Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/27931/25

Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 р. Справа № 520/27931/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/27931/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань МЮ Департаменту з питань виконання кримінальних покарань МЮ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)»Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань МЮ Департаменту з питань виконання кримінальних покарань МЮУ, в якій просить суд: -визнати протиправним та скасувати Наказ №23/ОС/СТ-25 від 19.09.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». -визнати протиправним та скасувати Наказ №216/ОС-25 від 19.09.2025 року «Про особовий склад», яким ЗВІЛЬНЕНО відповідно до Закону України «Про Національну Поліцію» зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-099665), начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Харківська виправна колонія (№43)», 19 вересня 2025 року. -поновити майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» (Код ЄДР: 08564558 адреса: 61089, Харківська обл., місто Харків, вулиця Таджицька, будинок 17). -стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу майора внутрішньої служби ОСОБА_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просив скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок службового розслідування посилається на низку письмових пояснень, однак належне документальне оформлення та дослідження цих матеріалів судом окремо не розкрито у рішенні. Наказом від 15.09.2025 №302/АГ-25 було призначено службове розслідування з визначенням строку його проведення до 15.10.2025. Проте вже 19.09.2025, фактично протягом чотирьох днів тобто, висновок був складений, затверджений та покладений в основу кадрового рішення про звільнення. Сам по собі стислий строк, на думку позивача, не є автоматичною підставою для скасування наказу, але в сукупності з іншими обставинами справи він свідчить про поверховість перевірки, відсутність належного дослідження контексту події, причин конфліктної ситуації, змісту реальних висловлювань, можливих суперечностей у поясненнях та індивідуалізації відповідальності. Позивач вважає, що підпис про ознайомлення з документом від 11.09.2025 не означає згоди з його змістом. Функціональні обов`язки працівників установи підлягають щорічному узгодженню. Останні функціональні обов`язки позивача були розроблені та узгоджені у 2023 році. За 2024 та 2025 роки адміністрацією установи нові функціональні обов`язки для позивача створені, погоджені та доведені до його відома не були. Попередньо затверджені функціональні обов`язки працівників Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» не можуть застосовуватися для співробітників після спливу двох років після закінчення їх дії. Притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за невиконання не конкретизованих і не доведених до її відома обов`язків суперечить принципам правової визначеності, законності та справедливості, а також виключає наявність належно встановленого складу дисциплінарного проступку. Суд першої інстанції, мотивуючи правомірність оскаржуваного звільнення, зазначив, що на час проведення службового розслідування позивач мав діючі дисциплінарні стягнення у вигляді суворої догани та попередження про неповну посадову відповідність. Проте, як вказує апелянт, такий висновок суду є помилковим, оскільки зазначені обставини жодним чином не стосуються предмета доказування у даній справі, а саме встановлення факту вчинення ОСОБА_1 того конкретного дисциплінарного проступку, який став підставою для його звільнення. Крім того, позивач зазначає, що його було фактично позбавлено доступу до установи та робочого місця, що порушило його право на захист і можливість зібрати докази. Також апелянт вказує на те, що обставини події від 12.09.2025 судом досліджені однобічно, разом з цим, під час службового розслідування був складений акт про відмову позивача від надання письмових пояснень. Водночас позивачу фактично не було надано реальної та належної можливості надати такі пояснення у визначеному законом порядку, що ставить під сумнів достовірність та допустимість відповідного акту, як доказу. Апелянт вказує, що не було надано та досліджено відеозапис події, хоча технічна можливість його отримання існувала. У межах дисциплінарного провадження були отримані письмові пояснення засуджених та працівників установи. Водночас позивач ставить під сумнів самостійність, добровільність і достовірність окремих таких пояснень, а також спосіб їх отримання та оформлення. На думку апелянта, суд не врахував позитивні дані про особу позивача та непропорційність застосованого стягнення, неправильно застосував норми матеріального права щодо вибору виду дисциплінарного стягнення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого просив Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного суду від 19.02.2026 р. по справі № 520/27931/25 залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі № 520/27931/25 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань МЮ Департаменту з питань виконання кримінальних покарань МЮУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - залишити без змін. На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , працював у Державній установі «Харківська виправна колонія (№43)» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції на різних посадах з 01.11.1999 року по 19.09.2025 року та перед звільненням займав посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи. 19.09.2025 року начальником державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» було затверджено висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів засудженого, негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, майором внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальником відділення соціально- психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи. Відповідно до вказаного висновку, комісія у складі голови комісії: підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2 , тимчасово виконуючого обов`язки першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи; членів комісії: виконуючого обов`язки заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи капітана внутрішньої служби ОСОБА_3 , підполковника внутрішньої служби ОСОБА_4 , начальника відділу по роботі з персоналом, підполковника внутрішньої служби ОСОБА_5 , головного бухгалтера - начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, капітана внутрішньої служби ОСОБА_6 , виконуючого обов`язки начальника відділу нагляду і безпеки, ОСОБА_7 , юрисконсульта юридичної групи установи, вивчивши матеріали службового розслідування на підставі пункту 1 частини II «Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально - виконавчій службі України», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5 встановила, що 12.09.2025 року майор внутрішньої служби ОСОБА_8 начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи заступив на добове чергування у складі оперативної групи, на підставі наказу начальника установи «Про забезпечення охорони та нагляду на добу» від 12.09.2025 року №255-ДСК-25. Відповідно до «Відомості про забезпечення нагляду на добу» від 12.09.2025 року № 5/3/1/1-255дск майору внутрішньої служби ОСОБА_1 визначено місце несення служби у дільниці соціальної реабілітації. Під час проведення щоденного інструктажу чергової зміни та оперативної групи керівництвом установи було наголошено особовому складу на дотримання норм особистої безпеки, якісне несення служби на постах та виконання своїх посадових обов`язків, дотримання Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Цього дня, близько 17 години 26 хвилин, майор внутрішньої служби ОСОБА_9 підійшов до засудженого ОСОБА_10 , який перебував у локальному секторі дільниці соціальної реабілітації в місці для паління та почав безпідставно звертатися до засудженого ОСОБА_11 на «Ти», висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, вживати в розмові жаргонні слова, погрожувати йому сексуальним насильством, а також діями, що принижують його честь та гідність. Засуджений ОСОБА_12 ввічливо спитав у майора внутрішньої служби ОСОБА_13 , чому до нього таке ставлення, на що майор внутрішньої служби ОСОБА_9 відповів, що йому байдуже та йому за це нічого не буде. Всі ці події відбувались в присутності інших засуджених, начальника відділення соціально-психологічної служби старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_14 , тим самим майор внутрішньої служби ОСОБА_9 грубо порушив моральні норми, зобов`язання і вимоги сумлінного виконання службових обов`язків персоналу Державної кримінально- виконавчої служби України, засновані на загальновизнаних моральних принципах і положеннях національного законодавства, міжнародних стандартах функціонування системи виконання кримінальних покарань, привселюдно принизив честь та гідність засудженого ОСОБА_11 . Викладені вище обставини підтверджуються поясненнями свідків події. Так, з пояснень помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) капітана внутрішньої служби ОСОБА_15 , вбачається, що 12 вересня 2025 року він заступив на добове чергування в якості відповідального по установі. Близько 17 години 40 хвилин йому зателефонував старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_16 , начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи, та доповів, що між членом оперативної групи, який ніс службу у дільниці соціальної реабілітації, майором внутрішньої служби ОСОБА_17 та засудженими ОСОБА_18 сталася конфліктна ситуація. Після чого він негайно прибув до дільниці соціальної реабілітації з метою з`ясування обставин та прийняття рішення щодо подальших дій. В ході з`ясування обставин засуджений ОСОБА_12 пояснив, що він перебував у локальному секторі дільниці в місці для паління, коли до нього підійшов майор внутрішньої служби ОСОБА_9 та почав безпідставно звертатися на «Ти», висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, вживати жаргонні слова, погрожував йому сексуальним насильством а також діями, що принижують його честь та гідність. Засуджений ОСОБА_12 ввічливо спитав у майора внутрішньої служби ОСОБА_13 , чому до нього таке ставлення, на що майор внутрішньої служби ОСОБА_9 відповів, що йому байдуже та йому за це нічого не буде. Під час їхньої розмови були присутні інші засуджені та лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_19 . Інші засуджені, які відбувають покарання у дільниці соціальної реабілітації, були вкрай обурені діями майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , обстановка у дільниці соціальної реабілітації була вкрай напруженою. Після чого капітан внутрішньої служби ОСОБА_20 повідомив про подію черговому помічнику начальника установи майору внутрішньої служби ДОНЧАКУ ОСОБА_21 . Черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки майор внутрішньої служби ОСОБА_22 пояснив, що 12 вересня 2025 року він заступив на добове чергування в якості чергового помічника начальника установи. Близько 18 години 20 хвилин відповідальний по установі капітан внутрішньої служби ОСОБА_23 , повідомив йому, що між членом оперативної групи майором внутрішньої служби ОСОБА_17 , який заступив на добове чергування на дільницю соціальної реабілітації, та засудженим ОСОБА_18 сталась конфліктна ситуація, а також що оперативна обстановка на дільниці соціальної реабілітації погіршилась через обурення засуджених, що тримаються у дільниці, діями майора внутрішньої служби ОСОБА_24 . Після чого він негайно прибув до дільниці соціальної реабілітації для з`ясування обставин та стабілізації оперативної обстановки. Засуджений ОСОБА_12 розказав йому, що він перебував у локальному секторі дільниці, в місці для паління, до нього підійшов майор внутрішньої служби ОСОБА_9 та почав безпідставно звертатися до нього на «ти» і висловлюватися нецензурною лайкою та жаргонними словами, погрожував йому сексуальним насильством а також діями, що принижують його честь та гідність. Засуджений ОСОБА_12 ввічливо спитав у майора внутрішньої служби ОСОБА_13 чому до нього таке ставлення, на що майор внутрішньої служби ОСОБА_9 відповів, що йому байдуже та йому за це нічого не буде. Всі ці події відбулися в присутності інших засуджених та начальника відділення соціально-психологічної служби старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_14 . Майор внутрішньої служби ОСОБА_9 пояснень своїм діям надати не зміг. Після чого з метою припинення подальшого розвитку конфлікту, прийнято замінити на посту дільниці соціальної реабілітації майора внутрішньо служби ОСОБА_13 на іншого члена оперативної групи майора внутрішньої служби ОСОБА_25 . Про вказаний факт черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки майор внутрішньої служби ОСОБА_26 доповів рапортом начальнику установи (№5/3/1/1 -850-Фн-25 від 13.09.2025 року). За вказаним фактом наказом по установі від 15 вересня 2025 року №302/АГ-25 було призначено службове розслідування. В ході проведення розслідування майору внутрішньої служби ОСОБА_27 було запропоновано надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, проте надавати будь-які пояснення він відмовився в категоричній формі, про що було складено акт (№5/2/1-396-Фн-25 від 15.09.2025 року). Начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально- виховної та психологічної роботи майор внутрішньої служби ОСОБА_28 пояснив, що 12 вересня 2025 року він заступив на добове чергування в якості члена оперативної групи, службу ніс у дисциплінарному ізоляторі. Близько 18 години 30 хвилин йому зателефонував черговий помічник начальника установи майор внутрішньої служби ОСОБА_26 та сказав прибути до дільниці соціальної реабілітації. По прибуттю до дільниці соціальної реабілітації черговий помічник начальника установи майор внутрішньої служби ОСОБА_26 повідомив йому, що він заміняє на цьому посту майора внутрішньої служби ОСОБА_24 . В подальшому йому стало відомо, що майора внутрішньої служби ОСОБА_13 замінили на нього на цьому посту через те, що той неввічливо поводив себе по відношенню до засудженого ОСОБА_11 , ображав його у присутності інших засуджених та погрожував йому сексуальним насильством. Із пояснення старшого інспектора з дотримання прав засуджених та запобігання катування старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_29 було встановлено, що 16 вересня 2025 року близько 19 години 30 хвилин, він прийшов до дільниці соціальної реабілітації, до нього підійшов засуджений ОСОБА_12 та повідомив про факт, який стався з майором внутрішньої служби ОСОБА_17 , а саме про те, що 12 вересня 2025 року близько 17 години 26 хвилин до нього підійшов майор внутрішньої служби ОСОБА_9 та почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, жаргонними словами, погрожував йому сексуальним насильством а також діями, що принижують його честь та гідність. Засуджений ОСОБА_12 себе почував пригнічено та занепокоєно через цей випадок. Майор внутрішньої служби ОСОБА_9 порушив низку як національних, так і міжнародних законодавчих актів щодо поводження із засудженими. Із пояснення засудженого ОСОБА_11 , було встановлено, що 12 вересня 2025 року майор внутрішньої служби ОСОБА_9 , начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи заступив на добове чергування до дільниці соціально реабілітації. Близько 17 годин 26 хвилин він знаходився в локальному секторі дільниці соціальної реабілітації у місці для паління, коли до нього підійшов майор внутрішньої служби ОСОБА_9 , почав розмовляти на його адресу на підвищеному тоні, тикав в нього пальцем, звертався на ти, вживав нецензурні та жаргонні слова, погрожував йому сексуальним насильством а також іншими діями, що принижують його честь та гідність. Усе це відбувалось в присутності засуджених ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , а також лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_14 . Вище вказані засуджені надали пояснення, в яких підтвердили викладене вище та зазначили, що 12 вересня 2025 року у період часу між 17 годинами 26 хвилин та 17 годинами 30 хвилин вони разом із засудженим ОСОБА_12 знаходились у локальному секторі дільниці соціальної реабілітації, коли до засудженого ОСОБА_11 підійшов майор внутрішньої служби ОСОБА_9 та почав безпідставно погрожувати йому сексуальним насильством, розмовляти з агресією до засудженого ОСОБА_11 , тикати в нього пальцем і використовувати нецензурну лайку та жаргонні слова. Майор внутрішньої служби ОСОБА_8 , 1973 року народження, має другий (магістерський) рівень вищої освіти, у 1995 році закінчив Харківський зооветеринарний інститут, за спеціальністю «Зоотехнік», кваліфікація спеціаліста «Зооінженера», у 2005 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію «Юриста». В Збройних Силах служив з 17.06.1997 року по 11.06.1999 року, в Державній кримінально-виконавчій службі України з 01.11.1999 року, на посаді з 15.06.2002 року, неодружений, дітей не має. На час проведення службового розслідування має діючі дисциплінарні стягнення у вигляді суворої догани (наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 30 січня 2025 року №2/ОС/СТ-25) та попередження про неповну посадову відповідність (наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 11 квітня 2025 року №11/ОС/СТ-25). За час проходження служби в державній установі «Харківська виправна колонія (№43)» майор внутрішньої служби ОСОБА_9 , начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи зарекомендував себе з вкрай негативного боку. Із наказами, інструкціями та іншими нормативними документами, що регламентують його діяльність, ознайомлений, проте до їх використання в практичній діяльності ставиться безвідповідально. У процесі виконання службових обов`язків майор внутрішньої служби ОСОБА_9 неодноразово демонстрував недостатню відповідальність, що призводило до численних порушень режиму роботи та внутрішнього порядку установи. Невиконання поставлених завдань вчасно, а також неуважне ставлення до ведення службової документації є системними проблемами, що негативно впливають на ефективність роботи відділу соціально-виховної та психологічної роботи. Має проблеми з комунікацією з колегами та засудженими, що часто призводило до виникнення конфліктів у колективі та зниження рівня загальної дисципліни як у відділі соціально-виховної та психологічної роботи, так і на підтримання порядку в установі. До виконання своїх посадових обов`язків ставиться недбало, від більшості з них самоусунувся та фактично не виконує. Згідно своїх посадових інструкцій начальник відділення соціально-психологічної служби повинен створювати необхідні умови для виконання кримінального покарання та соціальної реабілітації засуджених шляхом комплексного застосування до них заходів виховного та режимно-профілактичного характеру, розвитку у кожного засудженого соціально-корисної ініціативи, трудових навичок, прищеплення відповідального, поважливого ставлення до законів і прийнятих у суспільстві правил поведінки та норм моралі, але ця робота майором внутрішньої служби ОСОБА_17 не проводиться взагалі. На критичні зауваження не реагує, вказані недоліки не усуває або робить це несвоєчасно. Самостійно приймати рішення, організовувати власний робочий час не здатен. Зовнішньо не охайний, фізично не розвинений. Обставин, що пом`якшують ступінь відповідальності майора внутрішньої служби ОСОБА_35 не встановлено. Обставиною, що обтяжують ступінь відповідальності майора внутрішньої служби ОСОБА_13 , є вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення. До дисциплінарного проступку майор внутрішньої служби ОСОБА_9 ставиться байдуже, своєї провини не визнає. Вказаним висновком службового розслідування за фактом неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів засудженого, негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, майором внутрішньої служби ОСОБА_36 , начальником відділення соціально- психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи від 19.09.2025 року комісія вважала, що за порушення службової дисципліни, неналежне виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства, а саме порушення пункту В розділу V Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально- виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04 2017 року №1272/5 (із змінами внесеними згідно із наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2020 року №804/5), статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-ІУ, що призвело до порушення прав та законних інтересів засудженого та негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань, начальник відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи майор внутрішньої служби ОСОБА_8 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Наказом начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань МЮ Департаменту з питань виконання кримінальних покарань МЮУ №23/ОС/СТ-25 від 19.09.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » було наказано за порушення службової дисципліни, неналежне виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства, а саме порушення пункту В розділу V Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально - виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2017 року № 1272/5 (із змінами внесеними згідно із наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2020 року №804/5), статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-ІV, що призвели до порушення прав та законних інтересів засудженого та негативно вплинули на забезпечення виконання покладених на установу завдань, начальника відділення соціально- психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи майора внутрішньої служби ОСОБА_37 (М-099665), притягнути до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Наказом начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань МЮ Департаменту з питань виконання кримінальних покарань МЮУ №216/ОС-25 від 19.09.2025 року «Про особовий склад» звільнено відповідно до Закону України «Про Національну Поліцію» зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-099665), начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Харківська виправна колонія (№43)», 19 вересня 2025 року. Також судом встановлено, що за час проходження служби у державній установі «Харківська виправна колонія (№43)» з 01 листопада 1999 року (наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 01 листопада 1999 року №58 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду молодшого інспектора відділу охорони) по 19 вересня 2025 року (наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» про звільнення ОСОБА_1 від 19 вересня 2025 року №216/ОС-25) позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме:

1. Догана, за неповідомлення керівництва установи про надзвичайну подію наказ Харківської виправної колонії (№43)від 01 листопада 2000 року №178;

2. Догана, за безвідповідальне ставлення до виконання функціональних обов`язків наказ Харківської виправної колонії (№43)від 20.03.2003 року №70;

3. Громадський осуд від 24.05.2005 року, рада зборів, за порушення норм професійної етики;

4. Догана, за безвідповідальне ставлення до виконання функціональних обов`язків, порушень вимог наказів та інструкцій щодо порядку роботи зі зверненнями громадян наказ Харківської виправної колонії (№43)від 22.09.2006 року №290;

5. Сувора догана, за безвідповідальне ставлення до виконання функціональних обов`язків наказ Харківської виправної колонії (№43) від 06.12.2007 року №285;

6. Догана, за безвідповідальне ставлення до виконання функціональних обов`язків наказ Харківської виправної колонії (№43) від 17.11.2009 року №279;

7. Зауваження, за порушення вимог нормативно-правових актів наказ Харківської виправної колонії (№43) від 18.01.2012 року №21;

8. Зауваження, за недбале ставлення до виконання своїх обов`язків за посадовими інструкціями наказ Харківської виправної колонії (№43) від 21.02.2014 року №124;

9. Догана, за недбале ставлення до своїх обов`язків за посадовими інструкціями, що виразилося у несвоєчасному та неналежному оформленні документації в роботі з засудженими відділення соціально-психологічної служби наказ Харківської виправної колонії (№43)від 31.03.2014 року №134;

10. Сувора догана, за неналежне ставлення до виконання своїх посадових інструкцій наказ Харківської виправної колонії (№43)від 01.07.2016 року №44;

11. Неповна посадова відповідність, за порушення вимог Кодексу етики, вимог Посадової інструкції, п.1 р.4 ПВР, наказ Харківської виправної колонії (№43)від 02.07.2016 року №45;

12. Догана, за неналежне ставлення до виконання своїх посадових інструкцій, наказ Харківської виправної колонії (№43)від 15.08.2017 року №13/ОС/СТ-17;

13. Сувора догана, за фактом неналежної організації та проведення поіменної перевірки наявності засуджених відділення на місцях, їх знаходження згідно з розпорядком дня, наказ ДУ «Харківська виправна колонія (№43)» від 19.06.2018 року №14/ОС/СТ-18;

14. Зауваження, за невживання достатніх заходів з виявлення та постановки на облік, які потребують підвищеного контролю за поведінкою, а також недостатніх виховних, корекційних та профілактичних заходів, що стало причиною виявлених під час перевірки недоліків, наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 11.11.2019 року №30/ОС/СТ-19;

15. Зауваження, за неналежне виконання своїх посадових інструкцій, наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 22.02.2022 року №8/ОС/ СТ-22;

16. Догана, за неналежне виконання своїх посадових інструкцій, наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 26.05.2023 року №8/ОС/СТ-23;

17. Догана, за безвідповідальне ставлення до виконання своїх посадових обов`язків та особисту недисциплінованість, наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 13.09.2024 року №11/ОС/СТ-24;

18. Сувора догана, за безвідповідальне ставлення до виконання своїх посадових обов`язків та особисту недисциплінованість, наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 30.01.2025 року №2/ОС/СТ-25;

19. Попередження про неповну посадову відповідність, за порушення службової дисципліни, наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 11.04.2025 року №11/ОС/СТ-25;

20. Притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, за порушення службової дисципліни, неналежне виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства, а саме порушення пункту В розділу V Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04 2017 року №1272/5 (із змінами внесеними згідно із наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2020 року №804/5), статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV, що призвели до порушення прав та законних інтересів засудженого та негативно вплинули на забезпечення виконання покладених на установу завдань, наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 19.09.2025 року №23/ОС/СТ-25. На час проведення службового розслідування позивач мав діючі дисциплінарні стягнення у вигляді суворої догани (наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 30 січня 2025 року №2/ОС/СТ-25) та попередження про неповну посадову відповідність (наказ державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 11 квітня 2025 року №11/ОС/СТ-25). Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувані позивачем накази відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з урахуванням усіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України Про Державну кримінально-виконавчу службу України № 2713-IV від 23.06.2005 (далі Закон №2713-IV). Відповідно до ст.1 Закону № 2713-IV на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України (стаття 3 цього ж Закону). За змістом положень ч.1 ст.6 Закону №2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (ч.4 ст.6 Закону №2713-IV). Відповідно до ч.ч.1,2 ст.14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу (ч.4 ст.14 Закону). Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (ч.1 ст. 16 цього Закону). Статтею 18 Закону №2713-IV визначені права та обов`язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів. Так, частиною першою цієї статті визначено, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов`язані, зокрема: 1) виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства; 2) забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань; 3) виконувати вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом порядку і в межах їх компетенції; тримати осіб, узятих під варту; 6) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; 8) забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів; 11) забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов`язаних з позбавленням волі; 15) створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення; 18) здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені законом. Відповідно до ч.3 ст.21 Закону №2713-IV персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов`язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень. Положеннями п.5 ч.2 ст.13 Закону № 2713-ІV встановлено, що порядок призначення і звільнення з посад, права, обов`язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства. Відповідно до ч.5 ст. 23 №2713-ІV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі по тексту - Закон № 580-VІІІ), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. В силу положень п.6 ч.1 ст.77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного, відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. Преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі по тексту - Дисциплінарний статут ОВС) встановлено, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Абзацом 1 статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС). Статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС визначені обов`язки осіб рядового і начальницького складу. Так, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту ОВС). Відповідно до п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ. Згідно з ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту ОВС такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання. Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС. Так, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. За змістом ч.2 ст.15 Дисциплінарного статуту ОВС накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу за проступки, учинені під час чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби, здійснюється тільки після закінчення чергування, варти або після заміни їх іншими особами та здачі зброї. Наказом Міністерства юстиції України №356/5 від 12.03.2015 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі по тексту - Порядок №356/5), який визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (надалі за текстом - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань. За визначенням, наведеним у п.2 розділу І Порядку №356/5, висновок службового розслідування документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції; дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни; персонал особи рядового і начальницького складу ДКВС України (далі особи рядового і начальницького складу), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України (далі працівники); службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та Присяги особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Пунктом 1 розділу II Порядку №356/5 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс. Згідно з пунктом 2 розділу II вказаного Порядку службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; втечі (спроби втечі) засуджених та ув`язнених з під варти, а також ухилень від відбування покарання засудженими до обмеження волі. Пунктом 6 розділу II вказаного Порядку визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника. Згідно з пунктом 12 розділу III Порядку забороняється призначення службових розслідувань за відсутності підстав, визначених цим Порядком. Розділом V Порядку №356/5 передбачено, що службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування. Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №356/5 особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим зверненням ознайомлюватися із затвердженим висновком службового розслідування, а також із матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку № 356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин. Пунктом 3 розділу VIII Порядку №356/5 висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (пункт 4 VIII Порядку №356/5). Відповідно до п. 6, 7 розділу VIII Порядку № 356/5 за результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності в установленому законом порядку. За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку. Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт. Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України. Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого 19.09.2025, встановлено наступне. 12.09.2025 близько 17 години 26 хвилин, майор внутрішньої служби ОСОБА_9 підійшов до засудженого ОСОБА_10 , який перебував у локальному секторі дільниці соціальної реабілітації в місці для паління та почав безпідставно звертатися до засудженого ОСОБА_11 на «Ти», висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, вживати в розмові жаргонні слова, погрожувати йому сексуальним насильством а також діями, що принижують його честь та гідність. Засуджений ОСОБА_12 ввічливо спитав у майора внутрішньої служби ОСОБА_13 , чому до нього таке ставлення, на що майор внутрішньої служби ОСОБА_9 відповів, що йому байдуже та йому за це нічого не буде. Всі ці події відбувались в присутності інших засуджених, начальника відділення соціально-психологічної служби старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_14 , тим самим майор внутрішньої служби ОСОБА_9 грубо порушив моральні норми, зобов`язання і вимоги сумлінного виконання службових обов`язків персоналу Державної кримінально- виконавчої служби України, засновані на загальновизнаних моральних принципах і положеннях національного законодавства, міжнародних стандартах функціонування системи виконання кримінальних покарань, привселюдно принизив честь та гідність засудженого ОСОБА_11 . Під час службового розслідування отримано пояснення свідків події: помічника начальника установи (з питань залучення засуджених до праці та трудової адаптації) капітана внутрішньої служби ОСОБА_38 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки майора внутрішньої служби ОСОБА_39 , начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи майора внутрішньої служби ОСОБА_40 , старшого інспектора з дотримання прав засуджених та запобігання катування старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_41 , засуджених ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , якими підтверджуються встановлені обставини. Відповідно до акту від 15.09.2025 майор внутрішньої·служби ОСОБА_48 , начальник вiддiлення соцiально-психолоriчної служби вiддiлу соцiально-виховної та психологiчної роботи державної установи «Харкiвська виправна колонiя (№43)», вiдмовився вiд написання пояснення щодо подiї, яка сталася 12 вересня. За наслідками проведеного службового розслідування комісією встановлено неналежне виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства, а саме порушення пункту В розділу V Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04 2017 року №1272/5 (із змінами внесеними згідно із наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2020 року №804/5), статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-ІV, що призвело до порушення прав та законних інтересів засудженого та негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань. Відповідно до пункту В розділу V Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України персонал ДКВС України повинен дотримуватися високих стандартів особистої чесності та порядності. Статтею 16 Закону № 2713-IV персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, які виявили жорстоке ставлення до засуджених і осіб, узятих під варту, або вчинили дії, що принижують їхню людську гідність, притягуються до відповідальності згідно із законом. У разі вчинення дій, зазначених у частині другій цієї статті, особа рядового чи начальницького складу або працівник кримінально-виконавчої служби підлягає звільненню зі служби (роботи), якщо до нього постановлено обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, або якщо протягом року за такі ж дії до нього вже було застосовано дисциплінарне стягнення. Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Щодо строків дисциплінарного провадження, колегія суддів зазначає, що дисциплінарне провадження проведено в межах строку встановленого наказом № 302/АГ-25 від 15.09.2025. Стислість дисциплінарного провадження у часі не свідчить сама по собі про формальний підхід до службового розслідування, або помилковість встановлених у розслідуванні фактів. Позивач, вказуючи на стислість службового розслідування у часі та як наслідок його формальність, при цьому на наводить яким чином стислі строки вплинули на службове розслідування, що не було досліджено комісією з підстав браку часу, або яким чином брак часу вплинув на правильність встановлених службовим розслідуванням обставин. Щодо підпису про ознайомлення з документом від 11.09.2025, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній документ датований 11.09.2025, разом з тим, у висновку службового розслідування міститься запис ОСОБА_49 , відповідно до якого останній висловлює незгоду з висновком. Суд першої інстанції не розцінював вказаний запис як визнання позивачем вини або згодою з встановленими у висновку обставинами, відмову від заперечень. Посилання апелянта на відсутність належно затверджених і доведених до відома функціональних обов`язків за 2024 та 2025 роки, що виключає законність притягнення до дисциплінарної відповідальності за їх невиконання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки посадова інструкція затверджена 2023 році приписів про обмеження її дії в часі не містить, а законодавство не вимагає, відтак була дійсною на час спірних правовідносин. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що на час проведення службового розслідування позивач мав діючі дисциплінарні стягнення у вигляді суворої догани (наказ державної установи Харківська виправна колонія (№43) від 30 січня 2025 року №2/ОС/СТ-25) та попередження про неповну посадову відповідність (наказ державної установи Харківська виправна колонія (№43) від 11 квітня 2025 року №11/ОС/СТ-25). Наведене враховано комісією при проведенні службового розслідування як обставина, що обтяжує ступінь відповідальності позивача. Твердження апелянта про позбавлення його права на захист та можливості зібрати докази колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що відповідно до акту від 15.09.2025 позивач відмовився від надання пояснень, в розрізі чого посилання апелянта на ненадання йому належної можливості надати пояснення у визначеному законом порядку колегія суддів сприймає критично, крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач був позбавлений можливості протягом строку службового розслідування надати пояснення. Щодо відсутності відеозапису від 12.09.2025 колегія суддів зазначає, що у висновку службового розслідування враховано пояснення свідків події, характеристику ОСОБА_1 , а також обставини, що обтяжують покарання, обставин що пом`якшують покарання не встановлено. Відтак відповідачем дотримано положення пункту 1 Розділу VIII Порядку 12.03.2015 № 356/5. Відсутність відеозапису сама по собі не спричиняє протиправності висновку службового розслідування та не свідчить про помилковість встановлених у висновку обставин. Крім того, позивач не був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання про витребування відеозапису. Також, колегія суддів звертає увагу, що положення Розділу VIII Порядку 12.03.2015 № 356/5 не містять норм про обов`язковість долучення до висновку службового розслідування пояснень свідків. Щодо доводів апеляційної скарги про непропорційність застосованого стягнення, колегія суддів зазначає таке. Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція це не є обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зробив правовий висновок, згідно з яким у таких випадках судовий контроль є обмеженим. Зокрема, ЄСПЛ вказав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі № П/9901/871/18. За положеннями Дисциплінарного статуту ОВС визначення виду дисциплінарного стягнення здійснюється керівником, уповноваженим на накладення дисциплінарного стягнення. У постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, з урахуванням усталеної практики, Верховний Суд вказав, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, від 22.01.2026 у справі № 400/15674/23). Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 600/4386/22-а. У спірних правовідносинах фактори, від яких залежить визначення виду стягнення, були враховані відповідачем, зокрема пояснення свідків, характеристика. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи порушення пункту В розділу V Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04 2017 року №1272/5 (із змінами внесеними згідно із наказом Міністерства юстиції України від 03.05.2020 року №804/5), статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-ІV, що призвело до порушення прав та законних інтересів засудженого та негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на установу завдань колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством прийняті накази про накладення на позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення та звільнення останнього з Державної кримінально-виконавчої служби України. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власних рішень (оспорюваних наказів), що є предметом спірних правовідносин. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність оспорюваних наказів вимогам чинного законодавства та відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, підстави для їх задоволення також відсутні. В цій частині висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 у справі №300/2795/22. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 по справі № 520/27931/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко