Постанова 4815 № 565/1033/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2022 року м. Рівне Справа № 565/1033/21 Провадження № 22-ц/4815/533/22 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савонік Любові Онуфріївни на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2021 року (ухвалене у складі судді Бренчук Г.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- в с т а н о в и в : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 грудня 2020 року у м. Вараш сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та належного йому автомобіля "Volkswagen passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .. На місці події ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП, у результаті чого було оформлено Європротокол. 10 березня 2021 року ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія», в якому був застрахований автомобіль відповідача, виплатило йому страхове відшкодування в сумі 32 693 грн. 20 коп.. Разом з цим, згідно висновку експертного дослідження від 14 травня 2021 року №ЕД-19/1118-21/4107-АВ, складеного судовим експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Карпюком І.С., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volkswagen passat" внаслідок ДТП, складає 84 158 грн. 16 коп.. Оскільки суми виплаченого страхового відшкодування недостатньо для відновлення пошкодженого транспортного засобу, вважає, що відповідач має сплатити різницю між вартістю завданого збитку і сумою страхового відшкодування, що становить 51 464 грн. 96 коп.. Також зазначає, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, він зазнав негативних психологічних переживань, тобто йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 20 000 грн.. Просив стягнути з відповідача на свою користь 51 464 грн. 96 коп. матеріальної шкоди та 20 000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. моральної шкоди, 63 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору, 1 749 грн. 11 коп. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 091 грн. 30 коп. витрат на правову допомогу. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності відповідача на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн.. Оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. При визначенні розміру моральної шкоди, місцевим судом було враховано, що під час ДТП, яка сталася з вини відповідача, було пошкоджено автомобіль позивача, тяжкість та тривалість моральних страждань позивача, суттєвість змін у його житті та виходячи з вимог розумності і справедливості, суд дійшов до переконання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_1 адвокат Савонік Л.О. оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував всі фактичні обставини справи та не надав їм відповідну об`єктивну правову оцінку, безпідставно відмовив у стягненні матеріальної шкоди, що потягло за собою прийняття необґрунтованого та несправедливого рішення. Стосовно обставин справи пояснює, що він власними силами відновив після ДТП належний йому автомобіль, однак після отримання страхового відшкодування у розмірі 32 693,20 грн., виявилося, що такої суми страхового відшкодування недостатньо для покриття понесених ним збитків, що і стало підставою для звернення до експерта. Згідно висновку експертного дослідження від 14.05.2021 року №ЕД-19/118-21/4107-АВ, складеного судовим експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Карпюком І.С., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Volkswagen", моделі "Passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2014 року випуску, у результаті його пошкодження внаслідок ДТП, складає 84 158,16 грн.. Зауважує, що різниця між виплаченою йому сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу автомобіля при відшкодуванні витрат, пов`язаних із його відновлювальним ремонтом. Оскільки суми виплаченого страхового відшкодування недостатньо для відновлення пошкодженого транспортного засобу, вважає, що відповідач має сплатити різницю між вартістю завданого збитку і сумою страхового відшкодування, що становить 51 464 грн. 96 коп. (84 158,16 - 32 693,20). Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10 грудня 2020 року, у розмірі 51 464 гривні 96 коп.. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що позивачем фактично оскаржуються рішення суду щодо незадоволених вимог про стягнення матеріальної шкоди і враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність рішення у частині вимог про стягнення моральної шкоди, які не оскаржуються. Судом встановлено, що 10 грудня 2020 року на перехресті вулиць Банкової та Набережної в м. Вараш Рівненської області сталася ДТП з участю автомобілів "ВАЗ-21093", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .. Учасниками пригоди було погоджено обставини ДТП та складено Європротокол. ДТП виникло з вини ОСОБА_2 , що останнім не заперечується. На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "УПСК", що підтверджується полісом № АР/8101656 зі строком дії з 15 травня 2020 року до 14 травня 2021 року, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну становить 130 000грн., франшиза-нуль. 10 грудня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ "УПСК" з повідомленням про ДТП, в якому вказала, про складання Європротоколу учасниками ДТП. В акті огляду транспортного засобу від 11 грудня 2020 року та додатковому акті огляду транспортного засобу від 24 грудня 2020 року зафіксовано пошкодження автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідно до ремонтної калькуляції, складеної 03 січня 2021 року ПрАТ "УПСК", вартість ремонту пошкоджень автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 56 395 грн. 58 коп. Згідно розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування, з урахуванням фізичного зносу автомобіля, становить 32 693 грн. 20 коп.. Відповідно до страхового акта № 037/037/006413/20/1 від 03 березня 2021 року зазначена ДТП кваліфікована як страховий випадок, вартість страхового відшкодування складає 32 693 грн. 20 коп.. Автомобіль "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Страхове відшкодування в сумі 32 693 грн. 20 коп. ПрАТ "УПСК" сплачено ОСОБА_1 10 березня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 12094. За зверненням ОСОБА_1 , 14 травня 2021 року судовим експертом Карпюком І.С. складено висновок експертного дослідження № ЕД-18/118-21/4107-АВ, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, складає 84 158 грн. 16 коп.. Предметом розгляду даної справи, зокрема, є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення належного йому автомобіля. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди завданої позивачу внаслідок ДТП, оскільки її розмір не перевищує страховий ліміт відповідальності відповідача. З таким висновком апеляційний суд погодитися не може. Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 вказано, що суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) зроблено висновок, що відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме ОСОБА_2, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17) зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, апеляційний суд правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та зробив обґрунтований висновок про те, що на користь позивача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу. З наведеного вбачається, що обов`язком страховика є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу і за обставин даної справи у страховика відповідача - ПрАТ "УПСК" не виникло обов`язку щодо повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності. Різниця між виплаченою позивачу страховиком відповідача сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, зумовлена законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, зокрема, врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Тому саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Аналогічні по суті висновки, містить ряд постанов Верховного Суду, зокрема, постанова ВС від 15 жовтня 2020 року (справа №755/7666/19, провадження №61-10010св20), а також постанова ВС від 16 лютого 2022 року у справі №709/370/20, де було відкрито касаційне провадження з метою формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, не врахував відповідні висновки, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача майнової шкоди. Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 апеляційний суд приймає за основу ремонтну калькуляцію ПрАТ "УПСК" від 03 січня 2021 року, згідно якої вартість ремонту пошкоджень автомобіля "Volkswagen Passat", реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 56 395 грн. 58 коп.. Позивач погодився з такою оцінкою заподіяної автомобілю шкоди, у встановленому порядку її не оспорював і за власним бажанням отримав страхову виплату у розмірі 32 693 грн. 20 коп., а тому різниця між сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 23 702,38 грн. (56 395 грн. 58 коп. - 32 693 грн. 20 коп.) Водночас, наданий стороною позивача висновок експертного дослідження №ЕД-18/118-21/4107-АВ 14 травня 2021 року не є належним та допустимим доказом, оскільки у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду (постанова Великої Палати від 18 грудня 2019 року, справа №522/1029/18). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 4, ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною третьою ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Частиною 8 вищевказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У ході апеляційного провадження справи представником позивача адвокатом Савонік Л.О. було подано заяву про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.. На підтвердження наданих правничих послуг до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги від 12 березня 2021 року №179, дві додаткові угоди до нього від 13 січня 2022 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 03 травня 2022 року та квитанція до прибуткового касового ордеру №037 від 04 травня 2022 року на суму 15000 грн.. Разом з цим, апеляційний суд вважає, що обґрунтованими до стягнення з відповідача на користь позивача будуть витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн., що буде співмірним зі складністю справи, тривалістю її розгляду, розміром позовних вимог, обсягом виконаних робіт (наданих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг адвоката). При цьому, враховуючи часткове задоволення позову та необґрунтованість заперечень щодо нього, які були наведені представником відповідача у ході розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Савонік Любові Онуфріївни задовольнити частково. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 091 грн. 30 коп. витрат на правову допомогу скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 702,38 грн. майнової шкоди завданої внаслідок ДТП. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 364,67 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 547 грн. судового збору за апеляційне провадження справи. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Гордійчук С.О. Судді: Боймиструк С.В. Шимків С.С.