Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/32631/25

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 р. Справа № 520/32631/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої К.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/32631/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка №18" Харківської міської ради треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 18» Харківської міської ради, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Харківської міської ради, оформлене довідкою від 20.02.2025 № 51А/1778. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до 16.07.2025 ОСОБА_1 як військовозобов`язаний вчасно оновив свої військово-облікові дані та проходив процедуру постановки на облік за місцем постійного проживання у місті Дніпро з відповідним проходженням військово-лікарської комісії для визнання ступеня придатності, у зв`язку з наявністю відповідних підстав та показання для визнання обмежено придатним на підставі наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008, а саме за ст.64 «а» у зв`язку з хронічною вертеброгенною правобічною люмбоішалгією у стадії неповної ремісії з больовим та мязово-тонічним синдромом на тлі остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу поперекового відділу хребта, протрузії L3-L4-L5, грижи, тобто спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж на половину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 постійно перебуває під наглядом лікаря невролога і відповідно військово-лікарська комісія, на думку позивача, повинна була перевірити стабільність порушень для об`єктивного визначення придатності. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що з оскаржуваного позивачем рішення ВЛК не вбачається здійснення відповідачем повного та всебічного аналізу і врахування всіх медичних показників щодо стану здоров`я позивача. Також, позивачем не надавався біологічний матеріал для проведення будь яких аналізів. У зв`язку з чим, вважає вказану довідку військово-лікарської комісії № 51А/1778 Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №18» Харківської міської ради від 20.02.2025 протиправною та необґрунтованою, оскільки порушено порядок проходження такої медичної експертизи без проведення належного медичного огляду та обстеження. Зазначає, що позивач під час медичного огляду вказував на наявність у нього захворювань, які можуть вплинути на прийняття комісією рішення, однак відповідач не надав йому можливості та додаткового часу для надання відповідних документів. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 20.02.2025 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи. Згідно з Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду, позивачем отримано направлення та ознайомлено з відповідальністю за ухилення від призову на військову службу. Відповідно до облікової картки позивача його взято на військовий облік 20.02.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно зі змістом довідки №51А/1778 та Картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби. Вважаючи, що під час прийняття рішення Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Харківської міської ради, оформлене довідкою від 20.02.2025 № 51А/1778 про придатність позивача до військової служби, комісією були порушені права позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Суд зазначив, що відсутні докази того, що позивач оскаржував висновок ВЛК до вищестоящої комісії або звертався до територіального центру комплектування зі скаргами щодо стану здоров`я. Також, суд не має повноважень оцінювати зміст наданих медичних документів. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану. Згідно ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до частини 12 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України. Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402). Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до п.2.1 глави 2 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Згідно пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті. Пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. Позивач зазначає має показання для визнання обмежено придатним на підставі наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008, а саме за ст.64 «а» у зв`язку з хронічною вертеброгенною правобічною люмбоішалгією у стадії неповної ремісії з больовим та мязово-тонічним синдромом на тлі остеохондрозу, спондильозу, спондилоартрозу поперекового відділу хребта, протрузії L3-L4-L5, грижи, тобто спондилолізний спондилолістез III-IV ступенів (зміщення більше ніж на половину поперечного діаметра тіла хребця) з постійно вираженим больовим синдромом. Так, відповідно до проведеного медичного огляду, ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 20.02.2025 № 51А/1778. При цьому, колегія суддів наголошує, що суд позбавлений можливості надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК в т.ч. при визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб. З приводу таких доводів позивача, колегія суддів звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23 дійшов правового висновку про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Оскарженню у судовому порядку, за приписами підпунктів 2.3.5., 2.4.10. глави 2 та пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови обласних ТЦК та СП, ВЛК регіонів та ЦВЛК. У відповідності до наведених вище норм Положення №402, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК обласного ВЛК та СП, регіональної ВЛК чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови. При цьому, суд звертає увагу позивача, що оскільки ним не надано доказів оскарження рішення ВЛК та звернення щодо проведення повторного медичного огляду ВЛК обласного ТЦК та СП із дотримання вимог Положення №402, тому суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток. Враховуючи встановлені обставини справи, слід відмітити, що позивач не був позбавлений права звернутися до ЦВЛК для перегляду висновку або надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби за станом здоров`я. Відповідно до Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач звертався до ЦВЛК для перегляду висновку ВЛК, з огляду на що позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду. Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Подібне правозастосування в частині оскарження висновків позаштатних ВЛК відповідно до Положення № 402 висвітлено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справах № 600/3273/22-а, № 240/13173/22. Позивач зазначає, що відповідач порушив процедуру прийнятого рішення, оскільки ОСОБА_1 не був оглянутий лікарем спеціалістом неврологом та позивачем не надавався біологічний матеріал для проведення будь-яких аналізів, проте колегія суддів вважає необґрунтованими вказані посилання, оскільки відповідно до Картки обстеження та медичного огляду від 20.02.2025, ОСОБА_1 був оглянутий лікарем невропатологом (невролог і невропатолог - це назви однієї й тієї ж медичної спеціальності) із зазначенням діагноз- придатний та щодо позивача були проведені медичні дослідження, окрема, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічний аналіз крові, загальний аналіз сечі. Колегія суддів зазначає, що порушення процедури проведення військово-лікарської експертизи, наявність окремих думок голови або членів комісії, на момент складення довідки ВЛК, також не встановлено. Таким чином, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови, втім такі дії не вчинив, доказів протилежного суду не надано. З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем та представленими ним доказами наразі не доведено неправильність інформації викладеній у оскаржуваній довідці ВЛК, якою позивача визнано придатним до військової служби. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в контексті спірних правовідносин, станом на момент ухвалення судового рішення у даній справі судом не встановлено протиправності рішення Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Харківської міської ради, оформлене довідкою від 20.02.2025 № 51А/1778. Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів в межах ч.1 ст.308 КАС України вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 по справі № 520/32631/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко К.В. Мінаєва