Постанова Вінницький апеляційний суд № 137/980/20

Справа № 137/980/20 Провадження № 22-ц/801/1007/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 рокуСправа № 137/980/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Якименко М.М., секретар Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 04 березня 2021 року, ухвалене суддею Желіховським В.М. в смт Літин, дата виготовлення повного тексту рішення невідома, в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, встановив: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь частину завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди в розмірі 289 751,40 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.03.2020 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Літинського районного суду Вінницького області від 23.04.2020, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10.06.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач вказує, що внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху було пошкоджено його транспортний засіб і відповідно до висновку експерта Вінницького відділення КНІСЕ Базалицького В.С. за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 19.06.2020 станом на червень 2020 року розмір завданої шкоди становить 389 631 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу була застрахована, тому страховиком йому було частково відшкодовано розмір завданої шкоди в межах страхового полісу, а саме 99 880 грн. Різниця між розміром завданої шкоди внаслідок ДТП та розміром страхового відшкодування від страховика складає 289 751,40 грн, яка і підлягає до стягнення з відповідача. ОСОБА_1 не збирається відшкодовувати завдану матеріальну шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу, про що свідчить його пасивна поведінка, тому він змушений звернутися до суду з вказаним позовом. Також, у жовтні 2020 року до суду із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що дійсно 13.03.2020 він керував автомобілем ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_2 , і мав намір здійснити розворот, так як прямував на фірму, яка реалізує вантажні автомобілі і яка розташована за 200 метрів від перехрестя в напрямку м. Хмельницький. Він уважно стежив за дорожньою обстановкою, перед виконанням маневру зайняв ліву смугу проїзної частини дороги у своєму напрямку руху, зупинився на перехресті, щоб впевнитись в безпеці виконання маневру розвороту. Зазначає, що він на деякий час втратив свідомість, а коли відкрив очі, то зрозумів, що у правій смузі проїжджої частини дороги в напрямку м.Хмельницького сталося зіткнення його автомобіля з зустрічним транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався прямо. Вважає, що в даній дорожній обстановці він не порушив ПДР України, так як діяв у відповідності до зазначених правил, однак, постановою Літинського районного суду Вінницької області від 23.04.2020 його було визнано винним за ст. 124 КУпАП. Питання вини ОСОБА_2 не вирішувалося, однак, він замовив автотехнічне дослідження у Вінницькому відділенні КНДЕСІ, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_2 мав технічну можливість зупинити свій транспортний засіб до смуги руху його автомобіля у разі застосування ним екстреного гальмування. Таким чином, у даному ДТП є вина позивача за первісним позовом. У результаті грубих порушень ПДР України відповідачем ОСОБА_2 йому заподіяно фізичні та моральні страждання внаслідок отримання тілесних ушкоджень та глибокого психологічного стресу. Розмір моральної шкоди складає 50 000 гривень і вважає, що повинен її відшкодувати саме ОСОБА_2 , з вини якого сталася ДТП, однак, останній у добровільному порядку відшкодувати спричинену шкоду відмовляється. Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 04 березня 2021 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в сумі 289 751,40 грн. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції за первісним позовом в частині визначення суми, яка має бути стягнута судом з нього на користь ОСОБА_2 та ухвалити з цього приводу нове рішення. Також просить скасувати рішення суду за зустрічним позовом та задовольнити його вимоги у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для з`ясування залишкової вартості пошкодженого автомобіля; судом залишено поза увагою, що протиправними діями ОСОБА_2 йому завдано моральну шкоду. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 у вчиненні 13.02.2020 дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Літинського районного суду Вінницької області від 23.04.2020, і внаслідок даної ДТП транспортному засобу ОСОБА_2 спричинено механічні пошкодження, розмір матеріального збитку якого склав 389 631,40 грн, зважаючи на виплату останньому страховою компанією страхового відшкодування в розмірі 99 880 грн, ОСОБА_1 має сплатити ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 289 751,40 грн. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 13.03.2020 о 17 год. 20 х.в на 374 км автодороги М12 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ваз 2121, д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну та виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку прямо в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом BMW X1, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 23.04.2020, яка залишена без змін згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 10 червня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.27-29). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_1 і ця обставина не підлягає доказуванню при розгляді даної цивільної справи. Згідно висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 19.06.2020 №2079/20-21, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля БМВ Х1 д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження, складає на червень 2020 року 389 631,4 грн (а.с.6-8). 23.06.2020 ОСОБА_2 сплачено страхове відшкодування в розмірі 99 880 грн, що не заперечувалося сторонами (а.с.24). Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 завдану належному йому транспортному засобу шкоду в розмірі 289 751,40 грн, що становить різницю між визначеним згідно висновку експерта розміром матеріального збитку та сумою виплаченого страховиком страхового відшкодування. Така позиція позивача ОСОБА_2 є помилковою. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 19.06.2020 №2079/20-21 встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля ОСОБА_2 на червень 2020 року складає 389 631,4 грн. Зазначено, що в даному випадку ринкова вартість автомобіля з терміном експлуатації як на час пошкодження складає 389 631,4 грн менше вартості повного відновлювального ремонту 689 881,95 грн, тому даний автомобіль ремонтувати економічно недоцільно. Відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована урегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст. 30 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Тобто, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, визначений статтею 30 згаданого вище Закону. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах суду від 31 жовтня 2018 року у справі №343/2372/15, від 12 грудня 2018 року у справі №466/7010/16, від 18 грудня 2018 року у справі №524/561/16, 30 січня 2019 року у справі №753/21303/16 та від 20 жовтня 2021 року у справі №205/1314/16-ц. Тобто, розмір страхового відшкодування фактично залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні, що було залишено судом першої інстанції поза увагою. У судовому засіданні при перегляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначив, що автомобіль знаходиться у нього, його готують до ремонту та категорично заперечив щодо визнання автомобіля фізично знищеним. А відтак, за встановлених у даній справі обставин ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки наявним в матеріалах справи висновком експерта від 19.06.2020 №2079/20-21 було встановлено вартість автомобіля на час його пошкодження (до ДТП), апеляційним судом для визнання вартості автомобіля після ДТП за клопотанням відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 було призначено судову автотоварознавчу експертизу. Згідно висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11.10.2021 №3508/21-21, розрахункова вартість пошкодженого автомобіля BMW Х1, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП, яка сталася 13.03.2020, станом на 12.06.2020, коли даний автомобіль у пошкодженому стані оглядався експертом, складала величину 93 473,32 грн (а.с.196-201). Таким чином, вартість транспортного засобу, належного ОСОБА_2 , до ДТП становить 389 631,40 грн, після 93 473,32 грн. При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 за заподіяну транспортному засобу шкоду страховою компанією сплачено 99 880 грн страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Враховуючи викладене, розмір шкоди, яка підлягає до стягнення, підлягає зменшенню на суму страхового відшкодування. Оскільки ОСОБА_2 не визнає автомобіль фізично знищеним та враховуючи розмір виплаченого страхового відшкодування (99 880 грн), з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 196 278,08 грн (389 631,40 грн 93 473,32 грн 99 880 грн). Не приймаються до уваги доводи апелянта з приводу наявності також і вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП та порушення останнім ПДР України, оскільки судового рішення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України не існує, натомість в матеріалах справи наявна постанова суду про визнання винним у ДТП за наведених вище обставин лише ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції за результатами розгляду первісного позову підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 шкоди у розмірі 196 278,08 грн. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відмови суду першої інстанції в задоволенні зустрічного позову про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що вони не заслуговують на увагу з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди суд першої інстанції виходив із недоведеності позову в цій частині. Обґрунтовуючи свій позов в цій частині ОСОБА_1 послався на те, що висновком експерта №3326/20-21 від 04.05.2020 встановлено, що водій ОСОБА_4 мав технічну можливість зупинити свій автомобіль у разі застосування ним екстреного гальмування, таким чином у ДТП є вина останнього. Також він пережив глибокий психологічний стрес, у нього порушилися нормальні життєві зв`язки, а також витратив чимало часу на відвідування різних інстанції та проведення експертного дослідження. По-перше, наданий висновок експерта за результатами проведення атотехнічного дослідження від 04.05.2020 №3326/20-21 не був взятий судом першої інстанції до уваги з відповідним мотивуванням висновку суду в цій частині і вказаний висновок апелянтом не спростований. По-друге, цей висновок зроблено на підставі усних пояснень самого ОСОБА_1 , що ставить під сумнів його відповідність дійсним обставинам справи. По-третє, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Таким чином, з положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Оскільки вина ОСОБА_4 у скоєнні ДТП не встановлена судом, підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відсутні. Таким чином, рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки первісний позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 962,57 грн. У зв`язку із частковим задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення судовий збір в розмірі 1 401,95 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог за подання апеляційної скарги. Крім того, враховуючи, що за клопотанням ОСОБА_1 було проведено експертизу і останній поніс за її проведення витрати в розмірі 1 372,88 грн (згідно акту здачі-приймання висновку експерта №3508/21-21), і висновок експерта за результатами проведення цієї експертизи взятий судом до уваги, колегія суддів вважає, що враховуючи позицію ОСОБА_2 з приводу заперечення щодо задоволення клопотання про призначення експертизи, зважаючи на фактичне задоволення апеляційної скарги з приводу визначення вартості шкоди, витрати за проведення експертизи слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 саме у визначеному розмірі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 04 березня 2021 року в частині задоволення первісного позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньої-транспортної пригоди, в розмірі 196 278 (сто дев`яносто шість тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 08 копійок. У задоволенні решти первісного позову відмовити. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 962 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві) гривень 57 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 401 (одна тисяча чотириста одна) гривні 95 копійок та витрати за проведення експертизи в розмірі 1 372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривень 88 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 листопада 2021 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.С. Панасюк М.М. Якименко