Постанова 4820 № 671/1313/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 671/1313/22 Провадження № 22-ц/820/5/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І, Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Демчук В.М. за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування свідоцтв про право на спадщину, визначення розміру частки нерухомого майна, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку майна у спільній сумісній власності, визнання права власності на 1/3 частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, припинення права власності на частку нерухомого майна як незначну з виплатою компенсації, визнання права власності на вказану частку нерухомого майна, визнання права власності на 2/3 частини земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2023 року (суддя Бабій О.М.). Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації та припинення права власності, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку у майні. В обґрунтування позову зазначила, що 20.08.2019 між нею та ОСОБА_8 укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на: 9/25 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , придбану померлим на підставі договору купівлі-продажу №485 від 01.03.1986; земельну ділянку, площею 0,073 га, для обслуговування житлового будинку, набуту на підставі рішення Волочиської міської ради від 24.12.1996, право власності на яку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІІІ-ХМ № 016996 від 29 серпня 2002 року. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_1 , як його дружина, та дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Однак, як вказувала позивачка, 28 червня 2021 року приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. видала свідоцтво про право власності на частки у власності на 9/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , колишній дружині ОСОБА_8 ОСОБА_7 , як на майно, що набуте ними за час шлюбу. Інша частки ОСОБА_8 у вказаному домоволодінні, як спадкове майно, була розділена приватним нотаріусом Гадайчук Є.А. між спадкоємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по 1/3 частки відповідно. Земельна ділянка, площею 0,073 га, яка розташована під вказаним житловим будинком, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 28 червня 2021 року розподілена між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частках по 1/3 кожному. Щодо фактичних шлюбних відносин ОСОБА_1 у позові зазначала, що зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 20 серпня 2019 року, проте до моменту реєстрації шлюбу з березня 2006 року вона проживала з ОСОБА_8 однією сім`єю, перебуваючи з ним у фактичних шлюбних відносинах. Наведене, на думку позивачки, підтверджується фотокартками з сімейних святкувань та спільного відпочинку за період з 2006 по 2014 рік, вони спільно здійснювали оплату комунальних платежів, спільно придбали автомобіль, з 07 вересня 2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 . Вони разом здійснювали ремонт, мали спільний сімейний бюджет, вели спільне господарство тощо. В період лікування ОСОБА_8 саме вона здійснювала за ним постійний догляд. Також показами свідків може бути підтвердженого факт постійного спільного проживання ОСОБА_8 разом з ОСОБА_1 . Щодо набуття права власності на будинок, вказувала, що ОСОБА_8 придбав згідно з договором купівлі-продажу від 01.03.1986 домоволодіння, яке складалося із: житлової кімнати 3-2, площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-3, площею 15,2 кв.м.; кухні 3-,1 площею 5,6 кв.м.; сараю В; погребу Е. 15 грудня 1995 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було розірвано. Зі слів позивача, через 11 років після розірвання шлюбу із ОСОБА_7 , у 2006 році, уже перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_1 , за спільні кошти і спільними з нею зусиллями ОСОБА_8 здійснив реконструкцію придбаного ним у 1986 році домоволодіння: здійснено перебудову (реконструкцію) належної померлому частини домоволодіння по АДРЕСА_1 . У результаті проведеної перебудови житлового будинку (частини, яка належала ОСОБА_8 ), його площа була збільшена з 36,5 кв.м. до 76,4 кв.м., в тому числі житлова площа була збільшена до 50,8 кв.м. Під час спільного проживання та за спільні кошти до будинку було проведено комунікації: здійснено газифікацію будинку з влаштування у кухні газового котла з монтажем системи опалення по всьому будинку, перепідключені мережі електропостачання, змінено електрообладнання, на території домоволодіння було обладнано герметичний септик та систему водовідведення, проведено каналізацію, водопостачання, влаштовано санвузли. Також в будинку проведено капітальний ремонт, придбано меблі, побутову техніку, встановлено вхідні та міжкімнатні двері, вікна. Усі кімнати поштукатурено, та пошпакльовано, заллята підлога із влаштуванням сучасного покриття, оздоблено усі стіни та стеля в кімнатах. Здійснено зовнішнє утеплення фасадів будинку, будинок оздоблений штукатуркою, здійснено підшивку звисів даху, змонтовано нову систему відведення дощових вод. Крім того, як стверджує позивачка, проведені роботи по облаштуванню території домоволодіння по периметру влаштована мурована огорожа, подвір`я викладено бруківкою, виконано мощення навколо будинку з бетонних виробів. Надвірні будівлі та прибудови також зазнали істотних змін і перестали взагалі існувати у тому вигляді, який був на момент придбання домоволодіння. Об`єкт приймався в експлуатацію згідно з технічним паспортом від 07 грудня 2015 року з такими характеристиками: 9/25 житлового будинку із відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 складається з: коридору 3-1 площею 11,2 кв.м.; кухні 3-2 площею 8,0 кв.м.; санвузла 3-3 площею 6,4 кв.м.; житлової кімнати 3-4 площею 11,2 кв.м.; житлової кімнати 3-5 площею 8,7 кв.м.; житлової кімнати 3-6 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-7 площею 15,2 кв.м.; кладової Є площею 12,2 кв.м.; погреба В площею 6,8 кв.м.; вбиральні І площею 1,2 кв.м.; гаража К площею 25,7 кв.м. 23 лютого 2016 року закінчений будівництвом об`єкт житловий будинок (реконструкція) було введено в експлуатацію шляхом подання до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області декларації про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта. Таким чином, на думку позивачки, домоволодіння, яке належало ОСОБА_8 , по АДРЕСА_1 , під час їх спільного проживання та за спільні кошти у період з 2006 року по 2016 рік було повністю перебудовано, внаслідок чого збільшилась його вартість. Так, відповідно до Звіту про оцінку майна № 9000 від 10 квітня 2022 року, виконаного ТОВ «Хмельницьке Бюро Нерухомості», ринкова вартість поліпшеного новоствореного домоволодіння становить 1 161 812,00 грн. (39 715 доларів США). Первісна вартість 9/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель станом на 1996 рік становила 6793,00 грн. (3604 доларів США), що підтверджується Звітом про оцінку майна № 9001 від 10 квітня 2022 року. У відсотковому співвідношенні, виходячи із вартості поліпшень, 9/25 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 станом на 1996 рік складає 0,58 % від вартості того ж домоволодіння станом на сьогодні. А тому, за позицією позивачки, домоволодіння, яке належало її покійному чоловіку, придбане у шлюбі з ОСОБА_7 , під час спільного проживання ОСОБА_8 з ОСОБА_1 однією сім`єю у тому вигляді, в якому воно було предметом договору купівлі-продажу від 01 березня 1986 року перестало існувати. Зі слів позивача, перебудова домоволодіння здійснювалась нею та ОСОБА_8 спільними коштами та спільними трудовими зусиллями, як подружжя. Вона ходила на роботу, отримувала заробітну плату, допомагала робочим та родичам виконувати будівельні роботи. Вказує, що брала активну фінансову участь у будівництві, за її рахунок придбавались будівельні матеріали, здійснювався пошук підрядників для ремонтних робіт та проводилась оплата за такі роботи. ОСОБА_8 постійно хворів, з 2005 року був особою з інвалідністю, не працював, потребував стороннього догляду, а тому без її допомоги здійснювати будівництво не міг. Зазначала, що колишня дружина ОСОБА_8 ОСОБА_7 участі у будівництві будинку не приймала, бачила ведення будівельних робіт, жодних заперечень щодо цього не висловлювала, за захистом своїх прав власності до суду та в інші органи державної та/або комунальної власності не зверталась. Позивачка вважала, що домоволодіння, яке складається із житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, і її частка у зазначеному домоволодінні, виходячи з принципу рівності частин, становить від 9/50 частки житлового будинку із приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, крім того, вона має право в порядку спадкування на 1/3 частки, а саме 3/50 житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями Щодо права на земельну ділянку, позивачка вказувала, що 24 грудня 1996 року на підставі рішення Волочиської міської ради ОСОБА_8 у порядку приватизації набув у приватну власність земельну власність земельну ділянку, площею 0,073 га, для обслуговування житлового будинку. На вказаній земельній ділянці знаходиться спірне домоволодіння (9/25 житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами). Оскільки для обслуговування цього будинку виділена у власність земельна ділянка, то в подружжя, за яким визнається право власності на частину будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку. Щодо порушень нотаріусом порядку видачі свідоцтв зазначила, що не була повідомлена про видачу ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на частку в спільній сумісній власності. Крім того, приватний нотаріус видала свідоцтва на право власності та на спадщину на об`єкт, якого фізично не існує, тому вважає, що всі свідоцтва підлягають скасуванню. Оскільки державна реєстрація нотаріусом була проведена на підставі протиправно виданих свідоцтв, то така підлягає скасуванню із одночасним припиненням відповідних прав власності на вказане домоволодіння. З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.01.2023, позивачка остаточно просила суд: 1. встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_8 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу з березня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 2. скасувати свідоцтва про право: - власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2089, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_7 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - на спадщину за законом на 3/50 частки у праві власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2096, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - на спадщину за законом на 3/50 частки у праві власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2090, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - на спадщину за законом на 3/50 частки у праві власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2093, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - на спадщину за законом на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , номер: 2097, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - на спадщину за законом на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , номер: 2091, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - на спадщину за законом на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , номер: 2094, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. 3. визнати, що частка ОСОБА_7 , яка на час розірвання шлюбу (станом на 20 грудня 1995 року) із померлим ОСОБА_8 становила частки у праві власності на 9/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями, який складався із житлової кімнати 3-2 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-3 площею 15,2 кв.м.; кухні 3-1 площею 5,6 кв.м.; сараю В; погребу Е, за адресою: АДРЕСА_1 , становить 3/1000 від 9/25 житлового будинку, який складається із коридору 3-1 площею 11,2 кв.м.; кухні 3-2 площею 8,0 кв.м.; санвузла 3-3 площею 6,4 кв.м.; житлової кімнати 3-4 площею 11,2 кв.м.; житлової кімнати 3-5 площею 8,7 кв.м.; житлової кімнати 3-6 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-7 площею 15,2 кв.м. із належними йому господарськими будівлями і спорудами (а саме: кладової Є, площею 12,2 кв.м.; погреба В, площею 6,8 кв.м.; вбиральні І, площею 1,2 кв.м.; гаража К, площею 25,7 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Визнати 997/1000 від 9/25 житлового будинку (який складається із коридору 3-1 площею 11,2 кв.м.; кухні 3-2 площею 8,0 кв.м.; санвузла 3-3 площею 6,4 кв.м.; житлової кімнати 3-4 площею 11,2 кв.м.; житлової кімнати 3-5 площею 8,7 кв.м.; житлової кімнати 3-6 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-7 площею 15,2 кв.м.) із належними йому господарськими будівлями і спорудами (а саме: кладової Є, площею 12,2 кв.м.; погреба В, площею 6,8 кв.м.; вбиральні І, площею 1,2 кв.м.; гаража К, площею 25,7 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

5. Визнати за ОСОБА_1 право на 499/1000 від 9/25 житлового будинку (який складається із коридору 3-1 площею 11,2 кв.м.; кухні 3-2 площею 8,0 кв.м.; санвузла 3-3 площею 6,4 кв.м.; житлової кімнати 3-4 площею 11,2 кв.м.; житлової кімнати 3-5 площею 8,7 кв.м.; житлової кімнати 3-6 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-7 площею 15,2 кв.м.) із належними йому господарськими будівлями і спорудами (а саме: кладової Є, площею 12,2 кв.м.; погреба В, площею 6,8 кв.м.; вбиральні І, площею 1,2 кв.м.; гаража К, площею 25,7 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 як на частки у спільній сумісній власності із ОСОБА_8 .

6. Визнати за ОСОБА_1 право на 166/1000 від 9/25 житлового будинку (який складається із коридору 3-1 площею 11,2 кв.м.; кухні 3-2 площею 8,0 кв.м.; санвузла 3-3 площею 6,4 кв.м.; житлової кімнати 3-4 площею 11,2 кв.м.; житлової кімнати 3-5 площею 8,7 кв.м.; житлової кімнати 3-6 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-7 площею 15,2 кв.м.) із належними йому господарськими будівлями і спорудами (а саме: кладової Є, площею 12,2 кв.м.; погреба В, площею 6,8 кв.м.; вбиральні І, площею 1,2 кв.м.; гаража К, площею 25,7 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 як на 1/3 частки у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

7. Припинити право власності ОСОБА_7 на 3/1000 від 9/25 житлового будинку (який складається із коридору 3-1 площею 11,2 кв.м.; кухні 3-2 площею 8,0 кв.м.; санвузла 3-3 площею 6,4 кв.м.; житлової кімнати 3-4 площею 11,2 кв.м.; житлової кімнати 3-5 площею 8,7 кв.м.; житлової кімнати 3-6 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-7 площею 15,2 кв.м.) із належними йому господарськими будівлями і спорудами (а саме: кладової Є, площею 12,2 кв.м.; погреба В, площею 6,8 кв.м.; вбиральні І, площею 1,2 кв.м.; гаража К, площею 25,7 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 як незначну із виплатою ОСОБА_1 компенсації ОСОБА_7 у розмірі 3396,50 грн.

8. Визнати за ОСОБА_1 право на 3/1000 від 9/25 житлового будинку (який складається із коридору 3-1 площею 11,2 кв.м.; кухні 3-2 площею 8,0 кв.м.; санвузла 3-3 площею 6,4 кв.м.; житлової кімнати 3-4 площею 11,2 кв.м.; житлової кімнати 3-5 площею 8,7 кв.м.; житлової кімнати 3-6 площею 15,7 кв.м.; житлової кімнати 3-7 площею 15,2 кв.м.) із належними йому господарськими будівлями і спорудами (а саме: кладової Є, площею 12,2 кв.м.; погреба В, площею 6,8 кв.м.; вбиральні І, площею 1,2 кв.м.; гаража К, площею 25,7 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із виплатою ОСОБА_7 компенсації за її частку.

9. Визнати за ОСОБА_1 право на 2/3 земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 . Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Смішну І.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на неповно та неправильно встановлені обставини справи, неправильне застосування норми матеріального права, порушення норм процесуального права. Зазначає, що всі видані приватним нотаріусом свідоцтва на частки у житловому будинку підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що нотаріус видав свідоцтва на право власності та на спадщину на об`єкт, якого фізично не існує. Вказує, що опис об`єкту домоволодіння, який наведений приватним нотаріусом Гадайчук Є.А. в абзаці 3 виданих ним свідоцтв, не відповідає жодному документу, наявному у спадковій справі, таких відомостей і такого об`єкту не має в матеріалах інвентарної справи, відомості не містяться у довідці з технічної характеристики, наданої ОСОБА_1 для оформлення спадщини. Зазначає, 01.03.1986 ОСОБА_8 , перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу придбав 9/25 домоволодіння (частину, житлового будинку із відповідною частиною надвірних будівель) в АДРЕСА_1 . Через одинадцять років після розірвання шлюбу із ОСОБА_7 , у 2006 році, уже перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 за спільні кошти і спільними зусиллями ОСОБА_9 здійснив реконструкцію придбаного ним у 1986 році домоволодіння, у результаті якого площа була збільшена з 36,5 кв.м. до 76,4 кв.м. в тому числі житлова площа була збільшена до 50,8 кв.м. Однак, судом першої інстанції, усупереч вимогам чинного законодавства, не здійснена мотивована оцінка аргументів, наведених позивачкою, а в рішенні суду не наведено жодних мотивів відхилення судом наведених позивачкою доказів. Крім того, звертає увагу, що відповідно до звітів про оцінку майна № 9000 та № 9001 від 10 квітня 2022 року, виконаних ТОВ «Хмельницьке Бюро Нерухомості» ринкова вартість поліпшеного новоствореного домоволодіння становить 1161812 грн, водночас, первісна вартість 9/25 частин житлового будинку з відповідною частішою надвірних будівель станом, на 1996 рік становила 6793 грн. А тому, вважає, що з огляду на наведені докази, які не були спростовані відповідачками, у відсотковому співвідношенні, виходячи із вартості поліпшень 9/25 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 станом на 1996 рік, складає 0,58% від вартості того ж домоволодіння станом на сьогодні. А тому вважає, що частка ОСОБА_7 у праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , становить 0,292 % (1/2 від 0,585%) або (3/1000) від вартості домоволодіння станом на сьогодні. Враховуючи вище викладене та те, що частка ОСОБА_7 є незначною, виділити таку частку у спільному майні є не можливо, майна цього не існує, спільне володіння і користування майном є неможливим, у ОСОБА_7 наявне інше житло, де вона мешкає, вона ніколи не висловлювала намір та бажання проживати у вказаному будинку, а тому вважає, що є всі підстави для визнання, що частка ОСОБА_7 становить 0,292 % 9/25 житлового будинку, припинення права власності ОСОБА_7 на 3/1000 від 9/25 житлового будинку з виплатою їй компенсації та визнання за ОСОБА_1 права на таку частку. Вважає безпідставними посилання суду на те, що ОСОБА_1 не доведено наявність згоди ОСОБА_7 на здійснення ОСОБА_8 перебудови їх спільного сумісного майна, оскільки ОСОБА_7 знала про здійснення вказаної перебудови, проте з моменту розлучення не заявляла жодних вимог щодо поділу майна чи захисту свого права власності. Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду, щодо того, що право власності на новостворене майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, оскільки державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом - підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав Також вказує, що є безпідставними посилання суду на те, що позивачка не надала достатніх, достовірних та допустимих доказів того, що реконструкція спірного будинковолодіння була здійснена спільно позивачкою та ОСОБА_8 за їх спільні доходи, оскільки позивачкою надано достатньо доказів на підтвердження ведення спільного господарства із ОСОБА_8 і наведенні у даному позові докази у своїй сукупності повністю та беззаперечно доводять факт їх із ОСОБА_8 спільного проживання однією сім`єю за період із березня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . А тому, частка позивачки у зазначеному домоволодінні, виходячи з принципу рівності частин, становить 1/2 частки житлового будинку із приналежними йому господарським будівлями та спорудами. Зазначає, що 24.12.1996 на підставі рішення Волочиської міської ради ОСОБА_8 у порядку приватизації набув у приватну власність земельну ділянку, площею 0,073 га, для обслуговування житлового будинку. На вказаній земельній ділянці знаходиться домоволодіння (9/25 житлового будинку із господарським будівлями та спорудами), яке починаючи із 2006 року, під час проживання позивачки з ОСОБА_8 однією сім`єю за спільні кошти та спільними трудовими зусиллями зазнало капітальної перебудови (реконструкції). Таким чином, з огляду на зазначене вище та із врахуванням того, що позивачка має право на 1/2 частки житлового будинку із приналежними йому господарськими будівлями як на об`єкт права спільної сумісної власності, а також на 1/3 від частки її чоловіка ОСОБА_8 житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями в порядку спадкування, вважає, що до неї, відповідно до положень, ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, переходить право власності на 2/3 земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 . Крім того, звертає увагу, що приватним нотаріусом Гадайчук Є.А. не було дотримано Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, а саме не повідомлено ОСОБА_1 про видачу ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному сумісному майні колишнього подружжя, оскільки, на вимогу нотаріуса саме позивачка надавала усі правовстановлюючі документи на об`єкти спадщини, у тому числі і на будинок, оскільки в інших спадкоємців вони були відсутні. Про існування такого свідоцтва позивачка дізналася уже після отримання позову ОСОБА_7 про визнання права на земельну ділянку. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 року залучено до участі в справі в якості правонаступників відповідача ОСОБА_7 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Смішна І.В. підтримали апеляційну скаргу. Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Баєва Н.Я. в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Відповідачка ОСОБА_5 в судове не з`явилась, про день, місце і час слухання справи повідомлена належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Проте, рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, з врахуванням того, що позивачкою не доведено факт її спільного проживання з ОСОБА_8 як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу з березня 2006 року до 20 серпня 2019 року і набуття ними спільного сумісного майна подружжя (у вигляді добудови та реконструкції будинковолодіння), а також не доведено неправомірність виданих оспорюваних свідоцтв про право власності та право на спадщину. Проте, колегія суддів не в повному обсязі погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 травня 1975 року по 15 грудня 1995 року (т. 2 а.с. 40-41). В період шлюбу за договором купівлі-продажу від 01.03.1986, посвідченого державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори Костюк К.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за №485, ОСОБА_8 набув у власність 9/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. (т. 2 а.с. 42). За змістом договору в постійне користування ОСОБА_8 переходять: жилі кімнати 3-2, площею 15,7 кв.м., 3-3 площею 15,2 кв.м., кухня 3-1 площею 5,6 кв.м., сарай В, погріб Е (т. 2 а.с. 42) Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 20 серпня 2019 року. Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_8 , які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, є його дружина ОСОБА_1 та діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . 28 червня 2021 року на ім`я колишньої дружини ОСОБА_8 ОСОБА_7 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. видано свідоцтво про право власності на частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, до якого відноситься 9/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належало померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори 01 березня 1986 року за реєстраційним №485. Та зазначено, що за даною адресою розташовані, шлакобетонний житловий будинок А-1, розміром житлової площі 85,2 кв.м., загальною площею 117 кв.м., цегляний сарай «Б», цегляний погріб «Ж», цегляна вбиральня «З», цегляна вбиральня «І», цегляна літня кухня «Л», кам`яний погріб «Л». Крім того, 28 червня 2021 року на ім`я спадкоємців ОСОБА_8 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А. видані свідоцтва про право на спадщину за законом кожному на 1/3 частку у спадковому майні: 9/50 частки житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що належало померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори 01 березня 1986 року за реєстраційним №485; земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,073 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6820910100:01:002:0900; земельної ділянки, площею 2,6702 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6702 га, розташована на території Яхновецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, кадастровий номер 6820989400:04:004:0041. (т. 2 а.с. 45-71) Відповідно до Звіту №9001 від 10 квітня 2022 року про оцінку майна 9/25 житлового будинку, загальною площею 36,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного ТОВ «Хмельницьке бюро нерухомості», ринкова вартість житлового будинку станом на 20 грудня 1996 року становить 6793 грн. Відповідно до Звіту №9000 від 10 квітня 2022 року про оцінку майна житлового будинку, загальною площею 76,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного ТОВ «Хмельницьке бюро нерухомості», ринкова вартість житлового будинку станом на 10 квітня 2022 року становить 1 161 812 грн. (39 715 доларів США). Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України. Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодекс, ушлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України). У постанові КЦС ВС від 28 серпня 2019 року у справі №588/350/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (відповідне положення міститься . Звертаючись з цим позовом до суду, на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_8 в період з березня 2006 року по 20 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 надала суду фотокартки, квитанції на оплату комунальних послуг, довіреність на право розпорядження автомобілем від 28.07.2008, відомості про реєстрацію місця проживання від 07.09.2015, копію видаткової накладної, договору купівлі-продажу від 06.09.2017. Проте, надані фотокартки, які неможливо ідентифікувати щодо місця та часу зафіксованих на них зображень, реєстрація місця проживання, оплата послуг по АДРЕСА_1 самим ОСОБА_8 , довіреність на розпорядження автомобілем, копія накладної без зазначення отримувача товару та договору купівлі-продажу від 06.09.2017, покази свідків самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 склались та мали місце протягом березня 2006 року по 19 серпня 2019 року усталені відносини, які притаманні подружжю. А тому, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов правильного висновку про те, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу на час реконструкції частини житлового будинку, будівництва господарської будівлі та гаражу, при цьому, суд правильно визначив, що подані позивачем докази беззаперечно не підтверджують факт ведення ОСОБА_8 та ОСОБА_1 спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені ст. 74 СК вважати майно (реконструкцію частини житлового будинку, будівництво господарської будівлі та гаражу) таким, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку правовим підставам заявлених позовних вимог та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, на які посилалася позивачка на підтвердження позову, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_8 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу та здійснення реконструкції частини житлового будинку, будівництва господарської будівлі та гаражу нею та ОСОБА_8 під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти, та з цих підстав правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, визнання 997/1000 від 9/25 частини житлового будинку із належними господарськими будівлями і спорудами спільною сумісною власністю, визнання за ОСОБА_1 права на 499/1000 від 9/25 частини житлового будинку із належними господарськими будівлями і спорудами як на частки у спільній сумісній власності з ОСОБА_8 . Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині. А тому, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, визнання 997/1000 від 9/25 частини житлового будинку із належними господарськими будівлями і спорудами спільною сумісною власністю, визнання за ОСОБА_1 права на 499/1000 від 9/25 частини житлового будинку із належними господарськими будівлями і спорудами як на частки у спільній сумісній власності з ОСОБА_8 ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Разом з тим, щодо решти позовних вимог слід зазначити таке. Встановлено, що 01.03.1986 ОСОБА_8 у період шлюбу з ОСОБА_7 придбав 9/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. (т. 2 а.с. 42), що складається з жилих кімнат 3-2, площею 15,7 кв.м., 3-3 площею 15,2 кв.м., кухні 3-1 площею 5,6 кв.м., сараю В, погребу Е. Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на підставі рішення Волочиської міської ради від 24.12.1996, ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,073 га, для обслуговування житлового будинку. 29.08.2002 ОСОБА_8 отримав державний акт на право приватної власності на землю. (т. 1 а.с. 76) Рішенням Виконавчого комітету Волочиської міської ради №148 від 24.03.2005 надано дозвіл ОСОБА_8 на будівництво добудови до житлового будинку по АДРЕСА_2 , будівництво господарської будівлі та будівництво гаража. (т. 1 а.с.с 67) При цьому, ОСОБА_7 , як співвласник у праві спільної сумісної власності, дозволу на здійснення реконструкції, знесення господарської будівлі та будівництво нових не надавала. У 2005 році ОСОБА_8 отримано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_2 та дозвіл на виконання будівельних робіт №27 від 21.04.2005 (т. 1 а.с. 65-74). 03.10.2014 у Інспекції ДАБК у Хмельницькій області за №ХМ061142760593 Дроздом В.П. зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт (реконструкцію житлового будинку) (т. 1 а.с. 87) 07 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_8 виготовлено технічний паспорт на частину житлового будинку за вказаною адресою, відповідно до експлікації якого частина житлового будинку А-1, основне приміщення АДРЕСА_3 , загальна площа якого становить 76,4 кв.м., житлова площа 50,8 кв.м., та відповідно до характеристики будівель і споруд здійснено будівництво прибудови а-2, вбиральні -І, гаража К. Площа житлового будинку в цілому 122,2 кв.м. (т. 1 а.с. 96-97) 23.02.2016 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області за номером ХМ 141160542178 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту - об`єкт на АДРЕСА_1 житловий будинок (реконструкція), подану ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 99) Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним на час набуття права власності на 9/25 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель. Відповідно до ст. 28 КпШС України, у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю, їх частки визнаються рівними. Наведені приписи КпШС України передбачають презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Однак зазначену презумпцію один із подружжя може спростувати. Тягар доказування обставин, необхідних для такого спростування, покладається на того, хто її спростовує (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 756/8527/22, від 18 грудня 2025 року у справі № 161/4886/24, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 753/2485/22). Так, матеріалами справи встановлено, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 . ОСОБА_8 без згоди останньої здійснив прибудову до частини житлового будинку (реконструкцію), внаслідок чого його площа збільшилась з 36,5 кв.м. (частка ОСОБА_7 18,25 кв.м.) до 76,4 кв.м., внаслідок чого частка ОСОБА_7 у реконструйованому об`єкті нерухомості становить 23,89% або 239/1000 від загальної площі 76,4 кв.м. (18,25Х100/76,4) з відповідною частиною господарських споруд. При цьому, апеляційний суд враховує, що майно набуте у період шлюбу, а його подальша реконструкція, добудова, які здійснені після розірвання шлюбу, не припиняють права спільної сумісної власності тієї частини майна, яка була набута у шлюбі, а впливає на розмір часток у новоствореному об`єкті. Частина житлового будинку, придбана в період шлюбу, після реконструкції не припинила свого існування, а увійшла до складу нового об`єкта нерухомості. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі №504/563/23. Звертаючись до суду з позовом, однією з позовних вимог ОСОБА_1 зазначала вимогу про визнання, що частка ОСОБА_7 в новоствореному об`єкті становить 3/1000 від 9/25 житлового будинку. Проте, при ухваленні рішення суд встановлює розмір часток у мотивувальній частині, а в резолютивній частині чітко зазначає розподіл майна або припинення спільної власності, визнання права власності із вказівкою конкретних часток чи об`єктів. А тому, така позовна вимоги задоволенню не підлягає, оскільки є неефективним способом захисту порушеного права. Тому, рішення суду першої інстанції щодо мотивів відмови в задоволенні позовних вимог про визнання, що частка ОСОБА_7 в новоствореному об`єкті становить 3/1000 від 9/25 житлового будинку підлягає зміні. Разом з тим, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_7 на частку в нерухомому майні, як незначної, з виплатою компенсації та визнання права власності на таку частку за недоведеності наявності підстав, передбачених частиною 4 ст. 365 ЦК України, для припинення права на частку в спільному майні. Аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина і є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , апеляційний суд виходить з наступного. У разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності (стаття 71 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час видачі нотаріусом оспорюваних свідоцтв). Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України). Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. У цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування свідоцтва про право власності, про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №243/2499/20. Тому, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо мотивів відмови в задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину за законом, вказані вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням позивачкою неналежного способу захисту порушеного права, що є самостійної підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. З урахуванням того, що в задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину відмовлено, а вимога про визнання права власності на частку в об`єкті нерухомості в порядку спадкування є похідною, то саме з цих підстав слід відмовити в її задоволенні. Відповідно, рішення суду першої інстанції щодо мотивів відмови в задоволенні вказаних позовних вимог підлягає зміні. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину за законом, визначення розміру частки нерухомого майна, визнання за ОСОБА_1 права власності на 166/1000 частки від 9/25 житлового будинку як на 1/3 частки у порядку спадкування, проте, помилився із мотивами такої відмови. А тому, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в цих частинах слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником Смішною Ілоною Вікторівною, задовольнити частково. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування: - свідоцтва про право власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2089, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_7 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - свідоцтва про на спадщину за законом на 3/50 частки у праві власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2096, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/50 частки у праві власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2090, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/50 частки у праві власності на 9/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , номер: 2093, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , номер: 2097, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , номер: 2091, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_3 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; - свідоцтва на спадщину за законом на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,073 га, кадастровий номер 6820910100:01:002:0900, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , номер: 2094, видане 28 червня 2021 року ОСОБА_5 приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є.А.; визначення розміру частки нерухомого майна, визнання за ОСОБА_1 права власності на 166/1000 частки від 9/25 житлового будинку як на 1/3 частки у порядку спадкування змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: О.І. Талалай О.І. Ярмолюк