Постанова 4854 № 522/3684/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/3684/26 Перша інстанція суддя Косіцина В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернулась до суду з позовом, у якому заявлено вимоги Управлінню патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6744997 від 01 березня 2026 року. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суб`єктом владних повноважень не доведено факту вчинення позивачем спірного правопорушення, а як наслідок - позивача у межах спірних правовідносин протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП. В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення позовних вимог без задоволення, оскільки суб`єктом владних повноважень правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2026 року командиром взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, старшим лейтенантом поліції Островським Олегом Вікторовичем, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6744997, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 01 березня 2026 року за адресою: м. Одеса, просп. Українських Героїв, 7, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування такими транспортними засобами, не отримувала посвідчення водія відповідної категорії в Сервісному центрі МВС України, чим порушила п. 2.1 ПДР України. Заперечуючи факт вчинення зазначеного порушення та вважаючи порушеною процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 9 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух», водій зобов`язаний: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством. Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пп. а п. 2.1 розділу 2 ПДР, 2.1, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. При цьому, згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Між тим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу. При цьому, згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Згідно ч. 1 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З іншого боку, згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є постанова Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6744997 від 01 березня 2026 року. Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 3400,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. В даному випадку, суб`єктом владних повноважень встановлено, що позивач керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування такими транспортними засобами, чим порушив п. 2.1 ПДР України. В свою чергу, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що суб`єктом владних повноважень доведено факт керування позивачем транспортним засобом за відсутності посвідчення подія відповідної категорії. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції безпідставно не надано належної правової оцінки доводам позовної заяви про відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху транспортного засобу під керуванням позивача. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно вищевикладених норм права, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Між тим, як вбачається із наданих до суду відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських, біля зупиненого автомобіля, окрім поліцейських, знаходилась лише ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 у спілкуванні з поліцейськими підтверджувала факт керування своїм транспортним засобом. Крім того, ОСОБА_1 повідомляла поліцейським, що вона має посвідчення водія, яке було оформлене до шлюбу та зміни прізвища (не надано до суду), а також просила у поліцейських звільнити її від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення та очевидно намагалася уникнути такої відповідальності. В свою чергу, враховуючи надані до суду докази та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що патрульними поліцейськими правомірно та обґрунтовано оголошено вимогу позивачу щодо пред`явлення посвідчення водія, а як наслідок, за наслідком встановлення відсутності такого посвідчення у позивача, розпочато процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. При цьому, колегія суддів зазначає, що у межах процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейськими повідомлено позивачу його права, що зафіксовано на наданих до суду відеозаписах. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що апелянт приймав участь у процедурі розгляду справи про адміністративне правопорушення та надавав свої пояснення щодо обставин вчинення ним спірного правопорушення, а тому колегія суддів зазначає, що його доводи про невчасне вручення копії оскаржуваної постанови є лише підставою для поновлення пропущених строків звернення до суду (у разі пропуску таких строків), а не самостійною підставою для скасування спірної постанови. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи не спростовано висновків суб`єкта владних повноважень про вчинення позивачем спірного порушення. При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, порушень норм матеріального і процесуального права, достатніх для скасування його рішення, не допустив. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян