверджувати, що в умовах досліджуваної дорожньої ситуації у водія автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.р.з. НОМЕР_3 , за певних обставин могло не бути технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_1 , а за інших обставин могла бути така можливість. Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Цивільна правова відповідальність транспортного засобу марки «Богдан 211010», д.н.з. НОМЕР_5 , на час ДТП була застрахована згідно з полісом серії АР/8631249 у АТ «СГ «ТАС» (приватна) (а.с.174 зворот т.2). Ліміт за шкоду заподіяну життю і здоров`ю потерпілого - 260 000 грн, ліміт за шкоду майну - 130 000 грн, франшиза - 1 500 грн. ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 (а.с.19 т.1). ОСОБА_1 03 червня 2021 року звертався до страховика АТ «СГ «ТАС» (приватна) із заявою про страхове відшкодування (а.с.214 т.2). Погодився з тим, що розмір страхового відшкодування складає 128 500 грн за вирахуванням франшизи 1 500 грн. Із вимогами про відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, не звертався. Відповідно до виписки з рахунку позивача ОСОБА_1 від 19 травня 2021 року, відкритого в АТ «Універсал Банк», прослідковується зарахування страхової виплати АТ «СГ «ТАС» (приватне) у розмірі 128 500 грн (а.с.12 т.1). Згідно з ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з висновком судового експерта Землюка В.В. за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 29 жовтня 2024 року №3175, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.р.з. НОМЕР_2 , станом на 29 березня 2021 року, внаслідок пошкодження його в ДТП, яка мала місце 29 березня 2021 року, становила 659 997,07 грн (а.с.21-50 т.3). Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.р.з. НОМЕР_9 , станом на дату ДТП, яка мала місце 29 березня 2021 року, становила 684 267,99 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.р.з. НОМЕР_9 , із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на дату ДТП, яка мала місце 29 березня 2021 року, відповідно до п.7.25 та п. 8.2(б) Методики не визначено. Ринкова вартість автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_11 , станом на дату перед ДТП, яка мала місце 29 березня 2021 року, становила 659 997,07 грн. Утилізаційна (залишкова) вартість пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen Passat», д.р.з. НОМЕР_9 , станом на момент після ДТП, яка мала місце 29 березня 2021 року, становила 358 321,12 грн. Водночас факт врахування ПДВ залежить від форми оподаткування суб`єктів господарювання, які здійснюють роботи з ремонту КТЗ, реалізують матеріали, складові для автомобілів, а також здійснюють переробку металобрухту. Із викладеного вище висновку експерта вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , є фізично знищеним, оскільки його ринкова вартість до ДТП становила 659 997,07 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 684 267,99 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він планує ремонтувати автомобіль, а тому його не потрібно було визнавати фізично знищеним не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що вказаний автомобіль є фізично знищеним та вартість ремонту перевищуватиме ринкову вартість автомобіля. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що в настанні дорожньо-транспортної пригоди винен хтось один із учасників ДТП, вказані докази не надані й у суді апеляційної інстанції, а тому суд першої інстанції, врахувавши постанови про притягнення до адміністративної відповідальності обох водіїв, дійшов правильного висновку про обоюдну вину обох учасників ДТП, так як установлено при розгляді справ про адміністративне правопорушення, що обидва водія не дотрималися правил дорожнього руху та дії обох водіїв знаходять у причино-наслідковому зв`язку із створенням ДТП, що спричинило зіткнення автомобілів, чим спростовують доводи апеляційних скарг сторін із цього приводу. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ступінь вини позивача та відповідача у ДТП становить по 50% на кожному, а тому, враховуючи положення ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ступінь вини у ДТП сторін та виплачене страховою компанію позивачу страхове відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 86 587,98 грн (659 997,07 грн (вартість авто до ДТП) 358 321,12 грн (вартість транспортного засобу після ДТП) 128 500 грн (виплачене страхове відшкодування) =173 175,95 грн*50% (ступень вини) =86 587,98 грн). Також суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача розмір франшизи 1 500 грн та стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування майнової шкоди суму 88 087,98 грн (86 587,98 +1 500). Посилання в апеляційній сказі ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наданий ним висновок експерта від 22 вересня 2023 року №000626/01-1026 не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції правильно зазначив, що у вказаному висновку експерта відсутні відомості про те, що він виконувався для подання його до суду та про обізнаність експерта зі змістом ст.ст.384,385 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц зроблений висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV, який діяв у такій редакції на час укладення полісу, у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону №1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Отже, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (частина перша ст.1194 ЦК України). ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача вартість лікування та придбаних ліків у сумі 21 193,03 грн. Разом із тим, як вже зазначалося вище, відповідно до полісу серії АР №8631249 у АТ «СГ «ТАС» установлений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров`ю потерпілого в сумі 260 000 грн, який значно перевищує заявлену позивачем на такі потреби суму, а тому ці витрати не можуть бути покладені на відповідача. З вимогами же до страхової компанії позивач не звертався та клопотань про залучення страховика, як відповідача, не також заявляв. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що потерпілий на власний розсуд може пред`являти позов безпосередньо до винної особи або до страхової компанії спростовуються тим, що у випадку покладення відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності та буде нівелюватися інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на лікування позивача, внаслідок спричинення шкоди здоров`ю останньому, в сумі 21 193,03 грн. Відповідно до п.6 частини першої ст.26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, яка діяла на час укладення полісу, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з доставкою (транспортуванням), зокрема, з використанням спеціального автомобіля- евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно. Звертаючись з позовом ОСОБА_1 просив стягнути 14 305,03 грн, із яких: послуги евакуатора - 12 000 грн, загальні витрати на пальне 2 305,03 грн. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що квитанції про оплату пального не є належними доказами, що безумовно підтверджують те, що такі витрати пов`язані з витратами пального на евакуацією транспортного засобу, оскільки витрати за пальне здійснені 15 жовтня 2021 року та 30 листопада 2021 року, а дорожньо-транспортна пригода відбулася 29 березня 2021 року. Разом із тим, стягуючи на користь позивача 12 000 грн за сплачені послуги евакуатора, суд першої інстанції не врахував, що ступінь вини кожного із учасників ДТП становить 50%, а тому позивачу належить компенсувати також половину послуг евакуатора, що становить суму 6 000 грн (12 000*50% ). Колегія суддів змінює рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року в цій частині та зменшує стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, пов`язаної з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, із 12 000 грн до 6 000 грн. Відповідно до частини першої ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодження її майна (пункти 1-3 частини другої ст.23 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою ст.1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (зі змісту частини другої ст.1167 ЦК України). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд першої інстанції при визначенні суми грошових коштів, які належить стягнути позивачу у відшкодування спричиненої йому внаслідок ДТП моральної шкоди, враховував не лише глибину його емоційних та моральних страждань, характер душевних переживань за себе та своє майно, а й те, що ДТП сталася за обоюдної вини сторін, а не лише з вини відповідача, ступінь вини кожного учасника ДТП на 50%, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що розмір такого відшкодування не перевищує 20 000 грн, що відповідає розумності та справедливості. Частиною першою ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 ЦПК України, разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Разом із тим, згідно з частиною четвертою ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року в справі №905/1795/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 виснувано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим. Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. На підтвердження понесених судових витрат, ОСОБА_1 надав договір про надання правничої допомоги від 23 травня 2022 року, додаток №1 до договору, за умовами якого правова винагорода становить 120 000 грн. Також надано акт-приймання передачі наданих послуг від 23 червня 2022 року, у якому зазначений перелік послуг, їх вартість та кількість витраченого часу. Також долучено складену адвокатом Морозовим В.Ю. квитанцію про сплату коштів від 23 червня 2022 року в розмірі 120 000 грн. Суд першої інстанції врахував тривалість розгляду справи, час витрачений адвокатом та кількість процесуальних дій сторін у справі, складність справи, виконану роботу адвокатом, а також ту обставину, що позов задоволений частково та при цьому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 16 416 грн із відшкодування витрат на правничу допомогу, що відповідатиме пропорційності, критерію реальності, неминучості, виваженості, справедливості та розумності їхнього розміру. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач включив до витрат на правничу допомогу витрати, понесені під час розгляду адміністративної справи та кримінального провадження, досудового врегулювання спору, представництво інтересів під час візитів до відділу поліції та Коростишівської окружної прокуратури, не змінюють висновки суду першої інстанції з цього приводу, оскільки судом першої інстанції не стягувалися витрати на правничу допомогу, які були понесені при розгляді інших справи. У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі №925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду відповідно до положень ст.376 ЦПК України змінює рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року та зменшує стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, пов`язаної з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, із 12 000 грн до 6 000 грн. У решті рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року залишається без змін. Стосовно законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції від 15 квітня 2025 року, слід зазначити наступне. Із матеріалів справи вбачається, що до закінчення судових дебатів у справі представником відповідача - адвокатом Горловим Є.С. у судовому засіданні 12 лютого 2025 року заявлено клопотання в порядку частини восьмої ст.141 ЦПК України, про подання до суду впродовж встановленого законом строку, після постановлення судового рішення, доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу. Стороною відповідача через систему «Електронний суд» 14 лютого 2025 року подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 56 500 грн, до якої додані докази. 28 лютого 2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Морозова В.Ю. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування яких зазначено, що розмір гонорару, визначений відповідачем та адвокатом є неспівмірним з обсягом виконаних робіт та є завищеним. Вказані витрати є безпідставні та необґрунтованими, оскільки ухвалене рішення задоволено частково, суд вже вирішив хто має понести витрати на правову допомогу, а тому заяву про винесення додаткового рішення належить залишити без розгляду, а у разі прийняття заяви представника відповідача Горлова Є.С. до розгляду, зменшити витрати на правову допомогу до 1 000 грн. За положеннями частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до частин першої та другої ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною третьою ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята ст.137 ЦПК України). При цьому, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Згідно з пунктами 1 та 2 частини третьої ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц). Суд із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19, від 01 серпня 2019 року в справі №915/237/18, від 24 жовтня 2019 року в справі №905/1795/18, від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19). У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 наголошено на тому, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача було подано: ордер на надання правничої (правової) допомоги №93 від 26 липня 2023 року (а.с.104 т.2); договір про надання правничої допомоги №93 від 06 червня 2023 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Горловим Є.С., також надано рахунок та детальний опис робіт (наданих послуг), акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 14 лютого 2025 року на суму 56 500 грн (а.с.104-105 т.3.). Ураховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом і складністю справи, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн, що є співмірним та відповідає наданому адвокатом у цій справі обсягу послуг. Такий розмір є реальним, неминучим та необхідним. Зменшую розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції також обґрунтовано врахував заперечення позивача щодо суми заявлених коштів на стягнення витрат на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачем не заявлялися вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу спростовуються змістом додаткового рішення та матеріалами справи, із яких встановлено, що в судових дебатах представник відповідача заявив про стягнення вказаних витрат на підставі частини восьмої ст.141 ЦПК України. Отже, суд апеляційної інстанції залишає додаткове рішення суду першої інстанції від 15 квітня 2025 року без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини тринадцятої ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов ОСОБА_1 задоволений частково (на 13,56%), отже рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2025 року в частині судових витрат зі сплати судового збору змінюється, зменшується сума стягнення із ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 судового збору із 805,88 грн до 798,69 грн та збільшується сума стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат за оплату судової транспортно-товарознавчої експертизи від 29 жовтня 2024 року №3175 із 9 083,70 грн до 9 096,32 грн. У решті судові витрати залишаються без змін. Також із ОСОБА_1 стягується на користь ОСОБА_2 90,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Морозова Вадима Юрійовича, на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Горлова Єгора Сергійовича, на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року задовольнити частково. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, пов`язаної з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, із 12 000 грн до 6 000 грн. У решті рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат у рішенні Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 лютого 2025 року, зменшивши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір із 805,88 грн до 798,69 грн та збільшивши стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за оплату судової транспортно-товарознавчої експертизи від 29 жовтня 2024 року №3175 із 9 083,70 грн до 9 096,32 грн. У решті судові витрати залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Морозова Вадима Юрійовича, на додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року залишити без задоволення. Додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 квітня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 90,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 17 липня 2026 року. Головуюча Судді: