Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/5985/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/5985/20 Номер провадження 22-ц/814/1933/21Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Одринської Т.В., суддів Панченка О.О., Пікуля В.П. за участю секретаря Філоненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача 512 130 грн. 12 коп. у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральну шкоду у розмір 10 000 грн., а також судові витрати. Позов мотивовано тим, що 09.03.2020 року о 22.00 по вулиці Великотирнівській в м.Полтаві, на перехресті з вул.Г.Сталінграду, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 під керуванням позивача та транспортного засобу МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_2 , Land Rover Freelander, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2020 року ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, останнього позбавлено права керувати транспортними засобами на один рік. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5520553 від 02.05.2019. Відповідно до висновку експертного дослідження № 274 від 23.03.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_1 , становить 606 411, 43 грн., що і є розміром матеріального збитку, спричиненого з вини відповідача автомобілю внаслідок його пошкодження. Вказує, що різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням становить 506 411, 43 грн. (606 411, 43 100 000). Окрім того, позивачем понесено витрати на евакуатор по транспортуванню пошкодженого автомобіля в загальній сумі 1600 грн. та витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 4 118, 69 грн. Посилаючись на ст.22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача вказаний вище розмір витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, його транспортування та витрати на експертизу. Крім того, вказує, що їй спричинено моральну шкоду внаслідок неправомірних дій відповідача, грубого порушення ПДР, в результаті чого відбулася ДТП, яка виразилася у завданні значного душевного болю, який спочатку супроводжувавуся шоковим станом та перенесеним стресом від раптового зіткнення автомобілів. Перенесений нервовий стрес поєднувався з необхіднісю відновлення понівеченого автомобіля, що потребує значних матеріальних ресурсів та призводить до нервозності, порушення звичайного способу життя, яке було до ДТП. Спричинену моральну шкоду оцінює в 10 000 грн. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 508 011 грн. 43 коп., яка складається із 506 411 грн. 43 коп. вартості завданого матеріального збитку та 1600 грн. витрат, понесених за послуги евакуатора, у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., судові витрати у вигляді судового збору у сумі 5 962 грн. 10 коп. та витрат, пов`язаних із залученням експерта у сумі 4 118 грн. 69 коп., а всього стягнуто 528 092 грн. 22 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, вина відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якого пошкоджено транспортний засіб, є доведеною. Розмір страхового відшкодування не покриває витрати для проведення відновлювального ремонту автомобіля, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача різниці між відновлювальним ремонтом автомобіля та страховим відшкодуванням, а також витрати понесені позивачем за послуги евакуатора та експертизу. З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що у висновку експерта, який покладено в основу оскаржуваного рішення, не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за неправдивий висновок. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обгрунтування розміру заявлених вимог. Зазначає, що в суді першої інстанції ним було заявлено вимогу про повернення йому пошкоджених деталей, оскільки більша частина збитків, на які вказує експерт, складають деталі, що підлягають заміні, зокрема двигун автомобіля. Вважає, що такі деталі мають бути йому повернуті. Вказує, що витрати за евакуацію транспортного засобу мають бути відшкодовані страховою компанією, а не ним. Окрім того, відповідач вважає, що моральна шкода не може бути відшкодована позивачці, так як вона не є власником вказаного автомобіял. Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2020 року о 22.00 по вулиці Великотирнівській в м.Полтаві, на перехресті з вул.Г.Сталінграду, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_2 , Land Rover Freelander, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок пригоди пасажир SKODA KODIAG отримала тілесні ушкодження, автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на один рік (а.с.7-10). Автомобіль SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.48). Користувачем вказаного автомобіля є ОСОБА_1 на підставі п.2.2 ПДР, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, як особа, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом та якій власником було передано реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Автомобіль МІТSUBISHI LANCER, д.р.н. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого, станом на час ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АО/5520553 від 02.05.2019 року. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає - 100 000,00 грн., франшиза - 0 (а.с. 50). Відповідно до висновку експерта № 274 від 23.03.2020 року Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса за результатами проведення автотоварознвавчого дослідження, за заявою ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля SKODA KODIAG, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 10.04.2020 року складала 606 411, 43 грн. (а.с.11-47). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спричинена шкода не покривається страховою виплатою, яку має відшкодувати страховик за страховим полісом у сумі 100 000 грн., тому прийшов до висновку що, такий обов`язок покладається на заподіювача шкоди, тобто ОСОБА_2 . Суд першої інстанції вважав заявлений позивачем розмір шкоди доведеним та таким, що підтверджено належними доказами. Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не прийняв доводи відповідача про те, що позивачка має повернути відповідачеві деталі, агрегати та частини автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, оскільки відповідної заяви заподіювача шкоди (відповідача матеріали справи не містять. Колегія суддів повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не може, виходячи з наступного. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Пунктом 1 частини першоїстатті 1188 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду, і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі. Згідно зі статтею 1194 ЦК України в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, якої зазнав позивач в результаті ДТП, що сталася з вини відповідача, підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем та доведеному належними та допустими доказами і не спростованому відповідачем. Зокрема, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, якою доведена вина ОСОБА_2 і вона полягає у порушенні п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України Також відповідачем не спростовані пошкодження автомобіля, описані професійним експертом під час автотоварознавчого дослідження, представленим суду позивачкою у порядку встановленому законом, який містить детальний розрахунок збитку, ремонтну калькуляцію і фотографії пошкодженого КТЗ. В свою чергу, суд першої інстанції вирішуючи доводи відповідача, щодо повернення позивачкою йому деталей та частин автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, вдався до надмірного формалізму зазначивши про відсутність в матеріалах справи відповідної заяви заповідувача шкоди. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.14 постанови № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснив, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Таким чином, в цивільному праві першочерговим та пріоритетним є обов`язок винної особи відшкодувати заподіяну шкоду. У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 в суді першої інстанції заявив про передачу йому запчастин, що не можуть використовуватись за призначенням, тому суд повинен був вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Встановлено, що відповідно до експертного висновку № 274 від 23.03.2020 року складеного експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса, вартість запчастин автомобіля, які підлягають заміні, згідно переліку (додаток № 2), становить 514344,72 грн. (т. 1 а.с.11-47) Оскільки, факт скоєння ОСОБА_2 ДТП є беззаперечно доведеним, останній повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду, яка перевищує страхове відшкодування. Враховуючи заявлену вимогу заподіювача шкоди про передачу йому запчастин, що не можуть бути використані, але мають певну цінність, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 , після відшкодування їй збитків, повинна передати відповідачу ОСОБА_2 пошкодженні автомобільні деталі, відповідно до переліку, зазначеному в експертному висновку № 274 від 23.03.2020 Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса (додаток № 2). Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про недопустимість, як доказу, експертного висновку № 274 від 23.03.2020 Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса з наступних підстав. Вказаний висновок складений особою, що має на це відповідні повноваження, за результатами проведення авто товарознавчого дослідження та відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року № 1335/5/1159, та Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяльного власнику колісного транспортного засобу» р/н НОМЕР_5 . Висновок містить інформацію щодо предмета доказування, в ньому наявна ремонтна калькуляція, яка містить перелік робіт, які необхідно виконати для усунення пошкодження. Крім того, допитаний в суді першої та апеляційної інстанції, експерт підтримав викладені ним у висновку обставини та мотиви, пояснив, що проводив дослідження у відповідності до п.5 Методики проведення товарознавчих експертиз, перелік пошкоджень визначено при візуальному обстеженні з посиланнями на фото. Явка зацікавленої особидля проведення дослідження не є обов`язковою для експерта, у відповідності до п.5.2 вказаної Методики. Доводи ОСОБА_2 про те, що відшкодування витрат на послуги евакуатора по транспортуванню пошкодженого автомобіля повинна відшкодовувати страхова компанія, є помилковими, оскільки розмір матеріальної шкоди, який згідно згаданих норм Закону не покривається страховим відшкодуванням, відповідно до ст. 1194 ЦК України має бути відшкодований за рахунок відповідача як особи, яка є винною у скоєнні ДТП, в тому числі і витрати на послуги евакуатора, які відносяться до завданих збитків внаслідок ДТП. Щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт З частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України). Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а тому не має права на відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, колегія суддів відхиляє. На момент скоєння ДТП позивач на відповідній правовій підставі керувала автомобілем, а отже, є постраждалою особою та має право вимоги до винної у ДТП особи, у тому числі на відшкодування моральної шкоди завданої їй внаслідок ДТП. Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування завданої шкоди. Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з характеру та обсягу душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок вчинення відповідачем ДТП, та прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди, визначивши її в розмірі 10 000,00 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими в частині повернення деталей, що підлягають заміні, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом доповнення резолютивної частини рішення про зобов`язання позивача після отримання відшкодування матеріальної шкоди передати відповідачу пошкодженні автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність. В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не має. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 50 відсотків понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 471,58 грн. Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04 червня 2021 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення наступним абзацом: Зобов`язати позивача ОСОБА_1 після отримання відшкодування матеріальної шкоди передати відповідачу ОСОБА_2 пошкодженні автомобільні деталі, агрегати та частини автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, які не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність, відповідно до експертного висновку № 274 від 23.03.2020 Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса. (додаток № 2) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 471,58 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09.11.2021. Головуючий суддя : Т.В. Одринська Судді: О.О. Панченко В.П. Пікуль