Постанова 4854 № 522/1892/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/1892/25 Перша інстанція суддя Ярема Х.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А. при секретарі Модвалової Д.С., за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульно поліції про скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту патрульно поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3923620 від 24 січня 2025 року та закрити провадження у справі. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки суб`єктом владних повноважень належним чином не доведено факту вчинення апелянтом спірного адміністративного правопорушення. При цьому, апелянт наголошує, що на наданих поліцейськими відеозаписах не зафіксовано факту вчинення ним спірного правопорушення. Крім того, апелянта наголошує, що судом першої інстанції безпідставно не допитано свідка, який міг надати свої пояснення щодо обставин даної справи. В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, так як факт вчинення позивачем спірного правопорушення належним чином доведено суб`єктом владних повноважень. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕНА № 3923620 від 24 січня 2025 року, складеною інспектором 2-го взводу 3-ої роти 1-го батальйону УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Карпенком В.О., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що 24 січня 2025 року о 05.35 год. в м. Одеса по вул. Михайла Грушевського, 2, позивач, керуючи «Toyota Camry» н/з НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР (порушення проїзду на забороненний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих). Постанова також містить посилання на те, що до неї додається відеозапис б/к №470877. В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції, зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у ході судового розгляду справи підтверджено факт вчинення позивачем спірного правопорушення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пп. «е» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, червоний сигнал світлофора, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Департаменту патрульно поліції «Про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» серії ЕНА № 3923620 від 24 січня 2025 року. Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. В даному випадку, поліцейськими встановлено, що позивачем здійснено проїзд на заборонний сигнал світлофора, чим порушено вимоги пп. «е» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху. В свою чергу, позивач заперечує факт вчинення спірного правопорушення, а також зазначає, що поліцейськими не доведено факту вчинення спірного правопорушення належними та допустимими доказами. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, з аналізу вищевказаних норм процесуального права вбачається, що у суб`єкта владних повноважень наявний обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти задоволення адміністративного позову. В даному випадку, на виконання зазначеного обов`язку, суб`єктом владних повноважень надано до суду відеозаписи, на яких зафіксовано момент вчинення позивачем спірного правопорушення, а також подальший розгляд справи про адміністративне правопорушення. В свою чергу, з метою встановлення всіх обставин справи та дослідження зібраних судом доказів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, колегією суддів досліджено надані суб`єктом владних повноважень відеозаписи. При цьому, із наданого відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля чітко вбачається, що позивач, керуючи автомобілем Toyota Camry ( НОМЕР_1 ), здійснив проїзд на червоний (заборонний) сигнал світлофору. Крім того, з аналізу наданого поліцейськими відеозапису вбачається, що поліцейські мали безперешкодний огляд перехрестя, на якому позивачем вчинено спірне правопорушення, а як наслідок встановили факт вчинення спірного правопорушення. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В даному випадку, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не допитав свідка у даній справі, так як суд вирішив питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що зібрані у справі докази у своїй сукупності дають змогу встановити усі обставини справи, які входять до предмета доказування. Крім того, з наданих до суду відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що позивач та його представник реалізували своє право на надання пояснень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2025 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на ОСОБА_2 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук